Сутність культури організації

Культура  організації  -  характер, особливості, стиль функціонування організації, які виявляються в поведінці  і реакціях особистостей та соціальних груп її працівників, в їх судженнях, відносинах, у способах вирішення  проблем організації праці і  виробництва, в обладнанні і внутрішній естетиці, техніці й технології, що використовується.

Культуру  організації формують дві групи  елементів: матеріальні і духовно  світоглядні.

Маеріальні  елементи культури організації відображають культуру виробництва і культуру менеджменту: реальним їх виявом є технологічна культура, культура трудових процесів і культура середовища діяльності членів організації.

Духовно-світоглядні  елементи – це комплекс основних особливостей, які відрізняють організацію  і її працівників від інших. Він кристалізується і відпрацьовується співробітниками проблем міцності(внутрішньої інтеграції) та еластичності (зовнішньої адаптації) організації. Існування духовно-світоглядних елементів перевірене суспільним досвідом, отже вони можуть бути передані новим працівникам як єдино правильна система світосприйняття. Духовно-світоглядні елементи, визначають поведінку людей у процесах індивідуальної і групової трудової діяльності.

Під культурою  організації також розуміють  ідеологію управління, світоглядні  позиції відносно до внутрішнього та зовнішнього середовища – позиції, точки зору, манери поведінки, у яких втілюються головні цінності.

Культура  організації зміцнює внутрішні  зв’язки між керівниками і  структурними підрозділами, сприяє посиленню  мотивації праці, забезпечує більш ефективну координацію, ніж формальна система контролю й планування. У структурі культури можна виокремити рівні, які визначають ступінь її розвитку в конкретному випадку: рівень поверхневої(символічної) культури, вищий рівень(цінність). Саме культура організації допомагає підприємству вирішувати дві важливі задачі: зовнішня адаптація і внутрішня інтеграція.

Важливо відзначити обставини, які характеризують формування культури організації:

1. Індивід, приймаючи, підтримуючи цінності та норми організації, до якої він належить, не втрачає власної індивідуальності в культурній сфері.
2. Прийняття індивідом норм і цінностей організації не має бути абсолютним, алише достатнім для функціонування як повноцінного працівника.
3. Палітра індивідуальних цінностей і норм індивіда у більшості випадків значно багатша за спектр цінностей і норм культури організації.
4. Культура організації і культура суспільства не є простими арифметичними сумами культур співробітників організації або всіх організації, які існують в суспільстві.

Культура  організації формується також під  впливом суспільства, а культура суспільства – під впливом  організацій.

Формування  культури організації відбувається під впливом багатьох факторів. Первинними факторами є: точки концентрації уваги вищого керівництва, реакція керівництва на критичні ситуації, що виникають в організації, відношення до роботи і стиль поведінки керівника, критеріальна база заохочення працівників, система передачі інформації й організаційних факторів. Культура організації включає не тільки глобальні норми і правила, а й поточний регламент діяльності. Відхилення від цих норм сильно впливає на люину як позитивно так і негативно.  Це пов’язано з організацією роботи на робочому місці, системою матеріального і морального стимулювання, стилем керівництва, системою контролю, одягом.

Таким чином  культура організації – це система  прогресивно формальних і неформальних правил і норм діяльності, звичаїв  і традицій, індивідуальних і групових інтересів, особливостей поведінки персоналу, стилю керівництва,показників задоволення працівників умовами праці, рівня взаємного співробітництва, а головне – це фактор конкурентних переваг підприємства, системи перспектив підвищення конкурентоздатності підприємств.