Політологія як наука і навчальна дисципліна

–    аналіз і синтез;

–    індукція і дедукція;

–    моделювання;

–    формалізація;

–    ідеалізація;

–    узагальнення та ін.

              У вивченні політичних процесів застосовують такі основні методологічні принципи: об'єктивність, історизм і соціальний підхід.
1. Принцип об'єктивності. Орієнтує на вивчення об'єктивних закономірностей, які визначають процеси політичного розвитку. Кожне явище розглядають як багатогранне й суперечливе. Об'єктивність наукових висновків базується на доказовості наукових фактів.
2. Принцип історизму. Передбачає розгляд фактів і політичних явищ у конкретно-історичних обставинах, у взаємозв'язку та взаємозумовленості, з урахуванням розстановки та політичної орієнтації соціальних, національних груп, верств, громадських організацій. Оцінюючи політичні системи, важливо брати до уваги генезис, зміст їх компонентів, еволюцію і тенденції розвитку.
3. Принцип соціального підходу. Застосовується для подолання вульгарного соціологізму, міфологізації політичної реальності, протиставлення загальнолюдських, національних і класових ідеалів та цінностей. Соціальний підхід має особливо важливе значення, коли оцінюють програми, реальну політичну діяльність партій, лідерів, їх роль у політичному розвитку суспільства. При цьому беруть до уваги характер соціальних і класових інтересів, співвідношення соціально-класових сил у політичній боротьбі. Соціальний аналіз дає змогу зіставити класові інтереси із загальнолюдськими, оцінити вплив класових сил і партій на розвиток політичних процесів, їх відповідність інтересам народу й світового співтовариства в цілому [4].

              На сучасному етапі політологія пішла шляхом використання синергетики, об'єднання методологічних підходів, одночасного використання різних методів дослідження.

              5 Закони і категорії політології
 

              Закони і категорії політології, як і будь-якої суспільствознавчої дисципліни, є науковими узагальненнями. Закономірне в політичному житті виявляється через діяльність суб'єктів політики та їх взаємодію. Закони політології виражають суть політичних явищ та суттєвий, необхідний, об'єктивний і регулярний зв'язок між ними. Закони політології :

–    закони структури. Визначають спосіб організації політичних систем, їх внутрішню визначеність і взаємообумовленість- Закони функціонування. Це суттєві необхідні зразки взаємодії між політичними суб'єктами в процесі їх зміни в часі;

–    закони розвитку. Це закони переходу від одного порядку взаємовідносин в системі до іншого, від одного стану структури до іншого.
              Категорії політології в узагальненій формі виражають основний зміст та ознаки політичних явищ і виступають результатом пізнання політичної сфери соціального життя. Зміст об'єкта й предмета політології знаходить відображення в системі категорій і понять.

              Категорії політології:

Політика, політичні інтереси, політичні цінності, політична боротьба, політична влада, політичний режим, політична демократія, свобода, політична свідомість, політична ідеологія, політична культура, державний лад, політичний інститут, держава, політична система, політична організація, суб'єкт політики, політичні відносини, політична думка, політична діяльність, політичне рішення, політичний процес, політичний конфлікт, політичне лідерство, політична соціалізація та ін. Крім того, в політології широко використовуються поняття і категорії суміжних з нею наукових дисциплін [5].

                Отже, в сучасній світовій політичній науці виокремлюють загальні функції політики, які виступають у цивілізованому суспільстві на перше місце (підтримка суспільного порядку, гарантії свободи й гідності громадян, уникнення конфліктів, забезпечення соціальної злагоди). Це зумовлює мету й завдання політичної освіти як складової формування політичної свідомості та культури громадян, їх ціннісних орієнтацій та настанов. Політична освіта спрямована на надання політиці гуманістичного характеру, отримання виявів у політичній діяльності его-центричності, нетерпимості, ідеологізації, раціоналізму. Розв'язанню цих завдань і покликана сприяти сучасна політична наука.

ВИСНОВКИ

              Невизначеність і розмитість кордонів політології доповнюються різноманітністю соціально-філософських, ідейно-політичних і ідеологічних позицій, методологічних принципів, методів і прийомів дослідження. І тим не менше, нинішній бурхливий розвиток політичної сфери внашій країні, загострений інтерес до її проблем з боку вчених самихрізних галузей знання дозволяють сподіватися, що й ці труднощі будуть подолані.

              Політологія тісно пов'язана з життям суспільства. Як і будь-яка інша наука,політологія з'явилася внаслідок певних суспільних потреб татому її розвиток, розробка тієї чи іншої проблематики направлено назадоволення цієї потреби. Суспільне призначення політології визначається тими функціями, які вона виконує для індивіда та суспільстваі які можна звести до трьох основних:

–        по-перше, пізнавальної, пов'язаної з процесом дослідження і проникнення в механізм і закономірності політичного життя, а такожопису, пояснення й оцінки тих чи інших її подій і явищ. 
Політологія у всіх своїх структурних галузях, на всіх рівняхдослідження забезпечує, перш за все, приріст знання про різніобластях політичного життя, розкриває закономірності та перспективиполітичних процесів. Цьому служать як теоретичні дослідження,виробляють принципи пізнання політичних явищ, так ібезпосередньо дослідження, що поставляють цій науці багатий фактичнийматеріал, конкретну інформацію про тих чи інших галузях суспільного життя;

–        по-друге, з пізнавальною функцією тісно пов'язана функціяраціоналізації суспільного життя. Політична наука дає пояснення ітлумачення складних політичних процесів, розкриває раціональниймеханізм цих процесів як взаємодія людських цілей, інтересів,амбіцій і так далі. Завдяки цьому політичні дії набуваютьясний та доступний свідомості індивіда характер.

–        по-третє, практична спрямованість політології виражається і в тому,що вона здатна виробляти науково обгрунтовані прогнози про тенденціїрозвитку політичного життя суспільства. У цьому виявляється прогностичнафункція політології.

              Політологія здатна дати:

–       довгостроковий прогноз продіапазоні можливостей політичного розвитку тієї чи іншої країни на даномуісторичному етапі;

–       представити альтернативні сценарії майбутніх процесів, пов'язаних з кожним із які обирають варіантів великомасштабного політичної дії;

–       розрахувати ймовірні втрати по кожному зальтернативних варіантів, включаючи побічні ефекти.

              Але найбільш часто політологи дають короткочасні прогнози про розвиток політичної ситуації вкраїні чи регіоні, перспективи і можливості тих чи інших лідерів,партій і так далі. Політологія має безпосередню практичну значимість длярозробки державної політики. На основі політологічних досліджень виробляються критерії виділення політично значущих суспільних проблем, забезпечується необхідна інформація, формується соціальна, національна та оборонна політика уряду,запобігають і вирішуються соціальні конфлікти.

ПЕРЛІК ПОСИЛАНЬ

1             Матвеев С.А., Буланенко Л.С., Михеев С.А. Политология: Учебное пособие. - 3-е изд. перероб. и доп. — Харьков: „Одиссей”, 2003. – 335 с.

2                       Муляр В.І. Політологія: Навчальний посібник. — К.: ЦУЛ, 2002. – 355 с.

3                    Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — Львів: „Новий Світ-2000”, 2003. – 344 с.

4                    Політологія. / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. - 2-ге вид. виправ. і доп. — К.: „Вища школа”, 2001. – 415 с.

5        Політологія: Підручник. / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – 2-ге вид випр. і доп. — К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. – 526 с.