Концепція поділу влади: сучасний стан осмислення

Відповідно  до статті 6 державна влада в Україні  здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової  влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах  і відповідно до законів України, що дає можливість запобігти диктатуру  кожної з них і водночас організувати їх спільну діяльність на основі взаємозалежності та взаємодії у процесі реалізації єдиної державної влади в Україні. Реалізація єдності державної влади передбачає різні варіанти. Так, Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган повинна своєю нормотворчою роботою на практиці будувати єдину систему національного права, а виконавча влада здійснює свої повноваження шляхом застосування відповідних норм права, як правило, централізовано, всіма ланками системи виконавчої влади.

Особливе  місце в системі органів державної  влади займає 
Президент України, який не належить безпосередньо до жодної з гілок влади. Проте його статус, як глави держави, наділяє його повноваженнями, відповідно до яких він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Оскільки ці повноваження більше чи менше властиві всім органам державної влади, 
Президент, здійснюючи об'єднуючу функцію, безпосередньо впливає на їх діяльність у процесі здійснення державної влади.

Законодавча влада. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада Україна. Він є представницьким органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Парламент України має багатогранні відносини з іншими органами державної влади. 
Найбільш тісними є відносини парламенту з Президентом. Це обумовлено їх функціями і повноваженнями, передбаченими Конституцією та законами, системою стримань і противаг один щодо одного та іншими обставинами. Вихідним повноваженням Верховної Ради України у взаємовідносинах з 
Президентом є право парламенту призначати вибори Президента у строки, визначені Конституцією (ст.85). Але головним змістом взаємовідносин парламенту і Президента є сам хід здійснення ними своїх функцій і повноважень. Зокрема, Верховна Рада України заслуховує щорічні та позачергові послання Президента про внутрішнє і зовнішнє становище України 
(Ст.85 Конституції), направляє новоприйняті закони Президентові (ст.94 
Конституції).

Чільне  місце у взаємовідносинах Президента з парламентом займає питання  формування органів виконавчої влади. Так, парламент дає згоду на призначення Президентом Прем'єр-міністра. Крім того, Верховна Рада України приймає рішення про направлення запиту до Президента на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради, попередньо підтриманого не менш, як третиною конституційного складу Верховної Ради; має право усунути Президента від посади в порядку імпічменту, встановленого 
Конституцією (ст.111).

Багатофункціональними є відносини Верховної Ради України  з 
Кабінетом Міністрів України, який підконтрольний і підзвітний Верховній 
Раді (ст.113 Конституції). Верховна Рада дає згоду на призначення 
Прем'єр - міністра, розглядає і приймає рішення щодо схвалення (не схвалення) програми діяльності Кабінету Міністрів, здійснює контроль за його діяльністю. 
Найважливішими повноваженнями Верховної Ради щодо Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади є прийняття нею законів про організацію і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби та ін.

Багатогранними  є відносини Верховної Ради України  і з органами судової влади. Зокрема, Верховна Рада призначає третину  складу 
Конституційного Суду України, обирає суддів загальної юрисдикції, надає згоду на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, може висловити недовіру Генеральному прокурору, що має наслідком його відставку з посади, призначає трьох представників до Вищої ради юстиції.

Парламент як орган законодавчої влади визначає законами України судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організацію та діяльність прокуратури. Виконавча влада. Відповідно до Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність. Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів очолює єдину систему виконавчої влади в Україні; забезпечує відповідно до Конституції здійснення функцій і повноваження виконавчої влади на території Україні; спрямовує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади; самостійно вирішує питання, які віднесені до її відання Конституцією України , законами Верховної Ради України та указами Президента України.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і  у своїй діяльності керується  його актами (ст. 113 Конституції 
Україна). Одночасно він підзвітний і підконтрольний Верховній Раді 
Україна, але в межах визначених Конституцією України.

Так, згідно ст.85 ч.4 Конституції України Верховна Рада затверджує 
Державний бюджет України та вносить зміни до нього; контролює виконання Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання. Верховна Рада України, крім того, відповідно ст.85 п.13 Конституції, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України. Зрештою, представницький орган України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу 
Верховної Ради України.

Треба брати до уваги, що законодавчий орган не має права призначати і звільняти з посади міністрів та інших керівників центральних органів виконавчої влади, оскільки це виключне право Президента. На підставі організації і діяльності цієї влади Президент міг би нормативними указами регулювати питання організації і діяльності всіх ланок виконавчої влади в Україні. Відповідно до ст.114 Конституції, до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Президент призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра Україна; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку (ст.106 п.9). 
Процес призначення Прем'єр-міністра складається з таких стадій: 
1) Визначення Президентом кандидатури на цю посаду;

2) Розгляд  Верховною Радою України цієї  кандидатури (у разі відхилення - наступне внесення та розгляд  кандидатури на пропоновану посаду).

3) Призначення  Прем'єр-міністра України.

Президент України не пізніше, ніж на десятий  день після вступу на посаду або  припинення повноважень Кабінету Міністрів, після консультацій з Головою  Верховної Ради України та уповноваженими представниками депутатських груп і  фракцій вносить на розгляд Верховної Ради України кандидатуру Прем'єр-міністра України. Після отримання згоди Верховної Ради України Президент України у триденний строк видає Указ про призначення Прем'єр-міністра України.

Повноваження  Кабінету Міністрів України у  відносинах з Верховною Радою України та її органами включають:

- Здійснення  Урядом законодавчої ініціативи  у Верховній Раді України; 
- Участь Кабінету Міністрів у процесі розгляду питань Верховної Ради; 
- Повноваження у зв'язку із затвердженням і контролем за виконанням 
Державного бюджету України, підготовкою, затвердженням і виконанням державних програм;

- Звіт перед  Верховною Радою України про  свою діяльність.

Також Верховна Рада України може висловити недовіру Кабінету 
Міністрів України: Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів 
Україна та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися 
Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності 
Кабінету Міністрів України.

Судова  влада. Третій вид державних органів становлять органи судової влади. Це - Верховний Суд України як найвищий судовий орган в системі судів загальної юрисдикції. У своїй сукупності всі суди складають судову систему 
Україна. Вони здійснюють судову владу шляхом конституційного, цивільного, кримінального та арбітражного судочинства. Органи судової влади постановою законних і обов'язкових до виконання рішень чи вироків, шляхом застосування чинного законодавства на основі принципу рівності всіх перед законом і судом, стримують інші гілки влади від зловживань. При реалізації своєї компетенції органи виконавчої та законодавчої влади повинні діяти в межах закону та наданих їм повноважень, щоб не відчути на собі дієвість судової влади.

Для органів  судової влади характерним є  те, що судді обираються безстроково. Відокремлений місце від судової системи має Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції, в Україну, який відрізняється від судів загальної юрисдикції порядком утворення (судді Конституційного Суду призначаються Верховною Радою України, Президентом та З'їздом суддів України, по 6 суддів), складом (18 суддів), специфікою судового провадження та його процедурою, особливістю рішень Конституційного Суду (вони є загальнообов'язковими, остаточними і не підлягають оскарженню), а також строком призначення на посаду суддів (дев'ять років без права бути переобраним на повторний термін).

ВИСНОВКИ                                                                                                                             ……….Тож, по-перше, ідея поділу влади на три гілки має давню основу в світовій науковій думці. По-друге, принцип розподілу влади було реалізовано у багатьох країнах і довів свою ефективність у здійсненні державного управління. По-третє, формування нової системи управління в сучасній Україні відбувається на засадах поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову і сприяє розбудові незалежної держави.

Система державного управління є однією з головних ознак і умов існування незалежної країни. Подальший розвиток системи управління з урахуванням змін, що відбуваються в умовах сучасного розвитку, сприятиме зміцненню Української держави і підвищенню її ролі у світі.

Таким чином, є всі підстави вважати, що в Конституції Україні поміщаються  відповідні механізми взаємодії  законодавчої, виконавчої та судової  гілок влади, здатні гарантовано  забезпечити принцип відособленості і натомість підконтрольності усіх гілок державної влади та забезпечення їх відповідальності перед законом. Хоча вони і не досконалі, потребують більш детального вивчення і застосування але вже можна говорити про  те, що Українська держава твердо стала  на шлях побудови вільної, незалежної і демократичної держави. Як ми пам'ятаємо, ще декілька років тому український  народ не знав про практичне застосування в нашій країні принципу розподілу  та взаємодії гілок державної  влади та вже сьогодні ми можемо спостерігати конституційне закріплення  цього принципу. Але сама проблема не знімається ні в теоретичному ні в практичному аспекті, оскільки на сучасному етапі державотворення  досить багато випадків конфронтації між владними структурами, особливо між законодавчою і виконавчою, що не допомагає вирішенню досить складних проблем, які стоять перед українською  державою і суспільством.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Дюжев Д. В. Концепція поділу влади як теоретична модель організації державного управління [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mdtss/Economica/2010/R2%5CR2S12.pdf
2. Поділ влади за Конституцією України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.roman.by/r-65901.html
3. Політологія. Підручник / За заг. редакцією проф.. Кремень В. Г., проф. Горлача М. І. – Харків: Друкарський центр «Єдинорог», 2002. – 640 с.
4. Теорія поділу влад [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://otherreferats.allbest.ru/law/00016759_0.html
5. Теорія поділу влади в європейській правовій думці XVIII ст. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKPI_soc/2009_4/Fedorenko.pdf