Поняття про відчуття

      Відчуття  білого кольору є наслідком однакового збудження зорового аналізатора  всіма хвилями спектра. Воно зв`язане  рядом поступових  переходів з  відчуттям чорного через відчуття сірого кольору. Всі відтінки білого, сірого і чорного кольорів називаються ахроматичними (безбарвними) кольорами.

      Під яскравістю, або світлістю кольору  розуміють ступінь його наближення до білого кольору. Чим колір ближчий  до білого, тим він яскравіший і  світліший. Яскравість, або світлість кольору визначається кількістю світла, що відбивається тим чи іншим предметом, забарвленим у цей колір.

      Насиченість кольору характеризується ступенем його наближення до спектрального кольору. Спектральні кольори є найбільш насиченими. В міру додавання до них ароматичного кольору їх насиченість  зменшується.

б)Слухові відчуття

      Слухові відчуття також мають дуже велике значення в житті людини. Відображаючи велику різноманітність властивостей звучних предметів і явищ, вони допомагають людині правильно орієнтуватися  в навколишньому середовищі і  регулювати свої дії. Важливість слухових відчуттів у житті й діяльності людини особливо зростає завдяки  їх безпосередньому зв`язку з мовою, а також з піснями та музикою.

      Слухові відчуття викликаються звучащими об`єктами, які діють на слуховий аналізатор на віддалі через коливання повітря  або звукові хвилі. Досягаючи  органу слуху, вони його збуджують, внаслідок  чого виникають слухові відчуття.

      Повітряна хвиля, що викликає слухові відчуття, має форму сунисоїди і характеризується довжиною і амплітудою, або розмахом. Від довжини хвилі залежить частота коливань: чим довша хвиля, тим менша частота коливань.

      Людське вухо сприймає повітряні хвилі з  межами від 16 до 20 000 коливань на секунду. Коливання з частотами, що лежать поза цими межами, людина не чує. Так ми не чуємо коливань з частотами. Нижчими 16 коливань на секунд, відомих під назвою інфразвуків, і з частотами, вищими за 20 000 на секунду, що називаються ультразвуками.

      До  слухових відчуттів належать відчуття шумів і тонів, або музикальних  звуків. 

      Відчуття  шумів викликаються неперіодичними коливаннями. Відчуття музикальних  звуків, навпаки, зумовлюється періодичними повітряними коливаннями.

      В слуховому відчутті ми розрізняємо  три поєднані між собою сторони, а саме: а)відчуття висоти звуку, б)відчуття голосності звуку, в)відчуття тембру.

      Відчуття  висоти звуку визначається довжиною повітряної хвилі або кількістю  коливань на секунду. Чим довша хвиля, тим нижчий звук і навпаки. Висота звуку вимірюється герцами, тобто кількістю повітряних коливань на секунду. Слуховий аналізатор людини характеризується дуже високою чутливістю до висоти звуку. Найбільша чутливість у людини спостерігається в межах 1000-4000 герців. Це ті висоти звуків, які найчастіше використовуються в мові. З віком чутливість до висоти звуку знижується.

      Голосність, тобто сила, або інтенсивність  звучання визначається аплітудою повітряної хвилі. Чим більша амплітуда, тим голосніший звук. Від амплітуди повітряної хвилі залежить сила коливання основної перетинки і сила збудження, яке передається в кору великих півкуль головного мозку.

Голосність  звуку визначається в так званих децибелах, або фонах. Так, голосність шепотіння дорівнює 10-15 децибелам. Голосність оркестру, що грає фортіссімо, може досягати 90 децибел. При 130-140 децибелах звук викликає вже біль у вухах.

      Тембр звуку – це його відтінок, який залежить від джерела звуку. Звуки, відтворені різними музичними інструментам, як і різноманітні людські голоси, мають вій, властивий їм тембр.

      Слухові відчуття мають велике значення в  усній мові. В процесі оволодіння мовою і користування нею у  людини виробляється фонематичний слух, тобто чутливість до звуків мови.

 

в)Нюхові відчуття   

  Рефлекси на нюховий подразник відіграють у тварин важливу роль в їх взаємодії з середовищем. Вони тісно пов`язані з задоволенням потреби в їжі, паруванні, самозбереженні. В поведінці, наприклад, собаки вони стоять за своїм розвитком і значенням на одному рівні із слуховими і зоровими відчуттями. Добре відомо, що собака з суміші 15 яких-небудь запахів легко реагує на один з них. Собака-шукач за запахом слідів людини легко її відшукає, навіть коли сліди дещо стерті або покриті багатьма іншими.

      У житті людини нюхові відчуття не мають  такого значення, як зорові і слухові. Їх роль полягає передусім у тому, що вони сигналізують людині про свіжість їжі, чистоту повітря. Однак у  тих випадках, коли вони стимулюються умовами, професійною діяльністю людини і відповідно тренуються, вони досягають  у неї значної досконалості (наприклад у дегустаторів, пожежників, робітників парфумерних фабрик і т.д.). значного розвитку досягають вони у сліпих і сліпоглухонімих людей.

      Нюхові  відчуття викликаються пахучими речовинами. Діючи в газоподібному стані  на нюховий аналізатор, ці речовини викликають відчуття запахів. Не всі  об`єкти мають ці властивості, що залежить від їх хімічного складу. 

г)Смакові відчуття

        Смакові відчуття дуже тісно пов`язані з нюховими. Їх з`єднає спільна роль у процесах харчування. Звідси і антомічне сусідство їх органів: периферичні кінці смакового і нюхового аналізаторів знаходяться поруч і з’єднуються один з одним.

      Смакові відчуття викликаються хімічними подразниками в рідкому стані. Рідкі або  розчинені в слині, яка виділяється  слинними залозами в порожнині рота, речовини діють на смаковий аналізатор і викликають відчуття смаку. Відіграючи важливу роль в травленні, ці відчуття тим самим включаються в найважливіший  процес життєдіяльності організму  – обмін речовин. За допомогою  Смакових відчуттів ми розрізняємо  властивості поживних речовин.

      До  смакових відчуттів належать відчуття солодкого, гіркого, солоного і кислого. Інші смаки становлять результат  суміші цих основних смаків і включають  в себе елементи нюхових, температурних, тактильних відчуттів. 

д)Тактильні відчуття.

      Тактильні відчуття виникають внаслідок дії механічних подразників на поверхню шкіри. Вони належать до групи шкірних відчуттів. Тактильні відчуття тісно пов`язані з іншими відчуттями, які ми одержуємо з поверхні нашої шкіри(термічними, больовими). Діючи на поверхню шкіри, вони можуть викликати не тільки відчуття доторкування та натискання, а й відчуття тепла чи холоду, а при сильній дії – і болю.

      Тактильні відчуття – це відчуття дотику і тиску. Життєва роль тактильних відчуттів особливо зростає у людей, позбавлених зору. Користуючись дотиком, який має для них дуже велике значення і знаходить усі можливості свого вдосконалення, вони навчаються читати руками (за допомогою спеціального шрифту Брайля), розпізнавати розміри, форми предметів тощо. 

е)Температурні відчуття.

      Температурні, або термічні відчуття – це відчуття холоду і тепла. Вони відіграють велику роль у взаємодії організму з  середовищем. Сигналізуючи про зміни температури середовища, про небезпеку охолодження організму чи його перегрівання, вони допомагають організму регулювати тепловий обмін між ним і середовищем. Температурні відчуття дають людині перші відомості про термічні властивості навколишніх предметів і явищ. 

є)Больові відчуття.

      До  шкірних відчуттів належать і больові відчуття. Їх зв`язок пояснюється тим, що зовнішні покриви тіла зазнають в першу чергу впливу всяких шкідливих подразників, що створюють загрозу для життєдіяльності організму.

      Больові відчуття викликаються дією різноманітних  своєю природою подразників (механічних, термічних, хімічних, електричних тощо), які спричиняються до пошкодження, руйнування тканини організму. Тим  самим вони мають велике пристосовне значення. Сигналізуючи про небезпеку для організму, вони спонукають до захисних рухів.

      Больові відчуття визначаються властивостями  діючого об`єктивного подразника. Останній викликає збудження закінчень  нервових волокон, збудження передається  через спинний мозок до головного  мозку, внаслідок чого ми відчуваємо біль.

      Больові відчуття завжди пов`язані з більш-менш вираженим, залежно від сили болю, почуттям неприємного фізичного страждання. Тому в щоденному житті їх часто називають почуттями. 

  ж) Органічні відчуття.

      Органічними відчуттями називають відчуття, пов`язані  з діяльністю внутрішніх органів. До них належать відчуття голоду, спраги, ситості, нудоти, змін у діяльності серця, легенів тощо. Вони сигналізують про стан наших внутрішніх органів, про зміни у внутрішньому середовищі, про хід задоволення наших органічних потреб.

      Всі внутрішні органи мають свої рецептори  і провідні шляхи, що зв`язують їх з  великими півкулями головного мозку. Органічні відчуття є складовим  моментом інтероцептивних безумовних і умовних рефлексів. Органічні відчуття викликаються імпульсами, що йдуть від внутрішніх органів. Це стосується відчуттів голоду, ситості, спраги, пов`язаних з задоволенням потреби в їжі і питві.

      Характерною рисою органічних відчуттів завжди є їх позитивне чи негативне емоціональне забарвлення. Тому їх теж нерідко називають почуттями. Часто всі органічні відчуття зливається в одне відчуття, яке називають самопочуттям людини. У здорової людини, казав Сєченов, це – «валове почуття загального доброго стану», а у хворої – «почуття загального нездужання». 

  з) Кінестетичні  відчуття.

     Кінестетичними, або руховими, відчуттями називають (від грецького «кінезіс» - рух  і «айстезіс» - відчуття) відчуття рухів  і положення частин власного тіла. Вони мають важливе значення в підтриманні м`язового тонусу, координації рухів, в утворенні рухових навичок і пізнанні різних предметів зовнішнього світу.

     На  велике значення кінестетичних відчуттів  вказував Сєченов, ставлячи їх поряд  з зоровими і слуховими. На його думку  кінестетичні відчуття – це сигнали  з м`язово-суглобового апарата, які  служать «ближчим імпульсом рухів», необхідною передумовою диференціації  різних положень окремих частин тіла, зокрема кінцівок. Людина з закритими очима ясно розрізняє, наскільки її рука піднята або опущена в плечі, наскільки зігнута в лікті, наскільки розведені пальці кисті руки, відбувається згинання або розгинання ноги в коліні швидко чи повільно, нахиляється голова прямо вперед чи вбік і т.д.

     Дані  клінічних спостережень над хворими  свідчать про те, що внаслідок розладу  кінестнтичної чутливості вони бувають  іноді позбавлені відчування опри і не спроможні зробити жодного кроку з закритими очима.

     Без кін естетичних відчуттів неможливі  заняття спортом і музикою. З  допомогою кінестетичних відчуттів  здійснюється контроль над діяльністю цілого ряду аналізаторів, зокрема  зорового особливо в тих випадках, коли рухи очей стають звичними. Без кінестетичних відчуттів неможлива усна мова, яка потребує постійного контролю рухів голосового апарата. Те саме стосується і письмової мови, складовим моментом якої є кінестетичний контроль за рухами руки. Кінестетичні відчуття необхідні також у різних актах виробничої діяльності. 

и)Статичні відчуття

      Кінестетичні відчуття зв`язані з статичними відчуттями. Під статичними відчуттями розуміють відчуття статики тіла, його рівноваги, положення тіла в просторі. Ці відчуття мають життєво важливі значення для організму. Задоволення його найнеобхідніших стає неможливим, якщо порушується нормальне положення в просторі. Тому сигнали, що йдуть з статичного рецептора до великих півкуль кори головного мозку, спричиняють реакції нервової системи, які забезпечують збереження рівноваги організму.

      Рівновага організму регулюється рефлекторно. Водночас ми відчуваємо зміни в положенні  нашого організму. Статичні відчуття беруть певну участь у пізнанні людиною просторових відношень. Вони виступають тут в єдності з зоровими, руховими та іншими відчуттями.  
 

Висновок

     Відчуття  – це відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів  і явищ об`єктивної дійсності внаслідок  їх безпосереднього впливу на аналізатори.

      Відчуття  породжуються внаслідок дії матерії, що рухається, на органи чуття людини. Вони є первинною формою відображення об`єктивної дійсності в її мозку. Відчуття являють собою відправний пункт, початок «живого споглядання» людиною навколишнього світу. Відображаючи окремі властивості, особливості предметів  і явищ об`єктивної реальності, вони дають нам перші відомості  про них.