Католицька традиція

Католицька традиція 
Вінчатися у католицькій церкві можна тільки один раз. У католицизмі обставиною розірванняшлюбу може стати лише смерть одного із подружжя. Інших причин для розірвання шлюбу католицька церква не визнає. Неможливість розірвання шлюбу та церковного розлучення у католицькій церкві означає також те, що про повторне вінчання не може бути мови. До вінчання допускаються молодята однієї віри, та не обов’язково однієї конфесії. Наречені можуть бути інославними (належати до різних конфесій), достатньо, щоб лише хтось із них був представником католицької віри. У випадку вияву бажання обвінчатися християнина із представником нехристиянської релігії, потрібен дозвіл Єпископа РКЦ, а також письмове підтвердження «іновірця», що він не перешкоджатиме партнерові сповідувати католицьку віру надалі. У випадку шлюбу католика із невіруючою людино, шлюбну обітницю дає лише християнин. При цьому атеїста не зобов’язують прийняти християнство ні напередодні таїнства вінчання, ні після нього. На відміну від православної церкви, у католицькій дозволеновінчатися у будь-який день, навіть у піст. Як правило, не проводять обряду вінчання лише у час Великого посту (перед Паскою) та протягом чотирьох тижнів перед Різдвом. Щоб обвінчатися у католицькій церкві, молодята мусять пройти курс катехізації, у якій йдеться не лише про релігійні аспекти шлюбу, але й про планування сім’ї та особливості подружнього життя.  
 
Для здійснення обряду вінчання молодята повинні принести з собою лише обручки (напередодні варто передати їх у захристію), все інше при потребі мали б надати безпосередньо в церкві. У переддень вінчання молодята повинні посповідатися у католицькому храмі. У католицькій церкві не існує жодних обмежень для жінок відвідувати храм. Тому вінчання може відбуватися і під час «критичних» днів у нареченої. 
 
Католицька церква є багатонаціональною, отже обряд вінчання проводять тою мовою, яка зручна для молодят. Однак тут, на відміну від православної церкви, значно більший список тих, кого не вінчатимуть. Церковний шлюб у католицькій церкві заборонений для осіб, які не досягли шлюбного віку (для чоловіків це 21 рік, для жінок – 18 років). Обвінчатися тут не можуть родичі (ступінь спорідненості визначає священик за допомогою певних таблиць), особи, що перебувають у шлюбі, психічно хворі та з алкоголіками чи наркозалежними людьми. Не дозволений шлюб із священнослужителями та монахами католицької церкви, з безплідними особами та з тими, хто вбив свого чоловіка чи дружину. Шлюб не укладуть, якщо стане зрозумілим, що це шлюб із примусу. Також не одружать осіб, всиновлених однією родиною.

Таїнство шлюбу

Перша відмінність полягає в тому, що здійснювачам шлюбу в Католицькій церкві визнаються самі молоді, а не священик. Шлюб і в них відбувається в храмі, перед вівтарем. Священик дає нареченому і нареченій кільця. Але священик потрібний лише для визнання канонічної законності шлюбу.

Друга відмінність - визнання абсолютної нерозривності шлюбу. Розвід у католиків неприпустимий ні з якої причини - навіть по тій, котра вказується самим Рятівником у Євангелії (тобто через порушення подружньої вірності). У Католицькій церкві дружина, яка є постраждалою стороною, не має права на розвід і, отже, на вступ в інший шлюбний союз при житті сторони, яка змінила йому. Однак католики розводилися. Справа в тому, що в католиків усе можна гарно обійти.

Шлюб абсолютно нерозривний, але він може бути визнаний недійсним. З яких причин? Головна причина - що шлюб відбувався зі спонукань, що не відповідають меті шлюбного союзу. У середні століття цим дуже часто зловживали, і інші європейські монархи не раз одружувалися, користаючись цим формулюванням. Тепер теж таких процесів досить багато. Усі вони йдуть через Ватикан.

Великі турботи відповідному відомству Ватикану доставляють численні процеси про визнання недійсними шлюбів, що укладаються жителями «третього світу» (в основному іспанцями і португальцями з Латинської Америки), з метою одержати громадянство в країнах Південної Європи (Іспанії, Португалії, Італії). В Іспанії і Португалії цивільний шлюб практично не має чи місця, принаймні, не дає права громадянства. Тому інші люди зважуються на таку беззаконну дію.