Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Июня 2015 в 23:06, реферат
Творчість Фрідеріка Шопена- одна з найвищих вершин фортепіанної музики. Композитор зумів розкрити всі кращі властивості фортепіано. Його музика посіла центральне місце у репертуарі піаністів. Інтерпретація творів Шопена породила безліч пропозицій і викликала багато дискусій та розбіжностей у поглядах. Тема шопенівського фортеп’янного мистецтва та проблематика інтерпретації спонукало створенню величезної кількості літератури.
Особливості виконання творів Ф. Шопена.
Творчість Фрідеріка Шопена- одна з найвищих вершин фортепіанної музики. Композитор зумів розкрити всі кращі властивості фортепіано. Його музика посіла центральне місце у репертуарі піаністів. Інтерпретація творів Шопена породила безліч пропозицій і викликала багато дискусій та розбіжностей у поглядах. Тема шопенівського фортеп’янного мистецтва та проблематика інтерпретації спонукало створенню величезної кількості літератури.
Як піаніст-виконавець Шопен розпочав свою діяльність в 1828 році. До програм композитор вводив і свої твори: ноктюрни, прелюдії, етюди. Його гра захоплювала слухачів свіжими образами, щирою поезією почуттів. Вона була індивідуальною, делікатною, одухотвореною,зі специфічною схильністю до приглушених, неяскравих барв, та особливою психологічністю.
Шопен прагнув співної гри cantabile, що не допускала будь-якого різкого звуку. Він створив своєрідне bel canto фортеп’янної гри, позбавлений напруження стиль, що відзначався легкістю та м’якістю звучання, великою мелодійною плавністю та грацією. Багатство нюансів, педальність та legato є найістотнішими прикметами шопенівського звучання. Шопен робив акцент на розуміння і відтворення змісту музики та глибоке емоційне її осягнення. Привертав увагу до її умовності та неконткретносі, що давало більшу змогу втілювати глибинні людські почуття.
Дуже важливим джерелом мелодики композитора була польська національна музика, що виражається в м’якій ,щирій співучості та ладовій своєрідності,тісний зв’язок пісні з танцем,орнаментальність, інструментальний тип варіювання.
Фактурний склад має гомофонно-гармонічну основу. Але часто доповнює голоси мелодійними ходами, що призводить до поліфонізації. Змішаний гомофонно-поліфонічний склад є найбільш типовим для творів Шопена. Звучання фактури має загально романтичні та суто індивідуальні риси. Композитор використовує інструмент у всій повноті, поширюючи матеріал на всі регістри. Виклад фактури дотримує природним акустичним законам згідно натурального обертонового ряду: глибокий бас, заповнення простору між крайніми голосами. Педаль відіграє значну роль в об’єднанні баса, фігурацій та мелодії.
Головну складність при виконанні творів Шопена становить образно-емоційне розкриття, багатозначність змісту,глибока психологічність. Звідси поєднання різноманітних і протилежних рис.
У шопенівському нотному тексті піаніст стикається з великою кількістю питань. Це стосується розподілу музичного матеріалу між верхнім і нижнім нотним станом, незвичних способів ритмічного запису.
Темп та агогіка. У більшості творів дає загальновживані ремарки, іноді є позначення метронома. Але піаністами вони трактуються по-різному. Практика показує,що виконавці грають твори повільніше. У нотному тексті виразно розмежовуються два види позначень: награвійовані товстим шрифтом ремарки основного темпу до кожного розділу форми та надруковані курсивом-тимчасові агогічні відтінки.
Найбільше питань виникає з позначенням rubato. Більшість дослідників вважає, що обов’язковою умовою rubato є стабільність метричної пульсації, і мова йде саме про агогіку фраз і періодів. Потреба застосування rubato виникає в творах Шопена частіше,еіж зустрічаються в його вказівках. Різноманітні тонку агогічні нюанси виникають у виконанні орнаментики,фразуванні, поліфонічного озвучення фактури, педалізації.
Ліги . Фразування та артикуляція. Своє відчуття фрази Шопен фіксував у нотному тексті з допомогою ліг. Важливу об’єднуючу та розділяючу роль у фразуванні виконують агогіка та динамічні гучності. Його лігатура має яскраво індивідуальний характер. Можуть охоплювати багато тактові побудови,можуть обрисовувати окремі мотиви.
Шопен приніс у фортеп’янну музику широко хвильову мелодику. Для іі розгортання дають підставу неспішні зміни гармонії. Мелодійна лінія та ритмічний рисунок мають плавний силует, кінець однієї фрази часто вливається в початок іншої, що втілює романтичне любування прекрасними почуттями.
У розділах розповідної мелодикою зростає роль виразних прийомів артикуляції, позначених крапками, клиночками, рисками під лігою. Знаки staccato окрім того вказують на короткий штрих з різними функціями. Інколи служать для виділення важливих мелодичних звуків,динамічних вершин,несподіваних гармоній. Нового звучання артикуляційним прийомам надає застосування педалі, особливо в підтримці прийому legato. Рідше зустрічається поєднаний с педаллю штрих staccato.
Динамічні гучності. Вказівки композитора виявляють широкий діапазон градацій від ppp до fff . Їх уточнюють ремарки . Знавці стилю постійно підкреслюють, що їх треба розуміти як характеристику експресії творів, а не реальної сили звучання. Інколи динамічні знаки відсутні, що свідчить про іх випливання узгоджено з розвитком мелодії та фактури.
Музичний розвиток наповнений інтенсивними переживаннями, тому часті кульмінаційні динаміки. В. Ніколаєв виявляє три типи кульмінацій композитора: 1)підготовані нагнітанням сили звуку ,2)кульмінації- «спалахи», 3) тихі, несилові кульмінації.
Педалізація. Педальний запис пояснює музичні зв’язки. Виконавцям іноді доводиться уточнювати прийом. . До точного дотримання закликав П. Бадура- Скода, який вважав, що позначення автора геніальні Синкопована педалізація доречна і потрібна там, де вимагається якнайповніше легатне звучання.
Проте є чимало творів,в яких рекомендована пряма педаль (наприклад при танцювальних ритмах, при грі швидких фігурацій), або комбіновані прийоми педалізації (ноктюрнова фактура).
Орнаментація. Це один з визначальних для стилів елементів музики Шопена. Можна виділити три рівні її застосування у творах: 1) мелізми,2) оригінальні фіоритури і каденції, 3)оздобні формули,що входять до основної мелодійної лінії. Шопен вживає строго відібрані близькі йому мелізми- трелі. Більшість сучасників вважають нормою виконання мелізмів відніманням від вартості основного тону, що привносить у гру риси rubato, відтягуючи вступ головного мелодійного тону. Виконання мелізмі за рахунок попередньої , а не основної вартості можливо при випадках,коли: 1) коли значок короткої трелі стоїть над першим звуком фрази, 2)коли переднотка та основний тон утворені одним і тим же звуком, 3)пролікована переднотка. Якщо немає жодної підказки у вигляді передноток щодо початку трелі, при її виконанні треба врахувати рисунок мелодійної лінії, не допускаючи повторення основного тону.
Особливості виконання клавірних творів І. С. Баха.
Загальновизнана історична роль Баха як західноєвропейського митця високого бароко, що синтезує и приводить до нової якості найвизначніші здобутки своїх великих попередників,дуже виразно виявляється і в окремій ділянці клавірного мистецтва. Звідсіля рідкісне багатство і різноплановість його клавірної творчості, що характеризується повнотою життєвого змісту.
Труднощі виконання музики Баха багатопланові. Передусім це проблеми втілення глибини та різнобічності змісту, опанування поліфонічного складу, стилістичні проблеми. У композитора дуже мало вказівок у нотному тексті, що дає виконавцеві велику свободу творчої ініціативи, тому питання інтерпретації ставиться багатопланово.
Фактура. В його музиці виразно дають себе знати і взаємодіють обидві корінні тенденції клавірного письма:вокальна орієнтація поліфонічних творів та клавішна фігураційність інструментального типу. Для розлогих пасажів характерна виразна гармонічна основа,широкий діапазон,експресивні мелодичні інтонації і примхливі ритмічні зупинки. Довгі пасажи розподіляються між двома руками. Акордові фігурації з рівномірним остинатним рухом у неширокому діапазоні застосовують надзвичайно широко і різноманітно в розвиткових розділах.
Розширення діапазону остінатних фігурацій,введення до них широких ходів і виділення окремих звуків стає підставою для виникнення прихованої поліфонії. Слухове виділення мелодійної переклички голосів із однорідної ,на перший погляд,фігурації надає музиці більшого напруження і повноти.
Орнаментика. У ставленні до неї Бах виявив відносно найбільшу докладність,написавши табличку з розшифруваннями мелізмі. Орнаментація в музиці Баха зазнала неоднозначного трактування: з одного боку композитор домагався точності виконання свого задуму і частину прикрас виписував нотами;з другого боку залишилося багато умовних позначок як пропозиція до співтворчості. Своєрідність мелодики поліфонічних творів Баха криється у поєднанні експресивних тематичних зерен з метою тривалого вільно-пливучого поліфонічного розвитку.
Деякі основні моменти таблички Баха: 1)всі прикраси складаються зі звуків тієї ладо тональності, в якій написано п’єсу, виконуються за рахунок головної ноти, 2) трелі починаються з горішнього звуку.
Артикуляція. За думкою композитора,головним завданням клавіри ста було виховання співучої гри кантабіле. Через це мистецтву точного пальцевого звуковидобування ,пов’язування та розділення тонів, їхньому осмисленню приділялася велика увага. Бахівські ліги служили для виділення важливих мелодійних побудов і вказували на легатне їхнє виконання. Зрідка Бах проставляв і знаки стакато.
Найбільш важливими є детальні прийоми артикуляційної вимови мотивів, що розкривають особливості мелодії та ритму як в темі твору,так і на всіх етапах розвитку. Швайцер сформулював подвійне вживання стакато (нев’язаної гри) як прийому розділення у мелодійних побудовах. Вона застосовується при русі мелодії характерними чи широкими інтервалами або при будь-якому порушенні рівномірного руху (ритмічного чи мелодійного).
Браудо дав наочні назви цих правил.
Вибір основної манери звуковидобування для кожного конкретного твору залежить від характеру музики та пов’язаного з ним темпу виконання,а саме в швидкому темпі роздільна манера гри,в повільному- легатна.
Фразування. Бамівська фразувальна одиниця не буває довгою. Наприклад масштаб теми у фугах не буває довшим, ніж 1,5 такти. До того ж у темах переважно відчувається внутрішній поділ. Підміна природного чергування великих промовистих фразувальних одиниць в музиці Баха неминуче призводить до порушення норм бароко.
Особливості фразування в мелодиці у Баха зумовлені її поліфонічною природою, що робить неявним логічний поділ,призводить до зрощування фраз,коли кінець однієї з них стає початком наступної,а мелодична лінія розгортається вільно, незалежно від рівномірного метричного поділу.
Темпоритм. Темп клавірного твору знаходився у залежності від низки обставин: характеру музики,метру, фактури,артикуляції, і повною мірою не сприймався як виразовий засіб . Прослідковується закономірність залежності темпу від масштабу та характеру фразування.
Динаміка гучності. У Баха рідко зустрічаються позначення гучності, що стало поштовхом до суперечок між піаністами,дослідниками. Бахівські інструменти мали невелику силу звуку,вужчий діапазон відтінків. Тому обмежувалися невеликими нюансами гучності.
Рекомендації Швайцера щодо динамічних відтінків.
Браудо назвав два типи динамічних відтінків у Баха- інструментальні та мелодійні.
Педалізація. Педалізація потрібна піаністові передусім для компенсації втрат у багатстві й різноманітності тембру, бо сухий звук безпедального фортеп’яно поступається в порівнянні з дзвінким, багатим обертоновим незатихаючим тривалим клавесинним звуком.
Різні за жанрами твори Баха допускають різні способи педалізації. Але важливо не допустити змазання лінеарного розгортання. Для цього служать часті,контрольовані слухом підміни педалі і варіювання глибини натиску лапки, що нераз мусить бути мінімальним. У фугах педаль стає не замінимою при труднощах голосоведіння,допомагаючи зв’язуванню мелодійних ліній. Короткі педальні натиски можуть зробити більш випуклим ритмічний рисунок чи артикуляційний штрих. Та саме артикуляційна насиченість музики Баха вимагає від піаніста водночас особливої уваги,акуратності і точного вибору прийомів педалізації.