Зміст 

Вступ

Будь-яке наукове  дослідження починається зі збору інформації. Потім ця інформація ретельно обробляється й аналізується. Анкетування так само є науковим дослідженням.

Анкетування - одні з основних технічних коштів конкретного  соціального дослідження; застосовується в соціологічних, соціально-психологічних, економічних, демографічних і інших дослідженнях. У процесі анкетування кожній особі із групи, обраної для анкетування, пропонується відписати на питання, поставлені у формі опитного аркуша - анкети.

За формою питання  розділяються на відкриті (вільна відповідь, наприклад: "Що ви думаєте робити після закінчення інституту?") і закриті - відповідь укладається у виборі з декількох пропонованих в анкеті затверджень. Відкриті питання дають більше глибокі відомості, але при великій кількості анкет приводять до значних труднощів в обробці у зв'язку з нестандартністю відповідей. По втримуванню питання діляться на об'єктивні (про утворення, вік, заробітній платі й ін. опитуваного; при цьому варто враховувати суб'єктивні перекручування при відповіді) і суб'єктивні, які виявляють соціально-психологічну установку опитуваного, його відношення до умов свого життя й певних подій. Відповіді на питання носять, як правило, анонімний характер.

Основні правила  побудови анкети: логічна послідовність тим, що зачіпаються питаннями; інтерес опитуваного повинен рости від питання до питання; відсутність занадто складних або інтимних питань; відповідність формулювання питань освітньому рівню опитуваної групи; у закритих питаннях повинні бути передбачені всі можливі варіанти відповідей; загальна кількість питань не повинне бути занадто більшим - анкетування не повинне стомлювати або дратувати опитуваного.

Анкетування може проводитися трьома способами: анкета заповнюється в присутності збирача  індивідуально; групове заповнення в присутності збирача; опитувані самостійно заповнюють і для збереження анонімності одночасно здають анкети; "поштове" анкетування, коли анкета лунає або розсилається додому, а потім опитаним вертається поштою.

Анкетування та специфіка його використання в досліджені

Соціологічна  анкета як інструмент збору інформації.

Анкета (розслідування) є однією з умов одержання об'єктивно  значимих результатів про різний рід опитуваннях населення. Тому розробці анкети соціологи надають  особливого значення. Створенню нкеты передує тривалий етап розробки програми досліджень, тому що в анкету заставляються гіпотези, сформульовані завдання, які треба буде розв'язати в ході соціологічного дослідження.

Варто пам'ятати, що при розробці анкети дослідження  зустрічаються труднощі, які соціолог неодмінно повинен собі представляти. Якщо не враховувати особливостей формулювання питань в анкеті, то навіть при дотриманні всіх інших вимог методики соціологічного дослідження можна одержати помилкові результати.

Структура анкети.

• заповнення  бланка реєстратором зі слів респондента (експедиційний спосіб);
• заповнення анкети респондентом власноручно - письмова форма (спосіб самореєстрації),
• розсилання анкет поштою (кореспондентський спосіб).

Недоліком кореспондентського методу, хоча й більше дешевого, є певний відсоток неправильно заповнених анкет. Крім того, частина анкет взагалі не вертається. Іноді навіть проводяться контрольні вибіркові обходи опитуваних. Анкетування застосовується також у панельних обстеженнях, при роботі з торговельними кореспондентами й т.п. Нерідко анкети заповнюються експертами, фахівцями маркетингу й т.д.

• Анкета має табличну форму з підготовленими питаннями й пробілом для відповіді. Анкета може бути компактної, але може мати досить багато сторінок. Як правило, схема анкети включає три блоки:
• введення;
• перелік питань, що характеризують предмет опитування;
• відомості про опитувані.

Введення (преамбула) коротко доводить до відома респондентів про те, хто й навіщо проводить дослідження. Воно розкриває мети опитування, приводить наступні відомості про що опитують:

• назва підприємства або ім'я власника,
• характеристика підприємства, його тип;
• називається адреса.

Введення передбачає гарантію повної анонімності опитування й довірчості відповідей. У введенні також дається подання про фірму, її репутації. У введенні приводиться інструкція із заповнення анкети і її поверненню (іноді у формі супровідного листа, якщо воно відправлено поштою). Звичайно прийнято висловити подяку респондентові за час, люб'язно приділене дослідникам.

При розробці основної частини анкети, тобто предмета опитування, розглядається втримування питань, їхній тип, число, послідовність  подання, наявність контрольних  питань і тестів.

У ході опитування приводиться опис опитуваних. Цьому присвячена реквізитна частина анкети, що ще називають паспортичкой. Паспортичка має власну структуру. У ній утримуються наступні відомості:

• соціально-демографічні дані (вік, стать, приналежність до певного класу, рід занять, родиний стан);
• ім'я й адреса для приватних осіб і організацій;
• характеристика діяльності й масштабу підприємства: розмір, місце розташування, напрямок виробничо-господарської діяльності, положення респондента у функціонуючій системі, його ім'я/назва;
• ідентифікація самого запитальника: привласнене йому в ході опитування назва, дата, час і місце проведення опитування, прізвище інтерв'юера.

Складною або  неоднозначною проблемою є визначення кількості питань, що задаються. З  одного боку, що опитує хочеться включити якнайбільше питань, що забезпечить повноту дослідження і його результативність. З іншого боку, кількість питань перебуває в прямої пропорції з вартістю дослідження: чим більше питань, тим дорожче анкета, і навпаки. Кількість питань повинне бути оптимальним, тобто обеспечивающим повноту інформації, але не надмірним. Необхідний розумний компроміс між вартістю інформації і її втримуванням. Можна становити питання таким чином, щоб без шкоди для інформації заощаджувати на кількості питань, задаючи ємні питання. Необхідно уточнити, чи має респондент необхідну інформацію для відповіді.

Формулювання  питань - одна з найбільш трудомістких і складних проблем анкетування. Це дослідницька робота, що вимагає  високої кваліфікації й ерудиції, знання основ соціометрії. Це творча діяльність, що не допускає механічного копіювання.

Точність відповіді  іноді залежить від суб'єктивних факторів. Зокрема респондент часто  проявляє схильність запам'ятовувати  подію таким чином, що воно нібито відбулося пізніше, ніж у реальності. Таке явище називається помилкою перебільшення.

Не рідше зустрічається  й зворотне явище: людина має тенденцію  забувати ті події, які вилучені в  часі. Такі помилки звуться втрати спогаду.

Певні вимоги пред'являються  до форми питання, що задається. Обов'язковою  вимогою є те, що питання повинні бути складені в тактовній формі, у жодному разі не можна нанести образу респондентові або стривожити його, викликати негативну реакцію.

Питання анкети класифікуються в такий спосіб:

• по ступені волі;
• по характері відповідей;
• за формою питань.

Ступінь волі впливає  на характер і кількість відповідей. Відповідь може бути безальтернативним, що не допускає можливість різного  тлумачення, але може бути й розгорнутим, що дозволяє описову форму як питання, так і відповіді. Відповіді можуть містити текст або цифри. Можуть бути використані табличні питання, що представляють собою з'єднання різних питань, оформлених у вигляді таблиці.

Всі питання  підрозділяються на два типи:

• відкриті;
• закриті.

Відкритим питання  називається, коли відповідь на нього дається у вільній формі, своїми словами, без яких-небудь обмежень. Іноді його називають "питанням з довільним варіантом відповіді". У таких питаннях відсутнє бажання нав'язати певна відповідь. Однак відповіді на відкриті питання є більше складними, вони часто викликають нові додаткові питання. Крім того, вони можуть бути неоднозначно інтерпретовані. Тому при анкетуванні їх значно рідше використають.

Закритим уважається питання, коли пропонується перелік  варіантів відповідей, з яких вибирається  один або трохи (віяло відповідей). У якості його варіанта можна назвати альтернативні питання, на які відповідають: так, ні, не знаю. Іноді таке питання називають різноманітним. У такому питанні втримується обмежений набір можливих відповідей. Респондент, що вибрав варіант, що більше інших відповідає думці респондента відзначає його в переліку питань галочкою. Якщо фіксоване варіантів кількість відповідей становить два, такий питання називається дихотомічним. Іншим типом питань із фіксованими варіантами відповідей є шкала відповідей. Наприклад, задане питання: як часто ви купуєте шинку? Варіанти відповіді:

• ніколи
• зрідка
• іноді
• часто

Важлива роль в  анкеті приділяється так званим фільтруючим  питанням, що мають метою відітнути  частину опитуваних. Коли на питання  об наявність чого-небудь дається негативна відповідь, то питання про якісну оцінку маркетингового явища або процесу вже не потрібні. Такі питання задаються, якщо частина питань ставиться не до всім опитуваним. Наприклад, чи є у вас даний товар? (так, немає). Якщо «ні», то чи збираєтеся ви його здобувати? Ясно, що це питання й всі наступні адресуються лише тим, хто негативно відповів на перше питання. В анкетах звичайно втримуються контрольні питання, які використаються для оцінки вірогідності відповідей.

Виділяються дві гносеологічно важливі групи питань, пов'язаних з їхньою сутністю. У формуванні питань істотну роль грає оцінка намірів і думок респондентів. У відповідях на такі питання допускається більший ступінь волі, чим у питаннях про факти й дії:

• питання про факти або дії;
• питання про думки й наміри.

Зокрема, до першого  ставляться питання, що відображають суть явища, що відбулося, або процесу, наприклад, зроблену покупку, її характеристику, видатки, пов'язані із придбанням товару, ціни, які довелося заплатити за товар і т.п. Друга група питань носить сослагательный характер, оскільки пов'язана з потенційними бажаннями й можливостями, які можуть і не реалізуватися, здатні мінятися, не бути жорстко сформульованими.

Складання анкети починається з розробки її форми й утримування. Розробляється також програма обробки й зведення відповідей. Організаційні проблеми можуть серйозно позначитися на результатах анкетування. Необхідно вирішити питання про порядок і спосіб розсилання/роздачі анкет. Саме собою потрібно визначити необхідну кількість анкет (з урахуванням резерву) і вчасно їх віддрукувати. Анкети часто розкладають по поштових скриньках. При цьому використається або механічна вибірка (наприклад, кожний відбирається кожний п'ятий або десятий адресат), або серійна (відбираються домоволодіння, де провадиться суцільна роздача анкет). Анкети можна роздавати мешканцям якого-небудь будинку, або співробітникам установи, але можна й роздати всім бажаючої із проханням негайно заповнити їх і повернути будь-якому службовцеві. Часто це робиться під час виставок-продажів, у залі магазина, на вулиці й т.п. По суті таке анкетування являє собою власне^-випадкову бесповторную вибірку. Її чисельність і інші характеристики визначаються після повернення анкет. Нерідке анкетування сполучається із пробним маркетингом. У ряді випадків анкета вкладається у вигляді відривного ярлика в яке-небудь популярне видання, але тоді повернення анкет поштою повинен бути попередньо оплачений.

В анкетуванні  має значення послідовність і  логіка питань. Не слід починати запитальник з важких або персональних питань, а також питань, що не цікавлять респондентів; такі питання рекомендується ставити в середині або наприкінці анкети. Певне значення має оформлення анкети, вибір шрифту. Необхідно, щоб значеннєві блоки були відділені друг від друга.

Структура й  послідовність питань в анкеті по суті справи являють собою установку  соціолога на розвиток комунікації  з опитуваним: пробудження інтересу, завоювання довіри, підтвердження впевненості  опитуваних у своїх можливостях, подальша підтримка бесіди.