Психологічні аспекти уяви дітей молодшого шкільного віку

УДК 159.922.75                                                                                                             -------------------------------

----------------------

---------------------

------------, 
------------------------------

ПСИХОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ  УЯВИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 
  Актуальність. Уява - це властива людині можливість створення нових образів (уявлень) шляхом переробки попереднього досвіду. Уява є вищою психічною функцією і відображає дійсність. Також це особлива форма людської психіки, що стоїть окремо від інших психічних процесів і займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю. Специфіка цієї форми психічного процесу полягає в тому, що уява, мабуть, характерно тільки для людини і дивним чином пов'язана з діяльністю організму.

Постановка проблеми. У розвиненій формі уява дитини складається з двох процесів: процесу породження загальної ідеї-образу об'єкта (етап свого роду орієнтування) і процесу вибудовування певної ланцюжка образів-перетворень основної ідеї. Потім, вже в процесі втілення такого плану в реальний твір, йде корекція самої ідеї. Специфіка структури творчого акту і її розвитку в дитячому віці викликала інтерес у багатьох психологів і педагогів (Н.А. Ветлугина 1972; В. А. Левін, 1977; А. А. Мелік-Пашаєв, 1981 і ін). Більшість авторів структурних підходів виділяли такі компоненти творчості, як емоційно-мотиваційний фактор, створення задуму, комбінування образів, реалізація задуму, його оцінка та ін. При цьому уява зазвичай входила обов'язковим компонентом у структуру творчого акту, її ж власні складові не аналізувалися. Але вже розглянуті дослідження структури розв'язання пізнавальних завдань показали, що в самій уяві можна виділити принаймні два етапи: породження ідеї і складання плану її реалізації.

Дж. Селлі (1909) прямо вказував на те, що уява має справу з чуттєвими образами. Уявляючи, дитина особливим чином "читає" "зорові символи", "бачить" в даній реальності нові ознаки. Наприклад, дитина "бачить" у стрілкою компаса - птахів, а в чорних і білих клавішах рояля - сову. Т. Рібо (1901) також вважав, що уява-це насамперед групування образів, що спрощують і змінюють чуттєві дані.  
Подібний характер усіх творчих процесів, в тому числі і уяви, підкреслювався в роботах гештальт-психологів (М. Вертгеймер, 1987; К. Коффка, 1934; Р. Арнхейм, 1974). Вони виділяли роль візуалізації при вирішенні творчих завдань, значення переструктурування образів для рішення проблеми. Ними були описані особливі закони трансформації образів, що веде до знаходження творчого рішення. Ж. Піаже (1965) в пізніх роботах розглядав уяву як розвиток трансформуючих і предвосхищающих образів.  
 В цілому в історії психології різними авторами було виділено 7 основних механізмів уяви, що носять дієвий, перетворюючий характер: типізація (створення цілісного образу синтетичного характеру); комбінування (здійснення аналізу і синтезу елементів реальності); акцентування (підкреслення, загострення тих чи інших рис, особливостей об'єктів); перебільшення чи применшення предметів і явищ; реконструкція (створення цілого з частин); аглютинація (поєднання різнорідних властивостей реальності) і уподібнення (використання алегорій і символів).

У дитини уява формується в грі і спочатку невіддільна від сприйняття предметів і виконання з ними ігрових дій. У дітей 6-7 років уява вже може спиратися і на такі предмети, які зовсім не схожі на оригінали. 
Поступово необхідність у зовнішньому опорі (навіть у символічній фігурі) зникає і відбувається інтеріорізація - перехід до ігрового дії з предметом, якого насправді немає, до ігрового перетворення предмета, до надання йому нового сенсу і поданням дій з ним у розумі, без реальної дії. Це і є зародження уяви як особливого психічного процесу. 
 Особливістю уяви молодших школярів, що проявляється в навчальній діяльності, спочатку є опора на сприйняття (первинний образ), а не на подання (вторинний образ).

Уява молодшого школяра характеризується також іншими рисами: наявністю елементів репродуктивності, простого відтворення. Ця риса дитячої уяви виражається в тому, що в своїх іграх, наприклад, вони повторюють ті дії і положення, які вони спостерігали у дорослих, розігрують історії, які вони переживали, які бачили в кіно, відтворюючи без змін життя школи, сім'ї та ін. Тема гри - відтворення вражень, що мали місце в житті дітей; сюжетна лінія гри - є відтворення баченого, пережитого і обов'язково в тій же послідовності, в якій воно мало місце в житті. 
 Проте з віком елементів репродуктивності, простого відтворення в уяві молодшого школяра стає все менше і менше і все більшою мірою з'являється творча переробка уявлень.  
 Так, у творі на тему про прогулянку діти 1-2 класів просто відтворюють свої враження. Просто розповідають про реальної, дійсної прогулянці в ліс, мала місце незадовго до твору. Учні 3 класу також описують прогулянку в ліс, але  трішки творчо переробляють наявні враження, надаючи їм іншу сюжетну зв'язок. З'являється вигадка. Але вигадка полягає в тому, що учні 3 класу розповідають не тільки про тій прогулянці, яка була недавно, а приєднують до недавніх вражень спогади про похід в ліс за грибами в минулому році. І лише учні 4 класу дають дійсно творчу переробку отриманих ними вражень, комбінуючи їх таким чином, що виникають нові поєднання, нові ситуації, яких не було в їх безпосередньому досвіді. Такий прогресс уяви дітей молодшого шкільного віку від безпосередніх вражень є наслідком розширення їх досвіду. 
   У процесі навчальної діяльності школярів, яка йде в початкових класах від живого споглядання, велику роль, як зазначають психологи, відіграє рівень розвитку пізнавальних процесів: уваги, пам'яті, сприйняття, спостереження, уяви, пам'яті, мислення. Розвиток і вдосконалення уяви буде більш ефективним при цілеспрямованій роботі в цьому напрямку, що спричинить за собою і розширення пізнавальних можливостей дітей. 
 Також у школярів молодшого шкільного віку вперше відбувається поділ гри і праці, тобто діяльності, що здійснюється заради задоволення, яке отримає дитина в процесі самої діяльності і діяльності, спрямованої на досягнення об'єктивно значущої та соціально оцінюваного результату. Це розмежування гри і праці в тому числі й навчального праці, є важливою особливістю шкільного віку. 
 Молодші школярі велику частину своєї активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їх ігри - плід буйної роботи фантазії, вони із захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою останньої також є творча уява. Коли в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява.  
 З кожним роком навчання в школі розвиток уяви все в більшій мірі базується на освоєнні технічних прийомів дій у тій або іншій галузі творчої діяльності. Розвиток уяви в області малювання починає спиратися на технічні знання в галузі побудови малюнка, розвиток музичного уяви - на знання техніки виконання, конструкторське уяву неможливо без технічних знань, що допомагають практично створювати ту чи іншу модель. Літературна творчість у цьому віці неможливо без оволодіння навичками писемного мовлення. 
 Висновок. Уява дитини складається с двох механіхмів: процесу породження загальної ідеї-образу об'єкта (етап свого роду орієнтування) і процесу вибудовування певної ланцюжка образів-перетворень основної ідеї. У молодшому шкільному віці уява переходить від символічної до реалістично-відтворюючої. Також уява дітей розвивається під час гри та фантазування. Якщо до 6 років дитина не розрізняє уяву та реальність, то після 6 вже здатна це робити.

Література

1. Дубровина И.В., Прихожан А.М., Зацепин В.В. — Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ.высш.учеб.заведений / И.В. Дубровина, А.М. Прихожан, В. В. Зацепин М.: Издательский центр «Академия», 1999. — 320 с.

2. Полуянов Ю.А. Воображение и способности / Ю.А Полуянов - М.: Знание, 2003. -156с.

3. Дьяченко О.М. Воображение дошкольника: Пособие для педагогов дошк.учреждений/О.М.Дьяченко. - М.: Знание, 1986. - 96с.

4. Кущ О.С. Психологічна структура творчого мислення / О.С. Кущ // Актуальні проблеми психології: зб.наук.праць інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України.–Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013.–т.11, Соціальна психологія.– Вип.6, – Книга 1. – С.493-501

5. Тітов І.Г. Творча уява молодшого школяра: її критерії та функції у навчальній діяльності / І. Г. Тітов // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Зб. наук. праць / За ред. В. О. Моляко. – Т.12. –Вип.5. – Ч.ІІ. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. – С. 236–243.