Суспільно-історичні та ідейні передумови виникнення християнства. Основні поняття, норми i цiнностi ісламу.

    Дослідники  ісламу вважають, що Мухамед був  реальною історичною особою (роки життя: 570-632) й дійсно багато зробив для становлення та розвитку цієї релігії. Багато подій з його життя, факти біографії стали основою для формування догматики, культу й навіть ісламського літочислення. Згідно з ісламським переказом Мухамед в досить зрілому віці, десь в 610 р. починає проповідувати нове віровчення. Не знайшовши підтримки й розуміння в оточуючих, він був вимушений в 622 р. переселитись з Мекки в Медіну. Наступні роки – це роки боротьби за утвердження нової віри. Нарешті, в 630 р. пророк Мухамед повертається в Мекку. З цього моменту формується мусульманська феодально-теократична держава, яку він очолює до своєї смерті в 632 р. Після його смерті на місце Халіфа – замісника пророка обрано його найближчого сподвижника Абу-Бекра, який організував декілька крупних завойовницьких походів і став на чолі обширного Арабського Халіфату. До речі, в подальші десятиліття саме завдяки, успішним завойовницьким війнам арабів на Близькому й Середньому Сході, в Північній Африці іслам отримує широке розповсюдження, а в цих регіонах утворюється цілий ряд арабських держав. Можна вважати, що ця обставина зумовила концепцію священної війни (джихад) як способу утвердження та розповсюдження релігії.

    Основні положення віровчення ісламу сформульовані  в декількох тезах, так званих “7 акидах ісламу ”:

    1.Віра  в єдиного Бога Аллаха –  Аллах єдиний Бог, творець і  верховний суддя всього сущого, йому покірні всі явища природи,  люди, ангели, демони. 

    2.Віра  в ангелів. Ангели й демони  – безтілесні істоти, які виконують  волю Аллаха. До них відносяться носії доброго начала: Джебраїл, Мікаіл, Асрафіл, Азріл; ангели смерті – Накір та Мункаф; вартовий раю - Ридвана; вартовий пекла – Малік; а також втілення зла Ібліс, якого прокляв Аллах.

    3.Віра  в пророків. У Корані згадуються  деякі біблейські пророки: Ібрахім (Авраам), Муса (Мойсей), Нух (Ной), Іса (Ісус), але головне значення надається пророку Мухамеду.

    4.Віра  в абсолютний авторитет, істинність  Корану.

    5.Віра  в майбутній кінець світу. На  Страшному суді сам Аллах буде  допитувати кожного з живих  і мертвих й визначати його долю (рай або пекло), при цьому  заступництво Мухамеда може пом’якшити долю грішників.

     6.Віра у воскресіння мертвих.

     7.Віра в божественне попереднє  визначення. Все суще підпорядковане  волі  Аллаха, яка нічим не обмежена  й не може бути збагнута людським розумом.

    Мусульманин повинен також вірити в інші положення (догмати): безсмертя душі, посмертне  воздаяння у формі раю або  пекла, описання яких являє собою  досить яскраві картини, тощо.

    Етика ісламу досить елементарна. Вимагається  бути справедливим, за добро платити добром, а за зло – злом, бути щедрим, допомагати бідним.

    Головні культові вимоги ісламу сформульовані  у вигляді так званих п’яти  “стовпів віри ” :

    1.  Перша культова вимога – вимова  вголос основного положення символу  віри – “Немає Бога окрім Аллаха і Мухамед пророк його ”.

    2.  Друга культова вимога – щоденна  п’ятикратна молитва (намаз).

    3.  Третя культова вимога – дотримання  посту (ураза) в місяць рамазан.

    4.  Четверта культова вимога - обов’язковий  податок (закят) на користь  бідних та духовенства. Окрім цього існує добровільне пожертвування у вигляді 1/40 частини річного доходу.

    5.  П’ята культова вимога  - паломництво  в Мекку (хадж).

    (Деякі  богослови ще одним стовпом  віри вважають священну війну  проти невірних – джихад).

    Разом з основними п’ятьма стовпами віри існують й інші вимоги, заборони, вказівки, обряди. Це, насамперед культ Кааби (храм в Мецці) й культ мазарів (святих місць). Особливо важливу роль в ісламському культі відіграють свята (ураза-байрам - закінчення посту, курбан-байрам - жертвопринесення через 70 днів після закінчення посту тощо). Цікаві вимоги щодо ініціації (обрізання), сімейно-шлюбних відносин. Важливою складовою ісламу є заборона на ті чи інші види діяльності, вживання деяких продуктів харчування, види мистецтв і т. ін.

    Важливою  частиною системи ісламу є шаріат.

    Шаріат (належний шлях) – перелік норм права, моралі, культурологічних вимог, регулюючих все громадське й особисте життя  мусульманина. Шаріат базується на Корані й Сунні, він формувався протягом двох століть. Якщо  на початку його формування дії мусульманина розподілялись на два види: заборонене й схвалене, то сьогодні вони розділяються     на    п’ять    категорій:   1)  обов’язкові дії;   2)  бажані  дії;    3) добровільні дії; 4) небажані дії; 5) суворо заборонені дії.                                         

    Шаріат  є важливим знаряддям впливу ісламу на життя суспільства й індивіда, в деяких країнах він є основою  судової системи.

    Іслам, як і більшість інших релігій, не являє собою єдиного утворення. Основні течії в ісламі:  - сунізм і шиїзм. Сунніти як основу віровчення й культу визнають всі положення Корану й Сунни. Шиіти, визнаючи абсолютний авторитет Корану, в Сунні визнають лише ті хадіси, авторами яких є четвертий халіф Алі та його послідовники. Разом з тим шиїти мають власний “Святий переказ” – ахбари, куди входять хадіси пов’язані з діяльністю Алі – прямим спадкоємцем пророка Мухамеда. Шиїти вважають, що державна влада має божественну природу й повинна наслідуватись – вчення про імамат. Вони визнають 12 імамів, з числа прямих нащадків Алі. При цьому дванадцятий імам таємниче зник й з’явиться серед людей в переддень Страшного суду для встановлення справедливості.

    Принципових культових розбіжностей між шиїзмом  і сунізмом немає. Хоча можна згадати день загибелі Хусейна (брат онука Мухамеда Хасана, який очолив заколот проти Муравії, який став халіфом після вбивства Алі в 661 р.), який відмічають шиїти (свято Шахсей – вахсей).

    Релігійним  організаційним центром і місцем культових заходів в ісламі є мечеть, що виступає й як соціо-культурний центр. Первісною організаційною одиницею в ісламі є релігійна община. Керують нею імам і мулла, який обирається мусульманами зі свого складу. У головних релігійних культових будівлях – соборних мечетях є спеціальний штат служителів на чолі з муфтієм. На рівні регіону, або загальнонаціональному рівні формується єдина спільнота – умма.

    Керують релігійним життям як в сунізмі, так  і в шиїзмі мулли. Найбільш авторитетних теологів і поважних духовних осіб в шиїзмі називають аятола, а найвище звання – великий аятола.

    Організації мусульман формуються і структуруються в масштабах окремих країн (там  же утворюються загальнонаціональні  керівні центри, основою яких є  зібрання духовенства). Існує й координація  в діях мусульман й на міжнародній арені.

    Найбільш  актуальні проблеми сьогодні тут  пов’язані з явищем ісламського  фундаменталізму.

    Основні регіони поширення ісламу – країни Близького й Середнього Сходу, Центральної  Азії, Північної Африки, райони Північного Кавказу, тощо. В Україні вплив ісламу відмічається серед кримських татар.

    Особливу  увагу при вивченні ісламу слід приділити  проблемам впливу цієї релігії на різні сторони суспільного життя  й міжнародної політики в сучасному  світі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури. 

1. Релігієзнавство.  Лубський В.І. Підручник - К.: Вілбор, 1997.

2. Релігієзнавство.  Калінін Ю.А. , Є.А. Харьковченко. Підручник. - Київ, 1995.

3. Класичний  іслам. Грюнебаум Г.Е. М.,1986.