Розвиток психіки у філогенезі

Розвиток психіки у філогенезі 
Розвиток психіки у філогенезі. 
План. 
1. Поняття про філогенез та онтогенез. Їх взаємозв’язок. 
2. Виникнення психіки. 
3. Ускладнення поведінки: інстинкт – навик – інтелект 
4. Свідома діяльність людини. 
« 1 » 
Поняття “розвиток” у психології існує у двох планах. По перше, як розвиток індивідуального організму (онтогенез), який розглядається у віковій психології. По друге, як історичний розвиток психіки від найпростіших форм до найскладніших (філогенез), який вивчає порівняльна психологія і зоопсихологія. 
У минулому віці був сформульований біогенетичний закон, який намагався розкрити зв’язок філогенезу та онтогенезу (Мюллер, Геккель). За ним в онтогенезі скорочено відтворюються основні стадії філогенезу. Дійсно, в біології ми знаходимо достатньо підтверджень цього закону. Наприклад, в ембріональному розвитку людини у зародка послідовно з’являються і зникають ознаки нижчих видів: з’єднані перегородками пальці (як у земноводних), луска ( як у риб), хвостовий відділ (як у хижаків). Проте спроби перенести згадану закономірність у психологію не мали успіху. Так, С.Холл розробив теорію рекапітуляції, за якою онтогенез психіки включав скорочене повторення стадій історичного розвитку людського суспільства. Дитина дошкільного віку, за С.Холлом, це варвар, дикун, а дорослий досягає стадії промислового капіталізму. Зрозуміло, що достатніх аргументів на підтвердження теорії рекапітуляції не знайшлося. Водночас, єдність філогенезу і онтогенезу проявляються у їх орієнтації на розширення досвіду (як людства в цілому, так і окремої людини). 
« 2 » 
Для всіх живих організмів (рослин і тварин), які називають біологічною формою відображення, необхідний обмін речовин із середовищем. Із середовища вони засвоюють лише необхідні для життя впливи. Впливи, що входять в процес обміну речовин, без яких неможливо підтримувати життя, називаються біотичними подразниками. Здатність організму реагувати на біотичні подразники – подразливість. Елементарна реакція у формі рухів – тропізми (повертання листків рослин до світла). Про появу психіки свідчить наявність у живого організму більш складного, ніж подразливість, способу реагування на зовнішні впливи – чутливість. 
Чутливість – це здатність реагувати на нейтральні абіотичні впливи, якщо вони пов’язані із біотичними. Наприклад: собака реагує на запах, який свідчить про місцезнаходження їжі. Чутливість з’являється на стадії тваринного життя. 
« 3 » 
Вже у найпростіших організмів виникають елементарні форми поведінки. Про це свідчить поява за життя (а не вроджених) нових реакцій (умовних рефлексів). Приклад: одноклітинні довгий час були в камері, в певному її місці світло і тепло з’являлись одночасно, де і скупчувались одноклітинні. Для них світло – абіотичний, а тепло – біотичний подразник. Коли з’являлось лише світло, одноклітинні всеодно скупчувались біля нього. Такі реакції дуже важко виробити і вони довго зникають при зміні умов. 
У багатоклітинних з’являється найпростіша нервова система – сітковидна (у медуз). В ній всі ділянки рівноправні і виконують однакові функції. У ланцюжковій (у черв’яків), нервовій системі виділяється провідний кінець з рецепторами (хімічними, термічними) і підпорядковані ділянки. Виникає централізованість нервової системи. Вона забезпечує більш складну поведінку. Наприклад, в досліді черв’як розміщувався в лабіринті. Зліва його очікував електричний удар, а праворуч ні. Лише через 150 спроб черв’як починав уникати електричного удару і рухався лише вправо. 
« 4 » 
У комах особливого розвитку досягають закріплені у спадковості форми поведінки – інкстинкти. Нервова система більш складна. В передньому ганглії (вузлові) виділяється скупчення нервових клітин, які виконують однакові функції (зорові, нюхові), розвинені рецептори (око, вусики, ніжки).  
Характеристика інстинкту: 1) видова поведінка; 2) вроджені; 3) спадково передаються; 4) виробляються мільйони років; 5) пристосовані до постійних умов життя; 6) викликаються елементарними стимулами. Наприклад, хімічний склад кінця листка – це елементарний стимул для земляних черв’яків, що викликає затягування їх у нірку; 6) інстинкти раціональні лише в незмінних умовах (бджола закриває і порожні соти). 7) особливо розвинені у комах, оскільки вони з надлишком відтворюються і спадкових форм поведінки достатньо для продовження роду. Для хребетних умовою збереження виду є виживання окремих тварин. Це підвищує вимоги до орієнтації у постійно змінних умовах. Поряд з інкстинктом набуває своє значення індивідуально вироблена поведінка.  
Ускладнюється головний мозок. Він має рівневу будову: нижчі підкоркові вузли (регуляція внутрішніх органів, обмін речовин, дихання, кровотоку) підкоркові вузли, давня кора, утворення нової кори.  
Характеристика навику: 1) індивідуально вироблена; 2) процес орієнтування злитий із активними рухами, у ході і в результаті яких виробляється схема поведінки; 3) залежать від умов і образу життя тварини: у травоядних – пасивна орієнтація, у хижаків – активний пошук. 
Передумови інтелектуальної поведінки: 1) Екстраполяційний рефлекс: прослідковування рухів і орієнтація на очікуване переміщення. Перед твариною розміщували непрозору трубу з віконцем, де з’являлись рухомі приманки. Курка не відходила від віконця і чекала, поки знову з’явиться їжа, а хижаки очікували приманку біля кінця труби. 2) Зростання складності сприймання і міцності пам’яті. Дослід: їжу ховали на очах у тварини. Пацюк намагався дістати їжу 10-20с., а потім забував; мавпа робила те ж саме 20-48 год. У приматів (людиноподібні мавпи) з’являється інтелектуальна поведінка. Процес орієнтування передує практичним спробам, в ході якого виробляється схема розв’язання задачі. Рухи будуються потім за цією схемою. 
Структура інтелектуальної поведінки. 
Орієнтувально-дослідницька поведінка ® формування програми рухів ® порівняння виконуваного з вихідною програмою. Риси інтелектуальної поведінки тварин: 1) пов’язана лише з біологічними потребами в їжі, теплі; 2) визначається безпосередньо сприйманими стимулами. Наприклад: мавпа намагається зірвати персик, що розташований в полі її зору, але якщо вона не бачить його, то уявну задачу не розв’язує; 3) не передають нащадкам і не засвоюють чужого досвіду. 
« 5 » 
Свідома діяльність людини відрізняється від індивідуально-змінної поведінки тварин: 1) не обов’язково пов’язана з біологічними потребами. Діяльність спрямовується потребами в спілкуванні, пізнанні і т.д.; 2) не обов’язково визначається наочними враженнями: в сонячну погоду беруть парасольку, садять садок знаючи, що він колись дасть урожай. Ці особливості пояснюються по-різному: 1) Свідомість – вияв особливого духовного начала, божого розуму. 2) Свідомість – прямий результат еволюції тваринного світу; 3) Прийнято у вітчизняній психології: свідомість – результат формування в умовах суспільства (спільна праця, застосування знарядь і поява мови та спілкування). Тварини використовують допоміжні засоби (палка, за допомогою якої мавпа намагається дістати персик), але ці засоби не виготовляються, а у готовому вигляді беруться із середовища. Тварини не зберігають їх, не передають іншим. Тварини лише виражають свої стани (рухи бджоли). Але не позначають предметів, дій і т.д. тому у тварин немає мови.