Фізична діяльність учнів засобами українських народних рухливих ігор

                                                    Зміст  
Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ  І. Теоретичні основи дослідження………………………………………7

1. Система фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів минулого…………………7
2. Фізичне виховання як компонент народної педагогіки……………….14

Розділ  ІІ. Фізична діяльність учнів засобами українських народних рухливих ігор……………………………………………………………………………....22

2.1. Гра  як метод фізичного виховання  у народній педагогіці……………..22

2.2. Формування  фізичної діяльності учнів засобами  українських народних    

        рухливих ігор………………………………….……………………………30

Висновки  …………………………………….……………………………….45 
Список використаної літератури………….…………………………………..47

Додаток ………………………………………………………………………….41 

                                                          Вступ  
         Актуальність теми дослідження зумовлена складними процесами українського державотворення, динамічними змінами в суспільно-політичному та соціально-економічному житті країни, які потребують утвердження національної свідомості українців, усіх громадян України. Саме становлення національної держави виявило постійне зацікавлення науковців і громадськості до нової проблеми – формування національної свідомості дітей та молоді, яка є фактором оновлення суспільства.  
Відродження України неможливе без формування національної свідомості народу, насамперед, у дітей і молоді. Особливе „занепокоєння викликає відсутність у значної частини населення України усвідомлення себе як частини народу, співвіднесення своєї діяльності з інтересами нації” [9, 147].

       Покоління, сформоване на духовних надбаннях предків, може утверджувати нову духовність, творити культуру, гідну сьогодення, продовжувати і розвивати культурно-історичні традиції.

        Піклування про здоров΄я і нормальний фізичний розвиток дітей виступає невід΄ємним компонентом виховної роботи початкової школи й належить до найблагородніших місій вчителя початкових класів. Пріоритетні напрями реформування освіти на Україні вимагають "забезпечення у кожному навчально-виховному закладі відповідних умов для навчання й виховання фізично та психічно здорової особи".

    "Навчальні програми з фізичного виховання є основою державного стандарту фізичного виховання в системі освіти, розробляються на основі затверджених Державних стандартів освіти різних рівнів підготовки та нормативних документів. Базова програма з предмета "Фізична культура" доповнюється регіональним компонентом змісту загальної середньої освіти, що формується на регіональному рівні.

         Регіональний компонент програми відображає національну, економічну, природно-географічну, соціокультурну своєрідність регіону, його історію, традиції та інші відомості, які не ввійшли або недостатньо відображені в державному компоненті змісту освіти. Зміст базової і регіональної програми з фізичної культури доповнюється шкільним компонентом загальної середньої освіти, який формується навчальним закладом з урахуванням його можливостей і специфіки освітньої діяльності. Шкільний компонент предмета "Фізична культура" зумовлений потребою врахування наявних запитів та інтересів учнів, природних умов їхнього проживання, стану здоров΄я, фізичного розвитку, рухової підготовленості, матеріальної бази школи, регіональних особливостей.

        Навчальний матеріал шкільного  компонента визначається вчителем з фізичної культури після погодження з директором школи. Превага при цьому надається національним, рухливим іграм, цікавим для учнів вправам з художньої гімнастики; вправам, які мають прикладне значеня і проводяться на свіжому повітрі; засобам, що сприятимуть інтенсивному розвитку рухових якостей. Значну частину змісту цього компонента мають складати фізичні вправи та види спорту, які традиційно проводяться або поглиблено вивчаються в даній школі" [18, 33].

        Доречно зауважує М.Стельмахович у посібнику для вчителів початкових класів та студентів педагогічних факультетів "Теорія і практика українського національного виховання": "...Де духовно, морально й фізично сильні одиниці, там духовно, морально й фізично сильний народ. Єдине і найпотрібніше: виховування на здорових засадах сучасників і всіх грядущих поколінь. Здоров΄я - стан організму, при якому нормально функціонують усі його органи. Від гармонії фізичного розвитку, здоров΄я й праці залежить багатогранність духовного світу особистості - моральне, інтелектуальне, емоційне, естетичне багатство потреб, запитів, інтересів [34].

         Фізичним вихованням називається педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров΄я, сили, досягнення правильного тілесного розвитку й утвердження здорового способу життя, вироблення навичок санітарно-гігієнічної культури учнів"[48, 50]. 

         "Турбота про здоров΄я - це найважливіша  праця вихователя. У справжнього  педагога добра половина всіх  турбот про дітей впродовж перших чотирьох років навчання у школі припадає на піклування про їх здоров΄я". "Здоров΄я - всьому голова", "Найбільше щастя у житті - здоров΄я", - вчить народна мудрість [31,61].

          Мета фізичного виховання диктується життєвими потребами кожної людини - бути здоровою, сильною, загартованою, спритною і витривалою, організованою для повноцінного власного життя, праці, навчання, преборення різних труднощів, оборони рідної землі. Треба, щоб хлопчики уже з дитинства пишалися тим, що вони майбутні воїни, захисники України.

         Щоб подолати негативні явища, необхідно внести кардинальні зміни у виховання підростаючих поколінь. Безперечно, що національна школа, яку відроджуємо в Україні завдяки відновленню повноцінної української державності, зобов'язана мати адекватну їй систему фізичного виховання.  
Такий стан проблеми вимагає пошуку більш досконалих форм і методів зміцнення здоров'я дітей. Одним з найбільш ефективних шляхів фізичного виховання дітей, до того ж відповідним вікові, є ігрова діяльність. відповідно велике соціальне й педагогічне значення проблеми застосування українських національних рухливих ігор у фізичному вихованні школярів і недостатнє її наукове обґрунтування й зумовили вибір теми нашого дослідження.  
        Об'єкт дослідження – система фізичного виховання.

         Предмет дослідження – Фізичне виховання як компонент народної педагогіки

        Мета дослідження – система фізичного виховання в народній педагогіці засобами рухливих ігор.

               Завдання дослідження:

     Теоретично проаналізувати систему фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів минулого.

     Визнати фізичне виховання як компонент народної педагогіки.

     Дослідити фізичну діяльність учнів засобами українських народних рухливих ігор.

      У процесі дослідження використовувався науково-педагогічні методи дослідження: теоретичного рівня (аналіз літератури, синтез, узагальнення, систематизація педагогічних фактів).

 
 
Розділ І. Теоретичні основи дослідження

1. Система фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів минулого

       У діяльності трудової людини  завжди постає немало проблем,  для подолання яких потрібні  чималі фізичні зусилля. Отже, формування дієвої національної системи фізичного виховання вимагає вивчення і творчого осмислення багатої спадщини народної педагогіки та праць видатних українських педагогів і організаторів тіловиховання в минулому. Велике значення належного фізичного розвитку дітей зумовлювалось цілком реальними життєвими потребами. Сила і витривалість, стійкість і спритність у народі високо цінують. Тому ці риси батьки прагнули виховати у дітей. Крім того, народ давно збагнув, що фізичне виховання нерозривно пов'язане з іншими сторонами формування особистості.

        Емпіричним шляхом народна педагогіка  дійшла висновку, що вдале просування  фізичного розвитку дитини сприяє  виробленню таких важливих рис,  як наполегливість, відвага, рішучість,  чесність, дисциплінованість, потяг до праці, впевненність у своїх можливостях, оптимізм, колективізм, здатність до переборення труднощів. Кожен знає, що фізично загартована людина рідко хворіє, може стійко переносити холод і спеку, погодні й життєві негоди, витримувати тривале фізичне навантаження.

        Фізичне загартування молоді  займало особливе місце у Запорізькій  Січі.

Ведучи  свій родовід від пращурів-богатирів  антів, козаки прагнули розвивати в  собі богатирську силу і дух, у  чому досягай вражаючих успіхів.

      В умовах незгасаючих воєн, боротьба за збереження власного етносу, виживання в надзвичайно складних життєвих обставинах, у змаганнях із стихійними силами природи гартувалися дух і тіло козаків. Суворий час вимагав і суворої, нерідко залізної дисципліни у процесі бойової підготовки молоді, формування в неї готовності захищати рідну землю. Відтак складалася спеціальна система фізичного і психічного загартування підлітків і юнаків.

        Ще в епоху Київської Русі  дітей з семи років навчали  стріляти з лука, володіти списом і арканом, їздити верхи, а з дванадцяти років — мистецтву ведення бою.

         У січових козацьких школах  перехід з одного класу в  інший супроводжувався народними  дитячими забавами, іграми, іншими  різноманітними фізичними вправами. Важливе місце відводилося також навчанню учнів плавати, веслувати, керувати човном, переховуватись від ворога під водою тощо. Все це підносило дух учнів, підвищувало віру у свої сили і можливості, оптимізм.

       Як і завзяте козацтво, молодь  на свята народного календаря,  у процесі народних ігор змагалася у силі, спритності і прудкості, винахідливості, точності попадання в ціль тощо. Традиційними були різноманітні змагання на конях.

        Отже, козацька молодь систематично  розвивала свої природні задатки,  вдосконалювала тіло і душу. Підлітки і юнаки охоче брали приклад з дорослих, які однаковою мірою піклувалися про своє інтелектуальне, моральне, духовне і фізичне удосконалення.

       У народі з покоління в покоління  передаються казки, легенди, думи, оповідання про людей, наділених незвичайною фізичною силою, — богатирів Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Добриню Никитича, Микулу Селяновича, Івася Коновченка (Удовиченка), Федька Ґанджу Андибера, Котигорошка. Велич богатирів у тому, що їхня надзвичайна фізична сила поєднується з моральною довершеністю. Усі вони завжди на перше місце ставлять громадські справи, борються зі злом, відстоюючи інтереси народу. Тому й народ їм завжди глибоко симпатизує. Цікаво, що в українському народному епосі богатирями були не тільки чоловіки, а й жінки, народною уявою. Наприклад, створено такі прекрасні образи жінок-богатирок, як Настасія Микулична — дружина богатиря Добрині, Настасія-королівна — дружина богатиря Дуная, Маруся — козацька дочка. Це переконливо свідчить про однаковий підхід народної педагогіки до фізичного виховання юнаків і дівчат.

        Фізична і розумова діяльність  завжди перебувають у тісному  зв'язку ("Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє"), однаково репрезентуючи позитивні ознаки особистості. Піднесення рівня фізичного розвитку поліпшує розумову діяльність людини ("У здоровому тілі — здоровий дух"), її працездатність ("Щоб працювати, треба силу мати").

        Особливо чітко простежується  зв'язок фізичного виховання з трудовим. Народна педагогіка високо підносить значення фізичного розвитку, тому що він створює добрі передумови для повноцінної й активної трудової діяльності.

        Кожен батько, кожна мати знають, що своєчасне формування у  дитини рухових навичок, удосконалення  її фізичних якостей і зміцнення  здоров'я допомагають успішно опановував трудові дії. Високопродуктивною праця здебільшого буває тоді, коли той, хто працює, фізично дужий, спритний, витривалий. Тому при створенні нових сімей враховували, поряд з усіма іншими якостями, також фізичну зрілість молодих. Дівчата здорові, жваві, гарні мали більше шансів вийти заміж ("Личко дівку віддає"). Батьки нареченої теж цікавилися не тільки походженням, родинними зв'язками і матеріальним становищем нареченого, а й станом його здоров'я. Прихід у сім'ю кремезних зятя чи невістки вселяв тверду надію, що в неї влились нові робочі руки; та й гарантій більше, що народяться здорові діти.