Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Декабря 2012 в 23:08, контрольная работа
Світ початку XXI в. характеризується безліччю політичних, соціальних, економічних, духовних та інших проблем, які не можуть бути ні зрозумілі, ні тим більше вирішені без допомоги нових форм взаємодії людини і оточуючої її дійсності. Дуже впливовим видом такої взаємодії виявився кінематограф. Відображення суспільно-політичних змін, на яких фіксується увага масової свідомості, які в той же час диктують нові стандарти політичної культури, можна побачити в кіно.
1. Політичне у світовому кіномистецтві.
2. Політичне в Радянському кіно.
Для кожної програми кінопоказу повинна бути встановлена певна пропорція:
а) розважальні картини, спеціально для реклами і для доходу (звичайно, без вульгарності і контрреволюції).
б) під маркою «з життя народів усіх країн», - картини спеціального пропагандистського змісту, як наприклад: колоніальна політика Англії в Індії, робота Ліги Націй, голодуючі в Берліні і т. д.
Потрібно показувати не тільки кіно, але і цікаві для пропаганди фотографії з відповідними написами. Домогтися, щоб кінотеатри, що знаходяться в приватних руках, давали б достатньо доходу державі у вигляді оренди. Надати право підприємцям збільшувати число номерів і вводити нові, але з неодмінною цензурою Наркомпросу та за умови збереження пропорції між розважальними картинами і картинами пропагандистського характеру під назвою «З життя народів усіх країн» з тим, щоб промисловці були зацікавлені в створенні і виробництві нових картин. Їм повинна бути в цих рамках дана широка ініціатива. Картини пропагандистського характеру потрібно давати на перевірку старим марксистам і літераторам, щоб не повторювалися не раз відбувшіся неприємні казуси, коли пропаганда досягає зворотних цілей.
Спеціально звернути увагу на організацію кінотеатрів у селах та на Сході, де вони є новинками і де наша пропаганда буде особливо успішною». [8]
В ті часи було відзнято багато стрічок, які стали шедеврами не тільки радянської, але й світової кіноіндустрії. Розглянемо деякі з них докладніше.
Фільм С. Бондарчука «Судьба человека» - це мабуть саме сильне та величне, що було знято про війну.
" Судьба человека " - фільм активної кінематографічної форми, різких виразних засобів. Розвиваються традиції військових фільмів. Жахливий, страшний, потворний образ війни і фашистської неволі: зранена земля, лише острівцями спокою, березовим гаєм зберегла своє єство; чорний стовп диму над піччю концтабору, несамовита картина "сортування" і людських черг до крематорію - перше на радянському екрані, слідом за коротким епізодом Бабиного Яру в "Непокоренных" Донського, зображення Голокосту.
Російський національний характер у нових соціальних умовах - ось що прагнув перш за все втілити в Андрію Соколову Бондарчук. Пройшовший найстрашніші життєві випробування, Андрій Соколов зберігає незламну стійкість. Стриманий темперамент, прихований і тим більш глибокий, мовчазне завзятість у вірності своїм ідеалам, конденсація волі і незмінність доброти, прихованою в натурі зовні непомітною, - такий портрет російської людини, створений у фільмі. [4]
Великої уваги заслуговує такий фільм як «Балада о солдате», реживер Чухрай Г.
Фільм націлений не просто
розповісти про, звичайного рядового солдата
Червоної армії. За обірваною долею
вісімнадцятирічного Олексія
«Октябрь» Ейзенштейна, створювався за замовленням Жовтневої ювілейної комісії при Президії ЦВК СРСР. Створення ювілейних художніх фільмів про революцію було довірено всього декільком режисерів.
Прем'єра «Жовтня» була призначена на 7 листопада 1927 р. по спогадам Г. Александрова, в цей же день в монтажну прийшов сам Сталін і наказав терміново вирізати всі сцени з Троцьким. Виявилося, що вранці, під час ювілейної демонстрації, загони ГПУ мала місце спроба «повстання» «троцькістської опозиції».
Отже, ми бачимо, що в Радянському Союзі, мав місце великий вплив на кіномистецтво політики, видавались укази щодо проходження фільмами цензури, державою замовлялись фільми на вигідну для неї тематику. [10]
Використані джерела: