Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Марта 2013 в 19:17, дипломная работа
Сучасна чотирирічна початкова школа покликана забезпечити становлення особистості молодшого школяра шляхом виявлення і цілеспрямованого розвитку здібностей, формування умінь і бажання вчитися. Практична реалізація цих завдань корегує освітню мету: виховання особистості дитини на основі формування учбової діяльності. З огляду на це урахування вікових можливостей та індивідуальних особливостей учнів стає головним компонентом практичної реалізації кожної навчальної дисципліни.
Вступ
Розділ 1. Педагогічні основи диференційованого навчання молодших школярів
1.1 Мета і завдання диференційованого навчання
1.2 Індивідуально-типологічні властивості молодших школярів як основа диференціації навчання
1.3 Особливості реалізації диференційованого підходу на різних етапах уроку
Розділ 2. Методика організації диференційованого підходу до молодших школярів у процесі навчальної діяльності
2.1 Організація та зміст експериментального дослідження
2.2 Ефективність експериментального дослідження у навчанні школярів
Висновки
Література
С.р. - самостійна робота; В.Р. - варіативно-реструктивна; В.с.р. за зразком - відтворююча самостійна робота; Тв.с.р. - творча самостійна робота; ІП - індивідуальний підхід; д.з. - домашнє завдання.
Учні 2-ї типологічної групи виконують меншу порівняно з 1-ю групою кількість відтворюючих завдань за зразком, більше порівняно з цією ж групою реконструктивно-варіативних завдань з меншою мірою допомоги вчителя і незначну кількість евристичних та творчих завдань зі значною мірою допомоги вчителя.
Для учнів 3-ї типологічної групи, які мають високий темп навчання і не потребують великої кількості завдань відтворюючого характеру для вироблення навички, етап первинного засвоєння знань досить короткий, приблизно вдвічі коротший порівняно з 1-ю групою. Етап закріплення знань теж коротший порівняно з 1-ю і 2-ю групами. Найдовшим є етап систематизації та узагальнення. Тому цим учням необхідно підготувати найбільшу кількість завдань евристичного або творчого характеру, використовувати цей час для виконання завдань високого рівня, які пов'язані з темою уроку, тощо.
Особливості керування навчальним процесом в умовах диференційо-ваного навчання на цих етапах уроку полягають у загальній контрольованості результатів роботи кожної типологічної групи і кожного учня в її складі на кожному етапі уроку. Це досягається завдяки розмежованості у часі завершення етапів роботи для кожної типологічної групи залежно від темпу навчання. За результатами контролю та з урахуванням його результатів на інших етапах уроку й індивідуальних досягнень окремих учнів виставляються оцінки за урок [36].
Перевага такої організації диференційованої самостійної роботи в умовах уроку зі «зміщеними» відповідно до індивідуально-типологічних особливостей етапами уроку полягає і в тому, що вчитель має змогу здійснювати систематично і цілеспрямовано індивідуальний підхід до учнів на тлі класу, який працює самостійно. Тобто така організаційна структура уроку надає можливість для поєднання технології диференційованого та індивідуалізованого навчання (див. технологічну карту уроку).
VI. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання.
Домашнє завдання обов'язково диференціюється відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів. Вчитель повинен забезпе-чити розуміння мети домашнього завдання, змісту та способів його виконання, тобто повинен створити умови для його успішного виконання всіма учнями відповідно до їхньої зони найближчого розвитку.
Як показали результати експериментальної перевірки ефективності запропонованої технології диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку, вона має позитивний вплив на якість знань, навичок та умінь учнів, сприяє активізації їхньої пізнавальної активності, формуванню позитивних мотивів навчання, оптимізує навчальний процес, дає можливість для розвитку творчих здібностей учнів.
Розділ 2. Методика організації диференційованого підходу до молодших школярів у процесі навчальної діяльності
2.1 Організація та зміст експериментального дослідження
Диференційований підхід до школярів - дуже важливий принцип навчання та виховання. Його реалізація передбачає часткову, тимчасову зміну найближчих завдань і окремих сторін змісту навчально-виховної роботи, постійне варіювання її методів та організаційних форм із врахуванням загального і особливого в особистості кожного учня. Диференційований підхід в навчальному процесі означає дієву увагу до школяра, його творчої індивідуальності в умовах класно-урочної системи навчання за обов'язковими навчальними програмами, передбачає розумне поєднання фронтальних, групових та індивідуальних занять для підвищення якості навчання і розвитку кожного учня. Із врахуванням даних положень і було організоване експериментальне дослідження розвивального змісту.
Наше дипломне дослідження мало теоретико-експериментальний характер. Воно проводилося у два етапи:
теоретичний етап (2006-2007 навчальний рік) - була визначена область і проблема дослідження; вивчалася психолого-педагогічна, методична література з даної теми; аналізувалася робота вчителів початкових класів диференційованого характеру; формувалася гіпотеза та завдання дослідження;
експериментальний етап (2007-2008 навчальний рік) - на основі напрацьованої теоретичної інформації реалізувався диференційо-ваний підхід до навчання молодших школярів, вивчалася його ефективність.
Етапи експериментального етапу (формуючого експерименту):
діагностичний - здійснювався з допомогою шкільного психолога і передбачав вивчення індивідуально-психологічних особливостей молодших школярів з метою організації гомогенних груп учнів (наявними знаннями, уміннями, навичками) і научуваності (рівнем потенційних можливостей до засвоєння знань, формування умінь);
власне формуючий експеримент, в процесі якого здійснювалося засвоєння знань, формування умінь і навичок з певної теми із використанням диференційованого підходу і диференційованих форм роботи в експериментальному класі;
констатуючий - виявлялася ефективність запропонованого підходу через порівняння результатів навчання в експеримен-тальному класі із якістю засвоєння знань у контрольному класі;
теоретико-узагальнюючий - основна увага спрямовувалася на теоретичний аналіз і узагальнення результатів експерименту, оформлення роботи та з'ясування подальших перспектив диференційованого підходу на уроках рідної мови.
Експериментальне дослідження проводилося у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. Почапинці Тернопільської області.
Дослідженням було охоплено 40 учнів третіх класів (19 учнів експериментального і 21 учень контрольного).
Наведемо взірець індивідуальної картки для аналізу загальної готовності учнів 3-х класів до навчання:
На підставі цих даних вчитель може виділити в класі кілька груп школярів. Ми виділили три таких групи: “середні”, “сильні” і “слабкі” учні. Відповідно до відмінностей між дітьми і кількістю дітей у групах відбувалася диференціація через групові або індивідуальні завдання.
Експеримент проводився у ІІІ класі, тому відповідно до програми даного класу ми й розробили систему диференційованих завдань. Для учнів експериментального і контрольного класів ми пропонували два тотожних варіанти завдань, з тією, однак відмінністю, що в контрольному класі основною формою роботи була традиційна - фронтальна, а в експери-ментальному класі застосовувалася диференціація завдань за рівнем складності, причому кожен рівень пропонувався іншій групі (використо-вувалась в основному групова та індивідуальна форми організації навчання).
Подаємо орієнтовну модель диференційованих завдань до теми «Звуки і букви. Наголос». Особливість використання завдань трьох рівнів складності полягає в тому, що до III варіанта (вищий рівень) входять елементи І і II, завдання II варіанта (середній рівень) містять елементи І, а завдання І повинні вміти виконувати всі учні (І в. - низький рівень знань).
І етап
І варіант. Учні працюють з учителем. (Скоромовки, метаграми, загадки добираються зі збірничка додаткових вправ, що подані в додатку ...
II варіант. Прочитайте виразно текст. У виділених словах вимовте спочатку голосні, а потім приголосні звуки. Спробуйте змінити у цих словах перший звук на інший. Яке вийде слово? Складіть з ним речення.
Равлик, равлик, вистав ріг --
дамо сиру на пиріг!
Виставляє равлик роги:
-- Геть з дороги!
(Народна творчість)
Наприклад: равлик -- Павлик, сиру -- миру, роги - ноги.
ІІІ варіант. Прочитайте слова. У кожній парі допишіть слово, яке відрізняється від попереднього лише першим звуком (не буквою!).
Зразок: джаз -- газ, джміль -- хміль.
Дзень -- ..., дзявкати -- ..., льон -- ..., люк - ..., ти -- ..., юшка -- ..., тяма -- ..., ясно -- ..., щенят -- ...
Усно складіть кілька речень.
ІІ етап
І варіант. Додавши дзвінкий приголосний, утворіть нові слова від поданих.
Зразок: коза -- козак.
Рука, буква, міль, коса, буря.
Усно складіть з ними речення.
II варіант. Пригадайте і запишіть якнайбільше слів, що мають склади -- назви нот (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі).
Наприклад: до + ля = доля; по + мі + до + ри = помідори; до + мі + но = доміно.
III варіант. Знайдіть і запишіть слова, які б мали такі значення під час читання:
зліва направо справа наліво
листяне дерево бук геометрична фігура
гул голосів гам чарівник
площа для
сільськогосподарських
робіт тік домашня тварина
розряд речей за якістю сорт канат
злак рис молочний продукт
синонім прислівника
тепер зараз тепер
III етап
І варіант. Прочитайте текст. Про що цей вірш? Порівняйте вимову і написання виділених слів. Як співвідносяться голосні звуки в цих словах? Назвіть тверді й м'які приголосні звуки у кількох словах вибірково.
І. Ніхто не забутий,
На попіл ніхто не згорів.
Солдатські портрети
На вишитих крилах пливуть...
І доки є пам'ять в людей
і живуть матері,
Допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
(Б. Олійник).
II варіант. Випишіть у три колонки слова, у яких:
1) звуків і букв порівну;
2) звуків менше, ніж букв;
3) звуків більше, ніж букв.
Радію, праця, рідня, дзюркіт, авіалінія, алюміній, дощ, жолудь, емальований, цятка, об'їзд, сім'я, розбуджений, електродзвоник, троє, ячмінь, льон, ідея, обсаджувати.
Ключ. З перших літер має скластися вислів: Праця -- джерело радості.
ІІІ варіант. Робота з кросвордом або ребусами, що вміщені у збірничку (див. додаток 2).
Пізнавальні завдання потребують від учнів пошуку нових знань і способів дій. У них розвивається інтерес до мови як навчального предмета.
Місце пізнавальних завдань у структурі уроку може бути різним. Воно залежить від багатьох факторів: типу навчального матеріалу; рівня підготовки учнів; часу, відведеного на вивчення теми; дидактичної мети, визначеної вчителем, та ін.
Працюючи над темою “Роль слів у побудові тексту”, ми пропонували роботу з деформованим текстом, причому кожній групі давали різні за складністю завдання.
Завдання 1.
Поділіть текст на речення. Запишіть, поставте, де потрібно, розділові знаки.
Люди сіють хліб щедро оспівана ця праця людська зерно для людини і досі залишається зеленим дивом воно безсмертне кинуте в землю стає колосом наливається соками землі й сонця красується радує урожаєм нелегко дається хліб справжню ціну йому складають хлібороби.
(М. Сингаївський).
Завдання 2.
Складіть і запишіть зв'язний текст з деформованих речень.
Усе в лісі співає.
до, пішли, лісу, ми, весною;
легенький, подихнув, вітерець;
в, заспівали, всі, лісі, дерева;
"кожне, "свою, співало, пісню, дерево;
співала, білокора, пісеньку, красуня, ніжну, береза;
піснею, дуб. мужньо, вчив, своєю, бути, і, відважними, сильними.
(За В. Сухомлинським).
Завдання 3.
Прочитайте подані речення. Виберіть з них ті, що вам подобаються, і складіть з ними розповідь “Рання осінь” Запишіть.
Настала осінь. А на порозі вже стояла осінь. Пожовкле листя на берізках, почервоніло на кленах. У зелені коси берізки вплелися золоті стрічки. Прощальним багрянцем спалахнули клени. Осінь сплела сітку із срібних ниток бабиного літа. У повітрі летить легка павутина бабиного літа. Одягла коралове намисто шипшина. На кущах шипшини з'являються червоні ягідки.
На уроках з розділу «Будова слова» (3 клас) ми використовували також вправи на засвоєння учнями слів-синонімів і антонімів, маючи на увазі, що:
а) за синонімічних і антонімічних зв'язків слів не потребує додаткового часу, а здійснюється в процесі вивчення програмового матеріалу;
б) систематичні спостереження учнів за синонімічними рядами слів формують навички аналізу мовних явищ, узагальнення фактів;
в) вправи з синонімами й антонімами сприяють органічному поєднанню вивчення граматики й орфографії з розвитком дитячого мовлення, зокрема, з виробленням точності добору потрібного слова.
Ми пропонували завдання:
1. Знайдіть у тексті слова, близькі за значенням:
Ось і прийшла зима. Дрімає зимовий ліс, а за вікном виє віхола. Вітер налітає згори і знизу, жбурляє сніжинки в шибку.
Я притулився чолом до холодної шибки і, не можу відвести очей від сніговиці. Я уявляю себе уже на санчатах, які підхопила заметіль, закрутила, завертіла й понесла в поле.
Чи можна назвати слова заметіль, віхола, сніговиця спорідненими?
Доберіть споріднені слова до слова сніговиця.
2. До поданих слів доберіть із дужок близькі за значенням слова з префіксами:
тихий -- ..., сміливий -- ..., бесіда -- ..., паркан -- ..., сумний -- ..., слабкий -- ...., жорстокий -- .... (Огорожа, безстрашний, розмова, безрадісний, безшумний, безсилий, безжалісний).
3. Замініть у реченнях виділені слова близькими за значенням (синонімами):
Сніг замів усі стежини. Ліс стоїть у білому вбранні.
4. Замініть подані вислови одним словом.
Вести боротьбу -- ..., ставити вимогу -- ...., брати під сумнів --..., одержати перемогу -- ....
5. Подані слова запишіть у два стовпчики; в перший - слова, що означають віддалення від чогось, у другій -- слова, що означають наближення до чогось.
Підповзти, від'їхати, під'їхати, відповзти, відпливати, підпливати, відчалювати, причалювати.
Який префікс надав словам значення віддалення, а який -- наближення?
6. Змініть подані слова протилежними за значенням:
наступати, згорнути, підійти, замкнути, відігнути, прикрутити, прибігти, зв'язати, вивести, розібрати.
У процесі навчання молодших школярів рідної мови ми використовували систему диференційованих завдань на основі добору таких видів робіт, які б забезпечували якісне засвоєння навчального матеріалу, формували стійкі уміння і навички, не зупиняли учбове зростання сильніших учнів та піднімали середніх і слабких до рівня сильних.
Для сильних учнів ми добрали завдання, які вимагали від них самостійності, творчого пошуку; для слабких - завдання, які б підвищували їхню активність у сприйманні й осмисленні нового матеріалу, допомагали систематизації та узагальненню знань.
Ефективним способом диференціювання навчальних завдань виявилися перфокарти. Наприклад, при вивченні теми “Відмінювання іменників за числами та родами” ми проводили словникову роботу із середніми і слабкими учнями:
Информация о работе Педагогічні основи диференційованого навчання молодших