Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського

Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського

26.01.2010 | 20:18   "Буття українців"

В Україні глибоко  шанують пам`ять  основоположника  вітчизняної психолого-педагогічної думки, учителя учителів Костянтина Дмитровича Ушинського. Педагогічний геній Ушинського відіграв велику роль у розвитку освіти, школи і педагогічної думки українського народу. Ушинського ми називаємо Учителем серця. Він розвиває педагогічну науку і разом з тим філософію серця, суто українську філософську систему душевно-сердечних і душевно розумових почувань.

Глибокі гуманістичні переконання великого педагога винесені з власного досвіду  виховання у дворянській родині. Батько – Дмитро Григорович Ушинський (народився у 80-х роках ХVІІІ  ст. – помер у 1862 р.), виховувався  у пансіоні Московського університету, працював викладачем у кадетському корпусі, був учасником Вітчизняної війни 1812 року. За час перебування на військовій службі мав багато нагород і був звільнений у званні підполковника через хворобу.

Майбутній педагог провів дитячі роки у маєтку батька, у місті Новгород-Сіверському Чернігівської губернії. Маєток був розташований на високому березі Десни, де за спогадами Ушинського був величезний старий сад, а сама місцевість була багата найрізноманітнішими ландшафтами.

Мати  – Любов Степанівна Ушинська, уроджена Капніст, була першою вчителькою, сама навчала свого сина грамоти, пробудивши допитливість і знаттєлюбство. Мати померла, коли хлопчику було 11 років. Упродовж всього свого життя вдячний син високо цінуватиме здібності матері-виховательки, вважаючи її особистість “необхідним посередницьким членом між наукою, мистецтвом і поезією, з одного боку, звичаями і характером народу з другого”. Завдяки матері, – підкреслював педагог, – успіхи цивілізації проникають у родинне виховання, а через нього і в життя народу.

Виховання, яке за словами К.Д.Ушинського “здобували”  учні в Новогород-Сіверській повітовій  гімназії, сприяло створенню атмосфери  пошанування учителів і науки. Очолював гімназію доктор права і філософії  Ілля Федорович Тимковський. У свій час він читав лекції з історії словесності і законодавства в Московському університеті.

Під впливом  І.Ф.Тимковського в майбутнього педагога пробуджується інтерес до вивчення історії і права. Ушинський з  глибокою пошаною відгукувався про  свого вчителя. Він називав його “шановним старцем” і визнавав за ним благоговійну повагу до науки.

У 1840 році Ушинський вступає до Московського університету на юридичний факультет. У студентські роки Ушинський  проявляє здатність швидко сприймати, критично оцінювати і засвоювати знання, а також передавати їх іншим. У спогадах його товариша по університету Ю.С.Рехневського, він засвоював найтрудніші філософські юридичні теорії і роз`яснював їх своїм товаришам по навчанню. Юридичний факультет університету К.Д. Ушинський закінчив з видатними успіхами. Рада університету із 28 професорів рекомендувала його для призначення на службу в міністерство.

У 1846 році Ушинський отримує призначення  в Ярославльський юридичний ліцей  на посаду професора енциклопедії законодавства, державного права і фінансів. Тут він себе проявив як талановитий лектор і учений енциклопедист. Через три роки, у 1949 був звільнений за вільнодумство.

У 1850 році починає роботу в Петербурзі в  департаменті духовних справ іноземних  сповідувань. Перебуваючи у відрядженні  в Чернігівській губернії знайомиться в новгород-Сіверському з Надією Семенівною Дорошенко, яка згодом стала його дружиною і матір`ю шести дітей.

З 1855 року починає працювати в Гатчинському сирітському інституті викладачем словесності і законодавства. У  Гатчинському сирітському інституті була організована спеціальна школа для малолітніх дітей де проводились дослідження з вдосконалення методів навчання і виховання. Він ознайомлюється з працями Є.О.Гугель: “Читання для розумового розвитку малолітніх дітей і збагачення їх пізнаннями”, “Керівництво до розумових вправ при викладанні вітчизняної мови на третіх курсах” та ін. ці праці мали вплив на К.Д.Ушинського при підготовці його власних книг для дітей.

Натхненний  духом просвітництва, створенням народних шкіл, він став свідком швидкого розвитку капіталістичних відносин тогочасного суспільства. Від його душевного зору не сховалось те, що привілейовані верстви, багатії мають свої, особливі інтереси в сфері освіти, надто далекі від народних. За сміливість поглядів, спроби реформації освітніх програм, пробудження гідної свідомості великий просвітник зазнав поневіряння та злигоднів. Чиновники чинили постійні ревізії та нагляд за діяльністю Ушинського і не раз увільняли з роботи або не допускали до неї, звинувачуючи в неблагонадійності.

Погляди Ушинського на рівноправність навчального  та виховного процесу не втрачають  своєї актуальності й сьогодні. Суто навчання,— за його переконанням,—розвиває  і витончує мислення, але неспроможне  навчить співвідносити особисті інтереси з інтересами рідного народу, не привчає працювати на суспільне благо. К.Д.Ушинський виступив як проникливий педагог і психолог, наблизивши своє вчення до практики підготовки матерів та виховання малих дітей у сім’ї. Він сприймав педагогіку, так само як Й.Ф.Гербарт, і як мистецтво, і як науку. Одним з найголовніших завдань використання положень педагогічних теорій вбачав у підготовці вчителів. У середині 19ст. педагогу була надана практична можливість займатись проблемою жіночої освіти, підготовкою майбутніх матерів.

У 1859 році К.Д.Ушинського, уже відомого як визначного педагога і теоретика і практика, призначають інспектором класів Смольного інституту благородних  дівиць. Будучи інспектором у Смольному  інституті (Виховне товариство благородних  дівиць) сприяв підготовці дівчат до материнських обов`язків за принципом народності. За складеною К.Д.Ушинським програмою слухачки Смольного інституту вивчали педагогіку, психологію, фізіологію і гігієну.

У середині ХІХ ст. К.Д.Ушинський одним з  перших в історії педагогічної думки написав підручники і розробив методики для початкового навчання дитини в умовах сім`ї.

На розвиток педагогічної думки мало великий  вплив формулювання мети виховання  К.Д.Ушинським: “Слово виховання застосовується не тільки до людини, а також до тварин і рослин, і так само й до історичних суспільств, племен і народів, тобто до організмів усякого роду, і виховувати в найширшому розумінні слова, означає сприяти розвиткові якого-небудь організму за допомогою властивої йому поживи, матеріальної чи духовної [5]”.

Педагог високо цінував здібності матері-виховательки, вважаючи її необхідним посередницьким членом між наукою, мистецтвом і  поезією, з одного боку, звичаями і  характером народу, з другого. Завдяки  матері, – вважав К.Д.Ушинський, –  успіхи цивілізації проникають в сімейне виховання, а через нього і в життя народу.

Про значення народного виховання К.Д.Ушинський  писав: “Будь-яка жива історична  народність є найпрекраснішим творінням  Божим на землі, і вихованню лишається  тільки черпати із цього багатого і чистого джерела [2]”.

Перебуваючи у відрядженні в країнах Західної Європи К.Д.Ушинський вивчає проблеми жіночої освіти та шкіл для малолітніх дітей. Він знайомиться з програмами жіночих шкіл, семінарій для вчительок, цікавиться підготовкою жінок до навчання і виховання дітей в умовах сім`ї. Ознайомившись з досвідом організації навчальних закладів для малолітніх дітей в країнах Західної Європи, педагог виносить тверде переконання, що школа, яка приймає своїх підопічних до семи років, лише даремно шкодить здоров`ю дітей та їхньому природному розвиткові, підриваючи, таким чином, основи своїх власних навчальних успіхів. Він відстоює власне переконання в доцільності організації початкового навчання і виховання в родинному колі до виповнення дітьми восьми років. Педагог піддав критиці основні напрями виховання жінок у Німеччині і Франції – “німецько-господарський” і “французсько-галантерейний”. Жіноча освіта у Франції готує жінку загалом до того, щоб вона була окрасою в суспільстві. “Німецько-господарча” жіноча освіта перетворює жінку на думаючий господарчий прес. Великий педагог дбав про те, щоб жінка досягла високого рівня педагогічної майстерності і могла самотужки займатися початковим навчанням дитини. З цією метою він написав і видав підручники “Дитячий світ” (1861) та “Рідне слово” (1864), працю “Методичні посібники та матеріали до рідного слова”, щоб полегшити для матері та зробити для неї приємною працю початкового навчання.

Праця “Рідне слово” видавалась протягом багатьох років в середньому тричі на рік  і витримала близько 150 видань.

Популярність  підручника, пояснюється вмілим використанням  у ньому традицій української  народної педагогіки. У “Рідному слові” вміщено прислів`я, баєчки і жарти, народні казки та пісні. Діти, вважає педагог, мають право на щастя  гарного домашнього виховання й навчання, а жінка-мати, пізнавши насолоду навчати і розвивати свого малюка, не повинна поступатися цим нікому без крайньої необхідності. Педагог звертає увагу матері на “педагогічну вроджену здібність”, яка притаманна жіночій природі у вихованні малюка. В жінці-матері ствержується вроджене прагнення навчати й розвивати своїх дітей.

Одним із перших посібників для жіночої  освіти, підготовки матері була праця  К.Д.Ушинського “Людина як предмет  виховання”. Педагог поставив за мету систему викладу душевних (тобто психічних) явищ розвитку дитини раннього віку. Для досягнення цієї мети він намагається простежити розуміння явищ свідомості, почуття та волі у загальнолюдській, народній свідомості та порівняти їх розуміння в тих або інших психолого-педагогічних теоріях, на які була так багата тогочасна педагогічна наука. Велику увагу в педагогічній системі К.Д.Ушинського приділено вивченню проявів переходу відчуттів у почуттєві стани, розрізненню видів душевно-сердечних та душевно-розумових почувань дитини раннього віку.

Вивчаючи  досвід західноєвропейських шкіл для  малолітніх дітей, К.Д.Ушинський відстоює тверде переконання в доцільності  організації початкового виховання  і навчання дітей до восьми років  у сім’ї або в умовах, наближених до сімейного виховання. Для дітей, позбавлених щастя домашнього виховання, навчальний заклад, на його думку, може бути лише тоді гарним, коли він буде більше схожим на сім’ю, ніж на школу.

Ушинський вперше в історії вітчизняної  педагогічної думки розвинув ідеї Я.А.Коменського та запропонував системний підхід до організіції та побудови жіночої освіти: поділу навчального закладу на класи; розподілення предметів навчання та програм викладання; визначення числа годин навчальних занять і розподілу їх по класах. Особливу увагу приділяв педагог особистості викладачів, від яких, на його думку, залежатиме успіх виховання майбутніх матерів. Дівчата, що закінчують курс, відзначає Ушинський, безпосередньо переходять у життя і часто дуже скоро стають дружинами і матерями сімей. Необхідно розвивати в жінці передусім моральність, релігійне почуття, правильний і разом з тим високий погляд на життя, від чого залежить щастя багатьох сімей, доля, моральність цілих поколінь. Треба підкреслити, що Ушинський вважав систематичність – дуже важливою умовою організації навчального процесу. Тільки система, не зовнішня, а розумно впорядкована з урахуванням природних зв`язків між матеріалами знань здатна витворювати правильні поняття про дійсність. Глибокий психологічний аналіз суті навчального процесу в навчальних закладах жіночої освіти, дали можливість Ушинському сформулювати найважливіші засади повної, всебічної освіти жінки. Він складав плани організації вчительських семінарій, писав підручники й методичні посібники, наукові статті.

Розвиток  педагогіки й методики відбувався під впливом спадщини Ушинського. Він утвердив в теорії і практиці значення жіночої освіти як фундаменту вітчизняної освіти. Головним здобутком у справі підготовки матері до педагогічної діяльності було утвердження найпередовішого звукового, аналітико-синтетичного методу навчання грамоти, методу пояснювального читання в дидактиці початкової школи.

Вітчизняна  педагогічна дидактика, вважав Ушинський, становить найцінніше джерело для  побудови жіночої освіти та підготовки матері, головної виховательки дітей в суспільстві. Вона була розроблена на основі узагальнення здобутків вітчизняної і зарубіжної педагогіки і психології в середині ХІХ ст. Великий педагог створює низку наукових праць присвячених проблемі жіночої освіти в яких викладає основи дидактики: “Дитячий світ”, Рідне слово”, “Проект деяких реформ у розподілі класів Виховного товариства благородних дівиць і С.-Петербурзького Олександрівського училища”, “Доповідь про необхідність і користь запроектованої реформи”, “Подання про зміни в розподілі предметів по класах Виховного товариства благородних дівиць”, “Пояснювальна записка до проектів програм навчального курсу у Виховному товаристві благородних дівиць і Олександрівському училищі”, “Записка про заснування на 1861–1862 навчальний рік спеціальних педагогічних класів”, “Подання про необхідність деяких змін у складі та курсі спеціальних педагогічних класів”, “Що нам робити із своїми дітьми”).

Продовжувачами  справи розвитку освіти виступила плеяда учнів Ушинського. К.Єльницький у відповідності до розробленої своїм учителем “Програми з педагогіки для спеціальних класів жіночих навчальних закладів” створює підручник “Курс дидактики”. Цей підручник був зразком побудови дидактичного курсу який грунтувався на вітчизняних традиціях і відповідав потребам школи кінця ХІХ поч. ХХ ст. Підручник користувався особливим попитом не лише в жіночих навчальних закладах освіти, він витримав у 1915 році 19-е видання. У другій половині ХІХ ст. для жіночих інститутів, гімназій та учительських семінарій було підготовлено низку підручників. У 1864 році П.З.Тимошенко, викладач педагогіки в Харьківському інституті шляхетних дівчат, підготував працю “Очерки науки воспитания”. Книга “Руководство к воспитанию и обучению детей” В.Лядова (1873) і П.Рощина (директора Білгородського учительського інституту) була рекомендована для викладання у жіночих гімназіях та учительських семінаріях. У 1874 році було видано підручник для жіночих інститутів О.М.Чистякова – “Курс педагогіки”. М.Авенаріус – інспектор класів Варшавського Александринсько-Маріїнського інституту підготував “Руководство к воспитанию и елементарному обучению” (1874). Праці звертають на себе увагу тим, їх автори не тільки докладно зупинялись на особливостях навчального процесу, а й прагнули системно подати зміст і завдання педагогічного процесу.