Сприяння мобільності студентів та викладацького складу

Поширюється застосування модульних  технологій поточного та підсумкового контролю знань, впровадження об'єктивного педагогічного контролю, зокрема тестових технологій.

Експеримент об'єктивно зумовив певне підвищення статусу та ролі студента як суб'єкта освітньої діяльності завдяки його участі у формуванні індивідуального навчального плану, підвищенню його відповідальності за результатами навчання, самоорганізації власної освіти (системність та систематичність індивідуальної і самостійної роботи), участі в управлінні навчальним процесом.

Перші результати педагогічного експерименту засвідчили, що для досягнення його мети існує необхідність удосконалення запроваджених та напрацюван-ня нових підходів.

Існує потреба розширити педагогічний експеримент задля забезпечення в повному обсязі гармонізації вищої освіти в Україні зі змістом та організацією освітньої діяльності, які відповідають вимогам Болонського процесу.

Перед Міністерством освіти і науки  України та учасниками педагогічного експерименту постають завдання:

- вдосконалювати навчально-методичне забезпечення кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

- вдосконалювати законодавчу базу України з питань забезпечення гарантії якості вищої освіти, мобільності студентів, викладачів, науковців, випускників та можливості здобути вищу освіту і навчатись упродовж всього життя;

- продовжувати моніторинг педагогічного експерименту у вищих навчальних закладах з метою виявлення, узагальнення та поширення кращого досвіду;

- спрямувати зусилля науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації на підготовку навчально-методичного і програмного забезпечення, особливо на організаційно-методичне забезпечення самостійної роботи студентів.

Нині ми вже можемо зазначити, що Міністерство освіти і науки України  Наказом № 812 від 20.10.2004 р. «Про особливості  впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу» в пункті 3 встановило, що:

- розмір кредиту ECTS для напрямів підготовки (спеціальностей), з яких проводиться педагогічний експеримент, становить 36 академічних годин. Нормативна кількість залікових одиниць на один навчальний рік — 60 кредитів ECTS;

- кількість кредитів ECTS на навчальну дисципліну визначається діленням загального обсягу годин із навчальної дисципліни на ціну кредиту (з округленням до 0,5 кредиту). Загальний обсяг годин із навчальної дисципліни повинен враховувати час на проведення лекцій, практичних, семінарських та лабораторних занять, консультацій, практик, самостійної та індивідуальної роботи і контрольних заходів;

- у навчальних та робочих планах експериментальних напрямків підготовки (спеціальностей) додається додаткова графа «Кредити ECTS»;

- в академічній довідці в графі «Години» через дріб зазначається кількість кредитів ECTS, а у графі «Оцінки» через дріб — оцінка за шкалою ECTS.

Також у Законі (пункт 5.1.) зазначено, що до кінця 2004/2005 навчального року має бути впорядкована термінологія кредитно-модульної системи організації навчального процесу та створений тлумачний словник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Шляхи вирішення та вдосконалення

 

Підготовка української вищої школи до академічної мобільності може мати два етапи. Перший етап — переміщення студентства між ВНЗ України. Нині навіть при переведенні з одного навчального закладу до іншого в межах однієї спеціальності можливе виникнення суттєвої академічної різниці, хоча всі навчальні заклади країни діють згідно із затвердженими стандартами вищої освіти.

Другий етап — системне партнерство ВНЗ, де мобільність є частиною відносин, на які впливають такі фактори:

- місцерозташування ВНЗ (у різних конкурентних середовищах або в єдиному);

- фінансова скоординованість навчання в різних навчальних закладах;

- паритетність, особливо в обміні студентів, які навчаються на умовах державного замовлення.

Необхідно відповісти на запитання: «Як  надати можливість студентам України  використати права щодо полегшення доступу мешканцям кожної країни Європи і студентам навчальних закладів до освітніх ресурсів та ринків праці інших країн» (Лісабонська конвенція, Сорбонська і Болонська декларації).

Зазначимо три принципи, які є  найважливішими для виконання в  нашій державі: мобільність членів освітянського простору, насамперед студентів, привабливість освітянських послуг та можливість працевлаштування. Об'єднує ці три принципи те, що вони не стосуються безпосередньо системи освіти, це — прерогатива держави. У вітчизняних умовах можуть бути виконані під час соціоекономічного інтегрування країни в європейський простір.

В Україні мобільності заважають системні невідповідності, візовий режим, економічні характеристики нашої країни, зрештою, різниця між рівнем життя в Україні та країнах ЄС. Але, коли йдеться про інтернаціоналізацію освіти — зусилля держави мають бути ексклюзивними.

Привабливість ВНЗ для студентів — це комплексна компонента, яка враховує перспективу для кар'єри, якість та вартість навчання і проживання, доступність побутових послуг, відповідність до європейських освітніх стандартів тощо.

Працевлаштування — це третій принцип  забезпечення прав людини на транснаціональну освіту. Болонська декларація підтвердила, що можливість влаштування на роботу — це основне питання для вищих навчальних закладів у всій Європі; це стратегічна мета, яка не має альтернативи. Працевлаштування — це індикатор успіхів усього Болонського процесу в цілому. Він настільки важливий, що в дискусіях про доцільний термін навчання на будь-якому рівні учасники дійшли висновку, що навчатися, використовуючи принцип «навчання через усе життя», потрібно доти, доки не знайдеш роботи.

Запровадження мобільності в Україні  передбачає:

- заснування в організаційно-функціональній структурі ВНЗ міжнародного офісу та бюро для організації обміну студентами та викладачами;

- створення банку даних про світові, європейські та національні університети і їх навчальні матеріали;

- інтернаціоналізація та скоординованість навчальних планів;

- впровадження кредитно-модульної системи ECTS;

- розробка веб-сторінок, які б відображали процеси, що відбуваються у створених консорціумах;

- створення необхідної системи кураторства, яка допомогла б студентам та викладачам у практичній реалізації їхніх потреб щодо мобільності;

- організація студентських служб для адаптації студентів у новому середовищі;

- створення нової системи підвищення кваліфікації та перепідготовки для професорсько-викладацького складу, яка задовольняла б потреби ринкової економіки України для реалізації важливого загальноєвропейського принципу «освіта через усе життя»;

- упорядкувати систему наукових ступенів в Україні, яка відповідала б міжнародним стандартам. Згідно з Берлінським комюніке 2003 року, нам було б вигідно до наявної системи «кандидата та доктора наук» додати науковий ступінь «доктора філософії». Для багатьох науковців були б зняті перешкоди у мобільності на європейському науковому й освітянському просторах. Традиційна ж система наукових ступенів була б, як і раніше, затребувана на внутрішньому ринку праці до того часу, поки доля як першої, так і другої систем остаточно не вирішиться у майбутньому;

- Міністерство освіти і науки має упорядкувати термінологію мобільності студентів та професорсько-викладацького складу в Україні, та створити відповідний тлумачний словник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

У вищу освіту європейського простору можуть увійти держави, які повністю сприяють студентському самовиявленню, яке забезпечує золота тріада — мобільність, привабливість, працевлаштування.

Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан потрібно глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості вдосконалення на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися у гармонійному взаємозв'язку з суспільством у цілому, беручи на себе роль його провідника.

На сучасному етапі концепцію реформування вищої освіти слід докорінно переглянути, а також необхідно створити програму послідовного її зближення з європейським освітнім і науковим простором.

Уряд України має прийняти політичне  рішення, яке б сприяло проведенню зазначених реформ та було б покладено в основу зовнішньої політики держави, спрямованої на інтеграцію вітчизняної системи вищої освіти в європейський простір.

Ми вступаємо до Болонського процесу. На цьому шляху важливо аби наші перетворення не виявились поверховими, косметичними і не звелися лише до конференцій і обговорень. Вони мають досягти бажаної мети: дати молоді змогу, співпрацюючи з Європою, розбудувати Україну і зробити нас громадянами європейського континенту. Українська вища освіта має глибокі та славетні традиції. Спираючись на власний та запозичуючи закордонний досвід, необхідно впроваджувати раціональне своє.

Отже, академічна мобільність стає невід'ємною складовою сучасної освіти і зростатиме надалі. Для України досягнення ефективної міжнародної академічної мобільності в контексті Болонського процесу реальне лише за умови створення продуктивної системи національної мобільності, нормативно-правової бази, організаційно-економічного механізму, визначення джерел фінансування та готовності до партнерства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Белов В. А. Проблемы формирования  и реализации концепции международной  академичной мобильности в России // http: www.prof.msu.ru

2. Бринёв С. Н., Чуянов Р. А. Академическая мобильность студентов как фактор развития процесса интернационализации образования // http:www.prof.msu.ru

3. Гуляєва Н. М. Мобільність викладачів і студентів: проблеми та орієнтири // Матеріали VI щорічної міжнародної конференції «Розбудова менеджмент-освіти в Україні» (17–19 лютого 2005 року м. Дніпропетровськ). — К.: Навч.-метод. центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005.

4. Згуровський М. З. Болонський процес — структурна реформа вищої освіти на європейському просторі // http: www.idn.polynet.lviv.ua

5. Карпенко М. М. Пріоритети  розвитку вищої освіти в Україні в руслі загальноєвропейських тенденцій // http: www.niurr.gov.ua

6. Секційне засідання «Мобільність  професорсько-викладацького складу  та студентів в Україні. Переваги  обміну ідеями та досвідом» / Матеріали VI щорічної міжнародної конференції «Розбудова менеджмент-освіти в Україні». — Дніпропетровськ, 2005.

7. Менеджмент та бізнес-освіта України в глобальному конкурентному середовищі // Матеріали VI щорічної міжнародної конференції «Розбудова менеджмент-освіти в Україні» (17–19 лютого 2005 року, м. Дніпропетровськ). — К.: Навч.-метод. центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005.

8. Основні засади розвитку вищої  освіти України в контексті  Болонського процесу. Документи  і матеріали. Травень–грудень 2004 р. — Ч. ІІ / Упорядники: М. Ф. Степ-ко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубіянко, І. І. Бабин — Тернопіль: Вид-во ім. В. Гнатюка, 2005.

9. Савченко О. І., Несторенко Р.  О. Створення міжнародних та  національних університетських консорціумів як запорука успішного розвитку бізнес-освіти // Матеріали VI щорічної міжнародної конференції «Розбудова менеджмент-освіти в Україні» (17–19 лютого 2005 року, м. Дніпропетровськ). — К.: Навч.-метод. центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005.

10. Сагинова О. В. Интернационализация высшего образования как фактор конкурентоспособности // http: www.marketologi.ru

11. Старенька И. Болонский процесс. Перспективы внедрения в Украине // http: www.health-ua.com

12. Ященко Л. А. Трансформации  системы высшего (университетского) образования Украины в постсоветский  период // http: www.charko.narod.ru