Історичні етапи становлення соціально-педагогічної роботи як виду професійної діяльності в зарубіжних країнах

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Факультет психології

Кафедра педагогіки

 

 

 

Модульний реферат

З дисципліни « Соціальна молодіжна політика »

На тему: «Історичні етапи становлення соціально-педагогічної роботи як виду професійної діяльності в зарубіжних країнах»

 

 

 

 

Підготувала:

                                           Студентка  ІІ курсу

                                                                  спеціальності «соціальна педагогіка»                                           

               Шугай Ірина Борисівна

Перевірила:

кандидат педагогічних наук

асистент кафедри педагогіки

Васильєва-Халатнікова Марина Олександрівна

 

 

 

Київ-2012

 

План:

Вступ

Розділ І.Особливості  сучасного становища молоді.

1. Проблеми у молодіжному  середовищі з точки зору педагогіки  і психології.

2. Шляхи розв’язання  молодіжних проблем.

Розділ ІІ. Статистика найгостріших суперечностей у молодіжному середовищі.

Висновок

ВСТУП

Актуальність вивчення проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають  у центрі уваги і на стику різних наук. Соціологія відносить їх до найважливіших. Зважаючи на те, що соціальний портрет  молоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальних чинників, соціологія виявляє інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо. Цими ж питаннями переймається ювентологія (наука про різноманітні особливості молоді) — складова сучасної науки про людину.

Соціальне самопочуття молоді є  одним з головних показників розвитку суспільства, а проблема формування її свідомості — однією з провідних у соціології. Для того щоб формування молоді відбувалося адекватно суспільним процесам, необхідно визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми. Серед них є традиційні — кохання, дружба, пошуки сенсу життя, створення сім'ї тощо. Вирішення багатьох проблем залежить від факторів соціального життя. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, самовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є здоров я, освіта молоді, спілкування її з дорослими й однолітками.

Вивчаючи молодіжні проблеми, неможливо  обходитися простим констатуванням позитивних чи тривожних фактів життєдіяльності молодих людей. Потрібен глибокий системний аналіз буття молоді, чим і покликана займатися соціологія молоді.

 

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Психолого-педагогічні проблеми  у молодіжному середовищі

Соціологія  молоді — галузь соціології, яка  досліджує соціально-демографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусу.

Соціологія молоді не тільки запозичує  здобуті ними знання, а й інтегрує їх у цілісну систему, завдяки чому перебирає на себе функції цілісного системного аналізу молодого покоління у соціальній структурі, політичному, економічному, соціальному й духовному житті суспільства.

Сучасні суспільні процеси різко  змінили соціальне, матеріальне  і політичне становище молоді, тому поняття, що характеризували молодь колишнього суспільства («соціальний портрет молоді», категорії («потреби», «поведінка», «діяльність»), потребують су-їасного аналізу, переосмислення та уточнення.

Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем, серед яких найголовнішими є:

— низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків;

— шлюбно-сімейні проблеми (високий  рівень розлучень, сімейних конфліктів);

— низька народжуваність — вже  протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь;

— матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;

— поганий стан здоров'я і зростання  рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);

— втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму.

Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні  за останні десять років її кількість  знизилася з 22 до 20%. За всіма прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.

Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення у соціальну практику державної молодіжної політики, яка повинна бути зорієнтована на створення нової системи професійної підготовки молоді з урахуванням тенденцій сучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подолання відчуження молоді від політичних та суспільних процесів. Але на рубежі XX—XXI ст. ефективній молодіжній політиці стали на заваді: дефіцит соціально-економічних ресурсів, які б могли бути використані для вирішення молодіжних проблем; зниження життєвого рівня молоді, що спричиняє песимізм, соціальну апатію; невідповідність рівня професійної підготовки молоді реальним потребам суспільства; слабка консолідованість молодіжного руху.

Головними структурними ланками такої  політики повинні стати заходи щодо вдосконалення системи освіти молоді, формування та реалізації її соціальних та економічних інтересів, участь у  політичній діяльності, реалізації духовних запитів і потреб.

У зв'язку з цим нового значення набуває соціологія молоді як спеціальна наука, що вивчає закономірності формування розвитку і відтворення молодого покоління.

Таким чином, підсумуємо.

До числа особо тривожних  тенденцій у молодіжному середовищі відноситься відставання рівня  освіти від рівня, досягнутого найбільш розвиненими країнами; прискорення  падіння престижу загального і професійно-технічної  освіти; збільшення числа молоді, що починає трудову діяльність із низьким  рівнем освіти і не маючої бажання  продовжувати навчання; орієнтація багатьох ланок освіти на "потокове" відтворення  робітників, службовців і спеціалістів без урахування вимог споживачів; непідготовленість кадрів вищої, професійної  і середньої школи до роботи в  нових умовах; що посилює відставання матеріально-технічної бази всіх рівнів від нормативних вимог; зниження інтелектуального рівня аспірантського корпуса - майбутнього української науки, відтік обдарованих юнаків і дівчин із багатьох вузів і з країни.

Молоде  покоління здебільшого виявилося  без надійних соціальних орієнтирів. Руйнація традиційних форм соціалізації, заснованої на соціальній обумовленості  життєвого шляху, з одного боку, підвищило  особисту відповідальність молодих  людей за свою долю, поставивши їх перед  необхідністю вибору, з іншого боку - виявило неготовність більшості  з них включитися в нові суспільні  відносини. Вибір життєвого шляху  став визначатися не здібностями  й інтересами молодої людини, а  конкретними обставинами.

На жаль, існуючі економічні і соціальні  програми практично не враховують специфічну соціальну позицію молодого покоління  в процесі суспільного розвитку. У зв'язку з цим необхідно підсилити  увагу до соціальних проблем молоді, визначенню засобів, форм, методів і  критеріїв роботи з молодим поколінням.

Соціальна незахищенність, нестача уваги суспільства  визначає цю соціальну групу як дестабілізуючу суспільну силу, а в це ж час  на молоді лежить відповідальність за майбутнє країни.[2;с.32-35]

Державна  молодіжна політика - це діяльність держави по створенню соціально-економічних, правових, організаційних умов і гарантій для соціального становлення  і розвитку молодих громадян, найбільше  повної реалізації творчого потенціалу молоді в інтересах суспільства.

Система становлення і реалізації державного молодіжної політики являє собою:

1. Спеціальне законодавство про державну молодіжну політику.
2. Державне регулювання молодіжної політики.
3. Планове і фінансове забезпечення державної молодіжної політики.

Одною з  основних проблем проведення державної  політики є її психологічне сприйняття і зведення її до чисто витратної, розподільної, убогої і споживчої, що не стимулює молодих людей до самозабезпечення, новим видам продуктивної і творчої  діяльності, а ставить їх у положення "вічно молодого", що цілком залежить від батьків і держави.

Іншою проблемою  є збережений відомчий підхід до молодої  людини, коли з точкою зору державних  органів вона не розглядається в  комплексі своїх проблем, потенцій, поглядів, середи, а фігурує як "учнівський", "пацієнт", "військовозобов'язаний", "правопорушник" і т.д., до якого  ці органи найчастіше застосовують взаємовиключні міри.

Світоглядні й історичні проблеми створюють трудності в здійсненні державного молодіжної політики.

 

2. Особливості розв’язання молодіжних  проблем

Незважаючи на неоднорідність молоді як соціальної групи можна  спробувати вибудувати шкалу її цінностей, пам'ятаючи при цьому, що не тільки "питома вага", але і практичне бачення  цінностей у різних категорії  молодих людей різноманітні.

По-перше, безсумнівно прагнення  молоді поліпшити своє матеріальне  положення. Старші покоління вже  багаторазово прокляли, на їхній погляд, користолюбство молодих. Тим часом  прагнення підвищити свій прибуток цілком з'ясовано: без грошей сьогодні людина втрачає можливість не тільки повноцінно розвиватися, але і продовжувати свій рід: діти нині - "задоволення" дороге. Заробіток - не самоціль, а засіб  для задоволення інших, більш  фундаментальних потреб молоді.

По-друге, молодь потребуває в повноцінному спілкуванні. Хиба спілкування  молодь почуває найбільше гостро. З початком радикальних економічних  реформ загострилися відношення в трудових і навчальних колективах, скоротився час дозвілля, а конкуренція в  суспільстві значно підсилила його розшарування. При це діти з заможних сімей страждають не менш малозабезпечених: вони більш схильні неврозам і психічним захворюванням, серед молодих бізнесменів поширений алкоголізм. Сьогодні школи практично не займаються становленням дитячих колективів, не говорячи вже про роботу з дітьми і підлітками за місцем проживання. Відсутність розвиненої і стійкої сфери спілкування породжує проблему самогубств у молодіжному середовищі.

По-третє, дуже важлива для  молодих можливість працювати за спеціальністю. Ця проблема, на відміну  від попередніх, пов'язана з загальною  ситуацією в країні. Хоча високий  заробіток не усе вважають достатньою підставою для зміни цікавої  роботи на менше цікаву, але більшість  випускників вузів змушені вибирати більш вищу оплачувану роботу не за фахом, гублячи кваліфікацію. Причому  заняття торгівлею в молодіжному  середовищі не вважається достатньо  престижним. Робітники фахові, особливо пов'язані з конвеєром, котируються  ще нижче. Причина відходу молоді зі сфери виробництва - відсутність  творчого моменту, неможливість показати себе як професіонала. Можливість професійно займатися політикою молоді люди практично не розглядають, зато такі професії, як лікар і вчитель, знову  переходять у розряд престижних.

Патріотизм не входить  у число базових молодіжних цінностей, тим більше що впав престиж термінової служби в армії число "відмовників" і "уклоністів" перевищило всі  мислимі межі. Відстрочка від призову  в армію стає проблемою не тільки соціальною, але і політичною: це посилює напруженість і протистояння в суспільстві.[ 4;с.207-212]

 

 

Розділ ІІ. Статистика найгостріших суперечностей у молодіжному  середовищі.

 

З метою визначення соціальних проблем українського суспільства, що найбільше непокоять українську молодь, респондентам було запропоновано  визначити своє ставлення до деяких з них, а також назвати проблеми, які молоді люди найчастіше обговорюють  зі своїми друзями.

До проблем, які найбільше  турбують молодь, респонденти віднесли: безробіття (55%), загальне зниження рівня  життя (37%), зростання злочинності (36%), зростання цін (45%), зубожіння населення (31%), наркоманію (25%), низький рівень заробітної плати (42%), СНІД (23%).

Проблеми, що стосуються забезпечення здорового способу життя, турбують загалом кожного десятого респондента  віком 15-22 роки: зловживання палінням (10%), недостатні можливості для занять фізичною культурою та спортом (9%), низький  рівень поінформованості про здоровий спосіб життя (3%), алкоголізм (8%), стан довкілля, екологія (18%), низький рівень медичного  обслуговування (18%) (див. діагр. 1).

Діаграма 1

Розподіл відповідей на запитання: "Які з перелічених  нижче проблем непокоять сьогодні Вас та Ваших друзів понад усе?"*,%

* У діаграмі наведений розподіл  відповідей стосовно найбільш  часто згадуваних респондентами  проблем.

** Респонденти  могли назвати кілька проблем,  тому сума відповідей не дорівнює 100%.