Корупція та хабарництво: проблеми визначення та співвідношення понять

НАВЧАЛЬНО - НАУКОВІЙ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ГРОМАДСЬКОЇ  БЕЗПЕКИ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ НАВС

ФАКУЛЬТЕТ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК

 

 

 

 

 

наукова робота

«КОРУПЦІЯ ТА ХАБАРНИЦТВО: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ»

 

 

 

                                                                           Виконав:

                                                                       курсант 2 курсу

факультету внутрішніх військ

старший сержант

                                                                    Тришневський А.А.

Науковий керівник:

Доцент кафедри

кримінального процесу

підполковник міліції

Щегель Н.І.                                                                             

 

 

 

 

 

Київ – 2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття корупції
2. Види та ознаки корупції
3. Поняття, склад злочину та види хабара
4. Співвідношення понять корупції та хабарництва

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

Без перебільшення можна  говорити, що на сьогодні хабарництво  в Україні набуло небаченого розмаху. Така  соціальна  і  юридична  аномалія  як  хабар стала  системним,  звичним  явищем,  що  проникло  практично  у  всі   сфери нашого життя.

Актуальність: Злочинність в Україні  сьогодні  досягла  великого  розмаху.  Особливу тривогу  викликає  корупція.  У  процесі  становлення  правової  держави  та громадянського  суспільства  проблема   корупції   та   хабарництва   набула надзвичайної  актуальності.  Корупція  є  причиною  і  наслідком   порушення процесу підзвітності держави перед  її  народом,  громадянами  України всіх національностей. Вона чинить опір  демократичним  змінам,  зводить  нанівець усі зусилля, спрямовані на розвиток реформ, та спроби  запровадити  механізм громадського контролю за діяльністю органів державної влади. Корупція та  її найнебезпечніший  прояв  —  хабарництво,  які  в  Україні   характеризуються високим  рівнем  латентності,   завдають   великої   шкоди   всім   сторонам суспільного життя і створюють вкрай негативний імідж України на  міжнародній арені.

Суспільна  небезпека  хабарництва,  особливо  такого  його   виду   як

одержання хабара, обумовлюється  тим, що  воно  підриває  авторитет  держави, завдає  шкоди  утвердженню  демократичних  основ  управління   суспільством, побудові   та   функціонуванню   управлінського   апарату,   грубо   порушує встановлений  порядок  здійснення  повноважень  посадовими  особами  органів державної   влади, місцевого   самоврядування,   управлінських    структур приватного сектора, призводить  до  гальмування  та  викривлення  соціально- економічних  реформ,  перешкоджає   розвитку   ринкових   відносин,   сприяє криміналізації економічних відносин.

Мета: Метою даної роботи є дати найбільш точне визначення поняттям «корупція» та «хабарництво». А також визначити як вони співвідносяться між собою.

1. Поняття і ознаки корупції

 В законі України  «Про боротьбу з корупцією»  під поняття корупція розуміється  діяльність  осіб, уповноважених   на   виконання   функцій  держави,  спрямована  на протиправне використання  наданих  їм  повноважень  для  одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Корупційними діяннями є:

     а) незаконне   одержання  особою,  уповноваженою   на виконання  
функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних  
благ,  послуг,  пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи  
одержання  предметів  (послуг)  шляхом  їх  придбання   за   ціною  
(тарифом),  яка є істотно нижчою  від їх  фактичної (дійсної)  
вартості;

     б) одержання   особою,  уповноваженою  на  виконання  функцій  
держави,  кредитів  або   позичок,   придбання   цінних   паперів,  
нерухомості  або  іншого  майна з використанням при цьому пільг чи  
переваг, не передбачених чинним законодавством.

     Подарунок  (винагорода),   отриманий  зазначеними   особами  за  
обставин,  передбачених пунктом "а" частини другої цієї статті,  у  
тому  числі  такий,  що  надійшов без їх відома,  а також вартість  
незаконно одержаних послуг підлягають стягненню (відшкодуванню)  в  
доход держави.

У загальному вигляді корупцію можна визначити як соціальне явище, яке охоплює всю сукупність діянь, пов'язаних з неправомірним використанням особами наданої їм влади та посадових повноважень з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб, а також інших правопорушень, що створюють умови для вчинення корупційних діянь або їх приховування.

Сутність корупції полягає  у тому, що вона має:

— соціальну обумовленість;

— свою "ціну", що платить  суспільство за її існування;

— негативний вплив на всі  сфери суспільного життя;

— транснаціональний характер;

— економічні, політичні, правові, психологічні та моральні аспекти;

— здатність постійно пристосовуватися до нових реалій життя.

Таке розуміння корупції є відправним, вимагає не обмежуватись у боротьбі з нею лише правовими  заходами, переважно у формі юридичної  відповідальності за корупційні діяння, а застосувати комплекс економічних, політичних, організаційних та інших  заходів протидії.

У кримінологічному аспекті  корупція характеризується низкою ключових ознак:

— вона можлива лише у  сфері діяльності органів державної  влади і місцевого самоврядування; 

— її суб'єктом може бути тільки особа, наділена владою чи посадовими повноваженнями;

— корупційні відносини  виникають виаслідок зловживання  особою, наділеною владою чи посадовими повноваженнями, своїми повноваженнями. Тут вони виступають предметом торгу, в результаті якого суб'єкт одержує  певні блага як матеріального, так  і нематеріального характеру;

— корупцію складають лише такі діяння, які вчинені особою, наділеною владою чи посадовими повноваженнями, з метою задоволення корисливих власних або інтересів інших  осіб. Неправомірність або й неетичність діянь посадової особи та їх спрямованість на задоволення корисливих інтересів по суті визначають, які саме діяння відносяться до категорії корупційних.

Глибше й точніше з'ясувати  соціальну сутність і правову  природу корупції допомагає встановлення механізму корумпованої поведінки. На мій погляд, він може проявлятися у двох варіантах. В першому випадку має місце взаємодія двох суб'єктів, кожен з яких прагне задовольнити свої корисливі інтереси (скажімо, давання— одержання хабара); у другому — корумпована поведінка зводиться до дій лише однієї особи, яка самостійно задовольняє корисливі інтереси, зловживаючи наданими їй посадовими повноваженнями (наприклад, розкрадання державного майна з використанням свого службового становища). Обидва варіанти об'єднує те, що суб'єкт корупційних діянь задовольняє власний інтерес чи інтереси третіх осіб за допомогою неправомірного використання наданих йому владних повноважень.

Корупційним може бути визнано  будь-який умисний злочин, що вчиняється посадовою особою органу державної  влади чи місцевого самоврядування з використанням свого службового становища з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або для задоволення інтересів третіх осіб. При цьому частина з них може бути безумовно визнана корупційними, інша — лише за певних умов їх вчинення.

 

 

 

 

 

2. Види та ознаки корупції

Корупційні діяння мають  такі види:

—зловживання владою або  посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, що вчиняються 
для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб;

—розкрадання державного, колективного або приватного майна  з використанням посадового становища;

—незаконне одержання  матеріальних або інших благ, пільг  та інших переваг;

—одержання кредитів, позичок, допомоги, придбання цінних паперів, 
нерухомості або іншого майна з використанням пільг чи переваг, не 
передбачених законодавством, або на які особа не має права;

—Хабарництво (обіцянка, пропозиція або надання якої-небудь вигоди, що неналежним чином впливають на дії або рішення посадової особи)

.—здійснення безпосередньо та через посередників або підставних осіб підприємницької діяльності з використанням влади чи посадових повноважень, а також пов'язаних з ними можливостей;

—сприяння з використанням  посадового становища фізичним і  юридичним особам у здійсненні ними підприємницької та іншої діяльності 
з метою незаконного одержання за це матеріальних або інших благ, 
пільг та інших переваг;

—неправомірне втручання  з використанням посадового становища  у 
діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконанню ними своїх повноважень чи домагання прийняття неправомірного рішення;

—використання інформації, одержаної під час виконання  посадових 
обов'язків, у корисливих чи інших особистих інтересах, необгрунтова 
на відмова у наданні відповідної інформації, несвоєчасне її надання, 
надання недостовірної чи неповної службової інформації;

—надання необґрунтованих  переваг фізичним або юридичним  особам 
шляхом підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи управлінських рішень;

—протежування з корисливих або інших особистих інтересів  у призначенні на посаду особи, яка за діловими і професійними якостями не має переваг перед іншими кандидатами.

Корупційні діяння можуть бути вчинені також в інших  формах, у тому числі в таких, що потребують додаткового визначення законодавством.

Боротьба з проявами корупції має ґрунтуватися на поєднанні профілактичних, правоохоронних і репресивних заходів. При цьому пріоритет повинен надаватися профілактичним заходам загальносоціального і спеціального кримінологічного спрямування.

Ознаками корупційних  діянь є:

—безпосереднє заподіяння шкоди авторитету чи іншим охоронюваним 
законом інтересам держави;

—наявність у особи  умислу на вчинення дій(бездіяльність),які  об'єктивно завдають шкоду охоронюваним законом інтересам держави;

—використання особою свого  становища всупереч інтересам держави;

—корислива мета або інша зацікавленість особи;

—незаконне одержання  особою благ (матеріальних та нематеріальних), по 
слуг, переваг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Поняття, склад  злочину та види хабара

  Слід зазначити, що  питання про зміст  поняття   “хабарництво”  у  науці кримінального права відноситься до категорії дискусійних.  Існує  щонайменше чотири  точки  зору,  відповідно  до  яких  цим  поняттям  охоплюються:  

1) одержання хабара;

2) дача і одержання  хабара;

3) дача, одержання  хабара  та посередництво в хабарництві;

4)  дача,  одержання   хабара,  посередництво  в хабарництві і провокація хабара.

У боротьбі з хабарництвом — найбільш небезпечним корупційним  правопорушенням важливе місце  займають кримінально-правові засоби. Для правильного застосування Кримінального  закону стосовно відповідальності за одержання та давання хабара необхідно  розуміти правову природу цих  діянь, механізм злочинного посягання  при хабарництві, правильно оцінювати  всі елементи складу даного злочину  та тлумачити їх зміст

Хабар — це незаконна винагорода матеріального характеру, тобто предмет хабара має виключно матеріальний характер. Ним можуть бути майно (гроші, матеріальні цінності), право на майно (документи, які надають право на отримання майна, користування майном або право вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних, путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

Послуги, пільги і переваги, які  не мають матеріального змісту (похвальна  характеристика чи виступ у пресі, надання  престижної роботи, інтимний зв'язок тощо), не можуть визнаватися предметом  хабара. Одержання такого характеру  послуг, пільг чи переваг може розцінюватися  як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності для того підстав кваліфікуватися за ст. 364.