Принцип домінанти О.О.Ухтомського

 

Міністерство освіти і науки України

Київський Національний Інститут ім. Тараса Шевченка

Інститут  Журналістики

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

«Принцип домінанти О.О.Ухтомського»

                     

 

 

 

Студента 4-курсу

Групи №4

 

 

 

 

 

 

                                                                               

 

 

Київ 2013 р.

Зміст

Вступ

1. Нервові центри та їх властивості…………………….......................................4

2. Принципи координації в діяльності центральної нервової системи……….4

3. Принцип домінанти О.О.Ухтомського………………………………………..7

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Кожного дня, кожної години велика кількість сигналів постійно надходить на рецептори нашої нервової системи, де вони перекодовуються, перетворюючись на нервові імпульси, далі ця інформація надходить у мозок. Тут, у цьому "банку даних", вона змішується з наявною інформацією, яка там зберігається, переробляється і знову утворюється із попередніх елементів. У кінцевому результаті робота мозку зводиться до того, що він організовує різноманітні сигнали, які надійшли із зовнішнього середовища, в певну систему, намагається активно вишукувати патерни (закономірності, послідовності дій), щоб визначити значення і спосіб розуміння подій та інформації, яка надходить у його розпорядження. Він прагне до упорядкованості й завершеності: організовує отримані результати в ієрархію даних, яка легка для запам'ятовування і використання. Внаслідок такої роботи утворюється певний "продукт", що і представляє на суд нашого мозку, який оцінює цей продукт і наділяє його певною "етикеткою" або ярликом, після чого приймає рішення, що робити далі. Це рішення і втілюється у вигляді реакції на початкову стимуляцію. Ним може бути якась думка або переживання, почуття, рух і т. д. Однак виникають питання, як інформація перекодовується, як змішується, які правила її аналізу, на основі чого приймається рішення про реакцію у відповідь.[6]

"Ніщо  так погано ми не знаємо  як те, що повинен знати кожен:  закони", - писав свого часу  О. Бальзак. Перефразовуючи цей  вислів можна сказати: ніщо  так погано ми не знаємо, як  те, що повинен знати кожен  із нас: закони функціонування  нашої психіки.

Як  згодом з'ясовується, голова зовсім не "темний предмет, який не підлягає дослідженню", як сказав про це один дотепник. Діяльність нашого мозку підпорядковується чітким законам, і незнання законів його функціонування і правил використання може обернутися для нас справжнім лихом, з чим, власне, ми і стикаємося майже щодня, пожинаючи плоди власної недбалості.

Якщо  ми хочемо пізнати людину, то повинні  пізнати психічні механізми, які, на думку І.М. Сєченова, визначають наше існування. Таких механізмів, як з'ясувалося, три. Один із основоположних принципів, які визначають роботу мозку, - це принцип домінанти.

 

1. Нервові центри та їх властивості

Нервовий центр — це складна сукупність нейронів, необхідних для здійснення рефлекторного акту чи регуляції певної функції організму. Таке уявлення про нервовий центр є дещо умовним, оскільки в регуляції функцій у кожному, особливо складному рефлекторному акті беруть участь не лише нейрони центру, а й інші нейрони, іноді розміщені на різних рівнях ЦНС.[8]

З фізіологічного погляду, нервовий центр, який регулює ту чи іншу функцію організму або здійснює конкретний рефлекторний акт, — це складне об'єднання нейронів, котрі узгоджено, координовано діють у регуляторному процесі. При цьому роль різних нейронів у нервовому центрі неоднакова: участь певних груп нейронів (ядро центру) абсолютно необхідна, участь інших є необов'язковою, їх можуть замінювати інші нейрони (розсіяна частина центру).

Нервові центри мають низку властивостей, зумовлених структурою нейроих ланцюгів, що утворюють ці центри, та особливостями синаптичного проведення нервових імпульсів. Діяльність нервових центрів ґрунтується на взаємодії двох процесів: збудження і гальмування.

 

 

2. Принципи координації в діяльності центральної нервової системи.

  У зв’язку з тим, що в будь-якому рефлекторному акті приймають участь групи нейронів, які передають імпульси в різні відділи мозку, в рефлекторну реакцію включається весь організм. Наприклад, якщо ви несподівано вкололись голкою в палець, то ви відсмикнете руку. Це рефлекторна реакція. Але при цьому скоротяться не лише м’язи руки. Зміниться частота дихання, діяльність серцево-судинної системи. Ви словами відреагуєте на несподіваний укол. У реакцію-відповідь включився весь організм. Таким чином, рефлекторний акт - координована реакція всього організму.

Узгоджене прояв окремих рефлексів, що забезпечують виконання цілісних робочих актів, носить назву координації.

  Явище координації відіграє важливу  роль в діяльності рухового  апарату. Координація таких рухових  актів, як ходьба або біг,  забезпечується взаємопов'язаною  роботою нервових центрів. 

  За рахунок координованої роботи  нервових центрів здійснюється  вчинене пристосування організму  до умов існування. Це відбувається  не тільки за рахунок діяльності рухового апарату, але і за рахунок змін вегетативних функцій організму (процесів дихання, кровообігу і т.д.).

  Встановлено ряд загальних закономірностей  - принципів координації: 

1. Принцип конвергенції - концентрація збудження від різних нейронів на одному. Імпульси, що приходять в ЦНС по різним аферентним волокнам можуть сходитися (конвергувати) до одних і тих же вставних і ефекторних нейронів. Конвергенція нервових імпульсів пояснюється тим, що аферентних нейронів в 5разів більше, ніж еферентних. [5]
2. Принцип іррадіації - розповсюдження збудження. Імпульси, що поступають в ЦНС при сильному і тривалому подразненні рецепторів, викликають збудження не лише даного рефлекторного центра, але і інших центрів. Процес іррадіації пов’язаний з наявністю в ЦНС багато чисельних галужень аксонів і дендритів, ланцюгів вставних нейронів, які об’єднують один з одним різні нервові центри. [5]

Іррадіація  добре виражена у дітей дошкільного  і молодшого шкільного віку. Наприклад, діти при появі іграшки розмахують руками, голосно сміються, стрибають. Іррадіювати може і гальмування. Прикладом іррадіації гальмування  може бути пригнічений стан учня, що отримав двійку. Гальмування, яке  розвинулось в одній ділянці  кори головного мозку, поширюється  на інші центри і викликає втрату апетиту, апатію, небажання займатися будь-якими  справами. Прикладом іррадіації гальмування  може слугувати сонливість учня на уроці при монотонній, одноманітній розповіді вчителя.

3. Принцип індукції - наведення одного процесу іншим. У природних умовах, незважаючи на широкі можливості іррадіювати по ЦНС, збудження фактично поширюється в певних межах, що забезпечує можливість здійснення певних, координованих рефлекторних реакцій. Гальмування обмежує іррадіацію збудження. У результаті цього збудження концентрується в певних групах нейронів.

При збудженні одних нервових центрів  діяльність інших, функціонально зв’язаних  з ним, загальмовується(негативна  індукція). Якщо в нервовому центрі виникає гальмування, то у функціонально  зв’язаному - збудження (позитивна  індукція). Індукція може бути одночасна - якщо один центр в корі великих  півкуль сильно збуджений, то в ділянках, які його оточують розвивається гальмування  і навпаки. Індукція може бути послідовною - збудження, яке розвинулось в одному центрі, змінюється гальмуванням, а гальмування – збудженням.

4. Принцип зворотного зв’язку. Між ЦНС і робочими органами здійснюються прямі і зворотні зв’язки, завдяки яким ми можемо не лише робити висновки про результативність дій, а й вносити правки в нашу діяльність, виправляти допущені помилки.
5. Принцип домінанти грає важливу роль в узгодженій роботі нервових центрів. Домінанта - тимчасово панівний осередок збудження в центральній нервовій системі, що визначає характер відповідної реакції організму на зовнішні і внутрішні подразнення. [5]

  Домінантний осередок збудження  характеризується наступними основними  властивостями: підвищеною збудливістю; стійкістю збудження;

здатністю до підсумовування збудження; інерцією - домінанта у вигляді слідів збудження може довго зберігатися, і після припинення викликав її роздратування.

  Домінантний осередок збудження  здатний притягати (залучати) до  себе нервові імпульси від  інших нервових центрів, менш  порушених у даний момент. За  рахунок цих імпульсів активність  домінанти ще більше збільшується, а діяльність інших нервових  центрів пригнічується. 

  Домінанти можуть бути екзогенного  та ендогенного походження. Екзогенна  домінанта виникає під впливом  чинників навколишнього середовища.

  Ендогенна домінанта виникає  під впливом факторів внутрішнього  середовища організму, головним  чином гормонів і інших фізіологічно  активних речовин. 

  Домінанта може бути інертною (стійкою), і для її руйнування  необхідно виникнення нового  більш потужного вогнища збудження. 

  Домінанта лежить в основі  координаційної діяльності організму,  забезпечуючи поведінку людини  і тварин у навколишньому середовищі, емоційних станів, реакцій уваги.  Формування умовних рефлексів  та їх гальмування також пов'язане  з наявністю домінантного вогнища  збудження.

 

 

 

 

 

 

3. «Принцип домінанти» О.О. Ухтомського

 

Принцип домінанти (лат. — панівний) був сформульований О. О. Ухтомським як загальний принцип  функцій нервових центрів. Він полягає  у тому, що в ЦНС постійно виникають  і можуть тривалий час існувати домінуючі  осередки збудження, які підкоряють собі роботу інших нервових центрів. Цього висновку О. О. Ухтомський дійшов, аналізуючи поведінку тварин і людей  у різних життєвих обставинах, а  також па підставі експериментів  на тваринах. Наведемо приклад одного з таких експериментів. Якщо у тварини з наповненим сечовим міхуром подразнювати руховий центр кори великого мозку, що викликає згинальний рефлекс, то виникає не згинальний рефлекс, а рефлекторне сечовипускання. Чому? Тому що збудливість центру сечовипускяння була такою високою, що він став домінантним (провідним), тобто його нервові клітини почали реагувати й на сторонні подразники, збудження від яких поширювалося в корі великого мозку. [4]

У природних умовах існування організмів домінанта може охоплювати цілі системи  рефлексів. Може виникати харчова, захисна, статева та інші домінанти. Домінантний  осередок має підвищену збудливість  стійкість збудження і здатність  до його сумації, а також певну післядію збудженні.

Домінантна  ділянка збудження, яка виникла  в одному центрі, викликає за індукцією  гальмування в сусідніх центрах  ЦНС, змінюючи і підпорядковуючи  їх роботу. Наприклад, якщо голодному песику дати їжу і одночасно подразнювати лапу електричним струмом, то рефлекс відсмикування лапи не буде спостерігатися, а песик буде їсти з ще більшою інтенсивністю. Голодні діти не можуть сприймати навчальний матеріал на уроці. Намагання вчителя створити інші домінанти лише посилюють почуття голоду.

Домінанти можуть бути екзогенного і ендогенного  походження. Екзогенна домінанта  виникає під впливом факторів навколишнього середовища. Наприклад, коли дитина читає цікаву книгу, то сторонні шуми (музика по радіо) не заважають їй. Ендогенна домінанта виникає під впливом факторів внутрішнього середовища. Наприклад, при зменшенні концентрації поживних речовин в крові, відбувається збудження харчового центру, виникає харчова домінанта в ЦНС.

У процесі нервової діяльності одна домінанта  змінює іншу. Наприклад, при повному сечовому міхурі виникає домінанта у відповідному центрі і відбувається рефлекторна реакція випорожнення сечового міхура. Якщо в цей момент будуть надходити імпульси від будь-яких рецепторів, то вони лише будуть підтримувати збудження даної домінанти. По закінченню реакції домінанта зникає і виникає нова, пов’язана з іншою, необхідною організму діяльністю. Виникнення в ЦНС сильнішої домінанти загальмовує раніше викликану домінанту за принципом негативної індукції. Чим молодша дитина, тим менш стійка домінанта і тим легше вона гальмується.

На  думку О.О. Ухтомського, принцип домінанти  є фізіологічною основою акту уваги і предметного мислення. Цікава і емоційна розповідь, таблиця, дослід сприяють створенню домінантних  відношень під час процесу  навчання, що відіграє важливу роль в процесі засвоєння знань.

 

Висновки

 

Головний мозок - це цілий Всесвіт! Скільки різноманітних, нерідко  різноспрямованих процесів відбувається в ньому одночасно, скільком із них  хотілося б реалізувати себе на практиці! Але порядок у цьому хаосі  вражаючий. Численні збудження, завдяки  здатності мозку до створення  домінант, зводяться, концентруються, оптимізуються і спрямовуються  на служіння єдиній меті, на досягнення одного результату, який на цей момент є найбільш бажаним і значущим.