Органи управління сільським господарством

Підприємство  самостійно визначає структуру управління і встановлює штати. Керівник підприємства звільняє з посади своїх заступників, керівників і фахівців апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відділень, дільниць, ферм тощо). (7, ст 45)

Керівник підприємства укладає з трудовим колективом колективний договір (закони України «Про підприємства в Україні», «Про колективні договори та угоди»). Цим договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу і адміністрації підприємства. Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання колективного договору.

Трудовий колектив (всі працюючі, з якими укладено трудовий договір) бере участь в управлінні державним сільськогосподарським  підприємством. Виконуючи управлінські повноваження, трудовий колектив має такі права:

- розглядати  разом із засновником зміни  і доповнення до статуту підприємства;

— разом із засновником  визначати умови найму керівника

підприємства;

— брати участь у вирішенні питань про виділення  зі складу підприємства одного чи кількох структурних підрозділів для створення нового підприємства;

- разом із  власником вирішувати питання  про вступ і вихід підприємства  з об'єднання підприємств. (9,ст 239)

Повноваження  трудового колективу реалізується загальними зборами або конференцією та їх виборним органом — радою трудового колективу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, сільське господарство (агропромисловий комплекс), яке покликане забезпечувати  суспільство продовольством та сировиною  для промислового виробництва, охоплює  виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та переробку. З урахуванням виняткової значущості цієї сфери для господарства вона віднесена до пріоритетних".

Відповідно  до ст. 1 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу забезпечується державою шляхом здійснення різних організаційно-економічних і правових заходів.

Верховна Рада України визначає державну політику в сфері агропромислового комплексу, встановлює правові засади його функціонування, затверджує національні та інші програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку села, встановлює обсяги бюджетного фінансування, напрямки та обсяги інвестиційної політики.

Президент України  і Кабінет Міністрів України  визначають потребу держави у  сільськогосподарській продукції  та сировині, здійснюють політику підтримки  вітчизняного виробника сільськогосподарської  продукції, захисту внутрішнього ринку та ін. Президент України і Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та бюджетного фінансування створюють, реорганізують та ліквідують центральні та місцеві органи державного управління агропромисловим комплексом.

Систему спеціалізованих органів державного управління агропромисловим комплексом очолює Міністерство аграрної політики України.

Згідно законодавства  України сільськогосподарські підприємства можуть мати форму КСП, фермерських  господарств та особистого господарства.

До внутрішньої  системи отрганів управління і сільськогосподарських  підприемствах належить: загальні збори, правління кооперативу,голова, директор кооперативу, спостережлива рада, ревізійеа комісія.

 Таким чином, до основних принципів самоврядування та демократичного управління можна віднести:

- участь у  вирішенні всіх найважливіших  питань діяльності кооперативу,  акціонерного або іншого господарського  товариства безпосередньо самих  їх членів, учасників, акціонерів;

— колегіальність і гласність під час обговорення і прийняття рішень з питань діяльності кооперативу, господарського товариства;

- виборність  виконавчих органів управління, органів контролю, а також керівників  кооперативу, господарського товариства;

- відповідальність  і підзвітність перед членами  кооперативу, господарського товариства всіх органів управління і посадових осіб;

- свободу критики  з боку членів кооперативу,  учасників, акціонерів господарського  товариства й обов'язку керівників  та інших посадових осіб цих  утворень своєчасно і ефективно  враховувати у своїй роботі критичні зауваження;

- поєднання  колегіальності і єдиноначальності  під час здійснення своїх функцій  органами управління та контролю, де кожний член кооперативу,  учасник, акціонер господарського  товариства зобов'язаний підкорятися утвореним органам управління і обраним чи призначеним посадовим особам

 

 

 

Література

 

1.          Конституція України // Відомості  Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141

2.  Положення про Міністерство аграрної політики України від 7 червня 2000 року № 772/2000

3.          Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 20. – ст. 272.

4.          Постанова Верховної Ради України "Про Концепцію Національної програми відродження села на 1995-2005 роки" // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 23. – ст. 163.

5.          Закон України "Про фермерське  господарство" від 19 червня 2003 року.

6.          Закон України "Про пріоритетність  соціального розвитку села та  агропромислового комплексу в  народному господарстві" // Відомості Верховної Ради. – 1990. – № 45. – ст. 502.

7.          Закон України "Про особисте  селянське господарство" // Відомості  Верховної Ради. – 2003. – № 29. – ст. 232.

8. В.З. Янчук.  Аграрне право України. - Практикум  для студентів. - К. - 2000 р.

9. Андрейцев В.І. Екологічне право. Особлива частина. К:Видавництво "Істина". - 2001 р. ст. 413.

10. Жушман. Аграрне право і аграрне законодавство. - Х. - 2003. 
           11. В.З. Янчук. Аграрне право України. - К.: Юрінком Інтер. - 2000.