Педагогічна діяльність Якова Миколайовича Колубовського

  З 1899 і по 1917 рік вчений працює секретарем редакції журналу Міністерства Народної Освіти. Свідченням високої оцінки його наукової, громадської діяльності стало обрання Я. Колубовського у 1918 році директором Колегії Павла Галагана в Києві. Однак в силу непростих історичних колізій (пов’язаних, насамперед, з ліквідацією УНР) першого вересня 1920 року розпочинається педагогічна діяльність Я.М. Колубовського у Глухівському інституті народної освіти на посаді професора кафедри філософських і педагогічних дисциплін. Крім цього, він обіймає посаду декана літературно-історичного факультету, викладає курси історії філософії та історії педагогіки.

У 1923 році філософ, педагог, організатор освіти Я. Колубовський стає ректором Глухівського учительського інституту. Його діяльність на цій посаді складалась дуже непросто. Так звана “демократизація ” інститутського життя спровокувала  події, що призвели до закриття у 1924 р. Глухівського інституту.  

Як свідчить архівна  справа, що знаходиться у фондах Ніжинського  відділу  Державного архіву Чернігівської області (з назвою “Справа про ліквідацію Глухівського ІНО” )[1, ф. Р-6121, оп.1, спр.370, арк.. 1 – 9], у її матеріалах відсутні відомості про працевлаштування викладачів ліквідованого інституту. Але відомо, що до штату викладачів Ніжинського інституту народної освіти наприкінці літа 1924 року було переведено професора та в.о. ректора Глухівського інституту Я. Колубовського – ученого, фахівця в галузі дефектології, професора й декана факультету соціального виховання Глухівського інституту народної освіти, ректора цього ж інституту. Обіймаючи посаду професора психології та педопсихології, вже через місяць, 22 жовтня 1925 року, Я. Колубовський отримує звання професора І категорії. Практично відразу у стінах університету він організовує студентський семінар підвищеного типу з педагогіки та педології. Ним були розроблені й реалізовані  програми з анатомії, фізіології, психології, рефлексології, історії й теорії педагогіки; програма практичного дослідження з проблем профорієнтації випускників середніх шкіл; складена “професіограма нормального вчителя”.

У статті “Ніжинська каденція глухівчанина  Якова Колубовського”                 С. Зозуля зазначає, що, поява в Ніжині авторитетного вченого не забарилася з наслідками. “Він першим почав викладати тут курси педологічних дисциплін…, брав участь у керуванні інститутом…” [5, с.182]. Крім цього, у першому  півріччі 1924-1925 навчального року, як допоміжний консультативно-методичний орган, була організована Секція керівників інституту і здійснено перехід на лабораторно-бригадний метод навчання (так званий Дальтон-план). Під керівництвом Я. Колубовського було створене загальноінститутське методичне об’єднання консультаційної допомоги місцевим учителям шкіл. Він також керував кабінетом педології та рефлексології, який згодом змінив свій статус на рефлексологічну лабораторію. Лабораторія під керівництвом                Я. Колубовського проводила експериментальні дослідження із вивчення психологічних і фізіологічних особливостей  дитячого колективу, професійних інтересів підлітків і діяльності педагогів.

На початку 1928-1929 навчального року  Я. Колубовський подав заяву про звільнення з посади професора Ніжинського інституту народної освіти.

Восени 1928 року Я. Колубовський повертається до рідного Глухова. Перебуваючи  тут, він займається перекладами, пише статті, веде широке листування, іноді ненадовго від’їжджає, аби провідати сім’ю, яка залишилася у Ленінграді [3, с.21]. Останній лист від нього до Правління Ніжинського інституту був датований 11 квітня 1931 року.

Відзначаючи внесок нашого земляка у популяризацію педагогічних ідей, зазначимо, що саме йому належить стаття “Педагогіка” в знаменитому словнику Брокгауза – Ефрона. В ній, окрім визначення поняття, автор досліджує основні етапи становлення цієї науки від Квінтіліана до наших днів. Особливе місце в статті займають проблеми гуманістичної педагогіки, де автор зупиняється на характеристиці поглядів Вержеріо, Вівеса, Мелахтона, Штурма, Неандера, Троцентдорфа, Коменського, Локка, Руссо, Песталоцці, Фребеля, Козельського, Гербарта, Дістервега, Пирогова та ін. Перу Якова Миколайовича  належать також статті “Педагогічні інститути”, “Педагогічні класи”, “Педагогічне товариство”, “Педагогічне товариство взаємної допомоги”, “Ушинський”, “Песталоцці” , “Підготовка педагога” та багато  інших [Дод. Д]. У них він пропагує ідею сучасної педагогіки, звертаючи основну увагу на необхідності навчання дітей рідною мовою, доводить до читача зміст найавторитетніших педагогічних видань.

 І вже зовсім  сучасними видаються проблеми  та завдання, що ставляться ним  перед педагогікою в статті “Підготовка педагога” [7]. У цьому дослідженні науковець розкриває значення підготовки вчителів для майбутнього. На думку автора, на перший план потрібно поставити турботу про особистість педагога, бо він… має бути беззаперечним авторитетом” [7, с.68]. Я. Колубовський зазначає, що в університетах, за дуже рідким винятком, про педагогіку немає і згадки. Тому потрібно постійно підвищувати рівень підготовки учителів і створити для педагогів всі умови для “живої і плідної діяльності”. Я. Колубовський стверджує, що педагогу потрібна широка загальноосвітня і спеціальна підготовка, котра б здійснювалась обов’язково у стінах університетів, де “майбутній педагог може подихати життєдайним повітрям науки, яка бере за ідеал тільки беззаперечну істину” [7, с. 76].

Як бачимо, його думки  і настанови є актуальними й понині, коли осмислюється образ майбутньої школи і формується філософсько-освітня концепція вітчизняної педагогіки ХХІ століття.

В особі Якова Колубовського  поєднані ті риси, які завжди визначали  Педагога і Громадянина, інтелігента  і ерудита, вчителя учителів. 

 

Висновки

На основі здійсненого системного аналізу філософсько-педагогічних ідей Я. Колубовського можна зробити такі висновки:

1.  У дослідженні, відповідно до його мети й завдань, висвітлено сутнісні характеристики філософсько-педагогічних Я. Колубовського. Доведено, що він належить до числа учених-педагогів, які стояли біля витоків педології, педагогічної психології, тифлосурдопедагогіки, соціальної педагогіки.

2. З’ясовано, що Я.  Колубовський здійснив ґрунтовне  історико-філософське дослідження розвитку філософських ідей у Росії, надрукувавши фундаментальну працю “Die Philosophie in Russland” і узагальнивши в ній особливості розвитку філософії від її витоків і до початку ХХ століття, відстоявши, по суті, її право на автентичне існування. Окрім цього, вчений намагався розкрити паростки національних самобутніх філософських систем, оригінальних етико-гуманістичних концепцій, які відобразилися у поглядах представників вітчизняної (української) філософської та педагогічної думки, довівши, що вони розвивалися цілком на рівні передових європейських філософських та педагогічних систем.

3. Існує нагальна потреба  у вивченні та творчому використанні  ідей Я.М. Колубовського з питань  осмислення передового зарубіжного  педагогічного досвіду, які знайшли своє відображення у його численних статтях для Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, публікаціях у часописах “Вопросы философии и психологии”, “Русская школа”, “Слепой”, “Слепец”, підготовчих матеріалах до замисленої ним багатотомної “Педагогічної енциклопедії”.

Проведене дослідження  не вичерпує всіх аспектів обраної  науково-педагогічної проблеми і передбачає потребу у її подальшій розробці.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Вахметова Т. А. Социокультурные ценности этноса как фактор формирования нравственных отношений учащихся школ исскуств : автореф. дисс. …канд. пед. наук : 13.00.05 “Теория, методика и организация социально-культурной деяльности” / Т. А. Вахметова. – М., 2007. – 18 с.
2. Ганиянц М. В. Российское любомудрие в первой половине ХІХ века : философия и история философии в университетах и духовных академиях: автореф. дисс. … канд. ист. наук : 07.00.02 “Отечественная история” /  
   М. В. Ганиянц. – М., 2003. – 18 с.
3. Заремська Н. І. Сторінки педагогічної біографії Я. М. Колубовського / Н. І. Заремська // Матеріали IV Сумської обласної наукової історично-краєзнавчої конференції (14-15 грудня 2001 р.), ч. 1. – Суми : СумДПУ  
   ім. А.С. Макаренка, 2001.– С. 18–21.
4. Заремський М. Й. Історіософія Я.М. Колубовського та її вплив на дослідження філософського процесу в Росії / М. Й. Заремський // Матеріали IV Сумської обласної наукової історично-краєзнавчої конференції (14-15 грудня 2001 р.), ч. 1. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2001.– С. 63–67.
5. Зозуля С. Ю. Ніжинська каденція глухівчанина Якова Колубовського / С. Ю. Зозуля // Сіверщина в історії України : Матеріали сьомої науково-практичної конференції. – Суми : ВБ “Еллада”, 2008. – С . 177–181.
6. Колубовский Я.  Международный съhздъ по дhламъ спhпыхъ в Лондонh. Издание Попечительства Императрицы Марии Александровны о слhпыхъ. – Петроградъ : Сенатская типография, 1915. – 75 с.
7. Колубовский Я. Подготовка педагога /Я. Колубовский // Русская школа. – 1899. – № 4 (апрель). – С. 65-76.
8. Мошик І. В. Роль вищих навчальних закладів Чернігівщини у підготовці української інтелігенції (20-ті-30-ті роки ХХ ст.) : автореф. дис. … канд. іст. наук : спец. 09.00.12 “Українознавство” / І. В. Мошик. – К., 2011. –  
   20 с.
9. Страничка из жизни коллегии Павла Ґалаґана // Киев. старина. – 1901. – Т. 75. – № 10–12. – С. 177–178.
10. Ткачук М.Л. Київська академічна філософія  ХІХ – початку ХХ і становлення історико-філософської науки в Україні : автореф. дис. … доктора філософських наук : 09.00.05 “Історія філософії” / М. Л. Ткачук. – К., 2001. – 36 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

Додаток А

Яків Колубовський –  науковець, філософ, педагог

 

 

 

Додаток Б

Глухівський інститут народної освіти

 

 

 

Додаток В

Праці Якова Колубовського

 

 

 

 

Додаток Д

Я.  Колубовський –  один із авторів енциклопедичного словника Ф. Брокгауза і І. Ефрона

 

Додаток Е

Праця Я.  Колубовського  «Подготовка педагога» в журналі  «Русская школа»