Управіння інноваційною конкурентоспроможністю підприємств

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Теоретичною основою інноватики конкурентоспроможності є формування сутності її основних понять, принципів і характеристик[2]:

• ринковий інноваційний клімат - загальна характеристика інноваційного рівня і вимог зовнішнього середовища розвитку підприємства;
• інноваційний потенціал підприємства - міра готовності внутрішнього середовища підприємства до виконання програми інноваційних стратегічних перетворень;
• наукові ресурси глобальної інноватики - можливості інноваційного ринку патентів, ліцензій, ноу-хау та інших науково-технічних та організаційно-економічних розробок;
• власний інтелектуальний капітал підприємства — творчий рівень персоналу, НДКР та його інтелектуальна продукція;
• інформаційна і професійна база інноваційного розвитку підприємства;
• фінансово-економічна та матеріально-технічна база реалізації інноваційних процесів;
• методи і процеси мотивації постановки інноваційних цілей, розробки інноваційних стратегій, проектів та програм їх реалізації, пошуку інвестиційного забезпечення інноваційної стратегії, виробничої стадії впровадження інноваційних розробок, використання результатів інноваційної перебудови підприємства.

Орієнтація  підприємства на проблему стратегічної інноватики базується на[4]:

• визнанні провідної ролі науки (фундаментальних і прикладних досліджень, виробничих науково-технічних удосконалень - ноу-хау) та її перетворення у безпосередньо виробничу силу - знання в галузі новітніх досягнень;
• інтеграції, взаємозв'язку та взаємному впливу досягнень науки, техніки, освіти і виробництва при виборі напрямків розвитку стратегічних цілей підприємства;

структурній переорієнтації стратегій розвитку підприємств на інноваційні шляхи забезпечення довгострокової конкурентоздатності та постійне коригування базових стратегій з метою їх своєчасного оновлення відповідно до нових і майбутніх досягнень науково-технічного прогресу;

- циклічності  оновлення інноваційних продуктів  та інвестиційного капіталу відповідно до хвильової теорії технічних, організаційних, економічних, технічних та управлінських нововведень.

На  нашу думку інноваційна конкурентоспроможність - це комплекс властивостей, передумов  і дій підприємства щодо формування і реалізації випереджаючої безперервної стратегії розробки, пошуку, трансферу, адаптації та впровадження інновацій з метою досягнення конкурентних переваг на ринку товарів і послуг.

Основні концептуальні положення системного представлення базових складових процесу формування стратегії інноваційної конкурентоспроможності, як постійної послідовності розробки, трансферу, впровадження і адаптації інновацій відображено на рис 1.

 

 

 

 

Рис1. Положення інноваційної конкурентоспроможності підприємств

 

 

Інноваційна стратегія має бути зорієнтована на постійний взаємозв'язок та інтеграцію науки, освіти і виробництва, мати чітко працюючу підсистему контролінгу, яка визначатиме відхилення, розриви та зміни стратегічного тренду використання найдосконаліших ноу-хау науково-технічного прогресу.

В інноваційній діяльності підприємства необхідно  виділити дві основні її форми[3]:

а) діяльність підприємства по розробці інноваційних проектів, проведенню власних досліджень, експериментів в організаційно-економічній та інформаційно-технічній сферах, що передбачає наявність інтелектуального потенціалу та матеріальних умов власного підприємства для науково-технічної творчості;

б) діяльність по придбанню, використанню і адаптації до власних умов виробництва сторонніх інноваційних розробок (передачі інновацій) шляхом бенчмаркінгу, купівлі патентів і ліцензій тощо.

При визначенні інноваційної конкурентоспроможності підприємств користуються в основному  трьома групами критеріїв[5].:

1. Критерії витрат, які включають:

• вартість ноу-хау, придбаних шляхом кооперації, бенчмаркінгу, закупівлі ліценцій або інших форм комерціалізації інновацій, власниками яких є сторонні підприємства, організації чи окремі особи;
• величина витрат на адаптацію, модифікацію і впровадження у власне виробництво придбаних інноваційних технологій;
• вартість власних проектів науково-дослідних та експериментальних розробок і їх впровадження;
• витрати на утримання наукових працівників, розробників і консультантів, які виконують творчі функції постійного удосконалення підприємства.

2. Критерії корисності, що характеризують:

    -      кількість нової та удосконаленої продукції, реалізованої на ринку;

• кількість удосконалень продукції за повним асортиментом, що виготовляється підприємством;
• кількість патентів, ліцензій, бенчмарків, розроблених і використаних підприємством для удосконалення технологій і бізнес-процесів з метою забезпечення власної конкурентоспроможності.

3. Відносні показники співставлення:

• доля нової та удосконаленої продукції а загальному обсягу випуску продукції;
• доля витрат на інноваційну складову в загальних витратах підприємства;
• рівень підвищення якості продукції за всією номенклатурою;
• коефіцієнт зміни рентабельності, фондоємності, ліквідності та інші.

Управління  інноваційною діяльністю підприємства, яка б відповідала сформованій  підсистемі стратегічних цілей у  всій її складності і комплексності  само по собі повинно бути досить складним і гнучким в залежності від  реальних умов функціонування, інвестування, ринкових запитів і тенденцій науково-технічного і організаційно-економічного розвитку, стратегічних змін та можливої цільової переорієнтації компанії у майбутньому.

Спираючись  на новітні досягнення науки і  практики в галузі наукового інвестиційного, стратегічного і виробничого  менеджменту нами узагальнено та сформовано структурну схему механізму управління інноваційною сферою підприємства (рис.2)[1].

Інноваційна конкурентоспроможність концептуально формує стратегією випереджального пошуку і трансферу новацій, їх освоєння, адаптації, та практичного впровадження нових продуктів, технологій, рішень.

 

 

Інтеграція  теоретичних засад та наукових підходів до функціонування і розвитку сучасної інноватики, законів та принципів глобальної конкуренції, формування нових потреб і підвищених вимог споживацького ринку дає можливість чітко визначити стратегію практичної реалізації інноваційної конкурентоспроможності підприємства. Перш за все така концепція повинна створити сприятливі умови для інноваційної діяльності, визначити специфіку реалізації класичних функцій управління стосовно завдань інноватики, розробити і реалізувати процеси і методи своєчасного проведення інноваційних змін на підприємстві.

Особливе  місце в системі управління інноваційною конкурентоспроможністю займають процеси пошуку і передачі технологій як основи швидкого реагування на прискорені темпи науково-технічного прогресу та практичний досвід удосконалення підприємницької діяльності на інших підприємствах.

Інноваційна конкурентоспроможність характеризується як швидкістю пошуку необхідних інновацій, так і широтою діапазону та сегменту трансферу, сприйняття та впровадження інновацій, а також їх якістю, значимістю і перспективністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Боумен К. Стратегия на практике / К. Боумен. -СПб.: Питер, 2003. -251 с.
2. Мерчанский В. Управление знаниями в инновационной экономике / В. Мерчанский, В. Клочко. - М.: Экономика, 2009. - 599 с.
3. Федулова Л. Інноваційна економіка. - К.: Либідь, 2006.
4. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. - М.: Прогресс, 1982. -455 с.
5. Шевченко А.С. Конкурентное управление /А.С. Шевченко. - Харьков: Эспада, 2004. - 520 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тести

1. Що таке інноваційний потенціал підприємства ?

А) міра готовності внутрішнього середовища підприємства до виконання програми інноваційних стратегічних перетворень;

Б) міра готовності зовнішнього середовища підприємства до виконання програми інноваційних стратегічних перетворень;

В) міра готовності внутрішнього та зовнішнього  середовища підприємства до виконання  програми інноваційних стратегічних перетворень;

Г) не має правильної відповіді.

2. Дайте визначення поняттю інноваційної конкурентоспроможності

А) це комплекс властивостей, передумов і дій  підприємства щодо   формування і  реалізації випереджаючої безперервної стратегії розробки, пошуку, трансферу, адаптації та впровадження інновацій з метою досягнення конкурентних переваг на ринку товарів і послуг;

Б) циклічності  оновлення інноваційних продуктів  та інвестиційного капіталу відповідно до хвильової теорії технічних, організаційних, економічних, технічних та управлінських нововведень для покращення конкурентних позицій;

В) здатність певного об'єкта або суб'єкта перевершити конкурентів у заданих умовах;

Г) не має  правильної відповіді.

3. Інноваційна стратегія має бути зорієнтована на:

А) постійний взаємозв'язок та інтеграцію науки, освіти і виробництва;

Б) мати чітко працюючу підсистему контролінгу;

В) відповіді  А) і Б);

Г) не має  правильної відповіді.

4. В інноваційній діяльності підприємства виділяють такі основні форми:

А) розробка інноваційних проектів та створення інновацій;

Б) створення інновацій та їх патентування;

В) розробка інноваційних проектів та використання бенчмаркінгу;

Г) не має правильної відповіді.

5. Особливе місце в системі управління інноваційною конкурентоспроможністю займають:

А) процеси пошуку і передачі технологій;

Б) розробка інноваційних проектів;

В) аналіз діяльності конкурентів (бенчмаркінг);

Г) не має правильної відповіді.