Мета, завдання програми з танцювальної діяльності

gn:justify"> Мета: вчити емоційно відгукуватися на музику та брати активну участь у масовій імпровізації на теми природи ("У зимовому лісі", "Новорічний карнавал" "Весняний краєвид"  "Літо", "Осіннє листя" тощо).

Тема 3. «Без слів»

(виразність жестів, поз і міміки)

Мета: вчити виконувати вправи на виразність жестів ("Я не знаю!" — дівчинку питають, які квіти їй найбільше подобаються, а вона знизує плечима і розводить рука­ми: "Не знаю" (виразні рухи: брови ледь підняти, кути рота опустити, плечі підняти, руки розвести, долоні роз­крити); на виразність пози ("Музей скульптур" — зобра­зити скульптуру за певною темою (мандрівники, квіти на світанку, мешканці зоопарку тощо); "Дзеркало" — діти стають у коло, імітуючи дзеркало, дитина в центрі набу­ває різних поз, а інші повторюють за нею), на виразність міміки ("Злюка" — хлопчик сидить на стільці і, поки всі діти весело граються, позирає на кожного похмуро і не-задоволено (міміка: брови насупити, верхню губу заку­сити); "Кривляка" — коли хтось входить до кімнати, хлоп­чик починає звертати на себе увагу, кривляючись та роблячи різні гримаси). Вчити передавати різний настрій, виконуючи етюди радості ("Ласощі" — на день народжен­ня Оленка принесла в дитячий садок цукерки і приго­щає друзів — солодощі їм дуже подобаються (виразні рухи: усмішка, жувальні рухи); етюди журби ("Неслухня­ні діти" — мати не дозволяла Тетяні і Назару їсти зелені яблука о дерева, а вони не послухались та наїлись не­достиглих плодів, через що в них розболілися животи (виразні рухи: брови трохи підняти

 

та зсунути, очі при­щулити, тулуб зігнути, живіт втягнути, руки притулити до живота); етюди неприємних емоцій ("Неслухняний" — хлопчик не слухав у садочку вихователя, і мама через те дуже засмутилася, а тепер він переживає за свій вчинок (виразні рухи: голову нахилити вперед і втягнути у пле­чі, ноги випрямити, руки опустити, брови підняти вгору і звести кутику губ опустити); етюди здивування ("Фо­кусник" — у цирку діти бачили, як фокусник поклав у ящик яйце, і накинув накривку, а коли відкрив — з'яви­лося маленьке курча) тощо.

Тема 4 . « Українські забави»

(імпровізація на національному матеріалі)

Мета: ознайомити дітей із кращими зразками української народної музики, вчити імпровізувати на на­ціональному матеріалі ("Дроворуби", "Зима та весна", "Не сваріться, помиріться", "Шевчик" та інші).

Розділ 7. Танцювальна ігротека

(танцювальний репертуар)

Вчити дітей самостійно музично та емоційно викону­вати танцювально-ігровий репертуар:

      ігри: "Музичні змійки", "Зірочка", "Осіннє листя", "Кривляння", "Пізнай, хто це?", "Веселі ручки" тощо;

       танці-ігри: "Ковбої", "Мамині помічники", "Весела пара", "Мій дзвінкий, веселий м'яч", "Печемо пиріжки" тощо;     

4. Організація ,структура  і методика проведення хореографічного заняття:

   Танцювальні заняття з до­шкільнятами та молодшими школярами  можна проводи­ти як у груповій (не  більше 15 дітей), так і в індивідуальній формі не більше трьох разів на тиждень тривалістю не дов­ше 45-60 хвилин, інакше це призведе до фізичної пере­втоми дітей, розсіювання їх­ньої уваги.

   Під час проведення занять слід враховувати органі­заційні вимоги: обладнання спеціального приміщення, оснащеного станками, дзеркалами, килимовим покрит­тям для партерної гімнастики; дотримання санітарно-гі­гієнічних вимог і правил техніки безпеки; спеціальне взуття й форма одягу педагога та дітей (відповідно до температурного режиму); педагогічно обґрунтоване роз­міщення акомпаніатора, педагога й дітей; технічне за­безпечення заняття; добір необхідної наочності, рекві­зиту та інших атрибутів.

     Структура танцювального заняття включає в себе три частини: вступну, основну та заключну. Вступна та за­ключна частини не змінюють своєї тривалості та спрямо­ваності. Зокрема, вступна частина ("розігрів") складає 5-10% загального часу заняття та має на меті створити емоційний настрій на подальшу діяльність, підготовку м'язів до більш інтенсивного навантаження. Зміст цієї частини доцільно будувати на сюжетній (ігровій) основі та включати до неї такі побутові рухи і танцювальні еле­менти: крок з носка (па марше), кроки на півпальцях, кроки та біг з високим закиданням гомілки назад і висо­ким підніманням стегна, па галопу, підскоки, па польки, стрибкові комбінації, елементи народно-сценічного та сучасного танців, імітаційні рухи тощо. Крім цих рухів для більшої насиченості та нетрадиційного проведення блоку можна використовувати нескладні гімнастичні вправи з переміщенням напівприсядки, на колінах, си­дячи на підлозі. Бажано, щоб використання цих вправ мало образну спрямованість та було зрозумілим, ціка­вим і доступним для виконання дітям. Як правило, рухи вступної частини виконуються по колу. Однак можна ви­користовувати "фігурне марширування", в процесі яко­го діти засвоюють відчуття простору та опановують не­складні шикування.

   Заключна частина заняття (5-10%) спрямована на релаксацію, психорегуляцію організму, а також підве­дення підсумків на підставі аналізу танцювальної діяль­ності дітей під час заняття. До змісту цієї частини слід добирати ігрові та творчі завдання, нескладні улюблені дітьми танці, вправи на дихання та розслаблення орга­нізму.

   Основна частина заняття (80-85 %) може варіюватися залежно від тематики, мети, міри готовності дітей до танцювальної діяльності та бути спрямована на розвиток окремих груп м'язів, оволодіння та вдосконалення навичок

танцювальної діяльності, розвиток творчості та музи­кальності, розучування танцю­вального репертуару тощо.

    Заняття з хореографії бажано проводити у сюжетній або ігро­вій формі. Добираючи сюжет, слід враховувати рівень знань і коло інтересів дітей. Джерела­ми сюжетних ліній для занять можуть бути: дитяча література (розповіді, казки, вірші); навко­лишній світ (побут, спорт, тру­дова діяльність дорослих, об'єк­ти і явища природи); ігрова діяльність, дитячий пісенний ма­теріал, мультфільми та дитячі кі­нофільми тощо. На цій основі можна проводити різноманітні ці­каві форми хореографічних занять: заняття-казка, заняття-екскурсія, заняття-подорож, заняття-змагання, заняття-фантазія, заняття-розвага, заняття концерт. Такі форми проведення за­нять захоплюють дітей, підвищу­ють їхню активність, стимулюють творчу уяву, збагачують емоцій­ний досвід.

Поряд з вирішенням навчаль­них завдань на заняттях з хорео­графії слід планувати виховну роботу. Під час  заняття особли­ву увагу слід звертати на хлопців, стимулюючи їхній інтерес не лише чоловічими  темами танцювального репертуару ,але й збільшення фізичного навантаження.

  

 

 

 

Під час організації та проведення хореографічних за­нять з дітьми дошкільного віку слід дотримуватися таких методичних вимог:

      постановка перед кожним заняттям виховних, роз-
вивальних і оздоровчих завдань; відповідність змісту
заняття його тематиці, меті й завданням;

      повторення попереднього й подача нового матері­-
алу з обов'язковим його закріпленням шляхом багато­
разового варіативного використання;

      зміна видів діяльності, місця розташування дітей,
оптимальне дозування припустимого навантаження;                      особиста участь педагога у виконанні танцювальних
рухів;

      використання різнохарактерного, образного музич­-
ного маїеріалу, що відповідає завданням певної части­
ни заняітя;

      формування у дітей усвідомленої мотивації до тан­-
цювальної діяльності;

      використання різних методів і прийомів, що стиму­-
люють рухову, розумову, пізнавальну й творчу активність
дітей;

Здійснення індивідуально-диференційованого під­ходу (урахування фізичних можливостей, психічних особ­ливостей, інтересів, статевих розходжень і особистісних якостей дитини)

 

      створення ігрової атмосфери, що сприяє підвищен­ню інтересу до       заняття;

      створення атмосфери захищеності й комфортності
під час заняття, доброзичливий характер спілкування з
педагогом, заохочення навіть незначних досягнень дітей;

      використання прийомів, що забезпечують емоційне наповнення заняття (прийоми емоційної регуляції, при­йоми корекції несприятливих емоцій);

      стимуляція активності й самостійності дошкільнят;

      сполучення репродуктивного й продуктивного ви­дів діяльності, надання дітям свободи у виборі способів рішення творчих завдань;

      підбиття підсумків з аналізом діяльності дітей, по­відомлення мети наступного заняття для підвищення ін­тересу й мотиваційної готовності.

        Основні вимоги до знань, умінь та навичок :

      В процесі хореографічної роботи діти старшого до­шкільного та молодшого  шкільного віку повинні набути таких хореографічних знань і вмінь:

      вміти музично, ритмічно та виразно рухатися, утримуючи правильне положення голови, рук і тулуба; вміти самостійно та за показом педагога виконува­ти доступні танцювальні рухи різної видової спрямованості;
вміти орієнтуватись у просторі й переміщуватися
відповідно до певного малюнку танцю;

      вміти емоційно сприймати музику, аналізувати та
пластично передавати її характер;

      вміти передавати танцювальні образи, використо­вуючи виразні засоби хореографії;

      вміти вигадувати нові танцювальні рухи, інтерпре­тувати
знайомі та імпровізувати на основі рухового
досвіду, життєвих вражень і музики;

      вміти відрізняти особливості повільних хороводів і швидких танцювальних ритмів українського, ро­сійського та народних танців, відчу­вати характер старовинних та сучасних жанрів му­зики;        -  

      вміти виразно виконувати доступні танцювальні композиції;

      знати правила постановки рук, позиції ніг, поло­ження
в  парі та термінологію відповідних танцювальних ­
напрямків;

      знати правила культури одягу та культури поведін­ки
на занятті, вміти ввічливо поважно ставитися до партнера.