Проблема багатства в климента олексадрiйського у свiтлi сучасноi науки католицькoi церкви

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЛОСОФСЬКО-БОГОСЛОВСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Катедра богослов’я 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПРОБЛЕМА  БАГАТСТВА В КЛИМЕНТА ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО У СВІТЛІ СУЧАСНОЇ НАУКИ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Курсова робота 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                     Студент 4-го курсу: Губарь Андрій

                                     Науковий керівник: д-р Олег Киндій 
 

Львів 2010

    ЗМІСТ 

    Вступ……………………………………………………………………………………3

    Розділ 1. Надія спасіння для багатих………………………………….................6

    Розділ 2. Приктичні повчання багатим відносно спасіння……………………14

Розділ 3.Проблема багатства у Климента Олександрійського крізь призму сучасності ………………………………………………………………….20

    Висновки………………………………………………………………………………26

    Список  використаної літератури………………………………………………… 28 

    Вступ

Напевно, багатьом із людей хотілося б знати відповідь на питання: «Яким є ставлення християнства до багатства?». Багато людей схильні вважати що багатство – це зло, і людина, яка володіє багатством, є приречена на загибель, бо Царство Небесне для неї є закритим. Покликаються такі люди на слова з Євангелія : «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають.» (Мт. 6:19,20),  або «Продайте ваше майно й дайте милостиню» (Лк. 12: 33а) або « Продай усе, що маєш, і роздай бідним» (Лк. 18:22). Проте не варто забувати, що в Євангелії і сказано про спасіння Закхея, який був досить багатим (пор. Лк.19:9). Христос також говорить  дбати за ближнього, чинити діла милосердя (пор. Мт. 25:32-45), говорить: «Дай кожному, хто тебе просить» (Лк.6:30), але не маючи ніяких матеріальних благ, не можливо цього чинити.

    Але є недостатнім для підтвердження своїх думок просто знайти ті чи інші потрібні цитати з Євангелія. Євангелія потрібно читати з розумом, але з розумом не лише своїм але і людей які краще розуміються у ньому. У контексті католицького і православного богослов’я для кращого розуміння слів Святого Письма потрібно звертатися до Святого Передання, яке краще допомагає нам зрозуміти Писання і проблеми, які в ньому порушуються.

    Одним із перших коментаторів Святого Письма і зокрема текстів, які стосуються багатства і бідності є Климент Олександрійський, який жив у час досить відмінний від нашого, проте погляди його і досі залишаються актуальні. Народився він приблизно у 150р. в Афінах. Здобув хорошу освіту і багато подорожував, навчався у різних філософів. Він побував в Італії, Греції, Сирії, Палестині і посилився в Єгипті в Олександрії. У 189р. отримав свячення на пресвітера і посідав посаду керівника Олександрійського училища на якій перебував до 202 р.¹ У 202р. почалися гоніння християн імператором Септимієм Севером і Климент був змушений покинути Олександрію і відправляється до своїх учнів у Капедокію. Помер він у 217р.²

    До  наших часів збереглися не всі твори цього відомого Отця Церкви. Одними з тих, які дійшли до наших днів, є трилогія “Протрептих” – “Застороги до елінів”, “Педагог” і “Стромати”, а також гомілія “Хто із багатих спасеться”. 

    Один  із основних творів в якому Климент Олександрійський описує своє ставлення до багатства має назву «Хто із багатих може спастися». Климент задумується над принципом багатства.  Адже це саме час, коли на християнство навертаються і багаті.

    Моїм  завданням буде дослідити цей  твір, а саме показати ставлення Климента Олександрійського до багатства, а також порівняти проблему багатства у Климента із сучасним навчанням Католицької Церкви щодо цього питання. Основним джерелом мого дослідження буде твір Климента: «Хто із багатих може спастися» та «Компендіум соціальної доктрини церкви». Допоміжними джерелами буде Святе Письмо, різні коментарі до твору Климента, словникові статі, енциклопедії.

    Тема  дослідження є цікавою й актуальною, адже проблема багатства цікавила людей протягом всієї історії і я вважаю, що для повнішого розуміння проблеми потрібно  подивитися на те, як ставилися ранні християни до цього питання майже 1800 років тому і порівняти це ставлення із сучасністю.

    Твір  буде поділений на три розділи. У першому я продемонструю на прикладі слів Климента,  що шлях до Неба для багатих не закритий і в них є надія на спасіння. Головне - слухати слова Христа, який говорить: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться»(Мт 6:33). У другому я подивлюся на те, як ця надія на спасіння може бути втілена у реальному житті. Третій розділ  я хочу присвятити порівнянню проблеми багатства у Климента Олександрійського зі сучасним вченням Католицької Церкви щодо цього питання. Також прагну показати, що навіть за сотні років слова цього учителя Церкви залишаються актуальними.

     Розділ 1

    Надія спасіння для багатих

Якщо  говорити про те, що сказано у Святому Письмі про спасіння багатих людей, то існує досить багато неправильних трактовок уривку, який розповідає про розмову багатого юнака та Ісуса. Ісус говорить,  що «легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже» (Лк.18:25). Тому люди часто вважають, що силою самого фактору бідності, або силою самого фактору багатства людина спасається, чи не спасається. Тобто, якщо я бідний, то я вже по смерті буду в Небесному Царстві, а якщо ж  я багатий, то горіти мені у вогні пекельному.

    У цьому розділі, я хочу на прикладі слів Климента продемонструвати, що багатство  саме у собі не є злом і, якщо людина багата,  в неї вже ж таки є надія на спасіння; показати на прикладі слів Климента, що значно важливіше є внутрішнє ставлення до земних благ, яке ґрунтується на не прив’язаності до них, на їх розумному використанні та вмінні ділитися ними з ближніми і потребуючими.

    Климент Олександрійський із самих початків говорить, що спастися багатій людині важче ніж незаможній  і на це є ряд причин. Найперше, автор  наголошує на нерозумінні  слів Христа який сказав, що «легше верблюду ввійти в вушко голки аніж багатому у  царство Боже». І такі люди відходять засмученні, забуваючи про другу частину слів Христа: «неможливе в людей, можливе є в Бога»(Лк. 18:27). Ще інші розуміють слова Христа але заклопотані земними справами не чинять діл що ведуть до Небесного Царства. Ще інші взагалі не знають слів Христа, але автор прагне допомогти тим багатим, які люблять істину і шукають її. Климент прагне «підбадьорити і безпідставний смуток відносно них розігнати і за допомогою відповідного пояснення вислову Господа їм показати, що спадщина Небесного Царства для багатих не цілком відрізана, якщо вони заповідям слідують»³.

    Автор наголошує на тому, що Небесне Царство  не є закритим для заможних людей, але тільки той багатий може спастися, хто знає слова Спасителя, «хто сприйняв це, хто добрими справами блищить, тільки той успадковує в нагороду за це вічне життя».⁴

      Проте досягнення вічного життя  не є простим завданням, а  потребує багатьох зусиль і  постійних практик: «Необхідна  для досягнення його  постійна, рівномірно, навіть до останнього  дня життя продовжувана, молитва душі твердої і чистої, а також спосіб життя і постанов: добрий, закону вірний, такий, що всесторонньо визначається заповідями Спасителя».⁵ Тут автор, ніби, нагадує про слова Ісуса Христа який говорив, що «Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт. 11:12).

    Для того, щоб не бути голослівним, Климент  Олександрійський закликає ще раз переглянути  вислови з Євангелія, які досить часто приводять багатих до смутку. Це розповідь про зустріч багатого юнака та Ісуса Христа, який запитує, які діла він повинен чинити, щоб одержати життя вічне. Ісус же закликає його дотримуватися заповідей. Юнак відповідає, що всі заповіді він «зберіг із малку». Тому Христос йому говорить, що для досягнення досконалості він повинен продати усе своє майно і йти за Ним, але  ці слова юнака вельми пригнічують, бо був він досить багатий і тому, цей хлопчина відходить від Христа  засмучений. Тому Христос говорить, що легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому спастися. (пор. Мт 19:16-23)

    Автор наголошує на тому, що ці слова Христа не можуть бути сприйняті в чуттєвому  значені, але вони потребують ґрунтовного  дослідження, проникнення в саму суть.  Як говорить автор, цей юнак був досить розумним і як на свої роки, надзвичайно зрілим та розсудливим. Бачимо, що він виконував закон впродовж всього свого життя, але все таки приходить до Ісуса, і просить його про допомогу. Напевно, цей юнак розумів, що якби лише виконання закону гарантувало небесне Царство, то прихід Месії не мав би ніякого сенсу.

    Юнак  просить досконалості, якої він не може досягти, бо хоч із самого дитинства  виконував заповіді, проте занадто  гордився цим і тому не міг досягнути  того що було у Христа – вічного  життя. «Він відійшов сумним, тому що побачив  для себе важкою цю заповідь життя, про яку він просив, тому що насправді він не  бажав життя, як він говорив, а старався лиш славу про добре своє намірення розповсюдити».⁶

    Климент Олександрійський, далі у своїй праці  стверджує, що Христове звернення до багатого юнака: «Продай, що маєш і дай бідним», - ні в якому разі не можна розуміти буквально. «Христос мав на увазі не зовнішню відмову від маєтку, а внутрішнє відкинення тієї влади, яку має багатство над людьми»⁷: «Він  повинен був тільки фальшиві думки відносно багатства із своєї душі викинути, жадібність і прагнення до них, турбуватися про них перестати, усунути зі свого шляху ці терня життя, які заглушають собою насіння Слова»⁸.

    Бачимо, що належачи до олександрійської школи  богослов’я, Климент заохочує розуміти слова Христа алегорично. «Він акцентує увагу на використання здорового глузду. В той же час, його інтерпретація протиставляється тим, які  переконують, що біблійна команда повинна бути взятою по номіналу і інтерпретуватися буквально»⁹.

    У словах Климента також можемо простежити ще декілька аргументів, стосовно можливості володіння багатством.  Першим таким аргументом є те, що відречення від багатства може викликати гордість у людини, яка це вчинила. До прикладу він подає відомих філософів Крітеса та Анаксагора, які хоча й відмовилися від своєї власності, але при цьому збільшували свої душевні пристрасті, адже «вони впадали в гордість, марнославство і суєтність, починали зневажати інших людей, про себе ж думали, що вони зробили щось надприродне»¹⁰.

    Другий аргумент говорить про те, що відмова від необхідної власності для людини неможлива: «Не можливо і не здійсненне, щоб той, хто лишається необхідного для життя не був розбитий в дусі і, з кращим розставшись, не турбувався би постійними спробами і зусиллями звідки б то не було дістати необхідні для життя засоби»¹¹. Тому Климент Олександрійський говорить, що відречення від багатства не приведе ні до чого доброго, лише до прагнення повернути його і до ще більших переживань.

    Знаємо, що в першому столітті християни жили духом парусії – очікування другого приході Ісуса Христа. Тому було сильне наголошення на збереженні аскетичного життя. «Розглядаючи ранню Християнську літературу з цією точкою зору, перш за все ми знаходимо постійний акцент на потребі порвати зі світом»¹². Внаслідок цього, багато християн зрікалися свого майна і вели убоге життя, адже таке життя, з їх уявленням, повинно було б пришвидшити прихід Христа і збільшити радість цієї події.  Проте прихід не відбувся так швидко, як очікувалося і християни опинилися у важкому економічному становищі і їм необхідно було налагодити зв’язок із суспільством. «Допоки Християни чекали повного життя у новому віці, життя проходило і такі практичні проблеми продовольства, житла, одягу були все ж таки ними зустріті»¹³.  Тому у другому столітті, у якому також живе і Клемент, змінюється ставлення до аскези – наголошується на тому, що вона не повинна бути виконуваною всіма, адже вона є подібною до дару, який дається Богом лише для вибраних. Аскетизм хоча займав почесне місце у житті християн, проте в економічному житті наступала стабілізація. «Дисциплінарний шлях християн у світі продовжувався в його строгості, і оскільки друге сторіччя підійшло до кінця, цей шлях був обмежений і більш певнішим чином розкреслений філософськими лідерами, таким як наприклад Клемент Олександрійський»¹⁴.

    Третій  аргумент на користь володіння багатством Климент подає у формі риторичного  питання: «Чи не  набагато краще  володіючи достатком, із-за бідності не терпіти труднощів, а потребуючому допомагати?»¹⁵. Тобто Климент запитує, як можна допомогти тому, хто потребує, якщо ти сам не маєш нічого?  Учитель радить тим, що володіють майном, не витрачати його даремно, але допомагати бідним, хворим, тим що його більше потребують. Крім цього Климент вважає, що якби людина не володіла майном, вона не могла б виконувати того, що заповідав Христос: голодного нагодувати, спраглого напоїти, чужинця прийняти, нагого зодягнути…(пор.Мт 25:35,36). Як говорить Климент - «Господь використання багатств на користь навіть хвалить…»¹⁶.