Проблеми теоретичної і прикладної політології у европейському та світовому виміру

МІНІСТЕРСТО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Черкаський державний  бізнес-коледж

Кафедра обліку та фінансів

 

 

 

 

 

 

Реферат

з предмета:«Політологія»

на тему:

«Проблеми теоретичної  і прикладної політології у европейському  та світовому виміру»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка III курсу

групи ОАЗ-12

залікова книжка № 1118

Глущик М.В.

                                                  

Перевірив:

Васильчук Є.О.

 

Черкаси – 2012

Зміст

 Вступ

1. Прикладна політологія……………………………………………………….4

2. Об’єкт і предмет дослідження…………………………………………………9

3. Теоретична політологія……………………………………………………….11

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

В основі всіх процесів, що відбуваються в суспільстві можна виявити політику, хоча не все в людських відносинах можна звести до політики. У сучасних умовах немає людини, яка могла б сказати, що він знаходиться поза радіусом дії політики. Навіть якщо людина вважає себе аполітичним, він змушений визнавати й одночасно поважати рішення політичної влади. Знання політики відповідає інтересам кожної людини прагне зрозуміти своє місце і роль в суспільстві, повніше задовольнити свої потреби в співтоваристві з іншими людьми, впливати на вибір цілей і засобів їх реалізації в державі. 

Люди усвідомлюють політику двома головними способами: через  буденні погляди, одержувані в повсякденному  практичному досвіді, і через  наукове знання, що є результатом дослідницької діяльності. Буденні несистематизовані уявлення про політику існували протягом багатьох тисячоліть. В тій чи іншій формі вони притаманні кожній людині. Відображаючи переважно практичну сторону політичних явищ, буденні знання можуть бути істинними або помилковими. У цілому ж вони не відображають глибоко і всебічно дійсність і тому не можуть служити надійним орієнтиром людини в світі політики. Все це покликана забезпечити політична наука і її вивчення. 

 

1. Прикладна політологія

У XX в. із усіх методів найбільший вплив в розвитку політології, надання  їй сучасного наукового образу надав  біхевіоризм. Невипадково з його використанням пов'язують революцію  у політології і громадських  організацій науках загалом, яка  відбулася у 50-х рр. нашого століття, хоча щодо суті почалася набагато швидше і відбувалася під впливом позитивізму і неопозитивізму. Їх специфічним вираженням та розвитком і став біхевіоризм. Він є непросто метод, але ціле методологічне направлення у громадських науках і академічне рух.

Кредо біхевіоризму — політологія  повинна вивчати безпосередньо  бачимо (вербальне, словесне і практичне, усвідомлене імотивируемое підсвідомістю) політичне поведінка у допомоги суворо наукових, емпіричних методів.

По Другій Першої світовоїбихевиористский підхід став прапором напрями у політології, виступає за перетворення їх у суворо наукову дисципліну. Він стимулював широке застосування методів конкретної соціології: спостереження, вивчення статистичних матеріалів й аналізу документів, анкетного дослідження, опитування, лабораторних експериментів та інших. Усе це створило необхідні передумови у розвиток нового рівня політологічних досліджень — прикладної політології.

У сучасному політичної науці  існують дві основні рівня досліджень: теоретичний і прикладної.

У цьому її будову відбивається орієнтація цій галузі знань влади  на рішення практичних політичних завдань. Політичні концепції, зазвичай, мають той чи інший практичній спрямованості. Навіть політичні погляди древніх були прямо пов'язані з прагненням вдосконалити державне правління, виховати законослухняних громадян, підвищити авторитет владапредержащих.

Прикладна політологія –  галузь політології, у межах якої вивчаються конкретні політичні  існують, та ситуації, здійснюється вироблення практичних рекомендацій стосовно дій та дійових заходів, вкладених у рішення практичних соціальних і розширення політичних завдань із реформування і зміни організацій, інститутів власності та соціальних груп, розробляються політичні технологій і визначаються методи їхнього застосування. Основні зусилля дослідників у сфері прикладної політології спрямовані розробці й застосування їх методів політичного аналізу на дослідження конкретних політичних ситуацій, вивчення процесів прийняття рішень, вироблення й застосування їх технологій політичного впливу. Прикладна політологія безпосередньо з практикою політичного управління, виробленням політичної стратегії і тактики політичних партій, врегулюванням політичних конфліктів, проведенням виборчихкампаний[5].

Головний предмет прикладної політології — конкретна ситуація в усьому багатстві її зв'язків  і стосунків. Через це область  її інтересів значно вже, ніж в  теоретичної політології, й переважно  пов'язані з різними аспектами діяльності певних держав, партій, зацікавлених груп, і громадян, причому які розглядають у конкретному часовому контексті. Тож у прикладної політології використовуються далеко ще не все теоретичні висновки та становища політичної науки. Приміром, філософські питання сутності влади, демократії, критеріях політичного розвитку тощо., зазвичай, перебувають поза рамками її предмета.

У той самий час прикладні  дослідження активно використовують ті висновки та становища, що знижують рівень невизначеності теоретичних даних, і розкривають відмінні риси окремих політичних систем, властивостей правлячої та опозиційної еліт, характеризують фази і етапи рішень тощо. і тим самим допомагають краще дати раду поточної політичну ситуацію. А позаяк у політичних подіях і ситуаціях проявляється дію безлічі найрізноманітніших чинників, то сфері прикладних досліджень значно яскравіше проявляється міждисциплінарний характер політологічного знання, який відбиває вплив на реальні події психологічних, економічних, культурних, релігійних, географічних та інших детермінант.

Істотною відмінністю  прикладних політологічних досліджень є і те, що й кінцевим продуктом не є абстрактні загальних положень, однаково застосовні для характеристики багатьох однотипних політичних явищ, а практичну пораду і конкретним учасникам політичного процесу, докази переваг певних засобів і прийомів дій, важливі параметри та описи гніву й характеру політичних подій, короткострокові прогнози розвитку у певних областяхжизни.

Цей рівень (напрям) політичної науки відрізняє особливий характер розгляду досліджуваних проблем. Якщо, приміром, політична теорія належить до політики, як до специфічної сфері життя, з властивою їй протиріччями, закономірностями тощо., то тут для прикладної політології вона становить собою реальне те що вольових устремлінь державних інституцій, партій, рухів, груп інтересів та інших суб'єктів. Інакше кажучи, головним предметом прикладної політології – це є конкретна ситуація в усьому багатстві її зв'язків і стосунків. Через це область її інтересів значно вже, ніж в теоретичної політології, й переважно пов'язані з різними аспектами діяльності певних держав, партій, зацікавлених груп, і громадян, причому які розглядають у конкретному часовому контексті. Тож у прикладної політології використовуються далеко ще не все теоретичні висновки та становища основний політичної науки – політології. Приміром, філософські питання сутності влади, демократії, критеріях політичного розвитку тощо., зазвичай, перебувають поза рамками її предмета. У той самий час прикладні політичні дослідження активно використовують його всі ті висновки та становища, що знижують рівень невизначеності теоретичних даних, і розкривають відмінні риси окремих політичних систем, властивостей правлячої й опозиційної еліт, характеризують фази і етапи рішень тощо. і тим самим допомагають краще дати раду поточної політичну ситуацію. А позаяк у політичних подіях і ситуаціях проявляється дію безлічі найрізноманітніших чинників, то сфері прикладних досліджень значно яскравіше проявляється міждисциплінарний характер політологічного знання, який відбиває вплив на реальні події психологічних, економічних, культурних, релігійних, географічних та іншихдетерминант.

Суб'єктами, розробниками прикладної політології не так теоретики, скільки  аналітики, експерти, радники політичних діячів, працівники партійних апаратів,пиар-мени (фахівці з рекламі, налагодженню відносин із громадськістю) та інші особи, які найчастіше безпосередньо пов'язані з виробленням політичної лінії лідерів чи цілих органів управління, з прийняттям владних рішень. У багатьох країнах існують спеціальні аналітичні центри, експертні поради й інші структури, де виробляються рекомендації прийняття тих чи інших політичних рішень, готуються відповідні матеріали, довідки, документи для ланок управління, партій, груп тиску тощо. У світі є і організації, вирішальні такі завдання лише на рівні міжнароднихотношений.

Перевірені практикою  висновки прикладної політології найчастіше служать основою відповідних  теоретичних узагальнень результатів  політичних досліджень, і навіть для формулювання положень теоретичної політології. Приміром, моделювання наслідків ядерних конфліктів у сучасних умовах зіграло істотну роль обгрунтуванні тези неможливості використання військової сили задля досягнення низки політичних цілей, зокрема цілей геополітичних.

Отже, прикладна політологія  є складовою і водночас специфічним  рівнем політичної науки – політології, безпосередньо сфальцьованим на рішенні практичних завдань. Її основне призначення полягає, передусім, у формулюванні конкретних рекомендацій та короткострокових прогнозів певних політичних суб'єктам з метою підвищення ефективності своєї діяльності.

Дослідження і вивести результати досліджень прикладної політології мають дійсною значимістю для будь-якій державній політики. Їх використовують під час вироблення програм уряду, поширенні поточних і найперспективніших цілей, допомагають запобігти чи розв'язати конфлікт. Також значної ролі прикладна політологія грає у переговорних процесах, де існує ціла технологія торгу.

Однією з поширених  і розроблених сфер застосування прикладної політології є проведення виборчих кампаній. Ця наукову дисципліну формулює рекомендації характером фінансування виборчих кампаній, вибору найважливіших  тим для проведення передвиборної  боротьби, допомагає визначити час, оптимальне спершу розгортання агітаційно-пропагандистською  кампанії, тощо.

Прикладние політологічні  дослідження, зазвичай, пов'язані з цими сторонами дійсності, які мають стійкою практичної значимістю для державної політики. Можливості цієї дисципліни йдуть на розробки програм діяльності уряду у сфері охорони здоров'я, соціальної, національної та оборонної політики тощо.Прикладние дослідження уточнюють поточні і перспективні мети, розподіл повноважень між різними державними органами, прогнозують якісних змін політичну ситуацію. Важлива сфера їх використання – визначення шляхів запобігання або дозволу соціальних конфліктам та досягнення необхідного суспільству консенсусу. Такі наукових досліджень розробляють технології дозволу криз, дозволяють знаходити злагоду між їх учасниками забезпечуватиме керованість різними конфліктнимиситуациями.

 

 

2. Обєкт і предмет дослідження

Як будь-яка наука, політологія  має свій об'єкт і предмет дослідження. Під об'єктом науки розуміються сторони об'єктивної реальності, що підлягають розгляду. Не виключено, що один і той самий об'єкт може вивчатися різними науками під особливим кутом зору, з позиції свого предмету та методів. Об'єктом політології є політична сфера суспільства і всі процеси, що в ній відбуваються. Але існує більше десяти гуманітарних та соціальних наук, що розглядають політику: наприклад, філософія, соціологія, теорія держави і права, історія. У зв'язку з цим виникає питання про специфіку предмету політології, тобто того кола проблем, яке підлягає всебічному дослідженню. 

У вітчизняній політології  склались дві позиції стосовно предмету політології. Згідно з першою, політологія - це цілісна й інтегративна наука  про політику, яка включає в себе весь комплекс часткових політичних знань. Сама ж політологія виступає як міждисциплінарне знання, а її предмет складає сукупність закономірностей функціонування і розвитку різних сторін політичної діяльності, які досліджуються окремими субдисциплінами - політичною філософією, політичною соціологією, політичною психологією тощо. 

Згідно з другою позицією, політологія - це загальна теорія політики, яка не намагається охопити всю  політичну проблематику і має  свій специфічний предмет дослідження: закономірності відносин соціальних суб'єктів  з приводу влади і впливу, механізм владовідносин та взаємодій між  владарюючими і підвладними, керованими і керуючими. При цьому влада  розглядається як сутність феномену політики. Не вступаючи в дискусію про політологію, можна висловити думку, що "широке" і "вузьке" розуміння предмету політичної науки не суперечать одне одному, а співвідносяться як два "концентричні кола" накопичення політичного знання.  

Більшість дослідників розглядають  політологію як єдину інтегровану  науку, хоча і внутрішньо диференційовану  на субдисципліни.  
 
Залежно від проблематики, що вивчається, вона містить у собі такі напрями: 

 політичну філософію, яка досліджує ціннісні аспекти політики, ідеали і норми, на основі яких функціонує політика та влада; крім того, політична філософія формує понятійний апарат науки, її методологічну базу; 

теорію політики; це більш конкретна дисципліна, що вивчає політику і владу, механізми функціонування останньої, вона має свої внутрішні структурні ланки: теорія політичної системи, теорія влади, теорія демократії, теорія еліт тощо;