Органи управління сільським господарством

МІНІСТЕРСТВО  ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ВНУТРІШНІХ СПРАВ 

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, ЕКОНОМІКИ ТА СОЦІОЛОГІЇ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

з навчальної дисципліни „Аграрне право”

 

за темою:

 

“Органи управління сільським господарством”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:  студентка 3 курсу

групи ПЗдср-09-9

Захарчук Тетяна Олександрівна

Перевірила:

Кирєєва Ірина  Валерївна

 

 

 

 

 

 

 

Харків–2012

Вступ

1. Основні принципи  управління сільськогосподарськими  підприємствами…5

2. Органи управління  сільськогосподарських підприємств колективного типу...9

3. Органи управління  сільськогосподарських підприємств  корпоративного типу………………………………………………………………………………….15

4. Органи управління в  державних сільськогосподарських  підприємствах…18

Висновок…………………………………………………………………………..20

Список літератури………………………………………………………………..22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  дослідження. Україна – велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природнокліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, фермерські і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.

В Україні основними  виробниками сільськогосподарської  продукції є колективні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, акціонерні товариства і державні сільськогосподарські підприємства. У 1998 р. сільськогосподарським  виробництвом займалися: 11445 колективних сільськогосподарських підприємств, 1129 спілок селян, 1443 акціонерних сільськогосподарських товариств, близько 800 виробничих сільськогосподарських кооперативів, 703 радгоспи, 352 міжгосподарських сільськогосподарських підприємства по виробництву сільськогосподарської продукції. За роки незалежності в Україні створено 35700 селянських (фермерських) господарств.

Україна – одна з найбагатших держав світу на благодатну землю сільськогосподарського призначення. Державою втілено в життя принцип – земля належить тим, хто її обробляє. Колективним сільськогосподарським підприємствам і спілкам селян на праві колективної власності належить 32397,4 тис. га; акціонерним сільськогосподарським товариствам – 3649,0 тис. га; селянським (фермерським) господарствам – 1008,7 тис. га. Державним сільськогосподарським підприємствам (радгоспам) надано 4371,8 тис. га. В Україні нараховується 11523561 приватних особистих підсобних господарств, які на праві приватної власності мають (володіють) 6144,5 тис. га землі.

Народне господарство України характеризується певними  суспільними, політичними, економічними, управлінськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюються  нормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами. Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні принципи управління сільськогосподарськими підприємствами

Відповідно  до чинного законодавства, зокрема  законів України «Про господарські товариства», «Про сільськогосподарську кооперацію» та локальних нормативних актів, статутів кооперативів, акціонерних та інших господарських товариств управлінські відносини, що існують у кожному кооперативі, господарському товаристві, базуються на принципах самоврядування та демократії. (9,ст 231)

Самоврядування - це соціально-організаторська діяльність колективу, що шляхом власного волевиявлення  вирішує свої справи в межах статутної  правоздатності. У кооперативах, акціонерних  та інших товариствах воно здійснюється на основі права їх членів, учасників, акціонерів брати участь у вирішенні всіх питань діяльності цих товаровиробників; виборності та підзвітності виконавчо-розпорядчих органів; обов'язковості виконання рішень, прийнятих більшістю, і т. ін. Поряд із самоврядуванням у кооперативах, акціонерних та інших господарських товариствах управління здійснюється на підставі широкої демократії і гласності, тобто на основі участі всіх їх членів, учасників, акціонерів, відкритості в обговоренні ними всіх питань внутрішнього життя - виробничих, соціально-побутових та інших.

Таким чином, до основних принципів самоврядування та демократичного управління можна  віднести:

- участь у  вирішенні всіх найважливіших  питань діяльності кооперативу,  акціонерного або іншого господарського товариства безпосередньо самих їх членів, учасників, акціонерів;

— колегіальність і гласність під час обговорення  і прийняття рішень з питань діяльності кооперативу, господарського товариства;

- виборність  виконавчих органів управління, органів контролю, а також керівників кооперативу, господарського товариства;

- відповідальність  і підзвітність перед членами  кооперативу, господарського товариства  всіх органів управління і  посадових осіб;

- свободу критики  з боку членів кооперативу,  учасників, акціонерів господарського товариства й обов'язку керівників та інших посадових осіб цих утворень своєчасно і ефективно враховувати у своїй роботі критичні зауваження;

- поєднання  колегіальності і єдиноначальності  під час здійснення своїх функцій  органами управління та контролю, де кожний член кооперативу, учасник, акціонер господарського товариства зобов'язаний підкорятися утвореним органам управління і обраним чи призначеним посадовим особам.

Отже, принципи самоврядування та демократичного управління здійснюються на основі рівного права на участь в управлінні справами кооперативу, господарського товариства, що належить кожному його членові, учаснику, акціонеру і спрямоване на забезпечення їхньої повноправності і відчуття єдиного господаря при вирішенні усіх питань діяльності кооперативу, господарського товариства.(9,ст.231)

Структура органів управління сільськогосподарським  підприємством, яке підпорядковане Міністерству сільського господарства і продовольства, то вона буде такою:

• Верховна Рада України;
• Президент України;
• Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України;
• Міністерство агропромислового комплексу України;
• обласне управління сільського господарства, обласна рада;
• районне управління сільського господарства, районна рада;
• сільськогосподарське підприємство (СГП).

Згідно із законодавством сільськогосподарські підприємства незалежно  від форми власності, на базі якої вони функціонують, користуються рівними  правами у вирішенні своїх  виробничих і соціальних питань. Вони мають однакові можливості для організації сільськогосподарського виробництва, створення умов для задоволення економічних і соціальних інтересів підприємства і членів трудового колективу.

Основні принципи управлінської діяльності на підприємствах  незалежно від форм власності  закріплено в Законі “Про підприємства в Україні”. Їх слід вважати відправними при розгляді спеціальних принципів управлінської

діяльності  на державних сільськогосподарських  підприємствах, які випливають із специфіки  організації аграрного виробництва, пов’язаного з рільництвом.

До  основних принципів управління СГП, які випливають із законодавчих актів про підприємства, належать:

а) поєднання  прав власника щодо використання свого  майна і самоврядування трудового  колективу;

б) розмежування форм і методів участі в управлінні власника майна, уповноважених ним органів і колективу. Для сільськогосподарського підприємства суб’єктом власності буде адміністративно-територіальна одиниця. Автономна Республіка Крим або держава Україна в цілому залежно від підпорядкування підприємства. Уповноваженими власником органами будуть директор (керівник підприємства), і органи державного управління. Компетенція керівника та уповноважених органів визначається відповідними органами, які виступають від імені держави, а компетенція трудового колективу – законодавчими актами та статутами; (8, ст 129)

в) поєднання  і розмежування в управлінні інтересів  власника і колективу. Узгодження таких  інтересів забезпечується трудовими  і колективними договорами, створенням умов для участі колективу в управлінні підприємством;

г) контрактна форма  призначення міністерством чи іншим  органом керівника підприємства, який виступає в ролі уповноваженого власником органу;

д) підзвітність керівника власникові та трудовому  колективу.

Відповідно  до Закону “Про підприємства в Україні” порядок використання прибутку (доходу) визначається власником підприємства або уповноваженим ним органом. За загальними правилами вирішення цього питання належить до компетенції директора.

Управлінським відносинам у державних сільськогосподарських підприємствах (радгоспах, радгоспах-технікумах, державних науково-дослідницьких сільськогосподарських установах і т. ін.) притаманні такі основні принципи, що знайшли закріплення в Законі України «Про підприємства в Україні» (статті 14, 15, 16, 17):

- управління сільськогосподарським підприємством згідно зі статутом на основі поєднання прав власника по господарському використанню свого майна і самоуправління трудового колективу;

- здійснення власником  своїх прав по управлінню сільськогосподарським  підприємством безпосередньо через уповноважені ним органи;

- найм, виборність або  ж призначення міністерством  чи іншим органом керівника  підприємства, який виступає в  ролі уповноваженого власником;

— законність в управлінні та відповідальність органів управління та посадових осіб за результати управління і господарської діяльності;

- підзвітність керівника  власникові та трудовому колективу.

Аналіз цих принципів  свідчить про те, що в умовах ринкових відносин вертикально-управлінські відносини  в державних сільськогосподарських підприємствах тісно взаємопов'язуються з горизонтальними управлінськими відносинами.

 

 

 

 

2. Органи  управління сільськогосподарських  підприємств колективного типу

Демократія  управління справами кооперативів у  першу чергу знаходить свій вияв у визначенні вищого органу управління - загальних зборів членів підприємства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» вищим органом управління кооператива є загальні збори  його членів.

Загальні збори сільськогосподарського кооперативу мають широку компетенцію:

- вносять зміни й доповнення  в статут, приймають нормативні  документи кооперативу;

- вибирають  шляхом прямого таємного голосування  голову кооперативу і членів  правління, ревізійної комісії  (ревізора), спостережної ради;

- заслуховують  звіти органів управління кооперативом  про їх діяльність;

- визначають  види та розміри фондів кооперативу,  порядок їх формування та використання;

- затверджують  правила внутрішнього розпорядку, річний звіт І баланс кооперативу,  порядок формування і використання доходу кооперативу;

- затверджують  рішення правління кооперативу  про прийом нових членів;

- вирішують  питання про реорганізацію або  ліквідацію кооперативу.

Загальні збори  членів кооперативу проводяться  щорічно після закінчення фінансового року, на них можуть вирішуватись і інші питання, які пов'язані із статутною діяльністю кооперативу. Крім чергових зборів можуть скликатись нечергові за рішенням правління кооперативу або за ініціативою не менше третини членів кооперативу.(7,ст 48)

Загальні збори є органом безпосередньої демократії. У їх роботі беруть участь усі члени кооперативу. Рівні права мають жінки, чоловіки і особи, які досягли 16-річного віку. Загальні збори, як зазначалось вище, приймають внутрішні правові акти. Акти набувають юридичної сили лише після їх затвердження загальними зборами. Ці акти містять норми аграрного права, і під час вирішення спорів суди повинні їх ураховувати. Процедурні правила роботи загальних зборів випливають із Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» і знаходять своє відображення і деталізацію у статуті кооперативу.