Сензитивні періоди розвитку образів Я

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

 

Кафедра педагогіки і психології

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 26 ГП(ІІ) групи

                                                                

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012 р.

Сенситивні (пізньолат. Sensitivus - чутливий) періоди розвитку - найсприятливіші для розвитку певних психічних функцій (сприймання, мовлення, пам'яті та ін.) періоди, що визначають психічний розвиток дитини І мають вирішальне значення для її навчання і виховання.

Термін запровадила італійський  педагог Марія Мон-тессорі (1870-1952). Суттєво збагатив його зміст Л. Виготський, який ввів термін у теорію співвідношення навчання і розвитку. Він довів, що навчання є рушієм розвитку дитини тоді, коли воно збігається у часі з оптимальними сензитивними періодами.

Прикладом порушення цієї закономірності є випадки "виховання" маленьких дітей тваринами. Після  їх повернення в людське суспільство  відновити і довести до норми  їх суто людські психічні функції (мовлення, мислення, уяву тощо) не вдається, оскільки пройшов сензитивний період розвитку цих функцій.

Я-концепція (Я-образ, Образ «Я») - система уявлень індивіда про самого себе, усвідомлювана, рефлексивна частина особистості. Ці уявлення про себе самого в більшій чи меншій мірі усвідомлені і володіють відносною стійкістю. Поняття «Я-концепція» народилося в 1950-і роки в руслі феноменологічної, гуманістичної психології, представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського Я як фундаментального фактора поведінки та розвитку особистості [1].

Часто термін використовують як синонім до «самосвідомості», але на відміну від останнього «Я-концепція» менш нейтральна, включаючи в себе оцінний аспект самосвідомості [17].

Я-образ, по суті, визначає не просто те, що собою являє індивід, а й те, що він про себе думає, як дивиться на своє діяльне начало і можливості розвитку в майбутньому [9]. Незважаючи на стійкість, Я-образ - не статичне, а динамічне утворення. На формування Я-образу впливає цілий комплекс факторів, з яких особливо важливі контакти зі «значущими іншими», по суті визначають уявлення про самого себе. Представлення індивіда про самого себе, як правило, здаються йому переконливими незалежно від того грунтуються вони на об'єктивному знанні або суб'єктивній думці. Предметом сприйняття людини можуть, зокрема, стати його тіло, його здібності, його соціальні відносини і безліч інших особистісних проявів. Я-ідентичність - я-образ в порівнянні себе з іншими і визначення свого місця в соціальній структурі. «Людське "Я" існує лише завдяки постійному діалогу з іншими» (І. С. Кон). Формування адекватної Я-концепції, як і самосвідомості в цілому, є важливою умовою виховання свідомого члена суспільства [10].

Сенситивні періоди  розвитку дитини – це ті періоди, коли розвивається певна ділянка мозку а отже, саме в цей час потрібно створити навколо дитини таке середовище, яке б сприяло розвитку навичок, пов’язаних з цією ділянкою.

Монтессорі-терапія – це лікувальна педагогіка, заснована на принципах Марії Монтессорі, яка розглядала дитину як особистість із самого народження. У цьому закладена її головна відмінність від інших систем. Дитина має можливість самостійно рухатися, розвиватися. Але якщо у якихось випадках їй необхідна допомога дорослого, він її отримує.

Основний принцип методу Монтессорі ґрунтується на спостереженні за дитиною в природних умовах і прийнятті її такою, яка вона є. М. Монтессорі відкрила одну з найважливіших відмінностей дитячого світу від дорослого – наявність так званих сенситивних періодів сприйняття світу. Цих періодів декілька, і в дорослому житті вони вже ніколи не повторюються.

• від 0 до 6 років відбувається розвиток мови;
• до 5,5 – сенсорний розвиток;
• с 2,5 до 6 років у дитини виникають і закріплюються соціальні навички, коли діти легко сприймають форми ввічливого або грубого поводження, які стають нормами їхнього життя;
• від 0 до 3 років – період сприйняття порядку, період активної взаємодії з дорослими [15].

Немовлята спочатку не розмежовують себе і навколишній світ. У міру зростання починає розвиватися  тілесне Я, з усвідомленням якого  приходить розуміння неідентичності внутрішнього і зовнішнього світів. Пізніше маленькі діти починають порівнювати себе зі своїми батьками, однолітками і родичами, знаходячи ті чи інші відмінності. До середнього дитинства їх знання про себе розширюються настільки, що вже включають цілу систему оцінок власних якостей [7].

Про формування самосвідомості (образу себе і ставлення до себе) дитини на другому році життя свідчить її здатність впізнавати себе у дзеркалі, активно використовувати займенник “Я”. У період від одного до трьох років відбувається перетворення малюка з істоти, яка вже стала суб'єктом (зробила перший крок на шляху становлення особистості), на істоту, що усвідомлює себе як особистість.

 Саме в цьому віці виникає психологічне новоутворення — Я — глибинна суть людини, самість, справжність, автентичність, що дає їй змогу відрізняти себе від інших людей, відчувати, переживати, усвідомлювати реальність свого існування (діяння). Як активне начало, Я об'єднує всі життєві вияви особистості, забезпечує погляд на себе із середини, усвідомлення, змінювання себе, регулювання своєї життєдіяльності, а також подолання меж свого Я, щоб збагнути свою глибинну суть, цінності, об'єднати своє минуле, теперішнє і майбутнє. Я є найвищою концентрацією суб'єктивності (індивідуальності, глибинної неповторності) та суб'єктності (зовнішньої і внутрішньої активності, духовного споглядання) людини, в якій втілюються усі відчуття: від ситуативних станів до кардинальних учинків, фундаментальних життєвих рішень, переживання власної цілісності й нероздільності свого минулого, теперішнього, майбутнього і вічного. 
   Вираження, підвищення цінності власного Я є однією з головних життєвих потреб людини. У глибинах Я зосереджена одвічна совість і вірування людини [8].

Молодший шкільний вік  є сенситивним періодом для розвитку пам'яті, коли особливо змінюється співвідношення мимовільного й довільного запам'ятовування. Інтенсивно розвивається довільна пам'ять, хоча мимовільна теж активно використовується [13]. Довільне запам'ятовування буває найпродуктивнішим тоді, коли запам'ятовуваний матеріал стає змістом діяльності школярів. Під впливом навчання у цьому віці активно формується логічна пам'ять, яка відіграє основну роль у засвоєнні знань. Молодшй школяр оволодіває елементарними культурними навичками; провідною діяльністю стає учіння; зростають здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни. У цьому віці з’являється любов до праці. Діти намагаються дізнатись, що із чого одержується і як воно діє [2].

Підлітковий вік є сенситивним для розвитку самосвідомості особистості. У підлітків виникає інтерес до себе, якостей своєї особистості, потреба оцінити, порівняти себе з іншими, розібратися у своїх почуттях і переживаннях. На основі розвитку самосвідомості, зростання вимог до себе, нового становища серед ровесників і старших у них з'являється прагнення до самовиховання. Вони намагаються розвинути в собі позитивні якості, подолати негативні риси. Але порівняно невеликий життєвий досвід і ще не сформований життєвий світогляд нерідко породжують суперечності між потребою у самовихованні і невмінням реалізувати її [12].

Формування ставлення  підлітка до себе як особистості долає  у два етапи, які відповідають молодшому і старшому періодам підліткового віку. На першому етапі відбувається усвідомлення своєї відмінності  від ровесників, утвердження своєї  належності до світу дорослих. На другому етапі підліток уже не сумнівається, що він не дитина, починає усвідомлювати своєрідність своєї особистості. Знижується його залежність від групи однолітків. Якщо вони змушують підлітка чинити всупереч його уявленням про себе, він може не погодитися з ними, відстояти свою думку. Старшого підлітка характеризують підвищена увага до внутрішнього світу інших людей, до самоаналізу, поява здатності до самовиховання.

Індивідуальний підхід у вихованні підлітків повинен ґрунтуватися на врахуванні потреби ставлення до дитини як до особистості, відмінностей у статі, темпераменті, інтелекті, здібностях і характері.

Особливе значення у розвитку самосвідомості підлітка має формування власного образу фізичного Я — уявлення про свій тілесний образ, порівняння та оцінювання себе з точки зору еталона «мужності» або «жіночості». Цей образ є основою різноманітних захоплень дітей. [5].

В отроцтві і юності самооцінка приймає більш абстрактний характер, і у підлітків з'являється помітна  стурбованість тим, як їх сприймають оточуючі. Знайти себе, зібрати з  мозаїки знань про себе власну ідентичність стає для юнаків і дівчат першорядним завданням. Саме в цей  період їх інтелект досягає такого рівня розвитку, який дозволяє їм замислюватися  над тим, що являє собою навколишній  світ і яким йому варто бути [10].

Можна сказати, що закладено  в Я-концепції, то підліток і намагається  розвинути. Наприклад, у фізично  хворої дитини в Я-концепції закладено - здоровий. Така дитина буде намагатися фізично себе підтягнути. Якщо рівень домагань високий, а власні можливості усвідомлюються недостатніми, може виникнути  невротизація (образливість, упертість) [11].

Юність - це етап онтогенезу психіки, коли впродовж відносно незначного часу відбуваються глибинні зміни особистості. В даному періоді на перший план висуваються мотиви, пов'язані з життєвими планами молодої людини, її майбутніми намірами [3].

Юнак шукає своє місце в дорослому світі, формує свої подальші життєві плани та шляхи їх реалізації, тому головним особистісним новоутворенням ранньої юності є самовизначення (центральне особистісне новоутворення раннього юнацького віку, що виявляється як формування його представниками подальшого життєвого плану та способів його реалізації). Юнацький вік є сенситивним для формування життєвих цінностей, світогляду, релігійних поглядів людини. Основною спрямованістю юнаків є зосередження в майбутнє [4].

Протягом всього дорослого  періоду життя Я-концепція людини одночасно прагне зберегти наступність  і зазнає змін. Важливі події життя: зміна роботи, одруження, народження дітей і онуків, розлучення, втрата роботи, війна, особисті трагедії - змушують нас переглядати ставлення до себе [10].

Виявлено, що динаміка зміни Я-образу особистості починається зі зміни ставлення до себе і зовнішнього світу, яке служить поштовхом для зрушення всіх взаємозалежних компонентів багаторівневої системи. З наростанням суперечностей у структурі образу Я порушується стійкість, зникає внутрішня узгодженість елементів моделі Я-концепції, відбувається «втрата себе», виникає психічна напруженість. Процес зміни, який йде або по шляху спрощення, або по шляху ускладнення змісту Я-концепції, завершується перетворенням всієї її структури [6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Важливими чинниками процесу навчання і виховання, для розвитку образу Я є сенситивні періоди, найсприятливіші для становлення тих чи інших здібностей.   Сенситивні періоди універсальні, тобто виникають у процесі розвитку всіх дітей, незалежно від раси, національності, соціального походження і культурних відмінностей тощо. Водночас вони є індивідуальними, оскільки час їх настання, тривалість і динаміка можуть бути різними у конкретних дітей, хоч існують приблизні середньостатистичні межі кожного з них ( сенситивний період розвитку мовлення (0—6 років);  сенситивний період розвитку рухів і дій (1—4)).

Як зазначав Я.Л. Коломинський «Якщо втрачено сенситивний період, то в подальшому відповідні йому психічні якості дитини розвиваються важко та не досягають досконалості».  Найпродуктивніше, наприклад, навчити дитину мовлення від півтора до трьох років, коли воно засвоюється особливо легко, принципово змінює поведінку дитини, стимулює психічні процеси сприймання, мислення та ін. Якщо з якихось причин дитина до трьох років не почала говорити, далі засвоєння мовлення відбувається з великими труднощами.  Тому глухонімі діти,  яких починають навчати мовленню після трьох років, відстають у багатьох видах діяльності, розвитку психічних процесів і якостей: їм недоступні сюжетно-рольова гра, предметне малювання, у них затриманий розвиток сприймання і мислення.

Отже, сенситивні періоди  мають важливе значення для становлення  особистості, для розвитку образів  Я. Тому необхідно з дитинства  намагатися виконувати ті  дії які сприяють розвитку особистості. А сенситивні періоди допомагають у становленні цілісності світу – Я-Концепії або Я-Образу.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Большой психологический словарь / Сост. Мещеряков Б., Зинченко В. — Олма-пресс, 2004.
2. Вожович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - СПб.: Питер, 2009.
3. Вікова психологія / За ред. Костюка Г.С. - К.: Радянська школа, 1976.
4. Вікова та педагогічна психологія / За ред. Скрипченка О.В. - К.: Просвіта, 2001.
5. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Радянська освіта, 1989.
6. Кон, Игорь Семёнович. В поисках себя. Личность и ее самосознание. — Политиздат, 1984. — С. 7.
7. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа,
8. Мухина В.С. Детская психология. - М., 1985.
9. Роберт Бернс. Что такое Я-концепция.
10. Ротенберг, Вадим Семёнович. Образ Я.
11. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. - К.: Академвидав, 2006.
12. Шеффер Д. Дети и подростки: Психология развития. -СПб.: Питер, 2003.
13. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1981.
14. Эриксон Э. Детство и общество. - СПб.: Питер, 1996.
15. http://www.dcp.org.ua/parents/reabil/monte.html
16. http://pidruchniki.ws/18060203/psihologiya/sensitivni_periodi.
17. http://ru.wikipedia.org/wiki