Методи заохочення та покарання, що використовують батьки в сучасній українській сім’ї

Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Января 2015 в 22:19, статья

Краткое описание

Спілкуючись із представниками соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, психологічними службами, батьками, переглядаючи репортажі засобів масової інформації, все частіше й частіше стикаєшся з проблемами: у більшості сучасних сімей панують напружені стосунки, невдоволення, недовіра, конфлікти, жорстоке поводження з дітьми. Як не допустити цього, не втратити повагу членів родини і самоповагу, закласти фундамент довіри і взаєморозуміння батьків та дітей, дошкільного навчального закладу та сім’ї? Пропонований матеріал покликаний допомогти розібратися в сутності гуманних взаємин у сім’ї, показати, як закладаються їхні основи, будуються сходинки довіри і взаєморозуміння батьків та дітей.

Файлы: 1 файл

Методи заохочення та покарання.docx

— 29.00 Кб (Скачать)

До механізму створення педагогіки співробітництва можуть входити такі складові: постійне спілкування, в основі якого знаходяться довірливі стосунки (результат спілкування – образ "Я", повноцінна самооцінка дошкільника); організація сумісної діяльності в сім’ї (ігрової, навчальної, трудової); вияв почуттів прив’язаності, дружби, любові, готовності.

Знання її соціально-педагогічних елементів і раціональне їхнє застосування дають можливість поставити національне родинне виховання на оптимальний рівень, формувати національний характер українця, успадковувати його в ґенетичному коді.

Такий крок у розв’язанні питання методів виховної роботи зробив А.С. Макаренко. У працях "Проблеми шкільного виховання", "Методика організації виховного процесу" та інших він якнайповніше розкриває основну мету й засоби виховання, висловлює багато цінних і переконливих думок про використання заохочень і покарань у виховному процесі. Кожне покарання треба чітко індивідуалізувати, враховуючи не тільки сам факт вчинку, а й те, хто його зробив. У колонії ім. М. Горького та в комуні Ф. Дзержинського існувала система покарань за невиконання обов’язків або порушень прав іншої людини, як-от: методи морального впливу, зауваження на раді командирів, звільнення з роботи на заводі й призначення на іншу роботу, занесення на "чорну дошку", винесення догани перед лавою.

За умови правильної організації життєдіяльності дитини, відсутності специфічних захворювань чи розладів нервової системи можна домогтися повного взаєморозуміння. Взагалі ж у вихованні дошкільника (особливо 5 років, і цього дотримуються в деяких країнах, скажімо в Німеччині, Японії) треба обходитися без покарань: необхідно своєчасно переключати увагу на види діяльності дитини, дотримуючись спокійного, бажано довірливого стилю спілкування, батькам варто задуматися над причинами капризів та неслухняності – може, дитина стомилася, хвора або вимоги батьків не відповідають рівню її розвитку.

Зазвичай форми покарання застосовуються тоді, коли власне батьки слабко контролюють особисту поведінку.

Нелогічність дій доводилося спостерігати, коли мама, яка ляпанцем намагається залякати свою дитину, промовляє слова: "Битися недобре". Навряд чи дитина зрозуміє, що агресія не кращий спосіб встановлення зв’язків зі світом, а саме так чинять його ж батьки, намагаючись при цьому домогтися дитячої слухняності.

Мовна агресія (руганина, образи), подібно до фізичних покарань, малоефективна і веде до того, що дитина буде використовувати цю модель поведінки з ровесниками.

Досить розповсюдженими формами є так звані сепараційні покарання, які дитину позбавляють частини батьківської любові (ігнорування її, відмова від спілкування з нею). Суть покарання зводиться до змін звичного для дитини стилю відносин із батьками: її позбавляють тепла та уваги, хоча при цьому продовжують про неї турбуватися.

Це надзвичайно дієва форма і застосовувати її треба вкрай обережно.

Доволі розповсюдженим у сім’ї є покарання природними наслідками, які виявляються в тому, що дитину за провинність позбавляють чогось приємного (солодощів, нових іграшок, прогулянок).

Протилежним до покарання є метод заохочення, який є способом вираження позитивної оцінки поведінки та діяльності дитини, задоволення нею. Заохочення викликає в дитини позитивні емоції, сприяє формуванню позитивних особистісних якостей, почуття власної гідності, чуйності, відповідальності.

Найпоширенішими із заохочень є схвалення вчинку дитини, похвала, подяка, нагорода, лагідний погляд, усмішка.

У батьків може виникнути досить природне запитання: "Чи завжди потрібно заохочувати дитину, якщо вона зробила щось таке, що входить в її обов’язки (прибрала свої іграшки, попрала ляльці одяг, помила свою чашку)?".

Безумовно, заохочувати подарунком не варто, але зробити схвальну оцінку дитячих дій, зазначити про акуратність, терплячість, зібраність треба обов’язково.

Спробуйте скласти список чеснот своєї дитини, і не забувайте її хвалити. Похвала, навіть якщо вона авансована, гарний стимул для подальшого розвитку і самовдосконалення.

Заохочення стає методом виховання, що стимулює розвиток дитячої особистості, якщо сприяє закріпленню вже сформованих позитивних якостей і започатковує формування нових.

У дитячій кімнаті обладнайте "стіну вдячності". Розмістіть там фотокартки дідусів, бабусь, ваші, виховательки дошкільного навчального закладу, коротенькі розповіді про них і звернені до них слова подяки. З роками поповнюйте їх.

Сьогодні проблема вибору методів виховання, а серед них покарання та заохочення, – чи не одна з найактуальніших!?

Важливо знати батькам і про вміння сказати дитині: "Я тебе люблю". А зробити це можна багатьма способами. "Добре слово і котику приємне" – так стверджує народна мудрість.

Використовуйте такі заохочення: "Ти сьогодні багато зробив"; "Для мене немає нікого кращого за тебе"; "Мені дуже важлива твоя допомога"; "Працювати із тобою одна радість"; "Я тобою пишаюся"; "Ніхто мені не може замінити тебе"; "Молодець!"; "Добре!"; "Дивовижно!"; "Прекрасно!"; "Розкішно!"; "Грандіозно!"; "Незабутньо!"; "Вразливо!"; "Неперевершено!"; "Талановито!"; "Краса!"; "Досить ефектно!"; "Чудовий початок!"; "Ти просто диво!"; "Здорово!"; "Вітаю!"; "Розумнику!".

Отже, засадами виховного впливу дорослих мають бути любов і вимогливість, розумна міра відповідальності й самоконтролю для кожного вікового періоду.

В.О. Сухомлинський писав, що "прекрасні діти виростуть у тих сім’ях, де мати й батько по-справжньому люблять одне одного і разом із тим люблять та поважають людей. Якщо в родині панує згода, доброзичливість, взаємна довіра і взаємна допомога між подружжям і дітьми та емоційна й душевна єдність, то найімовірнішими будуть сприятливі результати виховання".

Дехто з батьків запитує: "Чи маєте Ви рецепт виховання?" – "Маю", – відповідає мудрий Вихователь, ось він: візьміть чашу терпіння, влийте туди повне серце любові, киньте дві пригоршні щедрості, плесніть гумору, посипте добротою, додайте якомога більше віри, все це добре перемішайте, намажте на шматок відміреного вам життя і пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.

 


Информация о работе Методи заохочення та покарання, що використовують батьки в сучасній українській сім’ї