Стратегия предприятия

спеціальної обробки з орієнтацією на розробку і реалізацію стратегічного плану. База даних створюється, як правило, в комп’ютері. Інформація є ще одним надзвичайно цінним ресурсом підприємства. Її оцінюють за багатьма параметрами,

основними з яких є: обсяг, достовірність, насиченість, повнота, актуальність, цінність.

Класифікують  інформацію за такими ознаками:

• За характером реагування (на неї): а) вимагає негайного реагування; б)нетермінова.

• За часом появи: а) поточна; б) місячна; в) квартальна; г) річна і т. д.

• За сферою поширення: а) внутрішня; б) зовнішня.

• За функціональною належністю: а) технологічна;

б) технічна; в) фінансова; г) кадрова; д) маркетингова тощо.

• За ієрархією: а) первинна; б) вторинна;

в) результативна.

• За рівнем: а) оперативна; б) стратегічна.

Основні методи отримання інформації: а) спостереження (збір цифр і фактів); б) опитування; в) експеримент. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 4. Стратегія розвитку підприємства за матеріалами ЗАТ «Зоря»

4.1 Стратегічний аналіз  середовища фірми. 

Своє  призначення фірма формулює в  умовах певного складу, структури  і стану зовнішнього середовища, що визначають систему можливостей фірми із задоволення певних потреб ринку. Зовнішнє середовище, включає мікро- і макрорівень, формує цілком визначену систему ресурсів (за їх складом, структурою і якісними характеристиками), якими може володіти підприємство для виконання своєї місії. Успіх фірми залежить від уміння ретельно аналізувати ринок і від того, яку власне позицію зайняла фірма, стратегічно продуману чи найбільш правильно визначену: місце, час, товар і його ціну. Існує традиційна думка, що прийняття рішень і вибір лінії поведінки фірм практично завжди визначаються конкуренцією і ринковими умовами. Виробничі підприємства діють відповідно до конкурентних обставин і умов "попиту-пропозиції" ринку, тобто тих сил, що знаходяться поза владою фірми. Тому, в основному, в економічній літературі в центрі стоїть не фірма як така, а ринки, у яких діє чи з якими взаємодіє фірма. Традиційна теорія підприємництва (бізнесу), навпаки, дивиться на ринки і сили конкуренції як на умови, що обмежують Діяльність фірми. Сьогоднішні і майбутні ринкові умови витлумачуються як обставини, що створюють альтернативи (чи погрозу) для бізнесу. Однак не слід бачити в ринку й економічних силах абсолютний детермінант (властивість) того, що являє собою бізнес кожної окремої фірми, і як вона намагається завоювати свою клієнтуру. Стратегія фірми в боротьбі за "ринкове місце" застосовується всередині її сфери впливу. Могутніми бізнес-стратегіями є ті, котрі мають потенційні можливості генерувати серйозний вплив на ринки, покупців, конкурентів і на напрямок розвитку галузі. ;

Безліч  факторів впливає на вибір стратегії:

• споживчі смаки, переваги,

• купівельні звички,

• технологічні зміни,

• конкурентні  впливи,

• потреби  в інвестиціях,

• відповідні прибуткові чекання, фінансові можливості (чи умови) фірми.

Важливою  обставиною при виборі стратегії  є персональний склад управлінської  ланки і його цілеспрямованість, державні акти регулювання, зобов'язання фірми перед суспільством чи власниками акцій, а також соціальної, політичної і культурної умови, що обмежують чи розширюють спектр дії фірми. Стратегія фірми має визначальне значення для позиції фірми, ринкової поведінки і сфери інтересів бізнесу. Наприклад, деякі фірми є (чи хочуть бути) технологічними лідерами, у той час, як іншим залишається випливати за лідером. Одні фірми агресивні за природою, інші консервативні й обирають стратегії, що не передбачають ризику. Одні приділяють увагу якості і сервісу, інші надають перевагу низьким цінам і низько дохідному краю ринку. Деякі фірми самі по собі є сателітними стосовно інших, спеціалізуючись на доведенні до кінцевого споживача масових виробів інших фірм. Прикладами можуть служити автомобільні дилери, дистриб'ютори і мережі роздрібних магазинів. Фірми можуть бути сателітами, що забезпечують і будують свій бізнес на забезпеченні одного чи великої кількості підприємств сировиною, комплектуючими матеріалами чи проміжними виробами. Ряд фірм будують свої стратегії на забезпеченні ніші на границі ринку через тиск відомих фірм, що володіють "ім'ям". Одні фірми займаються простим (односкладовим) бізнесом, у той час, як інші прагнуть до інтенсивної диверсифікованості. Стратегія — це основа для таких важливих типів прийняття рішень у бізнесі, як, наприклад:

• вибір  серед декількох споживчих груп і окремих споживачів для задоволення їхніх потреб;

• вибір  найбільш ефективних з погляду ресурсів і витрат технологій і виробничих процесів;

• визначення оптимальних обсягів виробництва  і місця розташування підприємств;

• спроби досягти вершини в конкурентній боротьбі і добути прибуткову ринкову частку;

• вловити  і вигідно використовувати нові ринкові альтернативи й умови "попиту-пропозиції", що змінюється.

Усе вищенаведене дозволяє сказати, що, чи є фірма  процвітаючою чи вона терпить невдачі, частково залежить від широти і значущості її стратегії, а не цілком від економічного становища (місця) на ринку. Фірми, відомі своїми управлінськими успіхами, завжди шукають можливості впливу на ринки за допомогою свого продукту, альтернативних стратегій, спрямованих на одержання конкурентних переваг. Дійсно, переважна частина добре продуманих стратегій пов'язана з питаннями, як "ініціювати" і "впливати", а не "відповідати" і "реагувати" на наявні зміни в ланцюжку "товар-споживач". Те ж можна сказати у відношенні до технологічних і економічних змін. Серйозною перевіркою гарної стратегії насправді є ступінь, у якому стратегія фірми:

• поліпшує можливості фірми успішно конкурувати  на своєму місці на ринку;

• збільшує можливості фірми домагатися конкурентних переваг;

• дозволяє одержувати надприбуток.

Тому  розуміння складних взаємодій між  стратегією фірми й економічними силами зовнішнього середовища на ринку  дозволяє оцінити ефективність, з  якою система конкуруючих підприємств  забезпечує добробут споживачів у цілому. Суть стратегічного аспекту в керуванні організацією, як вказувалося раніше, полягає в забезпеченні ефективної адаптації організації до змін її зовнішнього середовища, тому цілком природним є розгляд саме цієї проблеми як чергове питання даного посібника.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4.2 Аналіз фінансових показників ЗАТ «ЗОРЯ» за 2004 – 2010 рік. 
 

В цій  таблиці ми розглянули фінансові  показники за період з 2004 по 2010 р. і  бачимо, що в 2008 р. надходження і витрати  валюти дуже сильно впали. Вартість капіталу в 2010 році впала в 16 разів порівняно з 2006 роком. Платоспроможність характеризує життєздатність підприємства. Тобто міру фінансової залежності від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, його можливість здійснювати платежі наданими засобами і такими, які безупинно перетворюються. Коефіцієнт абсолютної ліквідною: за період з 2006 року (коли він мав найнижче значення) до 1.12.2004 року зменшився в 23,9 рази і становить 0,15. Це свідчить про те, що на 1.12.2004 року завод має можливість погасити 15% зобов'язань. Слід зазначити, що в процесі господарської діяльності такий коефіцієнт визначається теоретично достатнім у межах 0,25-0,30, тому що терміни оплати зобов'язань не наступають одночасно.

Коефіцієнт  покриття характеризується співвідношенням між всіма поточними активами (коштами, рахунками дебіторів, товарно-матеріальними цінностями) і короткостроковими зобов'язаннями. На 1.12.2004 року він склав 7,39, а в 2007 році становив 32,74 (тобто зменшився в 4,5 рази), це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань складається 7,34 грн. оборотних коштів. Всього з 2004 року вартість капіталу зменшилася на 45,7 % по порівнянню з попереднім його рівнем 2006 року. Показник самофінансування дорівнює 73,3 на 1.12.2009 року (на 1 гривню активів підприємства приходиться 73 коп. власних коштів), тобто співвідношення не притягнутих і притягнутих коштів 73/27, що задовольняє вимогам світових стандартів. Скорочення виробництва визначене показником валютної самооплатності. Надходження і використання валюти в порівнянні з найвищим рівнем в 2007р., за 2009р. скоротилося-на 60%. Варто звернути увагу на високий рівень коефіцієнта покриття. Це пояснюється тим, що значну частину оборотних коштів підприємства становить незавершене виробництво - особливість підприємств із довгостроковим циклом виробництва, що вимагає залучення позикових коштів і забезпечує їхнє повернення.

В цій  таблиці ми бачимо, що у 2005-2006 рр. високий  рівень мнимої рентабельності викликаний інфляцією. До 2006 року підприємство працювало рентабельно. Але високі податки на виробництво, інфляційні процеси 2004-2006 рр., підвищення цін на енергоносії, метал і комплектувальне устаткування привели до такого стану, що будівництво суден стало збитковим. В 2010 році показник рентабельності відображає тільки рентабельність несуднової продукції, тому що здачі суден у цей період не було. Реальний прибуток підприємство одержує після реалізації продукції, однак нова вартість утворюється тільки в процесі виробництва. Тому, аналізуючи прибуток, який підприємство одержує у процесі реалізації продукції, можна зробити висновки щодо ефективності виробництва: саме тут знаходяться резерви зростання прибутку від реалізації. Мета внутрішнього аналізу такого прибутку - прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на систематичне збільшення прибутку підприємства. Внутрішній аналіз дає можливість розрахувати вплив більшої кількості факторів, що зумовлено обсягом використання інформації, її деталізацією. На зміну показників прибутку впливають різноманітні внутрішні та зовнішні фактори, перелік і порядок розрахунку впливу яких визначаються методикою формування відповідних показників і наявною інформаційною базою. Спільним рішенням адміністрації заводу й профспілкового комітету була дозволена реалізація до 50% путівок за комерційними цінами. У наступному році ця система буде вдосконалюватися.  
 
 
 
 
 

Висновок:

“Динозаври  вимерли тому, що не зуміли пристосуватись до змін зовнішнього середовища.”  Це твердження можна прямо застосувати  і для підприємств. Адже в сучасному мінливому світі, виживають тільки ті, хто найкраще вміє пристосовуватися до світу, або ті, хто пристосовує світ до себе. Як казав Бернард Шоу “ Розумна людина пристосовується до світу; не розумна людина пробує пристосувати світ до себе. Тому прогрес завжди залежить від не розумних”.В ході підготовки курсової робот було зроблено такі висновки:

Стратегія - це визначення основних довгострокових цілей та задач підприємства, прийняття  курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей. Основні складові бізнесу, що безпосередньо формують стратегію є: фактори зовнішнього середовища ( споживачі, конкуренти, законодавство, постачальники, посередники і т.д.); управління, що залежить від особистості керівника, його менеджерських здібностей; Інноваційні процеси; регулювання і правильність виробництва ( за принципами економності та “точно вчасно”).

Сумним  є те, що при проведенні опитування щодо стратегічного менеджменту, 85% підприємств відповіли ствердно на питання “Чи є у вас стратегія?” , але коли були задані перехресні питання, то виявилось, що під стратегією розуміють план продаж на рік. Другим сумним моментом є те, що 71% власників підприємств вважають, що розробкою стратегії мають займатися власники та топ-менеджери. При такому стані речей, про стратегію знають тільки керівники. Виникає питання “Як виконавці можуть реалізувати стратегію, якщо їх в це не “посвятили”?. Отже, розробкою та реалізацією стратегії мають займатися представники всіх ієрархічних рівнів.  
 
 

Список  використаних джерел

 
1.    Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку / Київський національний економічний ун-т. – К. : КНЕУ, 2001. – 228с.  
2.    Назаренко О.В. Стратегія підприємства: Навч. посіб. / Національний фармацевтичний ун-т. – Х. : Видавництво НФаУ, 2003. – 142с.  
3.    Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К. : МАУП, 2000. – 127с.  
4.    Платов О.К., Жильцова Ю.В. Организация, модели и методы разработки стратегии предприятия: Учеб. пособие / Ярославский гос. ун-т им. П.Г.Демидова. Экономический факультет. – Ярославль, 2000. – 110с.  
5.    Савченко В.Д., Байдик М.І., Шелудько Р.М. Стратегія підприємства: Навч.посіб. / Харківський національний аграрний ун- т ім. В.В.Докучаєва. – Х., 2004. – 206с.  
6.    Стратегія підприємства: Навч. посібник до самост. вивчення курсу / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / О.І. Ковтун (уклад.) – Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2004. – 336с.  
7.    Доленко Л.Х. Теория стратегии предприятия / Одесский гос. ун-т им. И.И.Мечникова; Институт математики, экономики и механики. Кафедра теоретической экономики. – О. : Астропринт, 1998. – 160с.  
8.    Бузько И.Р., Дмитренко И.Е., Сущенко Е.А. Стратегический потенциал и формирование приоритетов в развитии предприятий / Восточноукраинский национальный ун-т им. Владимира Даля; Донбасский горно-металлургический ин-т. – Алчевск : Издательство ДГМИ, 2002. – 217с.  
9.    Методичні рекомендації до виконання курсового проекту з курсу "Стратегія підприємства" для студентів спеціальності 7.050109 заочної форми навчання / Харківський національний економічний ун-т / С.Ю. Гончарова (уклад.). – Х. : ХНЕУ, 2005. – 24с.  
10.    Ансофф Игорь. Новая корпоративная стратегия / Эдвард Дж. Макдоннелл (при содействии) С. Жильцов (пер.с англ.). – С.Пб. : Питер, 1999. – 416с.  
11.    Афанасьєв М.В., Селезньова Г.О. Стратегія підприємства: Навч.-метод. посібник. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2007. – 272 с. 
12.    Байе Майкл Р. Управленческая экономика и стратегия бизнеса: Учеб. пособие для студ. вузов / В.Н. Егоров (пер.с англ.). – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 743с.  
13.    Боумэн Клифф. Основы стратегического менеджмента: Пер.с англ.. – М. : Банки и биржи, 1997. – 175с.  
14.    Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.. – К. : ЦУЛ, 2003. – 395с.  
15.    Гарретт Бернард, Дюссож Пьер. Стратегические альянсы: Пер. с англ.. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 331с.  
16.    Горшков В. Г. Корпоративная стратегия промышленной компании в условиях расширяющейся диверсификации / Алтайский гос. технический ун-т им. И.И.Ползунова. – Барнаул : Издательство АлтГТУ, 2001.