Корекція комунікативних навиків у дітей з аутизмом

Діти з аутизмом рідко  використовують повноцінну мову в спілкуванні. У старшому дошкільному віці вони зазвичай погано говорять за межами звичного для них оточення, у них нерідко  спостерігаються стійкі аграмматизми, вони майже ніколи не використовують особовий займенник я і ствердне слово та.

У деяких випадках аутизм може поєднуватися з різними мовними  порушеннями, у тому числі з алалією. Ці форми особливо несприятливі стосовно розвитку мови, оскільки два цих  дефекти взаємно підсилюють один одного.

Нерідко різні мовні порушення, у тому числі і алалія, можуть ускладнюватися окремими проявами аутичної поведінки.

Різні варіанти аутичної поведінки можуть формуватися повторно у дітей з важкими формами порушень мови і слуху. Важливе значення має клінічна диференціація різних форм аутичної поведінки стосовно кожної окремої дитини. Важливість цієї диференціації пояснюється ще і тим, що, як добре відомо, діти з аутичною поведінкою складають групу підвищеного ризику розвитку важкого психічного захворювання — дитячої шизофренії.

 

4.Корекція комунікативних  навиків у дітей з аутизмом

Емоційні розлади є  однією з частих причин, які зумовлюють відхилення в психічному розвитку дитини. Згідно теорії періодизації індивідуального  психічного розвитку (Г.К.Ушаков, 1973; В.В.Ковальов, 1979), афектний рівень реагування має місце у дітей дошкільного і молодшого рівня. Тому під впливом різних несприятливих чинників навколишнього середовища і при різних відхиленнях в розвитку і нервово-психічних захворюваннях на цьому віковому етапі найчастіше виявляються різні емоційні розлади. Це не означає, що вони не можуть проявитися в ранньому або в більш старшому віці, але на цьому віковому етапі вони зазвичай є більш вираженими.

Для ефектного рівня реагування характерна поява страхів, підвищеній афектній збудливості.

 

5.Рівневий підхід  до оцінки порушень емоційної  сфери дітей

У психології розроблений  рівневий підхід до оцінки порушень емоційної сфери у дітей (В.В.Лебедінський, 1980, 1985, 1990). Цей підхід ґрунтується на закономірностях розвитку емоційної регуляції здорової дитини. Першим рівнем регуляції вважається рівень польової реактивності, при якому можливі лише пасивні форми психічної адаптації. При нормальному розвитку цей рівень ніколи не виявляється самостійно, а виступає лише у вигляді фонового, який забезпечує ефектне перед налаштування до активної взаємодії індивідуума з тим, що оточує.

Другий рівень регуляції  — рівень стереотипів має важливе  значення в розвитку перших реакцій  пристосування дитини до свого оточення і формуванні активної виборчої адаптації. Він починає активно виявлятися у дитини перших трьох місяців  життя. При порушеннях психічного і  особливо емоційного розвитку, як це має  місце при ранньому дитячому аутизмі, у неї спостерігаються характерні емоційно-поведінкові розлади у  вигляді страхів при зміні  звичної обстановки, змін режиму, розширення кола спілкування.

Другий рівень регуляції  забезпечує не так спільна рівновага, як направлений на посилення стенічних активних реакцій на основі вироблення різноманітних способів авто стимуляції, направленої на підтримку позитивних емоцій. Емоційні розлади, які спостерігаються у дитини можуть бути зумовлені дисфункцією цього рівня. При цьому дитина виробляє звичку зосереджуватися на цих відчуттях і починає менше реагувати на зовнішні стимули, що приводить до відставання в розвитку.

На третьому рівні емоційної  регуляції основні ефектні переживання зв'язані, головним чином, з досягненням бажаного. Цей рівень емоційної регуляції у здорового дитини починає функціонувати у віці 3—6 місяців.

У цей період у дитини активно розвивається її взаємодія  з дорослим і, перш за все, з матір’ю, яка її ефектно “заражає” і “заряджає”.

На четвертому рівні емоційної  регуляції більш активними стають комунікативні форми регуляції (зорове спілкування, мімічні і інтонаційно  виразні голосові реакції, жести, рухи). У цей період розвивається найважливіша домовленнєва активність — лепет, формуються інтеграційні і сенсорно-ситуаційні зв'язки. Особливістю поведінки здорової дитини на цьому рівні емоційної регуляції є постійне зосередження на певному виді діяльності.

Готовність до спільної ігрової  діяльності дитини виявляється в  тому, що вона пожвавлюється у відповідь  на загравання, починає вимовляти  окремі звуки, сміється. Новим компонентом  в спілкуванні з дорослим стає простягання рук, показуючи, що вона хоче на руки, або тягнеться до далекого предмету, показуючи, що хоче, щоб до нього наблизили цей предмет. Поступово у дитини все розвивається орієнтація на емоційну оцінку дорослого, у зв'язку з чим мати отримує  сприятливу можливість для виховання  малюка, позитивно підкріплюючи позитивні  форми його поведінки і обмежуючи  негативні.

Подальший розвиток і вдосконалення  емоційних реакцій сприяє збагаченню і різноманітності поведінкових проявів при спілкуванні малюка з дорослим. Поступово розвивається і удосконалюється новий тип  спілкування дитини з дорослим —  наочно-дієвий.

 

6.Корекція розладів  у дітей з аутизмом

При діагностиці психічного розвитку дитини перших років життя  особливо важливе значення має комплексна оцінка її емоційних реакцій з  визначенням рівня емоційної  регуляції. При цьому особливо важливо  оцінити реакції дитини на спілкування  з дорослим або іншими дітьми.

При нормальному психічному розвитку завжди має місце узгоджена  робота всіх рівнів емоційної регуляції. При соматичній ослабленій і особливо при відхиленнях в розвитку і  нервово-психічних захворюваннях  ця узгодженість в роботі рівнів емоційної  регуляції порушується, і у дитини виникають різні емоційно-поведінкові  розлади. Ці розлади можуть бути тимчасовими, пов'язаними з віковою кризою або соматичною ослабленістю, або  можуть виявлятися досить стійко і  при неправильній поведінці батьків  закріплюватися за типом умовно-рефлекторних зв'язків. Перша вікова криза припадає на вік між двома і трьома роками, коли у дитина диференціює себе з-поміж  інших людей і диференціює  людей на своїх і чужих. У цей  період дитина починає впізнавати себе в дзеркалі і говорити про себе в першій особі. Зростання самосвідомості і прагнення до самостійності зумовлюють частоту емоційно-поведінкових розладів на цьому етапі. Прагнучи до незалежності, дитина проявляє негативізм і упертість на зауваження і заборони дорослих.

Для попередження емоційних  і поведінкових розладів дуже важливо, щоб дорослі ставилися до малюка дбайливо, з великим терпінням  і пошаною. При цьому у жодному  випадку не можна пригнічувати або  залякувати дитину, необхідно одночасно  стимулювати і організовувати її активність, формувати довільну регуляцію  поведінки. Існують особливі форми  емоційної патології, при яких порушений  механізм емоційно-поведінковій адаптації. Це — перш за все, ранній дитячий аутизм (РДА).

На основі представленого рівневого підходу у російській психології розроблені основні напрями корекції емоційних розладів у дітей з аутизмом (К.С. Лебединська, О.С.Нікольська, 1988, В.Влебединський, О.С.Нікольська, Е.Р.Баєнська, М.М-Ліблінг, 1990). Психологічна корекція направлена, перш за все, на подолання негативізму і встановлення контакту з аутичними дітьми, подолання у них сенсорного і емоційного дискомфорту, тривоги, занепокоєння, страхів, а також негативних афективних форм поведінки: потягів, агресії. При цьому, одним з головних завдань психологічної корекції є переважна орієнтація на підлягаючі зберіганню резерви афектної сфери з метою досягнення спільного розслаблення, зняття патологічної напруги, зменшення тривоги і страхів з одночасним збільшенням довільної активності дитини. З цією метою використовуються різні прийоми аутотренінгу і оперантної регуляції поведінки. Російські психологи підкреслюють важливість при проведенні цієї роботи орієнтуватися на представлену структуру рівнів емоційної регуляції (В.В. Лебединський, О.С.Нікольська та ін.).

Важливим завданням психокорекційної роботи є розвиток у дитини доступних їй способів ефектної адаптації до свого оточення, використовуючи комплексний підхід до організації її ефектного життя і нормалізуючи її взаємодію перш за все, з близькими для неї людьми. Вся коректувальна робота проводиться поетапно, при цьому першочерговим завданням є встановлення емоційного контакту з дитиною, розвиток її емоційної взаємодії із зовнішнім світом. При встановленні контакту особливо важливо уникати навіть мінімального тиску на неї, а в деяких випадках навіть прямого звернення до неї. Контакт, перш за все, встановлюється і підтримується в рамках інтересу і активності самої дитини, цей контакт повинен викликати у неї позитивні емоції, важливо, щоб дитина відчула, що з партнером йому краще і цікавіше, ніж одній. Специфіка роботи зі встановлення контакту диференціюється залежно від стану дитини. Важливо дуже поступово збільшувати тривалість афектних контактів. Розроблені методи диференційованої психологічної і педагогічної роботи з аутичними дітьми (К.С.Лебединська, О.С.Нікольська, Е.Р.Баєнська, М.Мліблінг, Т.І.Морозова, Р.К.Ульянова).

Лікувально-педагогічна  робота з дітьми з порушеннями  спілкування має комплексний  характер і включає медикаментозну, психологічну і педагогічну корекцію. Важливе значення має медикаментозне лікування, яке проводиться з  врахуванням медичного діагнозу і переважаючих психомоторних порушень. При лікуванні дітей з РДА  важливе проведення диференціальної  діагностики між проявами аутизму  як аномалії розвитку і як синдрому шизофренічного процесу. За наявності  виражених психопатологічних розладів у вигляді ефектної збудливості, агресивності, рухової розгальмованості з проявом імпульсно-стереотипної поведінки застосовують нейролептики з антипсихотичною дією: неулептил в дозі 4—10 крапель (1 міліграм = 10 краплям), малі дози галопервдола (до 4 крапель на добу). За наявності психомоторного збудження призначають малі і терапевтичні дози меллеріла (сенапакса) — 25—50 кг на добу. Варто зазначити, що френолон вирівнює поведінку, зменшує страхи і нав'язливу поведінку. Для вирівнювання поведінки і встановлення кращого контакту з оточуючими призначають амитриптилін (триптизол).

При поєднанні загального збудження з порушеннями сну  призначають барбітурати, антигістамінні препарати, седативну терапію (піпольфен, димедрол, препарати брому).

При поєднанні різних психопатологічних  розладів, що найбільш часто зустрічається, призначають комбіноване лікування.

За наявності не різко  вираженої тривожності, збудливості, порушень сну призначають препарати  типу сибазона, грандаксина.

При аутизмі на тлі органічного  ураження ЦНС вказані вище препарати  поєднують з призначенням ліків, які нормалізують внутрічерепний тиск (діакарб, триампур та ін.).

У випадках, коли синдром  раннього дитячого аутизму поєднується  із затримкою психічного розвитку, з розумовою відсталістю, призначаютьсяя також препарати, які поліпшують обмінні процеси в ЦНС і мозковому кровообігу: вітаміни групи В, особливо вітамін Вд, пантогам, когітум, енцефабол, цинарезин, кавинтон.

Важливе значення має психологічна корекція, основи якої розроблені К.С.Лебединською, О.Н.Нікольською, В.Влебединським та ін. Психологічна корекція спрямована на подолання негативізму і встановлення контакту з дітьми, подолання сенсорного і емоційного дискомфорту, тривоги, занепокоєння, страхів, а також негативних ефектних форм поведінки: потягів, агресії.

Особливо важливе значення має встановлення контакту з аутичним дітьми, активація їх психічної діяльності і довільно регульованих форм поведінки. Для вирішення цих завдань особливо важливе значення мають спеціальні ігротерапевтичні заняття.

Діти з аутизмом мають  вкрай низьку довільну психічну активністю, що ускладнює проведення з ними педагогічних корекційних занять. Тому необхідне вживання низки психолого-педагогічних коректувальних прийомів, направлених на стимуляцію довільної психічної активності дитини (К.С.Лебедінська, О.Н.Нікольська та ін.). Для посилення психічної активності в ситуацію ігрових занять корисно вводити додаткові яскраві враження у вигляді музики, ритміки, співу (К.С.Лебединська, О.Н.Нікольська, Р.К. Ульянова та ін.).

Особливо важливе значення у вихованні аутичної дитини має організація її цілеспрямованої поведінки шляхом чіткого розпорядку дня, формування стереотипної поведінки в певних ситуаціях.

При проведенні лікувально-корекційної роботи з дітьми з порушеннями спілкування важливе значення має розвиток їх загальної та особливо тонкої моторики і підготовки руки до писання. У спеціальному дослідженні було показано, що дітям з аутизмом характерні своєрідні порушення тонкої моторики рук (Р. К. Ульянова, 1992). Дитина не може правильно узяти до рук пензель, олівець, розламати в руках пластилін, але особливі труднощі дитина має при опануванні графічних навиків (Р.К.Ульянова). В даний час розроблені методи підготовки дітей з аутизмом до засвоєння графічних навиків. Ця робота проводиться впродовж двох років. На першому (підготовчому) етапі вирішують наступні основні завдання:

• встановлення і підтримка контакту з дітьми;

• організація цілеспрямованої поведінки в наочно-практичній і ігровій діяльності;

• корекція наявних рухових порушень;

• розвиток плавності і ритмічності рухів;

• виховання навиків самообслуговування;

• розвиток зорово-моторної координації і підготовка руки до писання (Р.К.Ульянова).

Система спеціального навчання графічним навикам аутичної дитини включає:

• словесну регуляцію її поведінки;

• організацію орієнтувально-дослідницької діяльності;

• проведення спеціальних пропедевтических вправ (Р.К.Ульянова).

Підхід до навчання аутичної дитини ґрунтується на принципі стимуляції і підтримки розвитку підлягаючих зберіганню сторін психіки і переважаючих інтересів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1.Железняк Л.  С., Карвасарская И. Б. Опыт включения детей с проблемами развития в состав психотерапевтических групп. - Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. В. М. Бехтерева, 1993, № 1, с. 102-104.

2.Карвасарский  Б.Д. Психотерапевтическая энциклопедия. С.ПБ.1998

3.Мастюковая Е.М.  Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст). Москва, Владос, 1997, сс. 99-108, 258-164

4.Olmsted D., The Age of Autism: Quite the coincidence//United Press International