Сутність та форми інфляції

На сьогоднішній день усіма гілками влади здійснюється оцінка причин інфляції та оцінка антиінфляційних  заходів, які можуть бути прийняті в  державі для стримування в  подальшому швидкого темпу її зростання. Серед таких заходів можна  назвати передусім стимулювання національного виробника. Урядом розроблений  план антиінфляційних заходів, який умовно складається з двох частин. Перша відповідає вимогам Президента щодо впровадження ринкових антиінфляційних  механізмів. Друга базується на адміністративних заходах і передбачає жорсткішу  монетарну політику.

Хоча  жорстка монетарна політика може спричинити обмеження доступу до кредитів, що стане передумовою зниження темпів економічного зростання Після  тривалих консультацій уряду та НБУ, конструктивного діалогу з науковцями та фахівцями незалежних аналітичних  центрів, було схвалено план антиінфляційних  заходів, який отримав позитивну  оцінку міжнародних експертів. Він  поєднує короткострокові та довгострокові  заходи, що стримують надлишкове зростання  попиту, і дії, що стимулюють розширення виробництва [7, c. 7].

У короткостроковому  періоді дало змогу призупинити  нарощування темпів інфляційних  процесів на споживчому ринку інтервенційне  постачання продовольчих продуктів, зокрема, борошна, м’яса та цукру із запасів  державного матеріального та продовольчого  резервів. Для зниження інфляційного тиску на споживчому ринку та гальмування інфляційних процесів у середньо– та довгостроковій перспективі урядом передбачено здійснити заходи спрямовані на зменшення споживання енергоносіїв та їх ефективне використання, розвиток фондового та фінансового ринків.

На початку 2008 року Держцінінспекція здійснила ряд кроків щодо правової бази з питань ціноутворення та активізувала-удосконалення нормативно роботу з недопущення застосування монопольними утвореннями економічно необґрунтованих цін і тарифів. На думку Президента України ключовими кроками в подоланні інфляції є іммобілізація ресурсів з ринку, дотримання більш жорсткого бюджетного дефіциту, більш заощадлива політика видатків, в т.ч. при фінансуванні різного роду програм споживання.

У I-ому  кварталі 2008 р. уряд і НБУ прийняли ряд заходів щодо зниження надлишкової  ліквідності, уповільнення зростання  кредитування. Якщо у квітні 2007-го кредити  зросли на 10,3%, то цьогоріч – на 2,8 %, що до певної міри обмежувало рівень інфляції. Заходи НБУ, вжиті для нормалізації ліквідності, призвели до уповільнення темпів зростання монетарної бази (6,3 % за квітень проти 7,4 % у квітні 2007 року). Удвічі повільніше, ніж у квітні 2007 року (8,0 %), збільшувалася монетарна маса. Від’ємним став показник 2,9 % проти +0,6 % за квітень 2007 року)

З боку фіскальної політики послаблення інфляційного тиску не відбулось, зокрема, внаслідок  зменшення казначейського рахунку  Мінфіну. За період з 1 квітня по 1 травня 2008р. уряд скоротив свої кошти на 3,8 млрд. грн., що імовірно може негативно  відобразитись на антиінфляційній  перспективі в найближчі наступні місяці. Хоч загалом продовж першого  кварталу 2008 року проводилась стримуюча  фіскальна політика, про що свідчить профіцит Зведеного бюджету у % до ВВП: у січні – 6,9, у лютому – 4,9; у березні – 3,0, у квітні – 2,0. Доходи Зведеного бюджету у відсотках  до ВВП у відповідних місяцях  складали: 31,7; 34,3; 32.5;32,6; видатки Зведеного бюджету у % до ВВП у відповідних місяцях складали: 24,9; 29,8; 29,5; 30,5. Позитивний ефект на уповільнення травневої інфляції 2008 р. виявила стриманість Національного банку в інтервенціях на купівлю валюти у квітні-травні 2008 р.

На початку 2008р. в Україні збільшуються обсяги виробництва і інфляція. Так за підсумками п’яти місяців цього  року в Україні спостерігається  рекордне зростання промислового виробництва  на рівні 8 %. Загальне економічне зростання  на рівні 6,2 % за п’ять місяців свідчить про те, що економіка розвивається динамічно. Їх зростання провокує жорстку  кредитно-грошову політику, зростання  процентних ставок і спричиняє підвищення обмінного курсу національної валюти.

Зниження 21 травня 2008 р. офіційного курсу до 4, 85 грн. за долар США Національним банком України мало метою позбутися  курсового перекосу та стало одним  із кроків на шляху стримування розгортання  інфляційних процесів, передусім  внаслідок того, що НБУ не викуповує  на ринку валюту за завищеним курсом і не розкручує тим самим інфляцію. До того ж проведення ревальвації  гривні здешевить імпорт енергоносіїв, імпортної продукції машинобудування, що зменшить вартість виробничих витрат та зниження індексу цін виробників. Збільшиться імпорт споживчого призначення, що сприятиме зниженню індексу споживчих  цін.

Підвищення  процентних ставок і обмінного курсу  національної валюти, зазвичай, спричиняє  виштовхування або “витіснення” внутрішніх і іноземних інвестицій. Процентні ставки (номінальні) за кредитами  в національній валюті в реальний економічний сектор у березні  місяці 2008 р. коливалися в межах 9,7 –12,9, у квітні – в межах 15,4 – 19,0, у  травні – в межах 16,1 – 19,3, на початку  червня в межах 16,6 – 18,6. Індекс споживчих  цін у % до попереднього місяця у  березні 2008 складав 103,8, у квітні – 103,1, у травні – 101,3, а індекс цін виробників промислової продукції у % до попереднього місяця складав у березні – 106,6; у квітні – 106,6; у травні – 103,7 . Співставлення процентних ставок за кредитами в національній валюті в реальний економічний сектор у квітні місяці з ціновими індексами свідчить, що темпи росту ставок за кредитами значно перевищували рівень інфляції в економіці країни, у травні вони були незначно нижчими за рівень інфляції.

Відомий факт, що інвестиції знаходяться в  оберненій залежності від величини реальної ставки процента, тоді коли приватні і державні заощадження практично  не залежать від ставки процента. Внутрішні  інвестиції і внутрішні заощадження  визначаються доходом, ставкою процента та фіскальною політикою держави. Стримувальна фіскальна політика сприяє зниженню ставки процента на ринку і збільшенню валових національних інвестицій. Однак  ставка процента в малій країні з  відкритою економікою і мобільним  капіталом визначається на світовому  ринку капіталу. При відносно високій  світовій ставці процента, внутрішні  заощадження будуть більшими внутрішніх інвестицій, а надлишок заощаджень буде перетікати у більш доходні  інвестиції за кордон. Різниця національних заощаджень і внутрішніх інвестицій при даній ставці процента дає  величину чистого експорту, або чистих іноземних інвестицій. В 2007рр. спостерігалась наростаюча інфляція і разом з  тим в Україні продовж 2003 здійснювалася стимулювальна фіскальна політика, про що свідчить дефіцит Зведеного бюджету упродовж цих років. Збільшення закупок держави, за рахунок чого і виникає бюджетний дефіцит, і в результаті збільшується рівень реальної ставки процента спричиняє зменшення національних валових інвестицій. Проте щойно внутрішня процентна ставка підвищується, іноземці виявляють вищу процентну ставку і надаватимуть позики цій країні. Цей приплив капіталу повертає внутрішню процентну ставку до рівня світової. У випадку якщо інвестори оцінюють активи країни як такі, що наражають їх на надмірний ризик, то процентна ставка в цій країні перевищуватиме світову процентну ставку на величину премії за ризик. за кордону, спричиняє Зростання ставки процента в країні, приваблюючи кошти з зростання обмінного курсу валюти даної країни. Таке зростання приводить до зниження чистого експорту.

У 2004р. в  Україні спостерігався значний  дефіцит  1,8%ВВП, який супроводжувався інфляцією Зведеного бюджету (3,2%ВВП), у 2005р.  (112 та 110% у відповідні роки). 2004р. ревальвація гривні до долара США  17,3%, що складала 4,82% до попереднього року, а ревальвація гривні до євро  дало поштовх до значного зниження чистого експорту 2005р. у порівнянні з 2004р. 2007рр. негативне сальдо рахунку поточних операцій значно збільшилось і У 2006 становило 5,9 млрд. дол. США на кінець 2007р. Дефіцит поточних операцій платіжного балансу компенсується закордонними кредитами, які підтримують кредитування - 2007рр. спостерігається нетто купівельну спроможність. Продовж 2003 2007рр. України резидентами решти світу. За даними платіжного балансу у 2006 спостерігалось позитивне сальдо фінансового рахунку, а сума чистого кредитування резидентів України рештою світу у 2006р. складала 13,2 млрд. грн. . Валовий зовнішній борг України досяг на 1 січня 2008р. 60,2% ВВП. На 01.01.2008р. зовнішня заборгованість корпоративного сектора економіки у 4,3 раза перевищувала зовнішню заборгованість сектору державного управління і становила 65,9 млрд. дол. США, у т.ч. кредити надані корпоративному сектору економіки дорівнювали 47,8 млрд. дол. США. Світовий досвід показує, що коли міжнародні угоди щодо зовнішніх кредитів укладаються на взаємовигідних умовах як для дебіторів, та коли ці кредити раціонально-кредиторів, так і для країн кредиторів використовуються, то це сприяє подоланню економічних труднощів країн та прискоренню розвитку їх виробництва. В період інфляції, якщо грошей в економіці більше, ніж товарів і послуг для стабілізації цін необхідно або затиснути канали притоку грошей, або підняти продуктивність праці і товарну пропозицію шляхом забезпечення в країні сприятливого інвестиційного клімату, формування і розвитку фондового ринку, сприяння спрямування інвестицій у пріоритетні виробництва, запровадження інвестиційних механізмів розвитку інноваційного підпримництва, реалізації заходів регулювання залучення іноземних інвестицій, формування податкової політики, яка стимулює нагромадження та інвестиції і інновації.

Реалізація  спільних антиінфляційних заходів  уряду та Національного банку  України дала змогу призупинити  темпи інфляційних процесів. У  травні 2008 р. зафіксований найнижчий  рівень інфляції за останні дев’ять  місяців. Індекс споживчих цін у  травні 2008 становив 101,3 % порівняно з  квітнем травень 2008 року – 144,6%, а  індекс цін виробників 2008 р., за період січень промислової продукції становив 124.

3. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією

Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиiнфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.

Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні прямі  засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову  масу, як її складову частину.

1. Непрямі засоби

Непрямі засоби включають:

1. Регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.
2. Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
3. Обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
4. Операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
5. Регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.

Непрямі засоби не можуть працювати  в нашій економіці на повну  потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.

2. Прямі засоби.

Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:

1. Пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.
2. Державне регулювання цін.
3. Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.
4. Державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.

Практика  прямого регулювання грошової маси широко розповсюджена на заході. США  неодноразово в 60х-70х роках заморожували ціни на численні товари. Півтора десятиріччя  після другої світової війни знадобилося  країнам західної Європи для початку  лiбералiзації цін, та навіть неповної. Франція повністю лiбералiзувала ціни на внутрішньому ринку лише в 1986 року. Ф. Рузвельт виводив США із найглибшої кризи 30х шляхом жорсткого державного регулювання економіки. В більшості країн існували спеціальні закони, що обмежують прибуток від торговельного посередництва.

Нормалізація  валютного курсу є абсолютно  необхідною мірою для припинення усіляких нееквiвалентних міжнародних торговельних операцій. Реально оцінюючи можливості регулювання валютного курсу за рахунок інтервенцій центрального банка треба скати, що надій на успіх такої політики практично не існує. Очевидно, що курс долару зростає стрибками - в деякий момент центральний банк не має можливостей стримувати курс і його як би "прориває". Останній час центральний банк навчився використати кризові політичні моменти для таких стрибків.

До тих  пор, поки іноземна валюта не буде використатися  лише для задоволення імпорту  і інших поточних платежів політика "ігри на пониження" приречена  на поразку.

В цілому, слід визначити, що реально в нашому сьогоднішньому положенні реально  ефективні тільки прямі засоби боротьби з інфляцією - регулювання кредитів, цін і заробітної плати, регулювання  валютного курсу і зовнішньої торгівлі. Проте схожі дії цього  уряду не представляються можливими, вони ще більше похитнули би положення  і без цього зазнавшу поразки на виборах "урядову" партію. Дії уряду за останні півтора роки змушують його тепер метатися між стримуванням грошової емiсiї і роздачею кредитів після чергового виступу промисловості.

3. Першочергові антиiнфляційні засоби.

Збивати темпи інфляції - то скорочувати  різницю між грошовою і товарною масою в господарстві. Для цього  підходять всі ті засоби, що ведуть економіку до рівноваги. До першочергових  мір відносяться ось такі:

1. Забезпечення країни у достатній кількості продовольством. Це найперша умова будь-яких реформаторських зусиль. Для налагоджування продовольчої справи в країні слід оказати державну фінансову допомогу сільськогосподарським підприємствам всіх видів власності і провести м'яку реформу колгоспів і радгоспів:
1. встановлення порядку надавання кредитів сільськогосподарським підприємствам під векселя з погашенням їх за рахунок прийдешнього врожаю;
2. встановлення державних закупівельних цін, а також цін на ресурси, що споживаються в сільськогосподарському виробництві на рівні, що забезпечує рентабельну роботу товаровиробників і утворення системи контрактної торгівлі промисловими товарами в обмін на сільськогосподарську продукцію.
2. Відтворення зруйнованого інвестиційного поля народного господарства, без якого функціонування економіки стає неможливим. В цих цілях слід передусім відтворити шляхом iндексування на банківських рахунках підприємств амортизаційні суми і власних оборотні грошові кошти загублені через різке зростання цін і знецінювання карбованця.
3. Налагоджування постачально-збутових зв'язків між підприємствами. Господарські зв'язки підприємств в ринковому режимі найбільш ефективні в основному через систему великих оптових купців-синдикатів. Ці структури можуть функціонувати як в рамках окремих регіонів, так і в загальноукраїнському і міждержавному масштабі.
4. Замість податку на додаткову вартість, що стимулює в сучасних умовах господарювання в Україні зростання інфляції і вкрай важко контролюється податковими інспекціями, визначити основним платежем в бюджет податок на прибуток, диференціюючи його ставки залежно від зростання рентабельності і зростання обсягу виробництва, що буде націлювати виробників на зростання маси, а не тільки норми прибутку.
5. На час кризи необхідно централізувати банківську систему країни, маючи на увазі обов'язкове виконання комерційними і інвестиційними банками директив Центрального банку по пріоритетностi і пільговості кредитування регіонів, галузей, підприємств, додержання нормативних термінів документообігу.
6. Для стабiлiзації споживчого ринку доцільно:
1. створити систему стимулювання розвитку дрібного бізнесу в сфері виробництва і послуг. Ввести державні кредити на оренду виробничих приміщень і лiзинговий кредит на оренду устаткування (з можливістю послідовного викупу), а також ввести обов'язкове страхування малих підприємств на перші 3-5 років діяльності, коли ризик руйнування особливо великий;
2. створити умови для широкого розповсюдження паралельно з існуючою системою торгівлі споживчих кооперативів на підприємствах, в закладах і по місцю проживання для закупки і реалізації продовольчих і промислових товарів членами кооперативу (по наявному і безготівковому розрахунку) по безприбутковим роздрібним цінам. Такого роду кооперативний рух широко розвинений в багатьох iндустрiальних країнах. Без нього неможливо уявити їх економіку. Споживкооперація буде сприяти нормалізації цін і поза кооперативного сектору.
7. Протягом кризового періоду треба також проводити раціональну державну політику захисту внутрішнього ринку і суворого контролю приватної експортної діяльності. Всі експортні операції повинні здійснюватись через кілька великих фірм і синдикатів, що контролюються державою і виконують експортні операції на комiсiйних податках.