Тема. Психологічний аналіз
уроку. Практичне заняття.
Мета: ознайомити з гігієнічними
вимогами до проведення уроку, опрацювати
схему психологічного аналізу уроку.
План
Гігієнічні вимогами до проведення
уроку.
Схема психологічного аналізу
уроку.
Перегляд відеозапису
уроку.
Аналіз уроку.
Обговорення аналізу.
Гігієнічна оцінка уроку
Цінний досвід гігієнічної
оцінки основних характеристик
уроку був накопичений дослідниками
В.А.Доскіним і Т.М.Сорокіною, які
зробили спробу поєднати зусилля
психологів, педагогів і гігієністів
у вирішенні цієї проблеми. В
основу дослідження було покладено
слідуючі психогігієнічні оцінки:
1. Трудність (Т) - оцінювалась
залежно від характеру мисленнєвої
діяльності школярів.
2.Насиченість навчальними
елементами (Н) - встановлювалась за
кількістю видів навчальної діяльності,
елементів уроку, у яких брали
доля школярі.
3. Характеристика емоційного
стану учнів (Е) - складалась з
оцінки позитивних реакцій дітей
на навчальне навантаження, особливостей
викладу матеріалу вчителем, форми
й характеру навчального завдання
тощо” .
Кожен із параметрів
оцінювався підготовленими для
цього експертами за 20-бальною
шкалою, яка містила інтервали
значень різних факторів навчального
процесу. Наприклад, за параметром
Т ці значення становили: “Відтворення
знань без змін” - 1-5 балів,
“Відтворення знань з елементами
логічного завдання” - 6-ю балів,
“Вирішення логічних завдань”
- 11-15 балів, “Творче застосування
знань” - 16-20 балів. За параметром
Е були застосовані такі характеристики,
“Зайняті тільки учні, що виконують
будь-яке завдання. Настрій більшості
визначається мірою відповідальності
за виконувану навчальну роботові”
- 1-5 балів, “Зайняті всі учні,
але їх настрій обумовлений
тільки відповідальністю або
побоюванням поганої оцінки. Емоційно,
із захопленням працює не більше
третини учнів” - 6-10 балів, “Емоційно,
із захопленням працює не більше
половини школярів, які в основному
одержали певне завдання” -11-15
балів. “Більше двох третин
учнів емоційно, з радістю й
готовністю беруть доля в навчальному
процесі. Всі, що відбувається
на уроці, їм дуже подобається”
- 16-20 балів. Параметр Н
визначався за кількісним співвідношенням
навчальних елементів уроку до
відповідного інтервалу балів,
у середньому за такою пропорцією:
4 елементи - 1-5 балів, 5-6 елементів-6-10 балів,
7-8 елементів-11-15 балів, 10-11 елементів
- 16-20 балів.
Ступінь фізіологічного
напруження організму вивчався
за допомогою реєстрації частоти
серцевих скорочень, частоти дихання
та записів електричної активності
шкіри. Загальні висновки дослідників
полягали в тому, що найбільш
сприятливий функціональний стан
організму учнів був виявлений
на уроках найнижчого рівня
трудності при середній насиченості
уроку навчальними елементами
й середньому ступені вираженості
позитивних емоційних реакцій
дітей на навчальне навантаження.
“Як показавши проведень аналіз,
- відзначають Доскін і Сорокіна,
- несприятливий вплив одного
чинника або компенсує інший
чинник, обумовлюючи в певному
діапазоні навчального навантаження
антагоністичний ефект, або при
синергійній дії різних факторів
посилює позитивний або негативний
вплив їх комплексу на працездатність
і функціональний стан організму
школярів” [153, 128].
Цінність згаданого
досвіду гігієнічної оцінки основних
характеристик уроку полягає
в поєднанні педагогічних, психологічних
і фізіологічних показників в
одній методиці, що створило умови
для їх зіставлення. Так, на
наш погляд, трудність і насиченість
навчальними елементами належати
до педагогічних показників, оскільки
перший параметр виражає властивість
змісту навчального матеріалу,
а другий характеризує методику
його викладання. Емоційний стан
учнів належить до психологічних
показників. Фізіологічними показниками
є вимірювання частоти серцевих
скорочень, дихання, стану електричної
активності шкіри.
Висновки
Таким чином, у зарубіжних
і вітчизняних дослідженнях протягом
останнього століття відбувалось
посилення психологічної, експериментально-педагогічної
спрямованості, з'явились виражені
тенденції до поєднання шкільної
гігієни з педологією й педагогікою.
Завдяки прагненню вчених усунути
міждисциплінарні межі у вивченні
дитини, педологія стала інтегральним
вченням, що включало в собі
розроблення проблем збереження
не тільки етичного, а й психічного
здоров'я дітей та підлітків.
Суперечності педологічної
теорії й практики призвели
до подрібнення педології як
єдиної науки на течії, напрями
й окремі галузі знань. Педологія,
яка накопичила багатий емпіричний
матеріал, стала основою для оформлення
психогігієнічного напряму наукових
досліджень, виділення в окрему
галузь “шкільної психогігієни”
і практичного створення мережі
психогігієнічних кабінетів, пунктів,
відділів у вищих навчальних
заставах.
Сучасний період характеризується
посиленням інтересу дослідників
до психогігієнічної проблематики,
але більшість праць із цієї
проблеми виконується вченими
-медиками, що окреслює маловивчену
сферу педагогічної психогігієни.
Окремі методологічні підходи,
методики, способи виховного впливу
вже накопичені шляхом узагальнення
та систематизації педагогічного
досвіду, проведення психологічних
і гігієнічних експериментів.
Проте в розв'язанні проблем
педагогічної психогігієни бракує
цілісності та визначення достатніх
і необхідних меж педагогічної
та психологічної сфер теоретичного,
методичного та практичного вирішення
завдань збереження та зміцнення
психічного здоров'я учнів у
навчально-виховному процесі освітньо-виховних
закладів. Найбільшої виразності
у зв'язку з цим набула ідея
об'єднання практичних зусиль
педагогів, медиків і психологів
для створення психогігієнічної
служби нинішньої та майбутньої
школи.
Схема психологічного аналізу
уроку
Психологічний аналіз
уроку включає наступні аспекти:
1.Наявність психологічної
мети уроку.
2. Психологія навчання. Мотивація
через:
- постановку мати (зв'язок
з майбутніми завданнями);
- формування асоціативного
ряду (зв'язок з попередніми завданнями);
- побутову мотивацію (де
в житті застосовуються дані
знання).
3. Психологія научіння
установки на :
- увагу;
- розуміння;
- застосування;
- запам'ятовування.
4. Опора на різні види
пам'яті :
- образну;
- вербально-логічну;
- емоційну.
5. Врахування індивідуальних
особливостей учнів:
- знання психофізіологічних
особливостей учнів;
- врахування гендерних
відмінностей.
6. Особистісно-орієнтований
підхід (за Й.Д. Бехом, С.І. Подмазіним,
І.С. Якиманькою):
- розуміння дітей;
- визнання дітей;
- прийняття дітей;
- співпереживання (емпатія);
- цінування.
7. Методи прийоми:
- діалог;
- пролог;
- ігрові й рефлексійні;
- педагогічна підтримка;
- створення ситуації успіху;
- створення ситуації індивідуального
й колективного вибору.
8. Формування механізмів
самостійної роботи.
- самонавчання;
- самовиховання;
- самоспостереження;
- саморегуляція;
- самооцінка.
9. Психологічний клімат
під година уроку:
- групова згуртованість
;
- конфліктність у колективі;
- задоволеність роботою
а уроці.
10. Стиль взаємин “вчитель
- учень”:
- авторитарний;
- демократичний;
- співробітництво.
11. Характер взаємин “учень-вчитель”:
- поважний;
- залежно-підлеглий;
- агресивний;
- доброзичливий;
- байдужий;
- неприязний.
12. Характер взаємин учнів
на уроці:
- кооперація;
- конкуренція;
- відокремлення.
Література:
1. Лернер И.Я., Скаткин
М.Н. Сучасний урок. Дидактичні
рекомендації для вчителів. М., 1992.
2. Гершунский Б.С. Філософія
утворення для XXI століття. (У пошуках
практико-практико-орієнтованих освітніх
концепцій) М., 1998.
3. Чошанов М. Гнучка
технологія проблемно-модульного
навчання. М., 1996.
4. Пойа Д. Математичне
відкриття. М., 1970. С. 290.
5. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное
навчання в сучасній школі.
М., 1996.