Правоохоронна діяльність у сфері протидії корупції: суб’єкти та види

 

 

ТВОРЧА РОБОТА

з дисципліни «Запобігання та протидія корупції»

 

на тему:

«Правоохоронна діяльність у сфері протидії корупції: суб’єкти та види»

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

Вступ	………………………………………..3
Суб’єкти протидії корупції	………………………………………..4
Принципи протидії корупції	………………………………………10
Висновки	………………………………………13
Список використаних джерел	………………………………………13

 

Вступ

Корупція в сучасних умовах стала чинником, який становить  реальну загрозу національній безпеці  і конституційному ладу України. Це явище негативно впливає практично на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, соціальну і правову сфери, управління, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корупційні зв’язки фактично руйнують правові, етичні відносини між людьми і поступово перетворюються у норму поведінки. Корупція, безперечно, може бути визнана однією з найгостріших соціальних та політичних проблем сучасності. Розв’язання цієї проблеми є надзвичайно актуальною та першочерговою справою для України.

Закон України «Про боротьбу з корупцією», який діяв в Україні з 1995 року, морально застарів та не відповідав вимогам міжнародних антикорупційних актів, щодо яких Україна взяла зобов’язання.

Верховною Радою України 11 червня 2009 року був прийнятий пакет антикорупційних  законів. Цей пакет складався з трьох Законів: «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

Однак окремі положення цих законів  не відповідали чинному законодавству, запропоновані у них заходи вирізнялися  безсистемністю, заплутаністю і неефективністю. Крім того, громадськістю та експертами неодноразово висловлювалися критичні зауваження щодо цих законів. Наголошувалося на неможливості застосування цих актів, оскільки вони порушують гарантовані Конституцією України права і свободи громадян.

Суперечливість та незрозумілість цих законів створювали передумови для обмеження прав і свобод громадян, у тому числі шляхом протиправного втручання в їх приватне життя. Деякі положення законів перенесені із чинних міжнародних договорів, однак редакції цих положень належним чином до українського законодавства адаптовані не були.

З огляду на ці обставини Верховною Радою України неодноразово приймалися рішення про перенесення строків уведення в дію даного пакета антикорупційних законів.

З урахуванням вищезазначених проблем, за дорученням Президента України Національним антикорупційним комітетом було організовано комплексну та системну роботу щодо вдосконалення зазначених антикорупційних законів, результатом якої є розроблення та прийняття нового Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні».

Закон України «Про засади запобігання  і протидії корупції» спрямований на створення дієвого антикорупційного законодавства України. 

 

Суб’єкти протидії корупції

Протидія корупції як специфічний вид діяльності у  сфері соціального управління, що включає систему заходів політичного, правового, організаційно-управлінського, ідеологічного, соціально-психологічного та іншого характеру, спрямованих на зменшення її обсягів, зміну характеру корупційних проявів, обмеження впливу корупції на соціальні процеси, збільшення ризику для корупціонерів, усунення соціальних передумов корупції, причин та умов корупційних діянь, виявлення, припинення та розслідування проявів корупції, притягнення осіб, винних у вчинені корупційних правопорушень, до юридичної відповідальності, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь, має здійснюватися відповідними суб’єктами і базуватися на певних засадах.

Визначення зазначених суб’єктів та засад є надзвичайно  важливим з точки зору забезпечення дієвості та ефективності антикорупційної діяльності, дотримання прав людини, досягнення мети зазначеної діяльності та виконання основних завдань.

Виходячи зі змісту антикорупційної  діяльності, функціонального призначення  та кола повноважень, суб’єкти протидії корупції можуть бути поділені на основні групи, а саме суб’єкти:

1) які визначають і  забезпечують реалізацію антикорупційної  політики держави; 

2) які створюють і  удосконалюють нормативно-правову  базу протидії корупції;

3) безпосередньої правоохоронної  діяльності у сфері протидії  корупції;

4) які здійснюють судовий розгляд  справ про корупційні правопорушення (суд);

5) діяльність яких спрямована  на запобігання корупції;

6) які здійснюють координацію  антикорупційної діяльності;

7) які реалізують контроль та  нагляд за діяльністю суб’єктів безпосередньої правоохоронної діяльності у сфері протидії корупції;

8) які здійснюють поновлення  законних прав та інтересів  фізичних і юридичних осіб, усунення  наслідків корупційних діянь; 

9) які здійснюють фінансове,  матеріально-технічне, інформаційне, науково-методичне забезпечення протидії корупції.

Першу групу суб’єктів протидії складають вищі державні органи – Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, яким належить прерогатива визначення внутрішньої і зовнішньої політики держави, складовою якої є антикорупційна політика, і забезпечення її здійснення. Відповідно до п. 3 та 6 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, затвердження загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку, а згідно з п. 12, 14, 17, 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно згідно із законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби; організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства; основи національної безпеки; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно з Конституцією України Президент України є  главою держави і гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102), забезпечує державну незалежність, національну безпеку держави і правонаступництво держави, здійснює керівництво у сфері національної безпеки та оборони України, очолює Раду національної безпеки і оборони України (п. 1, 17, 18 ч. 1 ст. 106). Відповідно до п. 1 та 7 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує внутрішню і зовнішню політику держави, здійснює заходи щодо забезпечення національної безпеки України, боротьби зі злочинністю. Антикорупційну політику реалізовано у відповідних законодавчих актах цих органів – законах, постановах, указах.

Друга група суб’єктів здійснює законодавче (нормативно-правове) забезпечення протидії корупції. Такими суб’єктами є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, відповідні міністерства та відомства. Особливе місце серед цих органів відведено Верховній Раді України, від якої як єдиного законодавчого органу в нашій державі залежить якість забезпечення правового регулювання протидії корупції.

Третю групу зазначених суб’єктів складають суб’єкти безпосередньої правоохоронної діяльності у сфері протидії корупції.

Така назва цих суб’єктів  є дещо умовною, оскільки правоохоронна  діяльність містить реалізацію всіх правоохоронних функцій. У даному разі під безпосередньою правоохоронною діяльністю розуміємо здійснення таких функцій, як оперативно-розшукова (виявлення, припинення та документування корупційних діянь), розслідування корупційних злочинів, провадження справ про адміністративні правопорушення корупційного характеру, а також здійснення певною мірою профілактичної функції.

У свою чергу, суб’єкти цієї групи  поділяються на дві підгрупи:

1) суб’єкти, для яких безпосередня  правоохоронна діяльність у сфері протидії корупції є однією з основних функцій;

2) суб’єкти, для яких така діяльність  є другорядною функцією і здійснюється  лише у процесі виконання ними  основних функцій, що безпосередньо  не пов’язані з протидією корупції.

Слід зазначити, що сьогодні в Україні не існує державного органу, для якого протидія з корупцією була б єдиною основною функцією діяльності.

З метою кардинального поліпшення ситуації у сфері боротьби з корупцією  в Україні, забезпечення узгодженості дій правоохоронних органів у цій сфері, здійснення реальних кроків для повернення довіри громадян до влади, суттєвого поліпшення інвестиційного клімату, зміцнення партнерських відносин із міжнародним співтовариством, неухильного дотримання конституційних прав і свобод людини в інтересах утвердження законності і правопорядку, керуючись Законом України «Про основи національної безпеки України», яким поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності визначено основними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1 і 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України видав Указ №275/2010 від 26.02.2010р. відповідно до якого було утворено консультативно-дорадчий орган при Президентові України - Національний антикорупційний комітет. Основним завданням Національного антикорупційного комітету є забезпечення сприяння Президентові України в реалізації його повноважень, передбачених частиною другою статті 102, пунктом 1 частини першої статті 106 Конституції України.

Указом №890/2011 Президент України  01.09.2011р. затвердив Положення про  Національний антикорупційний комітет. Відповідно до рішення Національного  антикорупційного комітету від 08.06.2011р. Міністерство юстиції здійснює повноваження спеціально уповноваженого органу з питань антикорупційної політики. На Мін’юст покладені повноваження координації діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації антикорупційної стратегії. Міністерство юстиції визначено відповідальним за формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Крім того, Міністерство інформуватиме громадськість про заходи щодо запобігання і протидії корупції, здійснені відповідно до вимог Закону «Про засади запобігання і протидії корупції». Мін’юст відповідатиме за здійснення заходів, пов’язаних із залученням до формування та реалізації державної антикорупційної політики інститутів громадянського суспільства. На Мін’юст також покладено повноваження на здійснення в межах компетенції міжнародно-правового співробітництва з питань антикорупційної політики. При цьому, Генеральну прокуратуру уповноважено забезпечувати системну координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції.

Указом Президента від 25.01.2012р. № 33/2012 затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування

Пунктом 5 статті 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»  визначені спеціально уповноважені   суб'єкти   у   сфері   протидії корупції. Це органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою  злочинністю  Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції,  по  боротьбі  з  корупцією  та  організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.

Підрозділи, для яких здійснення безпосередньої правоохоронної діяльності є однією з основних функцій, такі: у Міністерстві внутрішніх справ України – Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю, зокрема – це Антикорупційний комітет ГУБОЗ; у Державній податковій адміністрації України – Управління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах ДПА України; у Службі безпеки України – Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.

Прокуратурою вживаються заходи щодо підвищення ефективності діяльності у сфері реалізації нового антикорупційного законодавства. Спільно з іншими правоохоронними органами в межах повноважень, визначених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», задля виконання пріоритетних завдань, визначених Президентом України, Генеральним прокурором України вживаються організаційно-практичні заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції. Особлива увага правоохоронними органами приділяється протидії корупції в системі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Спрямовуються зусилля на протидію хабарництву і корупції у земельній та бюджетній сферах.

У Генеральній прокуратурі України  існує Управління з нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами та іншими державними органами, які  ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією. Але вони не можуть бути віднесені до суб’єктів цієї підгрупи, оскільки до їх компетенції віднесено здійснення прокурорського нагляду за діяльністю вищевказаних спецпідрозділів МВС, СБУ, ДПА. Разом з тим, суб’єктами цієї підгрупи слід визнавати слідчих прокуратури, які провадять слідство у справах про корупційні злочини (ч. 1 ст. 112 КПК).

Що стосується інших органів  та підрозділів, що створюються для  боротьби з корупцією згідно з  чинним законодавством, то, зокрема, таким органом певний час було Національне бюро розслідувань, яке спочатку (1997 р.) було створене відповідним Указом Президента України, а потім, фактично не розпочавши своєї правоохоронної діяльності, було ліквідоване Президентом (1999 р.).