Сутність та форми інфляції

Особливість друга

Незважаючи на зменшення обсягів споживчого кредитування та зменшення прибутків населення, спостерігається дуже незначне падіння цін на товари та незначне гальмування росту цін на продукти харчування, при цьому ціни на послуги – зростають.

Особливість третя

У період, коли на світовому ринку триває процес обвального падіння цін на енергоносії, в Україні дорожчають послуги ЖКГ та транспортні перевезення у муніципальному транспорті. Головне пояснення цього процесу – збільшення вартості енергоносіїв! Пісня, звичайно, солодка, але ж куди дивляться Кабмін та АМКУ?

Особливість четверта

На відміну від країн Заходу, де вся готівка «на руках» і в незначних кількостях, в Україні, незважаючи на всі намагання запровадити поголовну «банківсько-карткову» систему, «кешу» значно більше, а отже, є що витрачати. Як наслідок – зростає імпорт. Рятуємо економіку Заходу за свій рахунок?..

Особливість п’ята

Конвертованість (тут мається на увазі можливість перевести рідні «тугрики» в «єдині європейські» чи «американські») фактично ніяк не залежить ні від її реальної забезпеченості (товарами/послугами/золотовалютними запасами), а регулюється швидше PR–технологіями. Якщо НБУ заборонить на тиждень знімати депозити і зменшить валютні інтервенції – гривня девальвується за цей тиждень на 20–30%, якщо ж пролунають повідомлення у ЗМІ про отримання кредиту від МВФ – ревальвується з такою ж швидкістю, але вже на 10–15%... Виходить практично Форекс в домашніх умовах...

Особливість шоста

За зростаючого безробіття, зменшення прибутків населення, зменшення споживчого попиту на всі групи товарів – наш уряд ні сіло ні впало вирішує підтримати вітчизняну легку промисловість і запроваджує заборону на імпорт товарів second hand. При цьому не береться до уваги ні той простий факт, що це товари різних цінових та якісних груп і в жодному разі не є конкурентами, і не враховується те, що місцева промисловість уже дуже давно банально не в змозі задовольнити попит. До того ж, в умовах кризи навіть кредит на розвиток виробництва жодне підприємство не зможе отримати! Пропоную заборонити ввіз чорної ікри з метою відновлення популяції осетрів у Дніпрі! А раптом заведуться?

Особливість сьома

У період, коли практично на всіх банках позначилася криза ліквідності, а промпідприємства відправляють працівників у відпустки за власний рахунок, коли «затоварка» на складах металургів вимірюється вже обсягами кількамісячних норм виробітку, – $4,5 млрд (перший транш стабілізаційного кредиту МВФ) лежить без діла.

А до чого тут інфляція? А до того, що у ситуації подальших звільнень та заморожувань на нинішньому рівні базових соціальних стандартів (прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати), зменшення обсягів додаткових стимулюючих виплат (премій, доплат за терміновість/складність роботи тощо), – ціни на товари та послуги можуть не лише припинити зростати, а й почати зменшуватися. Причому це відбудеться, швидше за все, незабаром: наприкінці листопада – початку грудня.

Виникає певний парадокс: на фоні девальвації гривні відносно долара і євро падатимуть ціни. У результаті, уряд може заявити: ми зупинили інфляцію. Як кажуть, немає злого, щоб на добре не вийшло.

Доки  триватиме цей процес? Швидше за все, до перших виплат допомоги безробітним та інших соціальних виплат взимку та навесні 2009 року. Тоді зменшення надходжень до бюджету внаслідок збільшення кількості непрацюючих підприємств та зменшення експорту, та й імпорту, при збільшенні видатків на «соціалку» (щороку в Україні виходить на пенсію близько 600 000 осіб, плюс – очікувані 500 000 безробітних) змусять запрацювати друкарський станок.

Чи можливий інший перебіг подій? Так, можливий. Проте для цього потрібен

скоординований план з антикризових дій. Наразі навряд чи хтось може передбачити, коли він з’явиться і який уряд його реалізовуватиме.

1. Гiперiнфляція в Україні.

Деякі кажуть, що ніякої гiперiнфляції в нас немає, що треба підтримувати виробництво і людей. Мов би, нас лякають інфляцією, щоб не давати грошей на соціальні програми і надання допомоги виробникам. Інші вважають, що з гiперiнфляцією теж можна жити.

Між тим, гiперiнфляція означає, що в нас немає надії на підйом виробництва. Тому втрачає будь-який сенс формула: або підтримка виробництва і життєвого рівня, або придушення інфляції. При гiперiнфляції падіння виробництва забезпечено так само, як і при гострій хибі грошей.

Причин  тому багато. Передусім немає надійного  карбованця. Люди втрачають стимул до виробництва, більше схиляються до дрібної спекуляції, провертають  операції в короткі терміни, щоб  одержати більше грошей і знову негайно  включити їх в обіг.

Втрата  покупної сили карбованця в нашому положенні означає натуралiзацію господарських відносин, повернення до бартеру.

В таких  умовах не тільки не наступить підйом виробництва, а й продовжиться його спад. Гiперiнфляція небезпечна ще й тим, що викликає не короткочасну, а тривалу депресiю.

Інвестиційний голод триває в країні вже чотири роки. Інвестицій виділяється менше, ніж необхідно навіть для простого відтворення, і вони використаються все гірше. Як не дивно, недоiнвестування почалося у нас ще в середині сімдесятих років. Хоч номiнальний обсяг укладень зростав, ефективність падала, і реальний приріст капіталу знижувався.

Між інфляцією  і гiперiнфляцією є певний технічний кордон, який складає 50 відсотків на місяць. Механізм економічного життя такий, що інфляція має тенденцію розповсюджуватись від центру по всій країні, як хвилі від кинутого в тихий ставок каменю. При цьому одне із властивостей iнфляційного процесу - важко минаються перші його 25 відсотків, шлях до них здається довгим. Набрати інші 25 відсотків набагато легше, що залишена половина шляху стає коротшою. Достатньо будь-яких психологічних чинників, зміни настрою покупця, виробників, фiнансистів і т. і., що носиться в повітрі, щоб прискорити iнфляційний рух.

На спалах інфляції, зростання споживчих цін  великий вплив опинили чисто психологічні чинники. Вони є наслідками політичних подій в країні. Так що з повною підставою можна сказати, що гiперiнфляція - це явище передусім поведінкове. Можна не досягнути критичних 50 відсотків, зупинитися на 30, а гiперiнфляція вже наочно помітна. Можна дійти і до 60 відсотків, а стан не можна назвати гiперiнфляційним. Власне, гiперiнфляція наступає насправді, коли спостерігається характерна для неї поведінка. Основний сигнал - це тікання від карбованця. Якщо навіть скажені ціни перестають відлякувати покупця, тоді гiперiнфляція почалась.

            ІІ.3.  Інфляційні процеси в Україні: основні причини та державне регулювання

Багатоаспектність антиінфляційної політики обумовлюється чинниками інфляції, необхідністю визначення впливу такої політики на терміни стабілізації, темпи економічного зростання, структурні зрушення в економіці та визначення механізмів розвитку економіки. Складові антиінфляційної політики повинні діяти скоординовано, як єдина система заходів, спрямованих на розв’язання завдань економічної діяльності в коротко- і довгостроковому періоді. Антиінфляційна політика змінюється і коригується залежно від ситуації в економіці.

Нині  одним із пріоритетних завдань стратегії  й тактики економічної політики в Україні є розробка антикризової програми, яка покликана убезпечити країну від впливу інфляційних процесів, що відбуваються у світі. Передусім  — це проблема цін на продовольчі  товари, енергоресурси, вплив монополій  на ціноутворення.

Проблема  інфляції актуальна як для економічної  науки так і для державних  органів управління. Дослідженням причин, наслідків та методів подолання  інфляції присвячені наукові праці  як зарубіжних так і вітчизняних  авторів, зокрема Дж.Кейнса, А. Маршалла, А. Пігу, М. Туган-Барановського, І. Фішера, А. Філіпса, М. Фрідмена та українських вчених-економістів Є. Гайдара, А. Гальчинського, В. Геєця, С. Дзюбика, О. Мельника, М. Савлука, Л. Томашика та багатьох інших.

Інфляція  в Україні насамперед породжується технологічною відсталістю виробництва, високим рівнем матеріало– , праце– та енергомісткості продукції через зниження кількості і якості виробничих потужностей, високим рівнем монополізму в економіці країни, структурними диспропорціями, незбалансованістю попиту і пропозиції на внутрішньому ринку.

Цінова  ситуація в Україні у 2007 р. мала певні  відмінності порівняно з 2006 р. Зокрема  у січні-листопаді 2006 р. ціни на товари зросли лише на 2,7 %, тоді як на послуги – на 46, 2 % . Якщо у 2006 р. першочерговий вплив на зростання споживчих цін у цілому мало підвищення цін на житло, воду, електроенергію, газ та опалення, то у 2007 р. визначальну роль відігравало суттєве подорожчання на продовольчому ринку На початку 2008 р. інфляція прискорилась. Зокрема у січні 2008 р. до січня 2007 р. ІСЦ становив 119,4%, а індекс цін виробників промислової продукції 123,3 % За січень-квітень 2008 р. індекс споживчих цін становив 113,1% до грудня 2007р., що на 36,5% перевищує прогноз, а на продукти харчування та безалкогольні напої – 120,4%; алкогольні напої та тютюнові вироби – 106,2%; одяг і взуття – 100,8%

Існує значна диференціація щодо темпів інфляції серед регіонів України. Зокрема  у 2007 р. вищі за середні по Україні  темпи приросту споживчих цін  спостерігались у тринадцяти регіонах зокрема у Львівській області, Чернівецькій, Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Миколаївській областях, м.Севастополі, Полтавській, Херсонській, Харківській, Одеській, Тернопільській областях та м. Києві (16,8 – українські темпи приросту споживчих цін-21,0%). Нижчі за середньо спостерігались у Закарпатській, Кіровоградській, Донецькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Дніпропетровській, Сумській, Чернігівський, Волинській, Запорізькій, Луганській областях, АР Крим та Рівненській області (11,3 – 16,0 %).

У 2007 р. першочерговий  вплив на загальне подорожчання продуктів  харчування мало зростання цін на сільськогосподарську продукцію, яке  було зумовлене, передусім, скороченням  її пропозиції. Зокрема у 2007 р. порівняно  з 2006 р. виробництво зерна зменшилось на 15 %, соняшнику – на 22%, цукрових буряків – на 24%, овочів – на 15%, молока – на 8%. Як наслідок ціни реалізації сільгосппідприємств зросли на 38%, у  т.ч. зерна – на 61, 5 %, насіння соняшнику  – удвічі, молока – на 55 %, яєць –  на 42 %, овочів – на 21 %, худоби та птиці  – на 2 %. У 2007 р. не зупинено спад поголів’я  практично всіх видів тварин і  птиці внаслідок того, що виручка  від реалізації живих кондиційних  тварин для забою не перекриває витрат на придбання кормів. Зростаючі ціни на споживані сільським господарством  ресурси призводять до технічної  і технологічної відсталості, зменшення  економічного інтересу до розвитку галузі, тому спричиняють зростання собівартості продукції вищими темпами, ніж ринкові  ціни

Зростання цін реалізації сільгосппідприємств  мало ланцюговий вплив на динаміку цін виробників харчових продуктів  і напоїв, які за рік збільшилися  на 26,0 %. Це безпосередньо позначилося  на зростанні споживчих цін, зважаючи на те, що питома вага українських виробників у роздрібному товарообороті  продовольчих товарів складає близько 90 %. За рік у цілому споживчі ціни на продукти харчування підвищилися  на 24,7 %, що у 8,8 раза вище відповідного показника 2006 р. Особливістю України є висока питома вага продовольчого кошика у споживанні населення.

Плата за житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива у 2007 р. підвищилася  на 12,3 %. Тарифи на електроенергію та природний  газ протягом року залишалися незмінними. Зростання цін на транспорт на 14,1 % більшою мірою зумовлено подорожчанням  паливно-мастильних матеріалів (36,2 %).

Таким чином, головним чинником, який зумовив прискорення  інфляційних процесів у 2007 р. було зростання  цін на продукти харчування. Динаміка споживчих цін на продовольчому  ринку сформувалася під сукупним впливом факторів, які сприяли  підвищенню цін з боку пропозиції, а саме: зовнішніх чинників (зростання  світових цін на зерно, нафту та нафтопродукти  тощо) та внутрішніх (несприятливі природно-кліматичні умови, пов’язане з цим зменшення  виробництва сільськогосподарської  продукції та, відповідно, зростання  цін виробників). Дія цих чинників була підсилена зростанням доходів  населення внаслідок підвищення соціальних гарантій, яке, з одного боку, мало вплив на інфляцію попиту, з іншого – підсилювало інфляцію пропозиції, оскільки підвищення мінімальної  заробітної плати зумовило зростання  собівартості виробництва і, як наслідок, і споживчих цін.

Приріст цін виробників промислової продукції  у 2007 р. спостерігався за всіма основними  видами діяльності: добувної промисловості (127,3%); переробної промисловості (126,2%); виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (150,4 %); хімічної та нафтохімічної промисловості (117,3 %); виробництва іншої неметалевої продукції (129,7 %); металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (122,2 %); машинобудування (111,9 %); виробництва та розподілення 132.  електроенергії, газу, води (120,9% )

Основними чинниками, які впливали на динаміку цін у сфері промислового виробництва  у 2007 р., були підвищення цін реалізації сільськогосподарської продукції, цін на газ для промислових  споживачів, тарифів на електроенергію та теплоенергію, коливання курсів валют та світових цін, стрімке підвищення попиту на будівельні матеріали у  зв’язку із зростанням обсягів будівництва