Взаємозв'язок конформізму і нонконформізму

План

1. Конформізм
2. Дослідження проблеми конформізму
3. Нонконформізм 
4. Взаємозв'язок конформізму і нонконформізму                              Список використаної літератури

1.Конформізм           Особистість за своєю суспільною природою активна, зокрема щодо своїх інтересів. Але щодо вимог інших людей справа з активністю значно ускладнюється. Під впливом суспільства, держави, традицій, громадської думки, авторитету старших, соціальної групи або її керівника, під прямим або опосередкованим тиском інших людей особистість може коригувати свою активність, спрямовувати її в русло вимог цих суб'єктів або суспільних інститутів, пристосовувати деякі свої інтереси до інтересів інших, ставати поступливою, податливою і навіть покірною, тобто займати пасивну щодо інтересів інших життєву позицію. Таку форму вираження позиції особистості, для якої характерні пасивність, некритичність, податливість, пристосовництво щодо впливу на неї оточення, називають конформізмом.Вплив групової більшості часто реалізується через конформізм як феномен групового тиску. Конформізм повсякденно існує в малих групах на роботі, в групах по інтересах, в сім'ї і впливає на індивідуальні життєві установки і зміну поведінки.        На рівні буденної свідомості це поняття має позитивне, негативне і нейтральне значення.                    Конформізм (лат. conformis — подібний, відповідний) — пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів поведінки, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами.                                          Таке тлумачення конформізму охоплює різні, хоч зовні подібні, явища: — відсутність у людини власних поглядів, переконань, слабкість характеру, пристосовництво; — однаковість у поведінці, згода індивіда з поглядами, нормами, ціннісними орієнтаціями більшості людей, котрі його оточують; — результат тиску групових норм на індивіда, який унаслідок цього тиску починає діяти, думати, відчувати так само, як й інші члени групи. Конформізм може виражати:             1) пристосовницьке ставлення особистості до вимог іншої, звичайно авторитетної, впливової особистості (особистісно-автори-тарний конформізм);  2) таке ж ставлення до вимог великої, середньої або малої соціальної групи, до якої вона належить (внутрішньогруповий конформізм);      3) таке ж ставлення до вимог суспільства, його інститутів, панівних суспільних груп, держави (суспільний або соціальний конформізм). Нерідко для позначення різноманітних проявів явища конформізму використовують поняття “конформна поведінка” та “конформність”. Оскільки конформізм є ширшим соціально-психологічним явищем, у конкретних дослідженнях здебільшого йдеться про конформну поведінку та конформність. Зміст цих понять вказує на суто психологічну характеристику позиції індивіда стосовно позиції групи: приймає чи відкидає він визнані групою норми, стандарти, цінності, властивості.

2. Дослідження проблеми  конформізму       Соціальна психологія протягом кількох десятиліть вивчає проблеми конформізму. У середині 30-х років XX ст. американський психолог Музафер Шериф досліджував у лабораторних умовах формування групових норм та їх вплив на людей, використовуючи так званий автокінетичний ефект (оптичну ілюзію руху нерухомої світлової точки в затемненому візуальному полі). Результат цього та інших подібних експериментів навели на такі висновки: — у ситуації невизначеності індивід, зіставляючи та порівнюючи власні думки з думками інших, схильний погоджуватися, як правило, з більшістю, пристосовуватися до неї; — загальна система орієнтирів, яка сформувалася у присутності інших людей, продовжує впливати на погляди та судження індивіда навіть за відсутності джерела цього впливу. М. Шериф не досліджував власне конформізм. Метою його було вивчення процесу виникнення та формування соціальної норми в умовах лабораторії, а також з'ясування різноманітних аспектів навіюваності людини.            На початку 50-х років XX ст. американський дослідник Соломон Аш звернув увагу на проблеми групового тиску, використавши метод “підставної групи”. Відчутна активізація досліджень і дискусій про природу конформізму як соціального явища, що відбулася в у наступні десятиліття, збагатила соціальну психологію багатьма конкретними висновками. Зокрема було встановлено, що високий ступінь конформності є наслідком недостатньо розвиненого інтелекту, низького рівня самосвідомості та ін. Саме тоді було зроблено висновок, що людина може бути конформістом або нонконформістом. Тобто існує два варіанти ставлення особистості до групової думки: або незгода, відчуження, або повне прийняття її. Стверджувалося також, що ступінь конформності залежить від ситуації, складу та структури групи. Однак ці чинники так і не були з'ясовані (очевидно через лабораторний характер групи, що не дало змоги врахувати значущість для індивіда групової думки). Негативну роль відіграла й абстрактність учасників експерименту, що проявилася у відсутності інформації про їх індивідуальні особливості, соціальні характеристики (цінності, переконання та ін.). Та й сама модель варіантів поведінки була дещо спрощеною, оскільки враховувала лише два її типи: конформну і неконформну. Насправді реальне життя в групі може бути пов'язаним з третім типом поведінки, ґрунтованим на свідомому визнанні особистістю норм і стандартів групи. Попри ці недоліки, методика С. Аша була використана в подальших експериментах, оскільки багато вчених вважають її взірцем наукової творчості, безапеляційно визнаючи її гуманістичну спрямованість. Подальші дослідження конкретизували чинники, що зумовлюють конформну поведінку, впливають на неї та визначають рівень конформності. Це — наявність конфлікту (реального, уявного) між індивідом та групою; тиск (вплив) групи через оцінки, образливі жарти тощо; одностайність більшості; згуртованість групи; особливості ситуації; особливості взаємозв'язку індивіда і групи; особливості відповіді на тиск групи; тендерні і вікові особливості; індивідуальні особливості індивіда; соціокультурні особливості; значущість ситуації для індивіда та ін. Американські соціальні психологи Мортон Дойч та Гарольд Джерард виявили та описали нормативний та інформаційний види групового впливу на індивіда. Нормативний вплив на індивіда пов'язаний з груповими нормами. Йдеться про те, що більшість чинить тиск, і її думка сприймається представником групи як норма. Нормативні вимоги групи оточують людину з раннього дитинства: її вчать дотримуватися групових норм і поважати їх.Інформаційний вплив на індивіда передбачає зміну індивідуальної позиції стосовно групової у зв'язку з тим, що індивід звертається до групи як до джерела інформації. Якщо нормативний вплив змінює систему міжособистісних взаємин, то інформаційний — детермінує прагнення людини до більш-менш адекватної оцінки дійсності.            Зарубіжні дослідники Л.Фестінгер, М.Дойч, і Г.Жерард виділяють два типи конформної поведінки:           • зовнішнє підпорядкування, що виявляється в свідомому пристосуванні до думки групи. При цьому можливі два варіанти самопочуття індивіда:   1) підпорядкування супроводиться гострим внутрішнім конфліктом;  2) пристосування відбувається без будь-якого яскраво вираженого внутрішнього конфлікту;          • внутрішнє підпорядкування, коли частина індивідів сприймає думку групи як свої власні і дотримується їх і за її межами. Існують наступні види внутрішнього підпорядкування:         1) бездумне прийняття неправильної думки групи за принципом «більшість завжди права»;            2) прийняття думки групи, але при цьому використання власної логіки пояснення зробленого вибору.

  Позитивне і негативне  значення        Конформні особи виявляють слабший інтелект, ніж незалежні, їм більше притаманні догматичність, стереотипність мислення, нечіткість думок та висловлювань. Сфера мотивації та емоційних функцій конформної особи характеризується недостатньою силою характеру, невмінням володіти собою у стресових ситуаціях. У сфері самосвідомості вони страждають комплексом неповноцінності, а в стосунках з іншими проявляють авторитарність, занепокоєність справами інших людей. Конформність як міра підпорядкування людини груповим нормам та вимогам є не особистісною рисою, а властивістю міжособистісних відносин, пов'язаних із рівнем розвитку групи, характером її діяльності, ситуацією, наявністю у групі індивідів, які відхиляються від загальної думки, та ін. Багато дослідників вважає конформізм негативним явищем, якому властиве свідоме пристосування, навіть пристосовництво до дійсності. їх оцінки ґрунтуються на переконаннях, що конформізм за своєю суттю є явищем не так психологічним, як етичним.          Опоненти ж доводять, що конформізм виконує важливі функції у процесі соціалізації особистості, інтеграції її у соціальну спільноту. Досить своєрідні міркування висловлюються щодо явища конформності, яке, на відміну від конформізму, окремі науковці вважають неоцінним, тобто таким, що перебуває поза оцінкою. Важливу відмінність конформності від конформізму вони вбачають у тому, що конформність може проявлятися не стільки на рівні індивідуальних відмінностей, скільки на рівні особливостей групової ситуації. Відомі також намагання трактувати конформність до групових норм в одних випадках як позитивний, в інших — як негативний чинник функціонування групи. За твердженням прихильників цієї точки зору, деколи конформність може стимулювати навіть альтруїстичну поведінку або поведінку, яка узгоджується із моральними критеріями самої особистості. Натомість прийняття групових норм, що переслідує особисту вигоду, кваліфікується як пристосовництво. За таких обставин конформність спричинює різні негативні ефекти.

3. Нонконформізм  
Нонконформізм - готовність, незважаючи ні на які обставини, діяти всупереч думці і позиції переважної більшості співтовариства, відстоювати прямо протилежну точку зору. Здатність людини чинити опір певному оточенню, думати і діяти по-своєму. Як правило, високий нонконформізм мають більш інтелектуальні, впевнені в собі і стійкі до стресів люди.  
Розрізняють просто нонконформізм і, як форма, нонконформізм примусовий, характеризується тим, що індивід через опір відчуває себе спонуканням до відхилення від норм і очікувань середовища. В загалі , незгода і протест завжди були властиві людській природі і неодноразово служили запорукою розвитку і прогресу. Деякі еволюціоністи навіть вважали своєрідний первісний нонконформізм, який виражався в запереченні природних тварин імпульсів, одним з визначальних факторів антропогенезу.  
Однак з ускладненням соціальної організації людства роль нонконформізму ставала все більш неоднозначною. Адже будь-яка система прагне закономірно придушити, а, в кінцевому рахунку, і зовсім виключити протест, і чим вона складніша, тим більше у неї для цього можливостей. Але й нонконформістські елементи в боргу не залишаються, все частіше переходячи на екстремістські, суто деструктивні позиції.  
Вже в 1955 році було показано, що нонконформіст-одинак ​​здатний успішно противитися середовищу, якщо він володіє достатнім розумом і творчими здібностями; проявляє терпимість; вірить в себе і є стійкий до стресу. А якщо група людей  виступає як нонконформіста, то вона має шанси схилити більшість на свій бік.  
Меншість здатна змінити не тільки зовнішні судження представників більшості, але, що набагато важливіше, і їхні внутрішні переконання. Для цього меншість повинна мати відповідний стиль поведінки: категорично заявити свою точку зору; твердо стояти на ній, але так, щоб то неможливо було тлумачити як упертість; проявити волю до дії; активно уникати розколу своєї єдності.  
Варто мати на увазі, що будь-який вихід за рамки тягне за собою злість оточуючих, які починають заздрити. Тому від людини, що ступає на шлях нонконформізму, може знадобитися характер і бажання протистояти спробам нав'язати що-небудь. Бути нонконформістом значить мислити самостійно. Тобто мислити в іншому полі, залишатися духовним провінціалом, що віддають перевагу своєму, приватному думку перед велетнем загальної та суспільної системи. 

4. Взаємозв'язок конформізму і нонконформізму 
Якщо людина згодна з думкою більшості, з думкою або переконанням оточуючого середовища - вона отримує підтримку і схвалення. Навпаки - якщо вона йде проти течії, то зустрічає невдоволення, ненависть. Таких людей називають нонконформістами. Здебільшого вони лідери, генератори ідей, новатори. Якщо людина є лідером в колективі - то йому буде дозволено невелике відхилення від загальної поведінки. 
Нонконформіст пропонує нові ідеї. Подібний образ думок не приносить популярності. Спочатку його не сприймають, або вважають ідіотом, але через деякий час люди приймають нові рішення і спокійно користуються усіма благами цивілізації. Так влаштований світ: спочатку ненависть, глузування, обурення, потім цікавість, а слідом - бурхливе захоплення і шанування. 
Нонконформіст стикається з нерозумінням і відторгненням з боку суспільства. Конформіст  скоріше за все, людина яка просто боїться змінювати життя, прагнути до нового, забувати старе. 
Конформна поведінка відіграє подвійну, як позитивну, так і негативну, роль у соціалізації особистості: з одного боку, конформна поведінка сприяє виправленню помилкової думки чи поведінки, якщо більш правильним виявляється думка більшості. З іншого боку, конформна поведінка заважає утвердженню власної незалежної поведінки або думки. 
Людина не може бути тільки конформістом або нонконформістом. Це залежить від ситуації і вирішує мого питання питання. Хоча зустрічаються і вперті, які дотримуються своєї думки все життя, а також товариші, готові відстоювати свою правду кулаками. 
Також людина не схильна до конформізму, якщо проблема стосується його, зачіпає важливі аспекти, особливо значимі моменти. Тоді людина буде відстоювати свої позиції.  При вирішенні будь-якого питання виникають варіанти рішення. Кожний може погодитися або не погодитися із прийнятим рішенням. Але хтось візьме самостійне рішення, а хтось проголосує, як і більшість. «Як усі» - основне виправдання,  писав Лев Толстой. У той же час при обговоренні іншого питання, людина голосувала «як усі» запропонує інший варіант. 
Конформіст - той, хто приймає нормативи соціально-політичного ладу без заперечень і дотримується їх, якщо вони змінюються, він адаптує власну позицію до змінених соціально-політичним нормативам. Відповідно, нонконформізм - це щось прямо протилежне. Нонконформізм є така соціально-політична позиція, яка протиставляє себе існуючій системі речей. 
 
 

Спиисок використаної літератури

1. Корнєв М. Н. Соціальна психологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Б.в., 1995. – 303 с.
2. Орбан-Лембрик, Л. Е. Соціальна психологія: У двох книгах: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Либідь, 2004 – Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – 2004. – 573с.
3. Трухін І. О. Соціальна психологія спілкування: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 335 с.
4. Циба В. Т. Системна соціальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 327 с.
5. Ю. Л. Трофімова “Психологія” Київ 2001р.