Управління навчанням

Психологи Н.О. Менчинська  та Д.М. Богоявленський є авторами  теорії засвоєння знань, яка грунтується  на ідеї управління учінням  та включає у його процес  сприймання, аналіз-синтез, асоціації, запам"ятовування, розуміння, застосуван­ня. На думку цих вчених, основною  стратегією управління є вироблення  способів самостійного засвоєння  знань.

 

В.В. Давидов розробив теорію  застосування змістовних узагальнень  з метою підсилення розвивального  впливу уроків. В.В. Давидов виділяє  узагальнення теоретичне, емпіричне  та змістовне. Суть теоретичного  узагальнення полягає в тому, що це опосередкована навчанням  діяльність оволодіння поняття­ми  та загальними уявленнями, закріпленими  в науковому терміні. Характерними  ознаками теоретичного мислення  є те, що суттєвий тип зв"язку, який властивий для об"єкта  пізнання, тобто всезагальне в  ньому абстрагується на якомусь  конкрет­ному факті. Учневі не  потрібне довготривале порівняння  конкретних проявів для виділення  цього внутрішнього суттєвого  зв"язку.

Емпіричне узагальнення  здійснюється при порівнянні  предметів та уявлень про них, що дозволяє виділити в них  спільні властивості, відкидаючи  специфічні, особливі, одиничні ознаки. Таке узагальнення не може  вийти за межі чуттєвої одиничності, а тому не призводить до  утворення абстрактно-узагальненого  поняття. Теоретичне узагальнення  на відміну від емпіричного  відображає внутрішній, всезагальний  зв"язок предметів, воно виходить  за межі чуттєвого досвіду.

 

Змістовне узагальнення  та абстрагування, на думку В.В. Давидова, є дві сторони одного  процесу сходження думки від  абстрактного до конкретного. Абстрагуванням  учень виділяє суттєву характеристику  об"єкта від інших властивостей  та від самого об"єкта пізнання. Ця суттєва характеристика виступає  як особливе відношення, а в  процесі встановлення закономірних  зв"язків його з одиничними  явищами, вона набуває всезагального  характеру. Ця базальна абстракція  в процесі сходження думки  до конкретного називається змістов­ною.

I.B. Занков запропонував  ряд нових принципів, які повинні  були зробити навчання розвивальним.  Він обгрунтував навчання на  високому рівні труднощів, швидким  темпом, забезпечення провідної  ролі теорії в навчанні, усвідомлення  учнями процесу учіння, врахування  особливостей всіх учнів, як  сильних, так і слабких. Цей  напрямок вбирає в себе декілька,  оскільки навчання розглядається  тут, у першу чергу, як управління,  а по-друге, робиться акцент  на усвідомленні учіння. Щоб  дійсно відбулось оволодіння  учінням потрібно ще й створювати  умови для розвитку мисленнєвих  операцій аналізу, порівняння,  доведення. Операціональний складник  учіння, на думку О.В. Скрипченка,  є значущим зумовлювачем успіхів  ) навчанні.

Б.Г. Ананьев обгрунтував  підхід до формування особистості  який полягає у необхідності  поєднувати пізнання, спілкування  те працю. Умови поєднання навчання  та праці в атмосфер: демократичного  спілкування є необхідною умовою  зростанні; особистості. Цей напрямок  орієнтує на всебічне формуванню  особистості, яка б поєднувала  в собі знання про реальність  та відповідні ставлення до  неї.