Співвідношення економіки і політики

  Перетворення  державної власності в колективну, яка б управлялася самими колективами, виникнення акціонерних, кооперативних, спільних і приватних підприємств  створює різноманітні й рівноправні  форми власності.

  Усім  товаровиробникам, незалежно від  форм власності підприємств, має  бути гарантована повна самостійність, свобода підприємництва, невтручання  органів державного управління в  їхню роботу. Важливо також заохочувати  конкуренцію поміж ними, розробити  ефективні антимонопольні заходи, підтримувати мережу малих та середніх підприємств. Основою економічних відносин мають  стати взаємозв’язки самостійних  підприємств — головних суб’єктів  ринкових відносин.

  Один  з найважливіших етапів на шляху  до ринку — земельна реформа. Вона спрямована на те, щоб зробити селянина справжнім господарем на землі, власником  результатів своєї праці. Цьому  сприятиме розвиток різноманітних  форм власності, створення рівних умов для розвитку як колективного, так  і індивідуального, сімейного, орендного  та приватного господарств. Адміністративні  органи державного управління сільськогосподарським  виробництвом треба ліквідувати, що виключить диктат та адміністрування, дасть селянину можливість вільно вибирати способи господарювання.

  Суттєві зміни на шляху до ринку відбуваються в ціноутворенні. Невід’ємним елементом  ринкової економіки є вільні ринкові  ціни, які визначаються попитом та пропонуванням. А щоб перехід до таких цін був найменш болісним, необхідно на цей час зберегти фіксовані ціни на кілька видів життєво необхідної продукції.

  Складовою частиною переходу до ринку є також  реформа банківської системи, спрямована на створення самостійних комерційних  банків, а також на встановлення в країні економіки відкритого типу, що функціонує у взаємозв’язку і  в змаганні з економікою інших  країн.

  Ринкові відносини уможливлюють поєднання  ефективної системи економічного примусу  до раціонального господарювання та випуску продукції вищої якості з максимальною свободою учасників  у виборі форм та методів економічної  діяльності. Ніхто не стане вирішувати за товаровиробника, що і як виробляти, ніхто не стане нав’язувати йому способи дій. Людині й колективу  їх власна вигода видніша, а помилки  призведуть до втрат власного капіталу. Це привчатиме до ощадливості та економічної  відповідальності.

  У декого уявлення про ринкові відносини  сформувалося, на жаль, на підставі власних  вражень про «чорний ринок», де кожний торгує чим тільки може, і  хапає, скільки може. Але все це — «антиринок», який нічого спільного не має з цивілізованими ринковими відносинами. Єдиний спосіб подолання таких негативних явищ — перехід до нормального ринку, котрий сприятиме виникненню здорової конкуренції, наповненню прилавків, прискоренню технічного прогресу, появі нових високоякісних товарів.

  Нинішня кризова ситуація в Україні потребує проведення невідкладних заходів для  стабілізації економіки. Які це заходи? У найбільш концентрованому вигляді  їх було викладено в Посланні Президента України до Верховної Ради України  «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр.». Стратегічними  пріоритетами на 2000—2004 рр. в посланні Л. Д. Кучми визначено такі:

  По-перше. Утвердження механізмів, які мають  забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й необхідних передумов її прискореного зростання. Після майже десятирічної економічної кризи, протягом якої втрачено більшу частину економічного потенціалу, а рівень життя людей знизився більше ніж у 2 рази, безальтернативним, по суті, пріоритетом економічної  політики наступного періоду, її засадним принципом має стати досягнення щорічних темпів зростання ВВН на рівні 6—7%. Лише такі темпи будуть достатніми для реалізації невідкладних завдань  соціальної сфери, досягнення відчутних  зрушень у піднесенні життєвого  рівня населення і передовсім малозабезпечених громадян.

  По-друге. Розвиток цивілізації у ХХ ст., її постіндустріальний вектор переконливо  підтвердили, що головними чинниками  стійкого економічного розвитку будь-якої країни можуть бути лише зростання  інтелектуального потенціалу нації  та науково-технологічні інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги і якість виробництва та споживання.

  За  рівнем підготовки науково-технічних  кадрів та фахівців вищої кваліфікації Україна належить до провідних держав світу. Незважаючи на великі втрати, ми спромоглися не лише зберегти, а  в деяких галузях і суттєво  зміцнити науково-технічний та технологічний  потенціал.

  По-третє. Не менш значущим стратегічним пріоритетом  є здійснення активної аграрної політики, утвердження в перспективі України як держави з високоефективним експортоноспроможним сільським господарством. За умов загострення світової продовольчої проблеми успішне розв’язання завдань ефективного розвитку аграрного сектору економіки України, зростання його конкурентоспроможності набуває не лише суто національної, а й міжнародної ваги.

  По-четверте. Вихід української економіки  з кризи цілком природно підносить  до рангу стратегічного завдання питання глибокої перебудови соціальної сфери. У цьому контексті особливо важливим пріоритетом на наступні п’ять  років є подолання існуючого  нині штучного заниження вартості робочої  сили, а також неприпустимо низького рівня соціальних витрат.

  Така  політика має тісно пов’язуватися  з опрацюванням та запровадженням механізмів, спрямованих на підвищення продуктивності праці. Відтак траєкторія входження  України в наступне століття значною  мірою визначатиметься тим, як саме буде розв’язано цю ключову проблему економічного зростання [7]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Висновок

Важливим  є визначення впливу на економічну політику різних суб'єктів економічного процесу. Держава є головним суб'єктом  економічної політики. Однак формування курсу економічної політики відбувається також під впливом інших суб'єктів  економічного процесу:

 а)  вплив монополій - це найзагрозливіший фактор для економічної політики;

 б)  вплив великого промислового  і фінансового капіталу, що може  мати як позитивне, так і  негативне значення. Позитивне пов'язане  з інвестиційними можливостями  великого капіталу, негативне - з  монополістичними тенденціями; 

 в)  вплив профспілок, який залежить  від їх політичної ваги, організованості  та має неоднакове значення  в різних країнах. Політика  заробітної плати формується  великою мірою залежно від  діалогу "уряд - роботодавці - профспілки";

 г)  вплив політичних партій і  об'єднань. Кожна партія має свою  економічну програму (платформу)  і пропонує певні цілі економічної  політики, на яких вона зосередить  увагу у разі отримання політичної  влади. Якщо уряд сформований  на однопартійній або багатопартійній  основі, його рішення відбивають  погляди правлячої партії або  блоку партій, представники яких  були запрошені до уряду.