Пренатальний період розвитку

Міністерство освіти і  науки ,молоді та спорту України

    Сумський державдий  університет ім. А. С. Макаренка

                     Кафедра педагогіки і психології

 

 

 

 

 

 

 

                                             ІНДЗ

                                           На тему:

                           «Пренатальний період розвитку»

 

 

 

 

                                                                                             Виконала:

                                                                                            студентка 0017 групи

                                                                                            Ільків А. Б.

                                                                                            Перевірила:

                                                                                            Щербакова І. М. 

 

 

                                               Суми 2013

                                               Зміст

Вступ

Етапи розвитку дитини

Психічний розвиток дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Вступ

В онтогенезі людини розрізняють  два основних періоди розвитку: внутрішньоутробний (пренатальний) і позаутробний (постнатальний). Своєю чергою у внутрішньоутробному періоді виділяють ембріональний (зародковий) і плідний. Ембріональний період характеризується розвитком зародка.

Зародок утворюється внаслідок  запліднення — злиття чоловічої  статевої клітини, або сперматозоїда, з жіночою — яйцеклітиною. В акті запліднення від жіночого організму бере участь одна яйцеклітина (дуже рідко — дві або більше), а від чоловічого — до 100 млн і більше сперматозоїдів. Запліднення відбувається в маткових (фаллопієвих) трубах, де кожний сперматозоїд може потенційно дати початок новому організмові, але в яйцеклітину проникає тільки один, найжиттєздатніший.

Після проникнення головки  сперматозоїда в яйцеклітину відбувається злиття ядер чоловічої та жіночої статевих клітин, внаслідок чого утворюється якісно нова одноклітинна структура — зигото. Відразу ж після цього розпочинається процес дроблення — поділ заплідненої яйцеклітини на дві дочірні (бластомери). Це і є початком життя нового організму. Через 10 годин після першого поділу настає другий поділ, при цьому утворюються чотири бластомери. Поділ клітин відбувається постійно, їх число збільшується в геометричній прогресії. До кінця першого тижня розвитку їх стає сто. Зародок являє собою невеликий пухирець — бластулу — з порожниною всередині, поділ клітин на цій стадії триває, відбувається накопичення кліткового матеріалу.

На початку другого  тижня внутрішньоутробного розвитку зародок імплантується у слизову оболонку матки. Встановлюється тісний зв’язок материнського організму з зародком, живлення якого здійснюється через кровоносну систему материнського організму. Кількісне накопичення кліткового матеріалу зародком веде до появи нової якості й починається утворення кліткових пластинок. На цій стадії розвитку зародок дістав назву гаструли. Частина стінки бластули впинається всередину зародкового пухирця. Клітини переміщуються так, що утворюються три зародкових листки: ектодерма, ентодерма й мезодерма. Кожен із трьох зародкових листків має свої властивості — як морфологічні, так і функціональні, що дістали назву диференціювання шарів клітин.

Ектодерма — зовнішня оболонка зародка, в процесі розвитку з  неї утворюється епітеліальна тканина  шкіри та її похідні.

Ентодерма — внутрішня  оболонка зародка, що вистилає кишкову трубку — майбутній травний канал, з неї утворюються епітелій кишок, травні залози, епітелій дихальної системи. З мезодерми розвиваються всі види сполучної, м’язової, хрящова та кісткова тканини, кров і кровотворні органи.

Розвиток зародка характерний  тим, що у нього формуються так  звані провізорні органи, які виконують  тимчасово допоміжну роль. Вони виникли  з позазародкового клітинного матеріалу, в якому теж розглядають ектодерму, ентодерму й мезодерму. Позазародковий клітинний матеріал інтенсивно розвивається в перший період ембріогенезу. З нього утворюється амніотичний пухирець — первинне зовнішнє середовище організму і жовтковий пухирець, який виконує функцію живлення.

Перший період розвитку —  стадія бластули — накопичення кліткового матеріалу, другий — стадія гаструли — початковий період гістогенезу (histes— тканина, henesis — розвиток).

З третього тижня внутрішньоутробного  розвитку починається зародження осьових органів: хорди, нервової трубки та сомітів мезодерми. Хорда являє собою первинний скелет тулуба у вигляді кліткового тяжа. Пізніше вона зникає й на її місці формується хребетний стовп. Нервова трубка та бічні гангліозні пластинки утворюються з клітин ектодерми. Це основа майбутньої нервової системи. Дорзальна частина мезодерми складається з сомітів — первинних сегментів тіла. З мезодерми вистеляються клітини мезенхіми — зародкової сполучної тканини.

Соміти диференціюються  на склеротоми, дерматоми і міотоми. Зі склеротоміє розвивається кісткова та хрящова тканини; дерматоми дають початок сполучнотканинному шару шкіри; з міотомів формуються скелетні м’язи.

З вентральної несегментованої  частини мезодерми утворюються  тонкі пластинки мезотелію, який вистилає грудну і черевну порожнини тіла.

Наприкінці першого місяця внутрішньоутробного розвитку вже  сформовані зачатки всіх тканин: епітеліальних, які утворюються з екто- й ентодерми, сполучної, м’язової та нервової.

З другого місяця внутрішньоутробного  розвитку утворюються майже всі  органи систем і апаратів зародка, що розвивається. Цей період дістав назву  органогенезу. Кінець другого місяця характеризується формуванням зовнішніх  форм голови, тулуба, кінцівок.

Починаючи з третього місяця розвитку спостерігається інтенсивний ріст усіх органів та окремих частин тіла зародка.

 

 

 

 

 

 

 

                       

 1.Етапи розвитку дитини

  Розвиток нового організму розпочинається з моменту запліднення - злиття чоловічої і жіночої статевих клітин. Протягом перших 8 тижнів відбуваються основні процеси формування органів, частин тіла. Цей період називають ембріональним (зародковим), а організм майбутньої людини - ембріон (зародок). З 9 тижня, коли починають визначатися основні людські риси, організм називають плодом, а період - плідним.

  Пренатальний період триває від запліднення до народження дитини. У ньому виділяють 4 періоди.

  1. Запліднення. Відбувається у верхній частині яйцепроводу після овуляції. Яйцеклітина потрапляє в яйцепровід завдяки скороченням війок клітин епітелію, які його вистеляють, і скороченням м’язової оболонки маткової труби. Сперматозоїди досягають верхньої частини яйцепроводу завдяки здатності до руху і хемотаксису. У процесі запліднення розрізняють два етапи: проникнення сперматозоїда через оболонки яйцеклітини; злиття ядер статевих клітин. Сперматозоїд проникає в клітину, коли вона знаходиться в метафазі другого поділу мейозу, блокуючи подальший її поділ. Перед проникненням сперматозоїд виділяє ферменти, які розщеплюють оболонки яйцеклітини. У результаті чого відбувається проникнення головки і шийки сперматозоїда в овоцит П порядку (хвіст відкидається). Після цього відбуваються фізико-хімічні зміни в поверхневому шарі цитоплазми яйцеклітини і утворюється непрониклива оболонка запліднення. У цей же час завершується другий поділ дозрівання, в результаті якого утворюється зріла яйцеклітина і полярне тільце. У заплідненій яйцеклітині відбувається злиття ядер і утворюється одноклітинний зародок - зигота з диплоїдним набором хромосом.

  2. Дроблення - це багаторазові мітотичні поділи зиготи на дочірні клітини - бластомери. Відбувається повільно, рівномірно, асинхронно (бо не всі бластомери одночасно діляться) у перший тиждень розвитку зародка. Під час руху зародка по яйцепроводу відбувається одне дробіння на добу. На четверту добу, коли зародок попадає з яйцепроводів у порожнину матки, він складається з 7-12 бластомерів. У цей період дроблення відбувається інтенсивно і на 5-6 добу зародок складається із 107 бластомерів і має діаметр 1мм.

На 7 -8 добу від запліднення  відбувається імплантація - процес вростання  зародка в слизову оболонку матки, який триває біля 40 год. Клітини трофобласту  виділяють ферменти, які руйнують поверхневий шар слизової оболонки матки. Вирости (ворсинки) трофобласта, які формуються , проникають у набряклу слизову оболонку матки, що дуже розростається, безпосередньо контактують із кровоносними судинами материнського організму. Бластоциста втоплюється в імплатаційну ямку і обростає сполучною тканиною, а дефект заростає епітелієм слизової матки.

3. Гаструляція - це період  розвитку, коли утворюються зародкові  листки, осьові та позазародкові  органи. Проходить у дві фази:

1) з утворенням гаструли - дволисткового зародка. Охоплює  період з 7 до 14 доби і полягає  в утворенні ектодерми і ентодерми. ;

2) з утворенням пізньої  гаструли - трьохшарового зародка,  який має три зародкові листки: ектодерму, ентодерму, мезодерму  і осьові органи, що дають початок  тканинам і органам організму.  Ця фаза розпочинається з 15 дня вагітності 

Таким чином, до кінця четвертого тижня внаслідок цілого ряду перетворень  формується зародок, довжиною 4-5мм, з  характерним розташуванням осьових  органів. На верхній поверхні виділяється  нервова трубка. Під нервовою трубкою  розташована хорда, по бокам якої диференціюються соміти, ще нижче  розташована кишка

  4. Гісто- і органогенез - утворення тканин з зародкових листків та утворення органів. Зовнішній зародковий листок дає початок шкірному епітелію і нервовій системі. З мезодерми утворюються сполучні і м’язові тканини, епітелій матки, нирок тощо. Ентодерма утворює кишковий епітелій і залози шлунково-кишкового тракту.

 

 Плід, що розвивається у матці, знаходиться в особливих оболонках, які утворюють ніби мішок, заповнений навколоплідними водами. Ці води дають змогу плоду вільно рухатися у мішку, забезпечують захист плоду від зовнішніх пошкоджень та інфекцій, а також сприяють нормальному перебігу родового акту.

Плацента - це комплекс структур хоріона плоду  і слизової оболонки матки, який забезпечує постійний зв'язок між організмом матері і плоду. Кров у плаценті тече повільно, що сприяє кращому обміну між кров’ю, яка тече в судинах  ворсинок, тобто кров’ю зародка, і  кров’ю матері. Плацента з’єднується  з зародком за допомогою пуповини - сполучнотканинного канатика, в якому  проходять судини: пуповинна вена і дві пуповинні артерії. Пуповина зовні покривається оболонкою амніону, яка на тілі зародка переходить в його зовнішній покрив. У людини з 3 тижня розвитку формується плацентарний (пуповинний) кровообіг. При цьому кожна ворсинка має судини. Поживні речовини і кисень, проникаючи з крові матері через хоріон і стінку судин ворсинки, попадають в кров плоду. Судини ворсинок з’єднуються в пуповинну вену, яка від плаценти по пуповинному канатику йде до організму плоду, і там кров по судинам розноситься до всіх його органів. Від організму плоду кров йде по двом пуповинним артеріям, які підходячи до плаценти, дають розгалуження до кожної ворсинки. Таким чином, плацента виконує дихальну, видільну функції, з її допомогою здійснюється живлення зародка і плоду. Кров плоду і матері відмежована стінкою кровоносних судин ворсинок плоду, що створює плацентарний бар’єр, який забезпечує захист організму зародка від багатьох шкідливих факторів, що можуть потрапити в кров матері. Однак плацентарний бар’єр проникливий для алкоголю, наркотичних речовин і багатьох лікарських засобів.

Нормальний  пренатальний розвиток триває 9 місяців. За цей час із заплідненої яйцеклітини  мікроскопічних розмірів розвивається дитина масою 3кг і більше і зростом 50-52см.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.