Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського

На початку  ХХ ст. А.І.Анастасієв видав “Руководство для учителей и учительниц народных начальних училищ”. Отримала схвальний  відгук книга відомого педагога В.Водовозова “Предметы обучения в народной школе. Методика обучения грамоте, арифметике и др.предметам”, книга І.В.Скорцова “Записки о педагогике”. Ці праці відомих на той час педагогів були рекомендовані Міністерством народної освіти для жіночих інститутів і гімназій. Витримав декілька видань “Курс педагогики для учителей институтов, высших женских курсов и педагогических классов женских гимназий (Теория и практика воспитания)” Демкова М.І. (1916). У Київському Жіночому училищі Духовного відомства викладалася книга Г.Попова “Елементарна дидактика”. Книга складалася з двох розділів: “Теорія процесу навчання” та “Теорії навчального плану”. Автор книги висвітлив основи організації мисленнєвого процесу та його перебіг в різні вікові періоди дитини у зв`язку з процесом навчання.

Одним із перших на освітянській ниві вчений педагог виступає за переробку навчальних програм в школах з урахуванням  національного характеру дитини, за навчання рідною мовою, яка “є одним  із наймогутніших вихователів людини”. Науково-педагогічна спадщина мислителя й досі живить думку і практичне виховання дітей в Україні. Не без суму згадував педагог українських хлопчаків, яких з першого ж дня навчання в школі починають ламати на великоросійський лад. Така школа, вважав педагог, нагадує дитині, що вона не дома, а тому завдає душевних страждань.

Ознайомившись з досвідом організації навчальних закладів для малолітніх дітей в  країнах Західної Європи, де Ушинський  вивчав педагогічний досвід, а також  на рідних теренах, він виніс тверде переконання, що “школа, яка приймає своїх підопічних до семи років, лише даремно шкодить здоров’ю дітей та їхньому природному розвитку, підриваючи, таким чином, основи своїх власних навчальних успіхів”. На підтвердження цього він вказує на те, що православна церква допускає до сповіді тільки дітей-семиліток, вважаючи, що цей вік — початок отроцтва та розвитку самосвідомості. Педагогічні переконання основоположника вітчизняної педагогічної думки не враховані в Україні при створенні на початку ХХІ ст. Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи, де передбачається приймати до школи дітей шестиліток.

Педагогічною  антропологією К. Д. Ушинський на рівні фізіологічних і психологічних  пізнань того часу намагався відкрити батькам і педагогам велике значення всебічного вивчення дитини, щоб творча робота свідомості відбувалась широко, різноманітне і скрізь успішно, щоб жодний поштовх дисонансу не заважав цій роботі.

Розвиток  педагогіки й методики відбувався під  впливом спадщини Ушинського. Він  утвердив в теорії і практиці значення жіночої освіти як фундаменту вітчизняної освіти. Головним здобутком у справі підготовки матері до педагогічної діяльності було утвердження найпередовішого звукового, аналітико-синтетичного методу навчання грамоти, методу пояснювального читання в дидактиці початкової школи.

Вітчизняна  педагогічна дидактика, вважав Ушинський, становить найцінніше джерело для  побудови жіночої освіти та підготовки матері, головної виховательки дітей  в суспільстві. Вона була розроблена на основі узагальнення здобутків вітчизняної і зарубіжної педагогіки і психології в середині ХІХ ст. Великий педагог створює низку наукових праць присвячених проблемі жіночої освіти в яких викладає основи дидактики: “Дитячий світ”, Рідне слово”, “Проект деяких реформ у розподілі класів Виховного товариства благородних дівиць і С.-Петербурзького Олександрівського училища”, “Доповідь про необхідність і користь запроектованої реформи”, “Подання про зміни в розподілі предметів по класах Виховного товариства благородних дівиць”, “Пояснювальна записка до проектів програм навчального курсу у Виховному товаристві благородних дівиць і Олександрівському училищі”, “Записка про заснування на 1861–1862 навчальний рік спеціальних педагогічних класів”, “Подання про необхідність деяких змін у складі та курсі спеціальних педагогічних класів”, “Що нам робити із своїми дітьми?”.

Аналіз  основних ідей Ушинського переконує  в тому, що вони є з видатним явищем в історії освіти і головним стимулом суспільного розвитку. Демократична система виховання на переконання К.Д.Ушинського має ґрунтуватися на таких ідеях:

• поступально-висхідному характері розгортання педагогічного  процесу;

• єдності  навчання і виховання;

• визнання розумово-розвивальної і морально-виховної сили учителя;

• системності  у розташуванні навчальних предметів з урахуванням внутрішніх і між предметних зв’язків;

• взаємозв’язку  між попередніми і наступними етапами навчання шляхом свідомої наступності;

• формування почуттів обов’язку і відповідальності;

• ролі мовлення у психічному розвитку дитини;

• виховання  з урахуванням впливу соціального  і природного середовища;

• підготовки в процесі трудового навчання майбутніх робітників і керівників промисловості, ініціативних господарників;

• формування ідеалу особистої праці в житті.

Великий педагог сформулював низку закономірностей – стійких педагогічних явищ з урахуванням педагогічних умов становлення особистості, пізнавальної діяльності дитини та змісту виховання і навчання:

• розвиток інтересу й активності в навчальній діяльності;

• використання дорогоцінного часу життя дитини для її розвитку (перехід від процесу навчання до ремесел);

• визначення співвідношення природодоцільності і  культуровідповідності між спадковим  і набутим людиною в процесі  виховання і спілкування з  середовищем;

• формування розумного простору для самостійного життя серця і волі дитини;

• розвиток активної уваги як необхідної умови  формування ділового практичного характеру  дитини;

• ролі довільного запам’ятовування у формуванні довготривалої пам’яті;

• збудження  думки за допомогою формулювання слова (зв’язного мовлення) в поясненні образів природи.

Великий сівач педагогічних ідей, К.Д.Ушинський  мав високу громадянську мужність і  наукову сміливість відстоювати  ідеї побудови громадської освіти. Найповніше концепція побудови громадської освіти розкрита ним у статті “Про народність у громадському вихованні”, опублікованій у 1857 році. Громадська освіта, вважав педагог, виховує на засадах народності патріотизм, любов до своєї Вітчизни. Аналізуючи стан існуючої системи громадської освіти в Росії, США та багатьох європейських країнах Ушинський прийшов до висновку, що громадська освіта має будуватися на основі багатовікового досвіду народу в цій галузі, виходячи з його кращих педагогічних ідей. Педагог зазначав, що загальної системи виховання для всіх народів не має ні в теорії, ні на практиці бо в кожного народу є своя особлива система виховання. Можна, вважав Ушинський, запозичити “ у наших західних братів”, що випередили нас в освіті, багато корисних винаходів, але дух школи, її спрямованість, її мета повинні бути обдумані і створені нами самими, відповідно до історії нашого народу, ступеня його розвитку, його характеру. У справі громадського виховання думка громади має відігравати важливу роль. Вивчення основних ідей Ушинського щодо громадської освіти переконує нас в тому, що ми маємо справу з видатним явищем в історії педагогічної думки. Особливу увагу приділяв педагог особистості вчителя громадського закладу освіти. Як відомо, в часи, коли жив і творив Ушинський існували державні і громадські заклади освіти. Майбутнє освітньої справи, вважав К.Д.Ушинський, має належати громадській освіті, де виховання дитини здійснюватиметься і школою, і громадськістю. Громадська освіта найблаготворніше впливає на формування особистості людини, яка живе громадськими інтересами і готова віддавати свої сили для її блага. Ті педагогічні теорії й навчальні заклади, що відривають дитину від соціального і природного середовища завдають їй непоправної шкоди.

Перебуваючи в закордонному відрядженні педагог дав високу оцінку системі громадського виховання Англії. Ушинський відзначає, що корпорації Оксфорда і Кембріджа, заснування котрих відноситься до древнього періоду історії Англії, є опорою для всієї системи англійського громадського виховання. Відзначається глибинний вплив на освітню справу 19 ст. знаменитих і найдревніших шкіл Англії – Ітона, Вестмінстера, Гарро, Регбі та ще багатьох корпорацій і приватних навчальних установ. Найхарактернішою рисою незалежності системи громадської освіти в Англії є те, що суспільство не визнає за урядом права входження в справи громадського виховання і зустрічає будь яке втручання з недовір`ям і недоброзичливістю. Всі заклади громадської освіти улаштовані щонайкращим чином і є витвором приватної добродійності, а не урядової чи загальної державної системи виховання, котрої зовсім не має в Англії. Старі університети Англії, підкреслює Ушинський, ще стоять непорушно і з надзвичайною повільністю допускають лише ті реформи, потреба в котрих висловлена вже цілковито в народному житті. ( Найкращим свідченням історичного розвитку британського характеру стало збереження в 30-і роки ХХ ст. парламенту Англії, в той час як парламенти багатьох європейських країн було розпущено. Авт.).

К.Д. Ушинський  цікавився розвитком громадського виховання в Північній Америці. Особливістю громадського виховання полягає в тому, що воно має переважно англійський характер. Патріотизм, привчання до участі в політичному житті громад і громадське (selfgovernment) самоуправління рано розвивається в американській школі. Право на створення шкіл визнана за кожною громадою, яка має сто сімейств або господарств, а все управління школою, її господарча і педагогічна частина знаходяться в руках самої громади. Змагання між громадами є одним з найсильніших стимулів суспільного розвитку. Право інспекції громадських шкіл, так само як і в Англії, купується урядом в громадських школах за певну суму допомоги. Іншою особливістю в улаштуванні громадських шкіл в Північній Америці, підкреслює Ушинський, є те, що там обов`язок громади засновувати школи не обмежується лише елементарними школами. Обов`язки громад стосовно громадської освіти вільно можуть зростати і декілька громад разом становлять навчальний округ, який зобов`язаний утримувати вищу школу. Започатковуються вищі навчальні заклади за підпискою зі збору приватних грошових надходжень, які дозволяють придбати будинок, влаштувати дві-три кафедри, решту доповнює плата з учнів. Особливістю улаштування громадських закладів освіти є прийняття штатами частини витрат на їхнє утримання в обмін на право інспекції.

Педагог розумів взаємозв`язок розвитку суспільства  з поступом громадської освіти. До оцінки впливу системи громадської  освіти на дитину Ушинський підійшов не тільки як педагог, а й як громадянин. Гостра критики офіційної системи виховання в Росії 50 – 70 –х років 19 ст., була адресована усьому тогочасному буржуазному суспільству з його декларованими свободами, брехливістю та антидемократизмом. Великий педагог писав у листі до М.І.Семевського, “що політична свобода не є ще кінцем щастя людського”, бо варто лише позвонити гаманцем і перед вами найпокірніші раби, найнескінченнішого рабства, а всі свободи – парад, яким і захоплюватися вже перестали.

Неможливо розглядати ідеї великого педагога про  формування громадської освіти поза часовими вимірами. Криза сучасного українського суспільства криється не в відсутності структурованого громадянського суспільства, про яке так дбає світова олігархія, а в урядовій системі освіти в Україні. Система громадянського суспільства, що не ставить за мету побудову національної держави в Україні може стати однією із ганебних причин підсічення етнолінгвістичних коренів української цивілізації, котра є однією з найстаріших на Землі. Жорстка централізація системи державної освіти непривабливі явища корумпованості в значній кількості навчальних закладів висвітлюють гостру проблему відродження в Україні громадської освіти. Заслуга Ушинського полягає в тому, що він осмислив і поставив актуальність проблеми побудови громадської освіти як однієї з необхідних умов розвитку суспільства. Варто навести приклад геніального передбачення К.Д.Ушинським майбутнього розвитку освіти та виховання особистості людини, яка живе громадськими інтересами. Такою є освітня стратегія США “Америка – 2000”, що була прийнята в 1990 році і відразу підтримана фінансовою допомогою в розмірі 690 млрд. доларів [6]. Довготривала стратегія розвитку освіти оголосила про зміни в кожній американській громаді: “Американські громади –місце нашого навчання. Громади: всі ми – директори шкіл, учителі, студенти, учні, ділові люди, службовці відповідальних міністерств, засоби масової інформації, медичні та добродійні організації, релігійні та світські кола, законодавці та всі інші зацікавлені сторони та люди доброї волі маємо сприяти якнайкращому плануванню, врахуванню всіх можливих проблем, що можуть виникнути на шляху створення громад “Америка – 2000” – саме тих громад, що стануть місцем нашого постійного навчання протягом усього життя” [6]. Якщо ми порівняємо освітні стратегії України і США, то ми побачимо неадекватність і консерватизм мислення українських авторів [1, 7].