Ділова гра як спосіб організаціі пізнавальної діяльності

Спеціальність: "Історія" 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з методики викладання історії 

ДІЛОВА  ГРА ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ  ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

студента 5 курсу 

історичного факультету

заочного  відділення

Василенка Данііла Олеговича 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк - 2011

 

      План

1. Історія ділових ігор
2. Структура ділової гри
3. Переваги ділової гри у зразку традиційними формами навчання.

 
 
 

Історія ділових ігор.

     Успіх у навчанні та вихованні забезпечується не лише тим, наскільки точно реалізується методична система, але й тим, наскільки творчо педагог підходить до реалізації використання широкого спектру різних галузей знань, дотримання методичних вимог і основних психолого – педагогічних принципів. Перед вчителем стоїть завдання знайти такі форми і методи, які б допомогли активізувати дітей до роботи. Важливим і ефективним в роботі вчителя історії – класного керівника є тісне поєднання викладення предмету з виховною позакласною роботою. Комплексний підхід дає можливість більш глибшого засвоєння матеріалу.

     Спільна навчально-ігрова діяльність педагога і учнів є за своєю сутністю творчою діяльністю, для якої характерні: значна емоційна піднесеність, стійкий пізнавальний інтерес, висока інтенсивність засвоєння знань.  Дидактична гра, якщо вона детально продумана і добре організована, завжди цікава, захоплююча як для учнів, так і для вчителя, надає їм можливість для певного випробування себе, своїх можливостей, стимулює до подолання тих чи інших навчальних труднощів. Їхнє долання сприймається учнями як особистий успіх і, навіть, як відкриття своїх творчих,  пізнавальних можливостей. Аналіз застосування дидактичних ігор на уроках історії переконують, що в процесі їх використання на уроках в учнів розвиваються і формуються такі якості, як самостійність, ініціативність, творчість, упевненість у своїх силах, інтерес до історії, дослідницько-пошуковий стиль роботи на уроці, культура учбової праці.

     Треба враховувати , що бажання грати та прагнення до діяльності властиві кожній дитині. Тому вдале поєднання навчання, виховання та ігрової діяльності може дати позитивний результат. Адже перетворення гри у цілеспрямований засіб навчання та виховання було одним з перших педагогічних досягнень людства.Ігрова методика все більше впроваджується зараз у навчально-виховний процес. З впевненістю можна говорити про те, що у будь-якому віці запровадження ігрової системи навчання та виховання дає ефективний результат. Характерною особливістю дітей 5-7 класів є емоційність і допитливість , прагнення перевірити, випробувати свою силу, відкривати таємниці . Тому , враховуючи ці особливості дітей, ігрову систему можна зробити незамінимою помічницею вчителя при проведенні уроків та виховних заходів. Ігровий механізм допомагає внести проблемність у пізнавальний процес. Тому , мабуть, правильною буде схема : гра-навчання-розвиток. З впевненістю можна стверджувати, що гра – це шлях до пізнання. Тому слід сміливіше педагогам впроваджувати в практику проведення уроків та виховних заходів ігрову методику, віддавати перевагу активним методам, які стимулюють ініціативу, творчу співпрацю, взаємодію, зацікавленість.

     Види  ігор можуть бути різноманітними : рольові, пізнавальні , розвиваючі, розважальні. Але важливо, щоб їх використання у навчально – виховному процесі  давало можливість дітям набути навички, необхідні в дорослому житті: здатність мислити, робити висновки, приймати рішення, виробляти вміння орієнтуватися і адаптуватися в різних умовах, захищати свої і поважати інтереси інших. Особливо слід звернути увагу на ігрові технології з використанням краєзнавчого матеріалу. Це важливо у 5-7 класах при вивченні історії України та історії Полтавщини, коли діти починають знайомитись з історією нашої держави, краю, з традиціями і культурою нашого народу. Від того, наскільки ми зможемо зацікавити дітей, зародити в їх душах повагу і любов до України, її історії і народу, буде залежати подальше формування патріота і громадянина.

     Ділова  гра - форма відтворення предметного  і соціального змісту професійної  діяльності, моделювання систем відносин, характерних для даного виду практики. Освітня функція ділової гри дуже значима, оскільки ділова гра дозволяє задати в навчанні предметний і соціальний контексти майбутньої професійної діяльності і тим самим змоделювати більш адекватне порівняно з традиційним навчанням умови формування особистості фахівця. У діловій грі «навчання учасників відбувається в процесі спільної діяльності. При цьому кожен вирішує свою окрему задачу відповідно зі своєю роллю і функцією. Спілкування у такій грі має дуже важливе значення, так як відображає дуже тонкі моменти вирішення ряду питань, які ставить сама гра. Ділова гра - це не просто спільне навчання, це навчання спільної діяльності, умінь і навичок співпраці »¹. Останнім часом ділові та імітаційні ігри знаходять поширене застосування в різних галузях: в основному в економіці і політиці, а також у соціології, екології, адмініструванні, освіті, міському плануванні, історії. Імітаційні ігри використовуються для підготовки фахівців у відповідних областях, а також для вирішення завдань дослідження, прогнозу, апробування намічуваних нововведень.  
 
 

     Структура ділової гри. 
 

     Оскільки  в літературі немає єдності з  питань про сутність ділової гри  і методиці її конструювання, то немає  і загальноприйнятого уявлення про  структуру гри, хоча багато структурних елементів є загальними при різних підходах. Як правило, автори виходять зі свого досвіду і здорового глузду, конструюючи гру або запозичуючи її структурні компоненти в інших авторів. Основою розробки ділової гри є створення імітаційної й ігрової моделей, які повинні органічно накладатися один на одного, що і визначає структуру ділової гри. Імітаційна модель відображає обраний фрагмент реальної дійсності, який можна назвати прототипом моделі чи об`єктом імітації, задаючи предметний контекст професійної діяльності фахівця в навчальному процесі. Ігрова модель є фактично способом опису роботи учасників про імітаційної моделлю, що задає соціальний контекст професійної діяльності фахівців.

     Педагогічні цілі:

• Дидактичні
• закріплення системи знань в області конструювання ділової гри
• вироблення системних умінь з конструювання та методичного опису гри
• обмін досвідом створення ділової гри
• вдосконалення навичок прийняття колективних рішень
• розвиток комунікативних умінь різного роду
• Виховні:
• породження творчого мислення
• вироблення установки на практичне використання ділової гри
• виховання індивідуального стилю поведінки у процесі взаємодії з людьми
• подолання психологічного бар`єру стосовно форм і методів активного навчання

 

• Ігрові:
• розробка варіантів проекту ділової гри;
• демонстрація розробникам прийомів створення ігрового контексту.

 

     Предмет гри - це предмет діяльності учасників гри, в специфічній формі заміняючий предмет реальної професійної діяльності. У грі також має бути сценарій - це базовий елемент ігрової процедури, в ньому знаходять відображення принципи проблемності, двуплановости, спільної діяльності. Під сценарієм ділової гри розуміється опис у словесній або графічній формі предметного змісту, вираженого в характері й послідовності дій гравців, а також викладачів, які ведуть гру. У сценарії відображається загальна послідовність гри, розбита на основні етапи, операції та кроки, і представлена ​​у вигляді блок-схеми.

     У кожного гравця в команді є  своя роль та ігрова функція. Ці ролі повинні адекватно відображати «посадову картину» того фрагмента професійної діяльності, що моделюється в грі. Правила, які встановлюються для гри, відображають характеристики дійсних процесів і явищ, що мають місце в прототипах дійсності. При цьому, в правилах гри має знайти відображення того, що як створювані в грі моделі, так і сама гра є спрощенням дійсності.

       Система оцінювання повинна забезпечувати, з одного боку, контроль якості прийнятих рішень з позицій норм і вимог професійної діяльності, а з іншого - сприяти розгортанню ігрового плану навчальної діяльності. Система оцінювання виконує функції не тільки контролю, а й самоконтролю професійної діяльності, забезпечує формування ігрової, пізнавальної і професійної мотивації учасників ділової гри.²

     На  уроках історії та у тематичних позакласних  заходах можливо використання фрагментів популярних ігрових програм “Поле  чудес”, “Найрозумніший”, “Що? Де? Коли?”, “Розумники та розумниці”. Ефективними  можуть бути розгадування історичних кросвордів, вікторин, пізнавальних марафонів, мозкових штурмів, дебатів, рольових ігор, турнірів ерудитів, елемент “Чорного ящика”.

     Слід пам’ятати, що гра на уроці буде результативною лише в разі дотримання наступних принципів і правил :

1.  Чітке усвідомлення дидактичних цілей використання ігрових елементів у навчальному процесі.

2.  Відсутність сторонніх спостерігачів. При цьому залучення всіх дітей класу до активної діяльності .

3. Забезпечення  в ігровій діяльності моменту  несподіваності, непередбачуваності.

4.  Зміни правил гри , щоб не втрачати зацікавленості учнів.

5. Врахування  індивідуальних особливостей учнів,  використання можливостей гри  для розвитку вміння працювати  в колективі.

     Граючи  на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їх творчих здібностей. Дитині хочеться повторити позитивний досвід на вищому рівні складності завдань. При цьому, непомітно для себе , дитина залучається до навчальної праці, пізнає її радість. Таким чином, гра в навчальному процесі пробуджує інтерес до навчання, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри з-поміж інших форм виховної діяльності полягає в тому, що вона досягає своїх цілей непомітно для учня.

Але для  того, щоб мати позитивний результат, слід дотримуватись основних вимог:

-  врахувувати вікові, психічні та фізичні особливості дітей при виборі теми і форми;

- дотримуватись принципу доступності;

-  враховувати рівень зацікавленості дітей щодо обраної теми;

-  створити умови для розвитку інтелектуальних, розумових, творчих здібностей дітей;

-  залучити до роботи всіх дітей;

-  застосовувати різні форми і види ігрової діяльності.

Процедура ділової  гри складалася з таких етапів:

1.  Етап підготовки аудиторії, учасників і експертів. Визначається режим роботи, формуються - головна мета заняття, обґрунтовується постановка проблеми і вибору ситуації. Роздаються пакети матеріалів.

2. Етап вивчення ситуації, інструкцій, установок і інших матеріалів. Збирається додаткова інформація.

3.  Етап проведення - процес гри. З моменту початку гри ніхто не має права втручатися і змінювати її хід.

4.  Етап аналізу, обговорення і оцінки результатів гри. Виступи експертів, обмін думками, захист своїх рішень і висновків.

Ось декілька прикладів таких ігор.

     Гра-пошук. Мета гри - полегшити засвоєння нових дат, імен, термінів. Гра проводиться в кінці уроку на протязі декількох хвилин. Учитель призначає трьох асистентів і ділить клас на 3-4 команди. Учні шукають в підручнику нові дати, назви, терміни, потім вчитель починає опитування. Асистенти оцінюють відповіді. За кожну правильну відповідь команді ставиться один бал, за неправильну - один бал знімається. В кінці гри визначається переможець.

     Гра “Дата”. Вчитель перед початком цієї гри також ділить клас на команди (краще за все по рядах) і призначає асистентів. Учням за останніми партами в кожному ряду дається листок паперу, на якому стоїть номер команди. Учень пише на листку будь-яку дату, пов’язану з пройденим матеріалом, і передає листок школяру, який сидить перед ним. Той також пише дату і передає листок наступному. Якщо учень не пригадав ніякої дати, він передає листок далі, нічого не написавши. Користуватись підручником чи зошитом заборонено. Гра продовжується протягом хвилини. Асистенти збирають листки, перевіряють їх і визначають команду-переможницю. Замість дат на листках можна записувати імена історичних діячів, терміни чи географічні назви.