Ігрові технології у навчанні іноземних мов

 

Міністерство  освіти та науки, молоді та спорту України

Національний  університет кораблебудування ім. адм.  Макарова

 

                                            

 

 

                                           Гуманітарний інститут

                                   Кафедра прикладної лінгвістики

 

 

                    

«Ігрові технології у навчанні іноземних  мов»

               з дисципліни «Методика викладання іноземної мови»

                                                Реферат

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                               Виконала

                                                                                               студентка групи 3521

                                                                                               Яремчук Т. А.

 

                                                                                               Перевірила 

                                                                                               старший викладач

                                                                                               Шаманова Н.Є.

                                                                                       

                                                  

                                                

                                                 

                                                

 

Миколаїв

2012

ЗМІСТ

Вступ

1. Специфіка використання гри у дошкільному навчанні іноземних мов………….……………………………………………………………...…5
2. Аналіз основ ігрових технологій і гри………………………..…............7
3. Типологія навчальної гри………………………………………….….…10
4. Функції ігор…………………………………………………………….…11
5. Організація ігор……………………………………………………….…..13

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Як правило, збагачений ігровими моментами навчально-виховний процес активізує пізнавальні можливості вихованців: гра захоплює, викликає бажання взяти дієву участь у  ній і одночасно знімає психологічну напругу, що більшою чи меншою мірою супроводжує будь-яке навчальне навантаження. Застосування ігрових вправ звільняє заняття від зайвого академізму і зберігає на ньому атмосферу дитинства. Це, на думку психологів і педагогів, є одним із найважливіших чинників гармонійного розвитку дитини: психічного, фізичного, духовного.

У ході колективної  гри виникає змагання, бажання  перемогти мобілізує думку гравців. Проте навчальні ігри створено не для того, щоб підмінювати інші форми і види дидактичної роботи, а тільки лише підтримувати їх.

До ігор, що використовуються на уроках іноземної мови, існує  ряд основних вимог:

• гра має бути адекватною меті навчання;
• гра має відповідати психолого-віковим особливостям дітей та їхнім інтересам;
• гра обов’язково враховує особистий досвід вихованців, сприяє розширенню контексту їхньої діяльності.

Успіх гри в  навчальному процесі забезпечується, по-перше, умінням викладача визначити  ступінь її необхідності на певному  етапі навчання, а, по-друге, переконанням, що вихованці обов’язково досягнуть  позитивних результатів. Гра, яка відповідає віковим інтересам дітей, викликає в них позитивний настрій і стимулює готовність до іншомовної діяльності як до засобу проведення гри. У вихованців активізується уява, фантазія, процеси мислення, робота пам’яті, пізнавальна й комунікативна ініціатива, посилюється самостійність. Гра дозволяє надавати комунікативної цінності практично будь-якій мовній одиниці. Також гра полегшує орієнтування вихованців у новому мовному матеріалі та пожвавлює сам процес мовної взаємодії. Подання серйозних навчальних завдань у доступній, привабливій і розважальній ігровій формі зумовлює мимовільний характер засвоєння мовного матеріалу і стереотипів мовленнєвої поведінки в типових ситуаціях іншомовного спілкування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ГРИ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Навчання дошкільників іноземної мови – специфічний  вид діяльності. Поняття «навчання» у цьому контексті вживається досить умовно. На відміну від школярів – у дошкільників відсутня мотивація  «вчитися». Вони не розуміють, навіщо їм вчити іноземну мову, якщо вони зможуть користуватися нею тільки колись, у майбутньому. Діти живуть у «даний момент мовлення».

На міжнародних  семінарах (ЮНЕСКО – МАПРЯЛ, Москва, 1985; “Language for European Citizenship”, м.Грац, 1995) було вироблено підходи до навчання дошкільників:

1. Іноземна мова має засвоюватися дитиною свідомо, навчання ні за якої умови не повинно перетворюватися в імітативний процес.
2. Діти мають оволодівати іноземною мовою як засобом спілкування.
3. Усі компоненти навчання (відбір, подача мовного матеріалу, зміст дій з його реалізації) потрібно підпорядковувати комунікативній меті.
4. Курс іноземної мови покликаний мати розвивальний характер, тобто не лише спиратися на навички та вміння, а розвивати їх і формувати нові.

Лише гра  – провідна форма діяльності дошкільників допоможе навчати дітей іноземної  мови. Гра на заняттях з іноземної мови виступає як метод і форма навчання.

Гра: 

    а) як метод діяльності вчителя передбачає:

• введення (демонстрацію) мовного матеріалу;
• організацію вправляння дітей у вимові (звуків, слів), побудові фрази за зразком тощо;
• організацію вправляння дітей у спілкуванні на основі нового повного матеріалу[4, 32].

  

б) як метод діяльності учня (дошкільника) передбачає:

• ознайомлення (осмислення) нового мовного матеріалу;
• тренування у вживанні його у власному мовленні;
• застосування нового матеріалу у спілкуванні з вчителем та

ровесниками[4, 33].

Провідною формою навчання дошкільників іноземної мови є заняття, яке проводиться у  вигляді дидактичної гри.

Відмінність дидактичної (навчальної) гри від звичайної:

1. Наявність уявної ситуації і пов'язаних з нею таких компонентів, як ролі, ігрові предмети тощо. Наприклад, діти-звірята заблукали у казковому лісі.
2. Усвідомлення дітьми ігрового результату. Наприклад, у результаті гри казкових звірят, ролі яких виконують діти, пустять погрітися до казкової хатинки.
3. Усвідомлення дітьми правила гри. Наприклад, якщо звірята правильно дадуть відповідь на питання – їх пустять до хатинки.
4. Можливість вибору конкретної дії у грі для кожної дитини, що забезпечить індивідуальну активність у колективній формі гри. Наприклад, одні діти-звірята виконують роль господарів лісової хатинки, інші – ролі домашніх та хижих тварин.

Дидактична  гра – це не колективна розвага, вона має мету, правила, зміст, сюжет, ролі, засоби. Така гра покликана здійснювати навчання дітей іноземної мови[2].

Ігри на занятті  з іноземної мови можуть бути стандартизовані  у відповідності зі структурою циклу-теми і типом заняття. З першого  по останнє заняття дитина опиняється в умовах однієї великої гри «Пригоди Королеви Казки і її маленьких друзів». Учні (дошкільники) обирають для себе роль героя казки народів світу: Івасика-Телесика, Подоляночки, Принца, Попелюшки, Мікі Мауса, Червоної шапочки, Буратіно, Мальвіни та ін.

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ ОСНОВ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ГРИ

Підвищення мотивації  учнів до навчальної діяльності –  одне із актуальних питань дидактики. Реальним способом підтримки пізнавальних мотивів є «включення діяльності з оволодінню іноземну мову у діяльність, має учнів певної особистісний сенс (гра, спілкування, працю, пізнання)».

Особливість іноземних мов як предмета у тому, що навчальна діяльність передбачає іншомовну мовну діяльність, тобто діяльність спілкування, у  процесі якого формуються, крім знань, іншомовні мовні вміння.

У психологічної концепції гра  окреслюється як діяльність, предмет і мотив якої лежать у сам процес її здійснення. У «Великий енциклопедії» гра сприймається як «заняття, яке має практичної цілі й служить для веселощі і забави, і навіть застосування практично деяких мистецтв (гра на сцені, гра на музичному інструменті)»[7.58]

З розвитком науку й прогресу виникла потреба в серйозному навчанні, з'явилися складні стосунки для людей, отже, і проблеми, у  розвитку дітей. Тепер, щоб освоїтися у світі вдається до поняттю ролі, з допомогою яких можна бути будь-ким без побоювання не для життя.

У громадському практиці останніх років  у науці поняття гри осмислюється по-новому, гра поширюється на багато сфер життя, гра розуміється, як загальнонаукова, серйозна категорія.

З розкриття поняття гри педагогами, психологами різних шкіл можна назвати  ряд загальних положень:

1. Гра виступає самостійним виглядом  розвиваючої діяльності дітей  різного віку.

2. Гра дітей є саме вільна  форма своєї діяльності, яка усвідомлюється, вивчається світ довкола себе, відкривається великий простір для особистої творчості, активності самопізнання, самовираження.

3. Гра – перша щабель діяльності" дитини, явна школа її поведінки,  нормативна і рівноправна діяльність  молодших школярів, підлітків, юнацтва, змінюють свої цілі разом з дорослішанням учнів.

4. Гра є практика розвитку. Діти  граються, оскільки розвиваються, і  розвиваються, оскільки грають.

5. Гра – свобода саморозкриття,  саморозвитку спираючись на підсвідомість, розум і творчість.

6. Гра – головна сфера спілкування  дітей; у ній вирішуються проблеми  міжособистісних відносин, купується  досвід взаємовідносин людей.

Гра – потужний стимул до опанування іноземну мову і більш  ефективний прийом на арсеналі викладача  іноземних мов. Використання ігри та зовсім вміння створювати мовні ситуації цікавить учнів готовність, бажання відігравати й спілкуватися[1].

Гра забезпечує емоційний  вплив на учнів, активізує резервні можливості особистості. Вона полегшує оволодіння знаннями, навичками і вміннями, сприяє їхній актуалізації. Вона допомагає активізувати, закріпити, проконтролювати і скоригувати знання, навички та вміння, створює навчальну і педагогічну наочність до вивчення конкретного матеріалу. Навчальна гра виховує культуру спілкування, і формує вміння у колективі і з колективом. Усе це визначає функції навчальної гри як засобу психологічного, соціально-психологічного і педагогічного на особистість.

Завдяки грі зростає  потреба у творчої діяльності, у пошуках можливих шляхи й кошти актуалізації накопичених знань, навичок і умінь. Вона розвиває пам'ять й уяву, впливає в розвитку емоційно-вольовий боку особистості, керувати своїми емоціями, організовувати своєї діяльності. Гра здатна змінити ставлення учнів до того що чи іншому явища, факту, проблемі.

Психологічний вплив гри виявляє себе у подоланні страху говоріння (спілкування) іноземною (і рідному) мовою й у формуванні культури спілкування, зокрема культури ведення діалогу. Гра породжує інтерес до країни досліджуваного мови, до читання зарубіжної преси. Вона формує здатність приймати самостійних рішень, оцінювати свої дії і дії інших, спонукає актуалізувати знання[6].

Гра орієнтована  на групову активність, що повністю відповідає запитам сучасної методики. Вона також легко трансформується на різноманітні форми індивідуальної активності, дає можливість кожному студентові спробувати себе тією чи іншого ролі й проявити індивідуальні здібності. Комунікативна природа гри також дає можливості у розвиток комунікативних навичок. Необхідність коментувати свої погляди і чужі дії, взаємодіяти не більше групи, заперечувати, погоджуватися, висловити свою думку служить базою у розвиток мовних умінь і стратегій спілкування, що необхідне ініціації й підтримки міжкультурного діалогу.

Ефект гри ґрунтується на такому механізмі пам'яті як мимовільне запам'ятовування. У грі учні запам'ятовують не усвідомлено те що прагнули запам'ятати. У цьому сенсі можна казати про залежності запам'ятовування від діяльності, у якої воно відбувається. Гра є самої діяльністю, що створює емоційно стимулюючу зацікавленість і сприяє мимовільному запам'ятовуванню.