Розвитку партійної системи в Україні

Політична партія — це найбільш активна та організована частина населення, якогось класу, класів, соціальної верстви, верств, яка виражає їхні інтереси.

Політичні партії України  посідають особливе місце і відіграють значну роль у суспільно-політичному  житті, суттєво впливають на формування та діяльність органів державної влади, на економіку, соціальні процеси, суспільні відносини між громадянами [14, с. 45].

Історія становлення  української багатопартійності  має свої особливості та специфіку. А тому сучасну партійну систему в Україні доцільно розглядати за певними періодами її становлення.

Перший період української  багатопартійності, опозиційно-переддержавний, хронологічно охоплює відрізок часу од утворення перших сучасних українських  партій (осінь 1989 року) до юридичного визнання статусу самостійності України (1 грудня 1991 року). Натоді система ідеологічного забезпечення всіх партій та їхнє ідейне кредо були значною мірою уніфіковані. Самоідентифікація партійних структур у політичному спектрі йшла за периферійними позиціями. Дала себе знати схожість різних політичних сил у підході до проблем державотворення, соціально-економічного устрою суспільства, релігійних, культурологічних, екологічних тощо. Програми партій мали загально-декларативні гасла, апелювали до всього народу України, аби не зменшити зону ідеологічного впливу. Якраз цим пояснюється наявність у документах різних партій та угруповань великої кількості загальнодемократичних догм.

Від часу проголошення самостійної  Української держави оформлюється якісно нова ситуація в суспільстві. Відтак партійні структури, маючи тільки попередні програми без механізмів їх реалізації, стають неповноцінними суб'єктами політичної системи. У такому стані розпочали свою діяльність політичні партії України на наступному етапі української багатопартійності, який можемо умовно назвати "лояльнодержавним ". Хронологічно цей період можна окреслити від грудня 1991 до початку 1993 року.

Після Всеукраїнського  референдуму та виборів Президента виявилося, що цільові установки, на основі яких блокувалися провідні політичні сили, і власна політика Президента збіглися. Почався процес "оксамитового" одержавлення партій. Такий процес, з одного боку, спричинив розкол опозиції.

У цей же період формувався тип партійної системи, який мав елементи мультипартійносгі (значна кількість партій) та крайньої поляризованості (представлені крайні полгтичні теології: ліва – соціалістами і комуністами та права – національно-радикальними організаціями, що формувалися в 1992—93 роках) [19, с. 12].

Наступний етап –  передвиборчий – видатний перенесенням центру ваги на підготовку до виборчої кампанії. Це визначило головні завдання партій: впливати на ухвалення Верховною Радою України оптимального виборчого закону та шукати прийнятні гасла виборчої програми.

Нині Україна заступила  на етап "партійної трансформації", що його визначає об'єднавчий процес малочисельних  політичних партій у таких ідеологічних та політико-економічних концепціях: комуністичній та соціалістичній; соціал-демократичній; ліберальній; консервативній.

Україна, мабуть, не зможе  минути загальної тенденції поступового  «угруповання» партій. Це триватиме  до того часу, поки не сформується зріле  громадянське суспільство, в якому  домінуватимуть дві основні партії або два блоки партій. Іншими словами, поки не складеться могутній середній клас, а місце нинішньої конфронтаційної свідомості не займе консенсусна свідомість.

Список використаних джерел:

1. Бойко О.Ю. Політичні цінності в програмних документах політичних партій України // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2001. – Том 8.  – С. 206 – 213.
2. Бойко О.Ю. Виборче та партійне законодавство України: політичний аналіз правових колізій // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 123-124. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 452 – 462.
3. Бойко О.Ю. Особливості застосування політичних технологій на виборах 1998–2002рр.: порівняльний аналіз // Історико-політичні проблеми сучасного світу. – Чернівці: Рута, 2002. – Том 9. – С. 146 – 157.
4. Бойко О.Ю. Проблема забезпечення правового регулювання парламентської діяльності політичних партій України: політична ретроспектива та сучасний погляд // Буковинський журнал. – 2003. – №2. – С. 93 – 104.
5. Бойко О.Ю. Правова регламентація фінансової діяльності політичних партій: спроба політичного аналізу // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 515 – 524.
6. Бойко О.Ю. Зовнішньополітичні орієнтації політичних партій України напередодні та після парламентських виборів 1998 і 2002 рр.: порівняльний аналіз // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 173-174. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 222 – 232.
7. Бойко О.Ю. Особливості трансформації партійної системи України в перехідний період // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. – С. 601 – 608.
8. Бойко О.Ю. Партійна система незалежної України: особливості формування і тенденції подальшої трансформації // Буковинський журнал. – 2004. – № 2. – С. 100 – 110.
9. Бойко О.Ю. Формування і особливості становлення партійної системи в Україні // Матеріали Міжнародного Наукового Конгресу “Українська історична наука на порозі ХХ століття” (16-18 травня 2000 р.). – Чернівці: Рута, 2001. –    Том 4. – С. 8 – 17.
10. Бойко О.Ю. Правові основи функціонування політичних партій в Україні // Матеріали ІV Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 125-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. – Чернівці: Золоті литаври, 2001.– С. 238 –241.
11. Бойко О.Ю. Зовнішньополітичні орієнтації українського політикуму в контексті проблем європейської інтеграції // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Вип. ХХ-ІХ. У 2-х т. /НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Львів-Луцьк: Ред.-вид. “Вежа” Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2001. – Т.1. – С. 25 – 30.
12. Бойко О.Ю. Сучасний стан виборчого процесу в Україні та Молдові (порівняльний аспект) // Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин: Матеріали Міжнародної наукової конференції / Буковинський політологічний центр. – Чернівці: Букрек, 2002. – С. 386-396.
13. Бойко О.Ю. Особливості українського партогенезу // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Збірник матеріалів VІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 15-16 квітня 2004 р.; у 7-ми т. Т.3. /Редкол.: Андрущенко В.П. (відп.ред.) та ін. – К.: Видавництво Європейського університету, 2004. – С. 14 – 17.