Проблема багатства в климента олексадрiйського у свiтлi сучасноi науки католицькoi церкви

 

    Розділ 3.

    Проблема  багатства у Климента Олександрійського  крізь призму сучасності 

У попередніх двох розділах ми дослідили вчення Климента Олександрійського щодо проблеми багатства. Як ми побачили, Климент вважає багатство нейтральною річчю, якою людина може собі «купити» пекло або Небесне Царство. Все залежить від внутрішньої настанови людини, від її ставлення до земних благ і до свого ближнього.

    У цьому розділі ми подивимось на вчення Климента про багатство крізь призму вчення сучасної Католицької Церкви. Ми порівняємо, що з того, чого навчав Климент більш ніж тисячу вісімсот років тому залишається актуальним, а які його погляди вже втратили вагому цінність.

    Основними працями, в яких представлена сучасна соціальна доктрина Католицької Церкви,  зокрема і ставлення Католицької Церкви до багатства, є численні енцикліки, однак, зважаючи на розмір нашої праці, ми обмежимося  лише розглядом «Компендіуму соціальної доктрини церкви», у якому із різних енциклік та документів ІІ Ватиканського собору, досить стисло синтезовано основні положення щодо соціальних доктринальних питань , а також розглянемо  енцикліку Бенедикта 16 – «Caritas in Veritate», яка написана теперішнім Папою і,  поки що, є найсучаснішою щодо соціальних проблем.

    Щодо  основ багатства, то компендіум Католицької  Церкви говорить, що лише від Господа  походить всяке благо як дар. «Бог призначив землю і все, що знаходиться на ній, для вжитку людей і народів, щоб сотворені блага були в користуванні всіх, відповідно до норм, і критеріїв справедливості, в єдності з любов’ю»⁴³. Церква навчає, що Бог, як Творець усього сущого, створив всі земні блага для всіх людей, щоб вони однаково володіли ними і раділи плодами своєї праці. Климент Олександрійський також говорить, що майно є даром Божим: «майном називається те, що корисне і сотворене Богом для користі людей»⁴⁴.

    Важливою  спільністю сучасної доктрини церкви і Климента Олександрійського є  заклик до правильного розпоряджання своїм майном і вміння ним ділитися. «Правильно розпоряджатися отриманими дарами і, зокрема, матеріальними благами означає бути справедливим до себе й інших. Отримані блага людина повинна належним чином використовувати, зберігати і примножувати, як вчить притча про таланти (пор. Мт 25:14-30; Лк 19:12-27)»⁴⁵. Бачимо, що сучасна Католицька Церква навчає «ставитися до них [матеріальних благ] як до божественних дарів, якими слід розпоряджатися і ділитися, оскільки всі блага споконвічно належать Богові»⁴⁶.

    У Старому Завіті було двояке ставлення до матеріальних благ: з одного боку визнавалася їх необхідність для людського життя, але з іншого боку засуджувалося їх неправильне використання, проте ні в якому разі не самі блага.⁴⁷ Подібний погляд стосовно матеріальних благ має і Климент Олександрійський, який говорить, що матеріальні блага є лише засобом, і багач може спатися, «якщо багатство, до якого він став байдужий, буде використовувати він добре і таким чином до нього відноситися, як відносяться до речей байдужих, і якщо при цьому він буде прагнути до вічного життя»⁴⁸.

    Правильне використання майна в Климента Олександрійського  ґрунтується на любові до ближнього, яка в свою чергу передбачає вміння із ним ділитися. Климент  наголошує  на тому, що багатство має служити  потребам тих, які його потребують. «Відкрий серце твоє для всіх, хто приєднався до числа Божих учнів, не відвертаючись презирливим поглядом твоїм від їх тіл, ні до старости їх не відносячись немилосердно. Якщо і дуже бідний хтось із них або потворний, або хворий, не відчувай в твоїй душі досади і не відвертайся від нього»⁴⁹. 

    Католицька  Церква також навчає що багатство  повинне слугувати спільному  добру. «Економічна діяльність і  матеріальних прогрес повинні слугувати  людині і суспільству»⁵⁰ . Церква навчає, що багатство не може бути самоціллю, але «інструментом цілісного розвитку людини і суспільства, а також підвищення якості людського життя»⁵¹. Бог створив матеріальні блага для всіх людей, тому несправедливе їх нагромадження є аморальним. Потрібно використовувати блага на добро інших, тобто вміти ними ділитися.  Багатство тільки тоді здійснює свою функцію служіння людині, коли воно йде на користь іншим і всьому суспільству.  «Чи було б можливо голодних нагодувати і спраглих напоїти і голих одягнути і бездомним дати притулок … якщо б кожний перше всіх сам терпів нестачу в усіх цих речах?» - запитує святий Климент Олександрійський. Він, так як і сучасне вчення Католицької Церкви, наголошує на тому, що добре використання майна Господь хвалить і навіть заохочує, даючи при цьому заповіді милосердя. Тому Католицька Церква, подібно до Климента, заохочує до збагачення, але лише при умові, що воно слугуватиме також благу твого ближнього.

    Також, подібним чином щодо використання багатства  нас навчає енцикліка Папи Бенедикта XVI «Caritas in Veritate»: «Прибуток стає корисним, якщо в якості засобу він направлений до цілі, яка надає йому сенс і вказує, як його виготовляти і використовувати. Якщо ж прибуток – єдина ціль, якщо він отриманий недозволеним чином і не направлений в остаточному рахунку на спільне благо, він знищить благополуччя..і..породить..бідність».⁵² 

⁵²  Климент також засуджує  накопичення багатства заради самого багатства. Він наголошує на тому, що багатство не повинно заволодівати людиною, але має слугувати для неї як засіб, яким вона може допомогти іншим і тим самим примножувати свої духовні скарби, адже людина не є володарем земних благ, вона є їх розпорядником, бо всі земні багатства даровані їй Богом.

    Проте, на відміну від сучасної доктрини Церкви, Климент не дає заклику багатим до накопичення благ, тобто до економічного розвитку. Він лише закликає до їх використання на користь потребуючим, хоча важко заперечити того, що для того, щоб роздавати щось, потрібно його здобути. Тому вчення Католицької Церкви закликає до економічного прогресу, який мав би слугувати для добра усього людства: «Ефективне виробництво товарів – це обов’язок, інакше марнуватимуться ресурси»⁵³. Саме завдяки економічному зростанні повинна зростати солідарність людства, яка ґрунтується на допомозі ближньому. Католицька Церква розуміє, що життя у цьому світі є обмеженим і ресурси також є обмеженими, лише по смерті людина не відчуватиме потреби у майні. Тут, на землі, майно є необхідною складовою людського життя, тому кожен повинен працювати і примножувати спільне благо. Вкладаючи свої можливості в розвиток своєї держави ми тим самим творимо солідарне суспільства.

    Проте соціальне доктрина Церкви також  навчає, що накопичення матеріальних благ має також приховану небезпеку  – воно може зробити людей рабами «посідання» і негайного задоволення, перетворити стиль життя людини на споживацький.  Накопичення матеріальних благ повинне служити цілісному солідарному розвитку суспільства та людини. Климент також застерігає, що багатство може заволодіти душею людини і тому він закликає до відречення від усіх духовний страстей,  які може викликати багатство.  Климент наголошує на тому, що потрібно бути господарем над своїм майном, а не його рабом.

    Католицька  Церква, подібно до Климента Олександрійського, різко засуджує таке

явище як лихварство. Климент горить, що лихварство несумісне з принципом християнської  любові⁵⁴. Католицька ж Церква засуджує лихварство, вважаючи що «ті, лихварська і корислива діяльність яких викликає голод і смерть їхніх братів, чинять непряме вбивство»⁵⁵. Лихварство є злом у своїй суті, адже воно перетворює людей на рабів.

    Однією  із найважливіших проблем соціальної доктрини Церкви є проблема бідності. В енцикліці «Caritas in Veritate» говориться: «Нагодувати голодних (пор. Мт 25:35,37,42) – це етичний імператив для Вселенської Церкви,  яка відповідає на повчання Засновника, Господа Ісуса, про солідарність та щедрість. Крім цього, в епоху глобалізації, звільнення світу від голоду стало ціллю, яку потрібно досягнути, щоб зберегти мир і стабільність на планеті»⁵⁶. Хоча у другому столітті Климент не ставив таких глобальних цілей, проте він також наголошував, що, володіючи багатством, людина повинна ділитися з потребуючими. Климент наголошував, що потрібно чинити діла милосердя, які заповідав Ісус.

    Підсумовуючи  цей розділ можемо зауважити, що соціальне  вчення Климента Олександрійського  та Католицької Церкви має багато спільних речей. Хоч змінився час  та наголоси на тих чи інших проблемах, проте вчення Церкви у своїй суті не змінилося, як і не змінилися, та й не зміняться, Божі закони. Бачимо, що як і в минулому так і зараз засуджується здирництво та лихварство, нагромадження матеріальних речей заради свого задоволення. Так само і заохочується до вміння ділитися, допомагати потребуючим, чинити милостиню проявляючи любов до свого ближнього. 

 

Висновки 

    Настав  час підбити підсумки. Отже, досліджуючи  проблему багатства у Климента Олелсандрійського  у першому розділі ми розглянули повчання Климена до багатих у  якому він подає їм надію на спасіння.  Ми розглянули основні аргументи, в яких Отець Церкви переконує, що багатство не є злом, а нейтральною річчю. Також побачили ті основні аргументи, у яких Климент доводить, що все таки не варто повністю відмовлятися від матеріальних благ, зокрема те, що відречення від багатства може викликати гордість у людини, яка це вчинила, може призвести до прагнення повернути втрачене  і до ще більших переживань, а також відмовившись від матеріальних благ ми не зможемо допомогти тим, які їх потрибують, тобто не зможемо чинити милостині. Але також ми побачили, що найважливішим для Климента є стан душі людини, тому що ні багатство, ні бідність не можуть гарантувати спасіння чи не спасіння.

    Другий  розділ був присвячений огляду практичних настанов, які подає Климент для  багатих.  Найперше, до чого закликає Климент – це до виконання заповідей. Найбільшою заповідю є любов. Тому Отець говорить, що багач повинен любити всім серцем Бога і свого ближнього. Ця любов до ближнього має проявлятися у виконанні милостині. Тут Климент хоче сказати, що багаті люди так само потребують бідних, як і бідні багатих, адже чинячи милостиню бідним, багач тим самим виконує заповідь любові та здобуває великі заслуги перед Богом, а бідний отримує ті речі, які він сильно потребує. Також Климент засуджує таке явище як лихварство, наголошуючи на тому що любов передбачає безкорисливіть. Закликає до вибору духовного учителя, який мав би навчати багача, молитися за нього і таким чином  був би наче його посередником перед Богом .

    В останньому розділі ми розглянули проблему багатсва у Климента крізь призму сучасної науки Католицької Церкви. Ми побачили, що незважаючи на те, що пройшло багато  століть, проте вчення  Католицької Церкви щодо проблеми багатвтва у своїй суті є співзвучним із вченням Климента Олександрійського. Климент так само, як і Католицька  Церква вважають що матеріальні речі є даробвані людині Богам для того, щоб вона розпоряджалася ними. Також він, як і Католицька Церква заохочує до вміння ділитися, допомагати, чинити милостиню та багато інших добрих діл. Таким чином ми переконалися, що спадщина Климента Олександрійського, зокрема щодо проблеми багатства є й досі актуальною.

    В загальному можемо побачити що Климент  Олександрійський досить лояльно ставиться  до багача і не вважає що він приречений на загибель.  Тому він досить грунтовно його переконує жити християнським життям та залишити всі свої сумніви та пристрасті в минулому. Також ми переконалися що погляди Климента на проблему багатства є надзвичайно цікавими та актуальними і тому є корисними для розгляду сучасною  людиною.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Бенедикт  XVI.  Caritas in Veritate, НО Издательство Францисканцев, Москва 2009

 

2. Климент Александрийський, Кто из богатых спасется? // перекл. Н. Корсунского, Москва 1888

 

3. Компендіум  соціальної доктрини церкви, Кайрос, Київ 2008

 

4. Лаба  Василь, о. Патрологія : життя, письма і вчення Отців Церкви. Рим 1974

 

5. Святе Письмо старого та нового завіту // перекл. з грецької о.І. Хоменко.
6. Соціальна доктрина Церкви : (збірник статей) / Інститут Релігії та Суспільства при Львівській Богословській Академії, Centro Aletti, (Рим), Львів: Свічадо, 1998

 

7. Сомін. М.В.Основні  парадигми християнського ставлення  до економіко-соціальної сфери // Християнин і світ  1 (2009)

 

8. Annewies van den Hoek.  Wealth and Poverty in the Works of Clement of Alexandria // Wealth and Poverty in the early church and society

 

9. Mervin Monroe. The Place of Asceticism in the Stabilization of the Church //The Journal of Religion, Vol. 10, No. 4 (Oct., 1930)

 

10. Paul Hanly FurfeySource.  Christian Social Thought in the First and Second  // The American Catholic Sociological Review, Vol. 1, No. 1 Mar., 1940

 
 

11. Robert P. Maloney. The Teaching of the Fathers on Usury: An Historical Study on the Development of ChristianThinking // Vigiliae Christianae, Vol. 27, No. 4 (Dec., 1973)

 

12. Сомін Н. Климент Александрийский и свт. Йоанн Златоуст: два взгляда на богатство и собственность // http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/bogoslov/Article/Som_2vzgld.php (14 жовтня 2010р.)

 

13. Петро Зенич. Климент Олександрійський //  http://www.apologet.kiev.ua/content/section/3/37/ (21 вересня 2010р.)