Завдання, функції і методи роботи соціального психолога в політичній сфері

Міністерство молоді та спорту України

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка

Інститут педагогіки і психології

                                                           

                                                                                                      Кафедра практичної психології

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуально – дослідне завдання

із соціальної психології

на тему:

«Завдання, функції  і методи роботи соціального психолога  в політичній сфері»

 

 

 

 

студентки ІІ курсу

факультету педагогіки і психології

групи СР-21

Хомишак Світлани

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2013

План 

 

Вступ.

 

 

1. Завдання соціального психолога в політичній сфері.

 

 

2. Функції соціального психолога в політичній сфері.

 

 

3. Методи роботи соціального психолога в політичній сфері.

 

 

Висновки.

 

 

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

   Політику творять і реалізують люди. При цьому у своїй діяльності, поведінці вони керуються певними уявленнями, мотивами, цілями, настроями та емоціями. Виходячи з цього політика загалом, як і окремі політичні події та явища, значною мірою залежить від природи, психіки конкретних людей. І якщо це так, то  досліджувати політику, її прояви та результати доцільно саме через дослідження людей, переважно їхнього

психологічного стану. Стосовно політичної теорії це означає, що неможливо пояснити певну форму політичної поведінки (реакції) тільки як результат безпосереднього впливу економічних, політичних та інших факторів. Стимули, що скеровують поведінку особистості, можуть бути одні й ті самі, але поведінка людей різною. Тому всі форми відображення політики у психіці людей опосередковані їх діяльністю, умовами життя, особистими цілями.

 

   Прикладні соціально-психологічні  дослідження у сфері політики  зумовлені демократичними процесами  у суспільстві, важливою роллю людського чинника, суспільної думки в державно-політичних процесах, намаганнями одних політичних сил утримати владу, інших — здобути її, необхідністю прийняття ефективних політичних рішень в умовах політичної конкуренції.

  Політична психологія -сукупність відчуттів, емоцій, переживань, настроїв, пов'язаних з політичними явищами; у структурному вимірі, як ми зазначали, входить до сфери політичної свідомості. Це сукупність духовних утворень, яка сприяє виробленню у людини безпосередніх мотивів і установок політичної поведінки.

  Політична психологія – міждисциплінарна наукова галузь, що виникла на межі політології та соціальної психології. Її головне завдання полягає в аналізі психологічних механізмів політики та виробленні практичних рекомендацій з оптимального здійснення політичної діяльності на всіх її рівнях.

  Політична психологія — наука, що вивчає психологічні компоненти і феномени (ціннісні орієнтації і певні судження, які пов'язані із політикою, погляди, настрої,почуття, волю, особливі риси характеру, потреби, мотиви, традиції та ін.), що формуються у людей в результаті соціально-політичних відносин і реалізуються в політичних діях індивідів, соціальних груп, класів, народів і націй. До сфери дослідження політичної психології входить те, як психологічні чинники допомогають визначити політичну поведінку. Предмет політичної психології в цілому – це політика, як особлива людська діяльність, яка має власну структуру, суб’єкта та рушійні сили.

  Робота психолога-практика у сфері політики потребує високої соціально-психологічної компетентності і професіоналізму. Він повинен не лише знати особливості здійснення експертизи, консультування, а й бути ґрунтовно обізнаним у соціально-політичних проблемах, знати і прогнозувати моделі поведінки виборців у конкретних ситуаціях, рекомендувати конкретні дії.

 

 

 

1.Завдання соціального психолога в політичній сфері.

 

   Розвиваючись у єдності теоретичних і практичних аспектів, соціальна психологія постійно поглиблює і розширює свій предмет, паралельно розв'язуючи конкретні соціально-психологічні проблеми, тим самим виконуючи різноманітні теоретичні і прикладні завдання. Також ці завдання поширюються і на соціальних психологів у різних сферах, зокрема і у політичній.

  Отже, основні завдання соціального психолога у політичній сфері:

- формування громадської думки засобами психології, ЗМІ;

- передвиборна боротьба (використання різноманітних засобів для оптимізації виборчої кампанії);

- створення позитивного іміджу політичного лідера;

- соціально-психологічна експертиза проектів законів, указів, державних програм і рішень з метою запобігання стихійним масовим заворушенням, актам непокори.

- вивчення проблем, пов'язаних зі змінами соціально-психологічної реальності, аналізом шляхів і засобів упливу на механізми її становлення, розвитку та функціонування;

 
- теоретичне осмислення місця і ролі людини, що розвивається, у суспільстві, яке також змінюється; виявлення конкретних соціально-психологічних характеристик особистості, найпоширеніших її соціально-психологічних типів, комунікативних програм поведінки;

 
- дослідження відносин і спілкування, у тому числі в екстремальних і конфліктних умовах, а також у зв'язку з утвердженням у соціумі нової системи цінностей і форм власності;

 
- вироблення теоретичних основ соціально-психологічної діагностики, консультування та надання допомоги; 
  

- розуміння психологічних компонентів в політиці, усвідомлення ролі «людського фактора» в політичних процесах і їх «суб'єктивного боку»;

- передбачення подальшої ролі «людського фактора» та, в цілому, всіх психологічних аспектів політики;

- модифікація, зміни явища;

- вироблення практичних рекомендацій по оптимальному здійсненню політичної діяльності на всіх рівнях.

  А також: першим завданням був і до цих пір залишається аналіз психологічних компонентів в політиці, розуміння ролі “людського чинника” в політичних процесах. Другим основним завданням, що як би надбудувалася над першою, стало і залишається прогнозування ролі цього чинника і, в цілому, психологічних аспектів в політиці. Нарешті, третім головним завданням, яке витікало з перших два, стало і залишається управлінський вплив на політичну діяльність з боку її психологічного забезпечення, тобто з боку суб’єктивного чинника.

 

 

 

2. Функції соціального психолога в політичній сфері.

 

   Соціальний психолог  виконує також безліч функцій  у роботі з політичною сферою. Він співпрацює з різними людьми, актами, законами. Для цього йому потрібно виконувати та використовувати у своїй роботі різні функції.

Отже , функції соціального психолога у політичній сфері:

1. Пізнавальна (полягає  в можливості чітко орієнтуватися  в політичному житті та обирати  способи своєї діяльності).

2. Адаптаційна (забезпечення  пристосування суб'єкта політики (насамперед людини) до навколишнього середовищ). Виокремлюють 3 типи адаптації людини до навколишньої дійсності:

• комфортність (сприйняття встановлених порядків);
• інноваційність (збереження активності і самостійності людини);
• ритуалізм (символічна, некритична позиція людини).

3. Мотиваційна (перенесення  політичних цілей і намірів  зі сфери свідомості до сфери  політичної діяльності, політичної  поведінки).

4. Забезпечення та стимулювання інноваційного, поступального розвитку суспільства.

5. Управління суспільними процесами.

6. Урівноваження, узгодження та взаємодія суб’єктів політичного процесу, усунення суперечностей між ними.

7. Стабілізація соціального стану особистості, її соціалізація, саморозвиток і самореалізація.

Окремо слід розглянути особливості політичної життєдіяльності, її зв’язок з економікою, а також специфіку політичних процесів та політичні технології, завдяки яким ці процеси відбуваються.

Також він може виконувати такі функції:

- теоретико-пізнавальна функція передбачає повне і конкретне пізнання соціально-психологічної реальності, її структури, механізмів розвитку та функціонування з позицій інтересів людини і групи, а також з’ясування закономірностей, механізмів та чинників, що детермінують соціально-психологічні та політичні явища;

- комунікативна функція реалізується як систематизація знань з проблем сприймання, передавання інформації, взаємодії і взаємовпливу людей;

- гуманістична функція полягає в дотриманні норм етики і моралі щодо індивіда, в захисті соціальних спільностей, верств, відтворенні й передаванні соціального досвіду;

 - прогностична функція передбачає формування соціально-психологічних та політичних прогнозів щодо співвідношення індивідуального і соціального, суб’єктивного відображення об’єктивної реальності;

- зміст прикладної функції полягає у з’ясуванні на основі теоретичного й емпіричного аналізів закономірностей становлення соціально-психологічної та політичної реальності форм існування та способів функціонування ціннісного ставлення індивіда до соціальної дійсності, вироблення практичних рекомендацій з різних аспектів взаємодії, впливу людей один на одного та сприйняття їх у соціально - політичній спільноті.

 

3.Методи роботи  соціального психолога в політичній  сфері.

Сьогодні можна впевнено стверджувати, що необхідність глибокого вивчення політико-психологічних аспектів соціальних процесів і діяльності суб’єктів політики викликана самим життям.

Недооцінювання психологічного компонента в політичному житті призводило не тільки до низького рівня вивчення політичної свідомості суспільства, а й до її надмірної ідеологізації.

Політичне життя детермінується не лише науково-теоретичними аспектами. Більшість населення оперує поняттями політичної науки на рівні буденної свідомості, якій притаманні емоції, фрагментарність інформації, швидкоплинність настроїв мас.

Соціальний психолог у своїй роботі використовує такі методи.

  Спостереження — це спеціальне, систематичне і цілеспрямоване спостереження за політичною поведінкою, діями, процесами з метою з'ясування їх сенсу, змісту, мети і спрямованості.

  Соціологічні опитування — це метод, який часто використовують для збирання первинної вербальної інформації про явища індивідуальної і суспільної свідомості, об'єктивні факти і процеси. Цей метод широко використовують також у соціологічних, психологічних, економічних, демографічних, політологічних, педагогічних та інших дослідженнях. Оскільки в політичних процесах часто задіяно багато особистостей, то завдяки цьому методу вдається визначати психолого-політичні стани, орієнтації, прогнозувати поведінку значної кількості людей, окремих соціальних, демографічних груп, класів тощо. У політичній психології велике значення мають багаторазові соціологічні опитування (панельні), за допомогою яких можна простежити динаміку політичних явищ і процесів. Для оперативного вивчення громадської думки застосовують так звані зондажні опитування (опитування-блискавки, опиту-вання-голосування). Найпоширеніші анкетні соціологічні опитування: поштові, друкування анкет у засобах масової інформації, телетайпні.

  Тестування — метод психологічної діагностики за допомогою заздалегідь заготовлених стандартизованих запитань та завдань (тестів). Завдяки тестуванню можна виявити відмінності у політичних поглядах окремих політиків, між різними явищами, визначити рівень політичної культури, грамотності людини, наявність у неї певних навичок, знань, особистісних характеристик.

  Моделювання політичних ситуацій — дослідження політико-пси-хологічних процесів і станів за допомогою їх реальних (фізичних) або ідеальних (насамперед математичних) моделей. Під моделлю тут розуміють систему об'єктів і знаків, які відтворюють окремі істотні властивості системи-оригіналу. У такий спосіб можна змоделювати прогнозований мітинг, дискусію, партійні збори, виборчу кампанію тощо.

  Психосемантичний аналіз. Грунтується на психосемантиці — галузі психології, що вивчає генезис, будову і функціонування індивідуальної системи значень в індивідуальній свідомості (образи, символи, символічні дії).

  Метод аналізу документів. Даний метод є різновидом способів аналізу продуктів людської діяльності. Документом називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкованому або рукописному тексті, на магнітних або фотоносіях. 

  Метод соціометрії. Ставиться до інструментарію соціально-психологічного та політичного дослідження структури малих груп, а також особистості як члена групи. Область виміру соціометричною технікою - діагностика міжособистісних і внутрігрупових відносин. За допомогою соціометричного методу вивчають типологію соціального поводження в умовах групової діяльності, оцінюють згуртованість, сумісність членів групи.