Проблема батьківського авторитету в історії та теорії педагогіки

3. Формування конкретних навичок  самоаналізу й аналізу поведінки  дітей на основі усвідомлення  амбівалентності (подвійності) людських  стосунків. Через аналіз власних  реакцій батьки доходять висновку  про те, що емоційний досвід  не є ні логічним, ні обґрунтованим, а існування на перший погляд  суперечливих почуттів є більше  нормою, ніж небажаним фактом  у житті людини.

4. Формування навичок психологічної  адаптації, відкриття нових педагогічних  підходів до нормування поведінки, успіхів у навчанні дітей та  інших проблем сімейного виховання  на основі індивідуального підходу  до кожної сім'ї, дитини, батька, матері.

Програма «Тренінг ефективності батьків» педагога і психотерапевта Томаса Гордона має на меті стимулювання процесу поступового самоототожнення батьків з « моделлю демократичних взаємин». Працюючи з дітьми, які, на думку їхніх батьків, мали психологічні проблеми, Т. Гордон виявив, що насправді батьки були незадоволені своїми взаєминами з дітьми, не вміли вирішувати власні проблеми і проблеми дітей, взаємодіяти з ними. Вони відчували, що не можуть реалізуватися як батьки. Подоланню цього, на його погляд, сприяє вироблення здатності говорити про свою дитину в термінах конкретних особливостей і фактів її поведінки, а не оцінок її як особистості; усвідомлення важливості власної поведінки стосовно поведінки своїх дітей; відвертість у спілкуванні; розуміння захисних реакцій дітей на несправедливі вимоги; запобігання авторитарності у взаєминах з дітьми.

3.2.Правила сімейного виховання

Батьки, які прагнуть оволодіти педагогічною культурою, мають постійно аналізувати свої дії, критично ставитись до виявів фальшивого авторитету і витісняти їх із власної поведінки.

У системі сімейного виховання необхідно дотримуватися таких правил:

• люби свою дитину; радій її присутності, сприймай її такою, якою вона є, не ображай П, не принижуй, не порушуй її впевненості в собі, не піддавай її несправедливому покаранню, не відмовляй їй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе;

• постійно вдавайся до похвали дитини за її правильні вчинки. Цим ти спонукаєш її до активної дії;

• оберігай свою дитину від негативних фізичних і моральних впливів;

• створюй у сім'ї моральний затишок. Нехай сімейне вогнище буде джерелом спокою, радощів, поваги, справедливості та захищеності;

• будь для своєї дитини взірцем поведінки, доброчинності;

• підтримуй щирі родинні зв'язки з бабусями і дідусями, іншими родичами, друзями;

• не забувай, що діти люблять гратися. Знаходь час для організації цікавих ігор з ними;

• залучай дитину до посильної праці разом з дорослими;

• створюй умови, щоб дитина набувала життєвого досвіду, долала труднощі;

• чекай від дитини тільки таких думок, суджень і оцінок, на які вона спроможна залежно від рівня розвитку, соціального досвіду;

• привчай дитину до толерантності, культури спілкування з ровесниками, старшими і молодшими;

• залучай дитину як повноцінного члена сімейного колективу до розв'язання побутових проблем, що виникають у сім'ї;

• не виконуй за дитину тих завдань, з якими вона може впоратися самостійно;

• домагайся, щоб вимоги до дитини були однакові від усіх членів сім'ї;

• наполегливо працюй над формуванням у дитини почуттів гуманізму і милосердя у ставленні до людей, природного довкілля;

• постійно залучай дитину до різноманітних видів діяльності.[4]

ВИСНОВКИ

Виховання дітей починається з віку, коли ніякі логічні докази й пред'явлення суспільних прав взагалі неможливі.

Зміст авторитету у тому полягає, що він не потребує жодних доказів, що він приймається як незаперечна перевага старшого, як сила і цінність, видима, як кажуть, простим дитячим оком.

Батько й мати, у очах дитини повинні мати цей авторитет.  Батьки, які по-справжньому люблять дітей, усвідомлюють свою місію, намагаються здобути визнання в очах дитини своєю мудрістю, людськими чеснотами, зацікавленим, добрим, обґрунтовано вимогливим ставленням до неї, до себе, інших людей. Важливо, щоб дитина, спостерігаючи за своїми батьками, сама високо оцінила їх, виявила прагнення бути подібною на них[1].

1. Аза Л.О.,Лавриненко Н.В.Батьків авторитет. – К.: Політвидав України 1986. – 92с. – (Сер. «Сім'я і суспільство»).
2. Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях. — К.: Знання, 2005. — (Вища освіта XXI століття).
3. Макаренко А. С. Книга для батьків. — К., 1969.
4. Омельченко В.Л. Теорія і методика виховання – К.: Знання, 2008.