Інституцiйнi засади реалiзацii валютноi полiтики

     МІНІВСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА  СПОРТУ УКРАЇНИ

       ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               РЕФЕРАТ

                                         На тему :

    “ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОЇ

                                     ПОЛІТИКИ” 
 
 
 
 
 
 

                                                                                 Виконав:

                                                                                                        Студент групи Екф-34

                                                                                                        Бонк Андрій 
 

                                                       Львів-2011

                                                                    ЗМІСТ

1.ВСТУП……………………………………………………………………………….3

2.ІНСТИТУЦІЙНІ  ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ…………….4

3.ВИСНОВОК………………………………………………………………………….8

4.ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………...9 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                  

                                                        ВСТУП 

   Динамічні процеси формування ринкових відносин у всіх сферах господіяльності  діяльності нашої країни,включаючи зовнішньо-економічні операції,потребують

 осмислення  й оцінки всіх змін,що відбуваються  під час становлення національної

 грошової  і валютної системи у контексті  розвитку світового господарства та подаль-   шої інтеграції  економіки України.Розбудова повноцінного валютного ринку в нашій        державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання  роботи господа-риючих суб’єктів у зовнішньоекономічній сфері.

      Ефективну організацію повноцінних валютних відносин в Україні визначають

умови їх належного  регулювання,що є об’єктивним процесом інтеграції національ-

ного господарства у світову валютну систему і міжнародну економіку.Одне з ключо-

вих місць у цьому процесі належить розробці та реалізації валютної політики держа-

ви,що охоплює  всі необхідні важелі впливу на валютні  відносини і є одним із най-

важливіших елементів  у загальній системі заходів  щодо підтримання макроекономічної та фінансової стабільності в країні,стимулювання економічного

зростання та підвищення добробуту населення.

     Важливість  реалізації валютної політики  як одного з ключових напрямів  держав-

ного регулятивного впливу на економіку визнають у своїх працях провідні відчиз-

няні і зарубіжні  науковці та практики.Проте в існуючих дослідженнях,на вашу дум-

ку,приділено недостатньо уваги аналізу характерних рис та проблем валютного ре-

рулювання в  нестабільних умовах перехідного періоду  із притаманними йому особ-

ливостями впливу тих інституційних зрушень,які позначаються як на всій еконо-

мічній системі,так і на організації валютних відносин суб’єктів ринку.Зазначені обставини визначають актуальність дослідження проблем реалізації валютної полі-

тики в Україні,що нерозривно пов’язана із процесами становлення та розбудови на-

шої держави,а також є відображенням послідовності тих перетворень,які визначають

ринкову трансформацію  національної економіки і відмову  від адміністративно-ко-

мандних методів управління господарством.   
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                         

             ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ  ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ 

     Провадження  валютної політики як однієї  з найважливіших складових державної

економічної політики передбачає наявність відповідних  ринкових інститутів,тобто

механізмів,які  забезпечують реалізацію державного впливу на систему валютних від-

носин.

     Інституційні  засади валютної політики –  це система суб’єктів та об’єктів валютної

політики в їх тісній взаємодії та взаємозв’язку.

     Інституційні  засади реалізації валютної політики  дають змогу чітко структурувати

взаємини усіх учасників валютних відносин у процесі  регулятивного впливу держави

на ці відносини.

     Суб’єкти валютної політики – це учасники економічних процесів,які реалізують

механізм державного впливу на валютні відносини,а також  економічні агенти,на діяльність яких поширюється зазначений вплив.

     Суб’єктами валютної політики,які виконують функції з її реалізації,є ті уповно-

важені державою органи,що розробляють стратегії  та провадять на практиці комп-

лекс регулятивних заходів впливу на діяльність усіх суб’єктів валютних відносин.

     Інститутами,що  реалізують валютну політику  держави на національному рівні

є як правило  центральний банк,міністерство фінансів,державні органи валютного 

контролю.На міждержавному рівні такими інститутами є Міжнародний валютний

фонд,Світовий банк,регіональні  банки розвитку,Європейський центральний  банк та

інші міжнародні фінансові та валютно-кредитні організації.

     В  Україні окремі повноваження  з реалізації регулятивних функцій  у сфері валют-

них відносин відповідно до чинного законодавства покладено  на уповноважені бан-

ки,Державну податкову адміністрацію,Державну митну службу та інші органи.Голов-

ним органом,на який покладається реалізація валютної політики,є Національний банк

України,що обумовлено його ключовою роллю у здійсненні грошово-кредитного ре-

гулювання, однією з основних форм якого і є власне,регулювання валютних відносин.

Саме центральному банку в переважній більшості  країн належить ключова роль у 

реалізації регулятивних функцій держави у сфері валютних відносин,що визначається

його становищем на грошовому ринку та безпосереднім  впливом на діяльність бан-

кінської системи  країни,яка виступає головним посередником в організації цих відносин.Іншими словами,якщо йдеться про валютну політику країни,то саме цент-

ральний банк є уособленням держави при її здійсненні.

     Суб’єктами валютної політики,на яких поширюється вплив державних органів валютного регулювання,є ті економічні агенти,які беруть участь у купівлі-продажу,

переміщенні та інших операціях з валютними  цінностями.Усі вони поділяються на

дві основні  групи:резидентів та нерезидентів.Склад учасників валютних відносин

та їх поділ  на резидентів та нерезидентів визначається чинною в країні нормативно-

правовою базою.

     Необхідність поділу економічних  агентів на резидентів та нерезидентів  визначає-

ться потребою регламентації та формалізації валютних відносин між їхніми суб’єк-

тами – юридичними і фізичними особами – передусім із метою розмежування зов-

нішньоекономічних операцій і внутрішньогосподарської діяльності.

     Суб’єктами валютних відносин,на діяльність яких може впливати валютна полі-

тика в умовах розвинутих ринкових відносин та високого рівня інтеграції національ-

ної економіки у світове господарство є,як правило,зовнішньоторгові та виробничі

підприємства,банки,валютні  біржі,брокерські фірми,інвестиційні фонди й інші орга-

нівації та окремі особи.

     Основними серед них є:

     1.Комерційні банки,що здійснюють більшість валютних операцій,оскільки прак-

тично всі учасники валютних відносин утримують свої кошти на рахунках у банках,

здійснюючи  необхідні розрахункові,обмінні  та депозитно-кредитні операції.Валют-

ний ринок  – це передусім ринок міжбанківських операцій із валютою.

     2.Підприємства,що здійснюють зовнішньоторговельні  операції,тобто беруть 

активну участь у міжнародній торгівлі,формуючи стійкий попит на іноземну валю-

ту та валютну пропозицію.Крім того,зовнішньоторговельні компанії можуть роз-

міщати власні валютні ресурси у вигляді депозитів.

     3.Приватні особи,тобто фізичні особи,які здійснюють широке коло неторгових

операцій  з валютою,зокрема щодо переказів  заробітної плати,гонорарів та інших

платежів,зарубіжного  туризму,купівлі-продажу валюти на внутрішньому ринку.

     4.Валютні біржі,тобто організаційно  оформлені ринки,що постійно функціоную-

ть,завдання яких – здійснювати обмін валют для юридичних та фізичних осіб і фор-

мувати ринковий валютний курс.На валютних біржах формується обмінний курс

національної  валюти щодо валют інших країн  світу.

     5.Брокерські фірми,функція яких  – зводити продавців і покупців  іноземної валю-

ти та здійснювати конверсійні валютні  операції.Брокерські фірми володіють інфор-

мацією про обсяги та динаміку валютних угод та надають її спеціалізованим агент-

вам і  комерційним банкам.

     6.Інвестиційні фонди,головним призначенням  яких є диверсифіковане управління

портфелем активів шляхом розміщення коштів у  вигляді зарубіжних депозитів,дер-

жавних і приватних цінних паперів різних країн.До цієї ж групи суб’єктів можуть бу-

ти віднесені  транснаціональні корпорації,які здійснюють прямі іноземні інвестиції

для створення  філіальних мереж,дочірніх структур та ін.

     У зв’язку з тим,що до суб’єктів валютної політики можна віднести всіх учасників

валютних  відносин, сам процес реалізації валютної політики можна розглядати з по-

зиції чотирьох основних рівнів взаємодії її суб’єктів:

     1) Рівень приватних підприємств і фізичних осіб,які володіють незначними обся-

гами  валютних коштів,беруть участь у валютних операціях і діяльність яких зазнає

впливу  державних органів валютного  регулювання і валютного контролю;