Зміст феномена «підприємництво» та основні історичні етапи його розвитку

План           

Вступ  …………………………………………………………………….3

1. Зміст феномена «підприємництво» та основні історичні етапи його розвитку……………………………………………………….4
2. Сутність та основні функції підприємницької діяльності……….7
3. Особливості психології підприємництва ……………………….10
4. Значення особистісного потенціалу підприємницької діяльності……………………………………………………………12
5. Психофізіологічний підхід до дослідження підприємництва….15
6. Підприємництво як діяльність та поведінка………………………21

Висновок ……………………………………………………………….23

Список використаної літератури……………………………………..24

Вступ

Підприємництво як соціально-психологічне явище викликає активний інтерес  багатьох зарубіжних і вітчизняних  дослідників, тому що однією з його найважливіших соціальних функцій  є підвищення добробуту суспільства.          Після багатьох років експериментування з державно-бюрократичної економікою наше суспільство приходить до усвідомлення давно вже визнаного в світі положення про те, що основним двигуном розвитку та оновлення економічного життя є ініціатива і творчість приватного підприємця.          Говорячи про підприємця, ми маємо на увазі, перш за все підприємця-виробника, «організатора виробництва», а не спекулянта-перекупника. Як за своєю функціональної ролі в економіці, так і по психологічному складу ці два типи не мають між собою нічого спільного. У перших у якості ведучого мотиву виступає прагнення до самостійної творчої і творчої діяльності, у других - бажання швидко і легко збагатитися.           Одним із стимулів розвитку підприємницької діяльності нерідко опиняються ситуативні обставини, що зачіпають долі окремих людей, спонукають їх вирішувати свої життєві проблеми вступом на шлях підприємництва. Однак значне число дослідників дотримується думки, що навчити підприємництву не можна. Для цього роду діяльності необхідні особливі здібності. Природного же передумовою розвитку здібностей є наявність задатків - деяких вроджених анатомо-фізіологічних особливостей мозку і нервової системи. До завдаткам, згідно позиції вітчизняного психолога В.А. Крутецького, відносяться типологічні властивості нервової системи, природні властивості аналізаторів, індивідуальні варіанти функціонування кори головного мозку.   В даний час ні в одній країні світу не існує професії «підприємець», незважаючи на те, що підприємництво як заняття існує. Поширеним серед дослідників підприємництва є думка, що йому практично неможливо навчити. Люди починаючи будь-яку справу, виявляють, що знання, отримані в процесі звичайної навчання, виявляються практично марними, зв'язок між діловими якостями підприємця і його освітою відсутні. До речі, до Гарвардської школи бізнесу, беруть людей, які володіють підприємницьким типом особистості по спеціальному тесту Мейерса - Бріггса. Залишається з'ясувати, які саме задатки сприяють прояву підприємницьких здібностей, і тоді з'явиться унікальна можливість виявляти схильних до підприємництва з раннього дитинства.   В рамках даної контрольної ми розглянемо підприємництво як економічну діяльність, торкнемося мотивацію підприємництва і підприємницький ризик, а також психофізіологічний підхід до дослідження підприємництва, і нарешті підприємництво як соціально - економічну поведінку. Потім підведемо підсумки роботи які відображені в заключній частині.

1. Зміст феномена «підприємництво» та основні історичні етапи його розвитку.

Аналізуючи зміст феномена «підприємництво» та основні історичні  етапи його розвитку, варто насамперед зазначити, що в сучасній науці відсутня єдність в розумінні цього  явища. Загальноприйнятої теорії підприємництва поки що не створено, хоча потреба в ній вже давно стала нагального.            Основні причини відсутності теорії:      • підприємництво — порівняно повий феномен;    • це явище, що постійно розвивається, тому воно змінюється навіть в своїх змістовних характеристиках і має глибоку специфіку в різних історичних, економічних та соціокультурних умовах;    • це складне багатоаспектне явище, в якому тісно перетинаються економічні, соціальні та психологічні сторони.      Окрім того, одне з труднощів визначення поняття «підприємництво» полягає також в тому, що це слово є одночасно загальновживаним (побутовим) поняттям і науковим терміном.      Так, у тлумачному словнику «підприємництво» тлумачиться як діяльність, пов´язана зі створенням, підтримкою та розвитком підприємства, «справи», а також з виробництвом товарів і послуг. У свого чергу, підприємливість розглядається як характеристика активної діяльності людини, яка означає, що людина регулярно та успішно досягає своєї мети завдяки винахідливості, кмітливості, вмінню здійснити щось в потрібний момент.  Отже, навіть уже в широкому розумінні поняття «підприємництво» та «підприємливість» має певний психологічний зміст. Ефективна підприємницька діяльність вимагає наявність у її суб´єкта певних психологічних якостей, ідентифікація та розвиток яких є, на думку авторів, одним із завдань психології підприємницької діяльності.[4]  Процес розвитку теоретичних основ підприємництва формувався внаслідок трьох «хвиль» наукового аналізу підприємництва.   Перша «хвиля» була пов´язана з концентрацією уваги па явищі підприємницького ризику і виникла ще в XVII ст. Вперше поняття «підприємець» (фр. - entrepreneur — посередник) у науковий обіг запровадив англійський економіст Р. Кантільйон. Він висунув положення про ризики як основної функціональної характеристики підприємництва. Економіст-теоретик вважав, що підприємець — це будь-який індивід, що вміє передбачати і в якого є бажання прийняти па себе ризик, спрямований у майбутнє, чиї дії характеризуються надією одержати прибуток і водночас готовністю до втрат.          Ж.-Б. Сей мав особистий досвід у сфері бізнесу, і тому відрізнявся образним сприйняттям підприємництва, чого були позбавлені інші класичні економісти. Ж.-Б. Сей говорить про підприємця як про особу, «яка береться за свій рахунок і ризику і на свою користь зробити певний продукт». Згідно з твердженням Ж.-Б. Сея, підприємець — це людина, яка організує інших людей у рамках виробничої одиниці. Він поставив підприємця в центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох теоретиків-економістів.       A. Сміт характеризував підприємця як власника (тобто людину, що самостійно планує, організовує тс чи інше виробництво і розпоряджається його результатами). Власник іде па ризик, що спонукається мотивом одержання прибутку.          Друга «хвиля» пов´язана з виділенням факту інноваційності як найважливішої відмінної риси підприємництва. Основоположником цього напрямку є один з найбільших представників світової економічної думки американець Й. Шумпетер.        Вивчаючи закономірності суспільного прогресу, Й. Шумпетер робить висновок, що рушійною силою економічного розвитку є підприємець, діяльність якого «полягає у створенні і втіленні нових комбінацій». Підхід Й. Шумпетера до визначення підприємця як суб´єкта, що здійснює нові комбінації, означає неможливість тривалий час залишатися таким. З моменту масового впровадження пової комбінації у виробництво особа, яка вперше ЇЇ застосувала, втрачає можливість називатися підприємцем. Таким чином, не існує окремого класу підприємців. Крім того, підприємець, за Й. Шумпетером, не є власником. Погляд на підприємця як на новатора, вперше запропонований Й. Шумпетером, став своєрідним фундаментом теорії підприємництва.  Поява третьої «хвилі» розвитку теорії підприємництва пов´язана з теоретичними розробками псоавстрійської школи економічного аналізу, найбільш видатними представниками якої були Л. фон Мезес і Ф. Хайєк. Ця «хвиля» відрізняється зосередженням уваги па особливих особистіших якостях підприємця (здатність реагувати на зміни економічної ситуації, самостійність у виборі і прийнятті управлінських рішень) і па ролі підприємця як регулюючого початку в ринковій економічній системі, тобто підприємництво забезпечує рух ринків до етапу рівноваги |6|.  Суб´єкт господарювання, за Л. фон Мезесом, діє в стані невизначеності, його уявлення про ситуацію па ринку недосконалі, а в основі прибутку лежить чисто спекулятивний процес. Однак у масштабах всієї економіки прибутки і збитки взаємно погашаються і встановлюється рівновага.            На думку Ф. Хайєка, підприємництво — це скоріше характеристика поведінки людини, а не особлива її форма. Мета такої поведінки — пошук і дослідження нових економічних можливостей.     Таким чином, в широкому розумінні підприємництво необхідно розглядати як складний соціально-економічний та соціально-психологічний феномен, специфіка якого визначається історичними та економічними особливостями розвитку підприємницького середовища і своєрідністю психології особистості як основного суб´єкта підприємницької активності.

2. Сутність та основні функції підприємницької діяльності.

Розуміння підприємництва як типу поведінки та діяльності особистості - саме ці два основні підходи існують сьогодні в сучасній науковій літературі.         Перший підхід розглядає підприємництво як особливий тин поведінки — підприємництво як поведінка. Під підприємницькою поведінкою розуміється ланцюг послідовно здійснюваних вчинків, які спрямовані на отримання суб´єктивних переваг від різниці між докладеними зусиллями та отриманим результатом в процесі придбання, зберігання матеріальних та духовних цінностей.     Пачковський Ю.Ф., розглядаючи підприємництво як особливий тип поведінки, виділяє наступні її складові:       • особлива чутливість до змій і прагнення щось змінити у своєму житті (елемент ініціативи);         • взяття па себе відповідальності за можливі невдачі і поразки, готовність ризикувати (елемент ризику);       • сприяння реалізації і використанню нових технологічних можливостей шляхом впровадження у життя винаходів та інновацій; організація або реорганізація соціально-економічних механізмів для того, щоб з вигодою використати наявні ресурси і конкретну ситуацію (елемент новаторства);           • самостійність суджень під час прийняття важливих рішень (елемент свободи);            • спрямованість па діяльне перетворення навколишнього світу, побудову нових відносин; вміння випереджати події і вести конкурентну боротьбу (елемент активності).        На думку авторів, вказані елементи відображають специфічні ознаки підприємництва як певного типу поведінки.      У рамках другого підходу підприємництво розглядається як особливий вид людської діяльності — підприємництво як діяльність. Тобто підприємницька діяльність порівнюється з іншими видами професійної діяльності. При цьому аналізуються їхні спільні ознаки, а також специфічні для цього виду діяльності. Як і будь-яка діяльність людини, суб´єкта соціальної взаємодії, підприємницька діяльність має певну психологічну структуру. Нагадаємо, що структура будь-якої діяльності включає такі елементи: мету, засоби, результат та процес.  Тож можна стверджувати про те, що до психологічної структури підприємницької діяльності входять системи:      • потреб;           • мотивів;           • цілей;           • предметів;          • засобів досягнення цілей;        • дій;            • результатів.          Базуючись на теоретико-методологічних та методичних основах даного навчального посібника, доцільно, як вважають автори, говорити про підприємництво як діяльність. Адже професійні зусилля організаційних психологів спрямовані на надання психологічної допомоги засновникам та власникам підприємств (організацій) — підприємцям, для яких підприємництво — це специфічна діяльність.     Стосовно більш детального аналізу змісту та основних функцій підприємницької діяльності варто ще раз уточнити тлумачення таких понять як «підприємництво», «підприємницька діяльність» та «підприємці». Співвідношення даних феноменів може мати такий вигляд. Підприємництво — це вид діяльності, тому доцільним є використання поняття «підприємницька діяльність».     Підприємницька діяльність — самостійна, здійснювана за власною ініціативою, на власний ризик, систематична діяльність, яка спрямована на виробництво товарів, надання послуг та ін. з метою отримання прибутку. Підприємці — це особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, виступають суб´єктами цієї діяльності.      Сутність підприємницької діяльності глибше розкривається через її основні функції:           • інноваційну (творчу) — полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, пов´язаних з господарським ризиком;  • ресурсну — передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів;           • організаційну — полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, реклами тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням;     • стимулюючу (мотиваційну) — зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

3. Особливості психології підприємництва   

Один з перших дослідників  підприємництва І.А. Шумптер припустив, що вона допомагає розвиватися суспільству  при переході економіки від одного рівноважного стану до іншого. Іншими словами, підприємництво несе функцію  руйнування економічної рівноваги  в суспільстві.           Якщо І.А. Шумптер, Дж. Долан і Е. Лідс вважають основною функцією підприємництва сприяння розвитку економіки за допомогою руйнування економічної рівноваги, то І. Керцнер і Р. Кантільон дотримуються зворотної точки зору, вважаючи основною функцією підприємництва підтримку руху економіки до рівноваги. Підприємець володіє «врівноважує силою». При цьому в основі підприємництва лежить творчий акт відкриття нових прибуткових можливостей в умовах нерівноважного стану економічної системи.     Обидві точки зору на функцію підприємництва в суспільстві цілком справедливі. Бо саме послідовна зміна функцій сприяє розвитку економіки, руйнує рівновагу, і є потужним фактором цього розвитку, так як не дозволяє економіці ні застоюватися, ні розбалансована. Ці функції є сторонами одне медалі - ринку, де головною фігурою виступає підприємець.           Кожна з функцій виконує своє призначення на відповідній стадії розвитку підприємницької діяльності. Перша - створення ринку для нової продукції. Саме тут необхідно підприємницьке чуття і перевагу в інформації для знаходження незадоволеного або потенційного попиту споживачів.          Друга стадія підприємницької діяльності наступає, коли новий товар необхідний споживачеві. Ця стадія пов'язана з чисто організаційними моментами: розширенням обсягу виробництва, прийомом на роботу нових людей і т.д.           Головне завдання підприємця - об'єднати навколо себе весь особовий персонал, спрямувати його зусилля на досягнення своїх цілей. Для цього лідер фірми повинен мати силу занурити в свою ціннісну середу усіх найнятих працівників, що веде за собою народження особливої ​​культури організації. На цій стадії підприємництво представляє «соціальну архітектуру» - вивчає і створює «культуру праці» - ті невловимі і важко виявляються елементи, які, тим не менш, виключно важливі: поведінка, цінності і норми.          Зрештою, настає третя стадія підприємницької діяльності. Шумптер назвав її - вторгнення конкурентів. Справа втрачає свій підприємницький новаторський характер. Ринок приходить в рівновагу, а підприємець, який не хоче розлучитися зі свого функцією, починає шукати нові ринки, прагнучи вивести ринок їх рівноваги. Конкуренція в даному випадку слугує поштовхом до «процедуру відкриття», бо головне в підприємця - це помічати і робити те, що не помічають і не роблять інші.    Одна з найважливіших особливостей підприємницької діяльності - підприємець може одночасно функціонувати на різних стадіях по різних товарах і послугах. Так по товару «А» він може знаходиться на першій стадії, а по товару «Б» - вже на третій. Тим не менше кожен товар і послуга повинні разом з підприємцем пройти всі три стадії.    Таким чином, основною функцією підприємницької діяльності є розвиток суспільної економіки шляхом послідовного приведення її з нерівноважного в рівноважний стан і навпаки.     Поширеним є опис трьох типів підприємців: мимоволі, адміністративний і підприємець - романтик. Перший з них формувався в середовищі керівників радянського підприємства і був поставлений в умови обов'язкового виконання планових завдань, не маючи для цього достатніх ресурсів. Представники цього типу зберегли якість, засновані на прагненні скоригувати план, отримати додаткові фонди, приховати реальні ресурси, завищити ціни на продукцію, зробити приписки, брати хабарі, і т.д. У них вкоренилася звичка заради виконання одного Закону - Плану, порушувати іншого - Кодекс. Об'єктивно обумовлена ​​«винен» посилювала залежність керівника від покриває його «гріхи» вищого начальства. Другий - підприємець з мандатом. Він починав діяти на обмеженому стратегічному просторі (важливим для виживання всієї системи), «при повній свободі нових комбінацій». Позитивний помітний ефект досягався швидко, але негативні наслідки для економіки, природи і суспільства могли прийняти затяжний або необоротний характер.    Третій тип - людина, яка на свій страх і ризик, спонукуваний пристрастю до самовираження, осмисленої і творчій роботі, займався впровадженням нових комбінацій не за правилами адміністративної системи, а в обхід або проти них.

4. Значення особистісного потенціалу підприємницької діяльності.

Щодо значення особистісного  потенціалу підприємницької діяльності варто нагадати, що передумовами розвитку підприємництва є об´єктивні умови  в суспільстві та суб´єктивні  чинники, тобто якості особистості, які сприяють ефективному виконанню  такої діяльності.  Виходячи із значення суб´єктивних факторів у забезпеченні ефективності підприємницької діяльності, можна зробити висновок про те, що одним з головних зав дань психології підприємницької діяльності є аналіз її особистісного потенціалу. Під особистісним потенціалом підприємницької діяльності слід розуміти сукупність психологічних характеристик особистості, які обумовлюють успішність даної діяльності. Аналіз літератури з цієї проблематики свідчить про недостатню розробку досліджень, спрямованих па вивчення особистісних якостей українських підприємців, їх типології. Тому актуальними для українських психологів є створення психологічного профілю успішного сучасного вітчизняного підприємця, розробка типології підприємців тощо.   Щодо зарубіжних досліджень з цієї проблеми, то узагальнений портрет західного підприємця представлений в роботах А.І. Агеєва. Він включає її себе переважно універсальні психологічні характеристики: (інтелектуальні, комунікативні, вольові якості), а також деякі ділові якості, впливаючи на результати бізнесу у цілому або па його окремі складові (див. табл. 9.1).          Таблиця 9.1. Особистісний профіль підприємця (за А.І. Агеєвим )