Християнські свята

2

Кафедра міжнародного туризму

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

  з дисципліни                        Історія православної культури

  тема                                       Християнські свята                                                        

Запоріжжя

2009

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                   3

1.Свято Різдва Христова                                                                                      4

2.Хрещення Господнє                                                                                          5

3.Стрітення                                                                                                            6

4.Вхід Господній в Єрусалим                                                                              6

5.Вознесіння Господнє                                                                                         7

6.Трійця                                                                                                                  7

7.Спас                                                                                                                     8

8.Воздвиження Хреста Господнього                                                                   9

9.Богородичні свята                                                                                             10

10.Пасха (Великдень)                                                                                          12

ВИСНОВКИ                                                                                                                15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                            16

ВСТУП

     Християнство, як і кожна релігія, у певні дні календа­ря вшановує святих або відзначає події в житті церкви. Християнські свята закорінені в давні обрядові традиції, пов'язані з конкретними етапами, видами господарської ді­яльності, річним астрономічним або календарним циклом. Умовно їх поділяють на всехристиянські (визнані право­славною, католицькою, більшістю протестантських цер­ков) та конфесійні (відзначаються тільки окремими конфе­сіями). Найважливіші з них належать до так званих двана­десятих свят — дванадцяти найважливіших після Пасхи свят, які церква відзначає урочистими богослужіннями.

1.РІЗДВО ХРИСТОВЕ

    Це одне з основних свят християнст­ва, пов'язане з народженням Ісуса Христа. У католицизмі відзначається воно 25 грудня, у православ'ї (належить до дванадесятих свят) — 7 січня. Утверджуючись у різних країнах, це свято вбирало в себе обряди і звичаї інших ре­лігій, народних свят, набуваючи нових рис, що відповіда­ли християнським догмам.

Сама традиція своїми джерелами сягає у первісні куль­тові дії. Головну роль у його догматичному змісті церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з'явився, щоб спокутувати гріхи людей, вказати людству шлях до спасіння. Адже у Давньому Єгипті, наприклад, 6 січня святкували день народження бога води, рослинно­сті, володаря потойбічного світу — Осіріса. В Давній Греції того ж дня святкували народження Діоніса. В Ірані 25 гру­дня відзначали народження бога сонця, чистоти й прав­ди — Мітри.

До Київської Русі свято Різдва Христового прийшло разом з християнством у X ст. і злилося із зимовим давньо-слов'янським святом — святками (тривали упродовж 12 днів — з 25 грудня (7 січня) до 6 (19) січня). Православна церква всіляко намагалася замінити їх святом Різдва Хри­стового, але існуючі у східних слов'ян свята і звичаї вкоре­нилися настільки глибоко, що вона змушена була поєдну­вати церковні свята з народними. Так, колядки церква по­єднала з євангельською оповіддю про віфлеємську зірку, що сповіщала про народження Христа. «Язичницькі» ко­лядки перетворилися на ходіння христославів із зіркою по домівках. До прославляння Христа широко залучали ді­тей. Віруючі віддячували їм подарунками.

З 1990 р. день Різдва Христового є офіційним святко­вим днем на території України.

2.ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ

Або, як ще його називають - Водохрища, Водосвяття, Богоявлення. Воно є одним з найголовніших свят у християнст­ві. У православ'ї належить до дванадесятих свят. Католи­ки відзначають 6, православні — 19 січня. Запроваджене воно в пам'ять про хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан Іо-анном Хрестителем. Його ще називають Богоявленням, оскільки, згідно з Євангелієм, під час хрещення на Ісуса зій­шов з небес Бог-Дух Святий у вигляді голуба.

У християнстві воно було запроваджене у другій поло­вині II ст. і спочатку відзначалося разом з Різдвом Христо­вим. У IV ст. цей день почали святкувати окремо. Церква розглядає його як «свято просвіти» народів, оскільки, згі­дно з ученням, саме з хрещення Ісус почав просвіщати їх світлом євангельської істини.

Це свято завжди відзначали дуже урочисто. Головний його обряд — освячення води в церкві й у ополонках. До ополонки вирушав хрестовий хід, лунали урочисті молеб­ні. Освячення води в храмах відбувається і в наші дні.

Окроплення водою існувало в багатьох дохристиянсь­ких релігіях. Одухотворюючи явища природи, люди одухо­творяли й воду — важливе джерело життя. Християнство на ранніх стадіях свого розвитку обряду хрещення не зна­ло, воно його запозичило дещо пізніше з давніх культів, які, як відомо, обряду «очищення» людини від будь-якої «скверни», «нечисті» за допомогою води відводили важли­ву роль. Згідно з давніми віруваннями вода очищувала лю­дей від «нечистої сили», «злих духів». Тому в давніх наро­дів існував звичай окроплювати водою новонароджених.

3.СТРІТЕННЯ

     Відзначають його як одне з дванадесятих свят 15 лютого з нагоди зустрічі (стрітення) праведника Симеона з немовлям Ісусом, якого батьки принесли в Єру­салимський храм на сороковий день після народження для зустрічі з Богом. Саме тоді Симеон сповістив Ісусові по­сланницьку його місію Спасителя людей. Про це йдеться в Євангелії від Луки. Запроваджуючи свято, церква дбала не тільки про поширення ідей християнства, а й про «на­дання правди фактам» біографії Христа, підкреслення обо­в'язку віруючих приносити в храм немовлят протягом 40 днів після народження. Крім того, церква намагалася від­межувати християн від давніх культів, оскільки римляни в лютому відбували «очищення», покаяння, дотримувалися посту, вважаючи, що перед початком весняних польових робіт необхідно «очиститися від гріхів» і «нечистої сили» жертвопринесеннями духам і богам. Головний очищуваль­ний обряд припадав на 15 лютого, коли люди із факелами в руках виганяли злих духів зимових холодів і хвороб.

Прихильники православ'я тривалий час не визнавали Стрітення. Пізніше вони надали йому значення свята очи­щення. Саме таким воно постало на Русі, утвердившись в основному як церковне свято. У народній свідомості Стрі­тення знаменувало кінець зими і початок весняних госпо­дарських турбот, про що свідчить і народне повір'я: «На стрітення зима з літом зустрічається».

4.ВХІД ГОСПОДНІЙ В ЄРУСАЛИМ

Це дванадесяте свято від­значають в останню неділю перед Пасхою. Побутова його назва — Вербна неділя, яка є передднем страсного тижня, приуроченого «згадкам про страждання Христа».

За календарем воно безпосередньо примикає до Пасхи і не має постійної дати. Запроваджене воно в IV ст. як важ­ливий стан підготовки до Пасхи. В основі його — біблейсь­ка легенда про в'їзд Ісуса Христа з апостолами в Єрусалим, супроводжуваний творінням див. Народ радісно вітав Си­на Божого пальмовими гілками. За день перед тим Ісус здійснив одне з найбільших див — оживив Лазаря.

На Русі ритуальне значення пальмових гілок перенесе­не на гілки верби, які розпускаються на цей час, і, згідно з народним повір'ям, захищають від злих духів. Святкуван­ня входу Господнього в Єрусалим покликано спонукати ві­руючих відкрити свої серця для вчення Христа про воскре­сіння та вічне спасіння, як це зробили жителі Давнього Єрусалима.

5.ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

    Відзначають його на сороковий день після Пасхи. А сам момент вознесіння на небо воскреслого після страти Христа завершує його земну біографію. У побуті не дуже поширене і залишилося суто церковним. Своїм змістом породжує у віруючих думку про тлінність земного життя і націлює їх на християнське подвижницт­во заради досягнення «життя вічного».

     Християнська теологія запевняє, що вознесіння Христа відкриває праведникам шлях на небо, до воскресіння після смерті. Ця ідея існувала ще задовго до виникнення христи­янства. Вірування у вознесіння на небеса людей, героїв і бо­гів були поширені серед фінікійців, іудеїв та інших народів.

6.ТРІЙЦЯ (П'ЯТДЕСЯТНИЦЯ)

     Свято, встановлене на честь сходження Святого Духа на учнів Христа у п'ятдесятий день після його воскресіння, внаслідок чого вони заговори­ли різними мовами, яких раніше не знали. Покликане зо­середити увагу віруючих на голосі церкви, яка несе «слово Боже», залучити їх до проповідування християнства інши­ми  «мовами», тобто іншим народам. Відзначається на п'ятдесятий день після Пасхи. У православ'ї належить до дванадесятих свят.

     Уявлення про божественну трійцю існували задовго до християнства. У процесі становлення християнської релі­гії виникла необхідність пов'язати її з оповідями Старого Завіту. Тому в новозавітних книгах Христа представлено як сина давньоєврейського бога Ягве, як іпостась єдиного Бога, що засвідчило крок християнства від політеїзму до монотеїзму. Відповідно, християнство запозичило й багато іудейських свят, у тому числі свято П'ятдесятниці. У дав­ніх євреїв воно виникло з переходом їх до землеробства і було пов'язане із завершенням жнив, які тривали «сім сед­миць», тобто сім тижнів, супроводжувалося жертвоприне­сенням хліба з нового урожаю місцевим польовим духам і божествам. Християнство дало йому нове обґрунтування. У більшості східних слов'ян свято Трійці злилося з міс­цевим святом — семиком (інша назва — «зелені свята»), запозичивши його побутовий зміст. Давні слов'яни семик пов'язували із завершенням весняних робіт, намагаючись задобрити духів рослинності у період цвітіння і косіння хлібів. Важливим елементом православного свята Трійці є поминання духів померлих родичів (поминальна субота), В Україні з 1990 р. Трійця є офіційним святковим днем.

7.СПАС

    Це одне з трьох свят, приурочених Спасителю Ісусу Христу. В його основі — євангельська оповідь про пе­ретворення Христа, який наприкінці свого земного життя привів своїх учнів (Петра, Якова, Іоанна) на гору і під час молитви «перетворився»: обличчя його засяяло, одяг його став білим, блискучим, а голос із неба підтвердив його бо­жественне походження. Християнське вчення стверджує, що Ісус хотів закріпити в учнях віру і довести їм, що він справді Син Божий.

Саме з цією подією пов'язане свято Преображення («яб­лучний» спас), яке відзначають 19 серпня. В цей день не тільки славлять Ісуса Христа, а й освячують яблука, інші фрукти (за народним звичаєм, відтоді їх можна споживати).

Важлива особливість Спаса, як і багатьох інших свят, полягає в поєднанні християнського пафосу з календар­ною обрядовістю і звичаями очищення від злих духів. На­приклад, під час святкування «медового» спасу («маковія»), яке відбувається 14 серпня, в церкві освячують сві­жий мед. Його встановлено в 1164 р. на честь перемоги візантійців над мусульманами. Особливо шанований цей день у вітчизняному православ'ї, оскільки вважається, що саме 14 серпня хрестився великий київський князь Воло­димир. Третій — «хлібний» спас відзначають 29 серпня, приурочуючи його до закінчення жнив і початку озимої сів­би. Християнство пов'язує його із вшануванням неруко­творного образа Христа, відбитого на рушнику і передано­го ним Авгарю — царю Едесси.

У багатьох парафіях Спасові свята є і престольними (храмовими).

8.ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Одне з дванадесятих свят, присвячених культу Хреста як символу христи­янської віри. З хрестом церква пов'язує кілька подій. За переказами, римський імператор Костянтин перед однією з найбільших своїх битв мав видіння: на небі осяяний хрест із написом «Ним перемагай!». Тієї ж ночі імперато­рові з'явився уві сні сам Ісус Христос і порадив узяти в би­тву прапор із зображенням хреста. Костянтин так і зро­бив, крім того, наказав своїм легіонерам намалювати знак хреста на щитах. У битві Костянтин здобув перемогу і з то­го часу увірував у чудодійну силу хреста, хоч історичні факти свідчать, що на ознаменування перемоги Костян­тин звелів викарбувати монети із зображенням язичниць­ких богів, які, як він вірив, допомагали йому в битві з во­рогами.

Церква встановила це свято в пам'ять про здобуття ма­тір'ю Римського імператора Оленою в IV ст. хреста, на яко­му був розіп'ятий Ісус Христос. Щоб його бачив народ, хрест підняли (воздвигли) на горі Голгофі, де був Христос страчений, а на місці, де хрест було знайдено, збудували храм, освячення якого відбулося 13 вересня 335 року.