Адиктивное поведение

Таким чином, власне кібернетичний  простір, завдяки своїм величезним можливостям зацікавити людину, та деякі соціально-економічні чинники  створюють передумови виникнення комп’ютерної залежності в суб’єкта але для  з’ясування причин виникнення даного типу адикції і розкриття механізмів її формування необхідно  враховувати  й психологічні чинники.

Підлітки з високим  рівнем тривожності більше схильні  захоплюватися іграми і швидше потрапляють  у психологічну залежність від них. Отже тривожність можна розглядати як один із чинників формування комп’ютерної адикції. Психологи відзначають, що залежні від комп’ютерних ігор мають  відхилення в емоційній сфері, які  виявляються в дратівливості, запальності, емоційній нестійкості, зниженні активності, погіршенні настрою й самопочуття, дисфорії, депресії.

Отже  чинниками мікросередовища  які провокують адиктивну поведінку  можуть виступати сім’я, школа, вплив  однолітків, мода на вживання наркотиків та алкоголю, порушення емоційного контакту між матерями і підлітками , риси характеру особистості, психологічні розлади, вплив комп’ютерних ігор.

 

 

 

 

 

 

 

1.2Визначення адиктивної поведінки , етапи формування адикції.

Адиктивна поведінка – один з типів девіантної поведінки з формуванням прагнення  до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин чи постійною фіксацією  уваги на визначених видах діяльності з метою розвитку і підтримки  інтенсивних емоцій.

“Початок формування адиктивного процесу відбувається завжди на емоційному рівні. Вихідна точка – переживання інтенсивної гострої зміни психічного стану у виді підвищеного настрою, почуття радості, екстазу, незвичайного підйому, відчуття драматизму, ризику в зв'язку з визначеними діями (прийом речовини, що змінює психічний стан, переживання в зв'язку із ситуацією ризику в азартній грі, почуття незвичайного хвилювання при знайомстві та ін.) і фіксація у свідомості цього зв'язку. У молоді, що відчуває подібні емоції, з'являється розуміння того, що, виявляється, існують доступні способи досить швидко і без особливих зусиль змінити свій психічний стан. Групою ризику стають люди з низькими адаптивними можливостями, хитливі перед різного роду стресорами, що виявляють постійне невдоволення собою, життям і оточенням, у якому у важку хвилину не знаходиться підтримка.

Наступний етап адиктивної поведінки характеризується формуванням визначеної послідовності застосування засобів адикції. [ 1 ]

Установлюється визначена  частота реалізації адиктивної поведінки.

Вона залежить від багатьох факторів: особливостей особистості  до виникнення адикції, установок, що передують  адикції, особливостей виховання, культурного  рівня, соціального середовища, що оточує , значимих подій у житті, змін звичного стереотипу й ін. Провокувати адикцію  починають будь-які події, що викликають щиросердечне занепокоєння, тривогу, почуття  психологічного дискомфорту.

На третьому етапі адиктивний ритм стає “стереотипним, звичним типом реагування, методом вибору при зустрічі з вимогами реального життя”, “інтегральною частиною особистості”. Це робить адиктів “несприйнятливими до спроб їхньої критики. Мотивація штучної зміни свого психічного стану стає настільки інтенсивною, що відношення до проблем оточуючих людей, включаючи найбільш близьких, втрачає яке-небудь значення.

Четвертий етап – повна домінація адиктивної поведінки. Відбувається повне занурення в адиктивний процес, остаточне відчуження й ізоляція від суспільства. Адикт нічого не залишає від свого внутрішнього світу. “Залишається тільки зовнішня оболонка. Самі адиктивні реалізації не приносять колишнього задоволення, контакти з людьми вкрай утруднені вже не тільки на глибинно-психологічному, але і на соціальному рівні. Губиться навіть здатність до маніпуляції іншими людьми. На цій стадії довіра до адиктів уже загублена, їх починають сприймати як “кінчених”, ні на що добре не здатних людей”.

П'ятий етап носить уже характер катастрофи. Адиктивна поведінка руйнує і психіку, і біологічні процеси. Дуже важкі наслідки розвиваються в облич з наркотичною залежністю: інтоксикація уражає органи і системи в цілому, викликає виснаження всіх життєво важливих ресурсів.

Нефармакологічні адикці також порушують фізичний стан у  зв'язку з постійним стресом”, що спричиняє захворювання серцево-судинної і нервової систем. [ 2 ]

Оскільки адиктивна реалізація вже не приносить колишнього задоволення  і не відбувається бажаної зміни  настрою, стан адикта в цілому відрізняється  апатією і пригніченістю. Колишнє  доадиктивне “Я” зруйноване, повернення до нього неможливе, з такими людьми майже не вдається налагодити емоційний  контакт. Настає період загальної кризи, духовного спустошення, що значною мірою може ускладнити корекцію чи зробити її цілком неспроможною.

          Сім’я є основним джерелом де формується адиктивна поведінка підлітків, щоб запобігти цьому батькам потрібно дотримуватись таких рекомендації:

1) формувати моральні  поняття, що пов'язані з почуттями  бережливого ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки у підлітків;

2) виховувати вміння усвідомлювати  себе частиною родини, розуміти  власні можливості;

3) формувати уявлення  щодо позитивного та негативного  досвіду людської поведінки у  відношеннях до самого себе  та інших людей;

4) попереджувати ранні прояви неправильних уявлень про деякі шкідливі звички;

5) формувати поняття про морально-психологічну стійкість особистості як основу здорового способу життя;

6) виховувати культуру потреб, бажань, захоплень підлітків;

7) формувати поняття про норми моралі у вихованні власної стійкості до деяких антиособистісних захоплень – паління, пияцтва, наркоманії, токсикоманії;

6) виховувати свідоме  бережливе ставлення до свого  здоров'я, власного організму,  формувати уміння раціонально  використовувати його психологічні  можливості;

7) формувати основи моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань наркогенними речовинами;

8) формувати чіткі уявлення старшокласників про значущість власного життя, психофізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркогенних речовин;

9) створювати умови для самореалізації та самоствердження підлітка шляхом її включення у позитивну альтернативну діяльність;

10) формувати чіткі наукові поняття про природу наркогенних речовин, біохімічні механізми їх впливу на організм; наукове розуміння станів наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо;формувати психологічну готовність особистості до спілкування у ситуаціях можливої алкоголізації та наркотизації;виховувати правильні уявлення підлітків про морально-психологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації, пов'язані зі зловживанням наркогенними речовинами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИЧИН ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН У МІКРОСЕРЕДОВИЩІ ПІДЛІТКІВ

СЕРЕД УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

До числа ефективних методів, що дозволяють одержати кількісну характеристику поширеності вживання наркотичних речовин відноситься анонімне анкетування різних організованих груп населення, у тому числі й учні. Подібне дослідження важливе тому, що дають можливість одержати інформацію про те, у якому ступені поширене уживання різних наркотичних речовин серед учнів шкільного віку, а також про доступність наркотиків для підлітків.

Мета  роботи – виявити причини вживання наркотичних речовин серед учнів.

Вибірка дослідження – учнівська молодь (9-ті та 10-ті класи загальноосвітньої школи №20 м. Житомира)

 Гіпотеза дослідження: причинами вживання наркотичних речовин е навіювання однолітків.

Всім учням, що приймали участь у дослідженні, були гарантовані анонімність і конфіденційність.

До проведення анкетування в певному класі  перш за все налагоджувався контакт із навчальним закладом, а саме:

- організувалась попередня зустріч з адміністрацією навчального закладу;

- проінформувалося про основну мету дослідження, зробивши акцент на конфіденційності й анонімності даних, які будуть отримані;

- пояснювалась процедура проведення дослідження;

- затвержувалася дата й точний час проведення опитування.

Кожному учневі роздавався анкета , своє ім’я вказувати було необов’язково адже опитування анонімне, потім пояснювалися правила анкетування, після чого вони почали відповідати на поставлені запитання. Взагалі у анкетуванні взяло участь близько 82 підлітків, процедура анкетування тривала близько 25 хвилин.

Після обробки отриманих  результатів і відповідного обрахування  минулого отримані наступні дані.  Хлопчиків - 34 які взяли участь у анкетувані,  дівчат - 48.

№ п/п	Запитання	Дівчата	Юнаки	Всього
1.	Чи було в Тебе коли-небудь бажання  спробувати яку-небудь з  наркотичних речовин?
	а) так	22,9	52,9	35,4
	b) ні	77,1	47,1	64,6
2.	Чи пропонували Тобі друзі або  знайомі  спробувати яку-небудь з  наркотичних речовин?
	а) так	66,7	82,4	73,1
	b) ні	33,3	17,6	26,9

 

 

3.	Чому ти вперше спробував наркотичну речовину?
	a)тому що ніколи не пробував(ла)	85,4	61,8	75,6
	b) хотілося зазнати приємних відчуттів	2,1	5,9	3,7
	c) не хотілося виділятися серед друзів	-	2,9	1,2
	d) з цікавості	8,3	17,7	12,2
	e) хотілося забути про свої проблеми	-	2,9	1,2
	f) від нічого робити	4,2	8,8	6,1
	g) інші причини	-	-	-

 

За результатами опитування серед підлітків у 52,9% хлопців і  22,9% дівчат виникало бажання спробувати наркотичні речовини. 73,1% опитуваних отримували пропозицію спробувати наркотичну речовину від своїх друзів чи знайомих. Отримані дані показали, що 14,5% дівчат і 38,2% хлопців вживали наркотичні речовини принаймні один раз в своєму житті, всього це 24,4% від кількості опитуваних.  Основними мотивами першого вживання наркотиків 12,2% учнів (8,3% дівчат та 17,7% хлопців) визначили «цікавість», а також «від нічого робити» - 6,1 % респондентів. Отже причинами вживання наркотичних речовин може виступати не лише копіювання однолітків ай цікавість, а також не зайнятість самого підлітка.

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Адиктивна поведінка підлітків  є соціально-психологічною проблемою, що існує з давніх часів. Жодна  група, національність або клас людей  не позбавлені адиктів. Адиктивна поведінка  несе в собі загрозу у вигляді  алкоголізму, ігроманії,  залежності від наркотичних речовин.           Мікросередовище являється головним фактором що провокує виникнення адиктивних вчинків. Головними факторами стають:  сім’я, особистісні риси людини, вплив  групи однолітків, школа, психологічні відхилення, порушення емоційного контакту між матерями і підлітками, надмірне захоплення іграми.

Адиктивну поведінку неповнолітніх  визначають як поведінку, яка передує  формуванню патологічної залежності від  наркогенних речовин. У свому  досліджені мені вдалося довести що чинниками у мікросередовищі які провокують вживання наркотиків серед підлітків стають однолітки, вільний час, цікавість.   Поширеність наркотичних речовин серед хлопчиків особливо більша ніж серед дівчаток. Найбільш поширеним джерелом отримання першого наркотику називали найближче оточення, проблема проб наркотиків і ненаркотичних речовин серед підлітків є досить актуальною.

 Адиктивна поведінка  сьогодні - є проблемою більшості  населення розвинутих країн і  стосується майже кожного з  нас. Підлітки насторожують і  лякають у першу чергу відомо, що це вік кризового стану  людини, коли формуються такі  важливі якості як бажання  пізнати себе та інших, пошук  ідентичності, бажання самоутвердитися.  Тому не тільки суспільству,  ай кожній людині  важливо зберегти  свої звички які пагобно впливають  на  мікросередовище підлітків,  і кожного з нас. 

 

 

 

 

ДОДАТОК

4. Чи було в Тебе коли-небудь  бажання спробувати яку-небудь  з наркотичних речовин?

¨ так

¨ ні

6. Чи пропонували Тобі друзі або знайомі спробувати яку-небудь з