Проблеми механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації в Україні

     Проблеми  механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації в Україні

      Незважаючи  на зміни в політичній, економічній, соціальній, культурній сферах зовнішньоекономічна  діяльність завжди була і залишається  важливою складовою суспільного розвитку будь - якої країни. Кожна держава проводить власну зовнішньоекономічну політику, вступаючи у різноманітні міжнародні відносини торговельного характеру, що вимагає від неї узгоджувати свої дії з діями інших держав шляхом прийняття певних рішень щодо регулювання та упорядкування зовнішньоторговельних відносин. Інструментами таких дій є норми права (міжнародні та національні), що створюють правову базу зовнішньоторговельного регулювання країни. Саме органи державної влади мають забезпечити втілення в життя зовнішньоекономічної політики держави, ефективність якої є однією з умов утвердження країни в міжнародній економічній системі. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності забезпечується за допомогою її державного регулювання, що реалізується державними органами з різним правовим статусом та повноваженнями. Досі не створені досконалі режими та механізми взаємодії цих органів державного регулювання зовнішньої торгівлі, що послаблює позиції держави на шляху інтеграції в міжнародну систему господарських зв’язків.

     Основним  нормативним документом, що регулює  порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16. 04. 1991р [1, с. 126].

     Актуальність теми полягає у тому, що незважаючи на зміни в політичній, економічній, соціальній, культурній сферах зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається важливою складовою суспільного розвитку будь - якої країни. Проблема посилюється тоді, коли країна прагне зайняти гідне місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. За таких умов входження кожної країни у наступне тисячоліття вимагає проведення відповідних політичних, економічних та соціальних реформ, які стануть у майбутньому запорукою плідного співробітництва у міжнародному масштабі. Останнім часом ця проблема є досить відчутною, що пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та досвіду управління зовнішньоекономічною діяльністю у сучасних умовах. Необхідність розробки державної політики з метою посилення позицій країни на світовому ринку, доцільність глибокого аналізу механізму розвитку і управління зовнішньою торгівлею, що неможливо без дослідження масштабів, тенденцій і ролі зовнішньої торгівлі України у загальному процесі становлення економіки держави.

     До  теперішнього часу в науковій літературі не приділяли уваги питанням багатовекторної інтеграційної взаємодії, дослідженню варіантів розвитку інтеграційної системи відносин країн. Ця проблема не була розглянута комплексно майже в жодному джерелі літератури. Можна констатувати, що ще не склалася теорія багатовекторної економічної інтеграції в епоху глобалізаційних процесів. Саме глобалізація є каталізатором розвитку світової економіки.

      Процес  глобалізації розгортається в певних, властивих лише їй формах, які дедалі чіткіше виявляються у збільшенні обсягів та диверсифікації структури зовнішньоекономічної діяльності; у міжнародних інвестиціях (як прямих, так і портфельних), у міграціях робочої сили в межах світової господарської площини; у зростанні використання технологій, інновацій, ноу-хау, знань, менеджменту, маркетингу тощо [3, с. 89]. Процес розвитку економічної інтеграції складний і суперечливий. Він викликаний не тільки економічними, а й політичними причинами. Хоча основною причиною інтеграції є вимоги високо розвинутих продуктивних сил, що переросли межі національних господарств, історично цей процес складався таким чином, що співвідношення політичних і економічних чинників на окремих етапах змінювалося [4, с. 15].

      Вплив інтеграційних процесів має двояке значення для економіки України. Для держави в цілому інтеграційні процеси будуть відігравати позитивне значення, оскільки буде існувати єдиний торговельний режим, безмитна торгівля, полегшаться умови комерційної діяльності українських експортерів та імпортерів на зовнішніх ринках, можливо і єдина валюта, що забезпечать більшу передбачуваність валютної політики України, існуватиме спільний ринок капіталу. В України з’являться можливості безперешкодно із державами-партнерами здійснювати зовнішню торгівлю товарами та послугами [1, с. 129].

      Проте існує й негативна сторона  інтеграційних процесів. Вона полягає  у підвищенні конкурентоспроможності нових країн — членів ЄС відносно українських постачальників на окремих  зовнішніх ринках, встановленні єдиних європейських стандартів та норм безпеки споживання, які Україна поки що не може досягнути, падінні добробуту населення, збільшенні безробіття, стагнації окремих чутливих дотаційних галузей економіки України. Крім того, будуть застосовуватися до України новими країнами — членами ЄС нетарифні заходи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності [1, с. 130].

     Наукові розробки українських вчених з проблем  регулювання зовнішньоекономічної діяльності присвячені переважно економічному аспекту і меншою мірою торкаються правового регулювання даної  сфери, особливо нетарифного регулювання. При дослідженні аспектів торговельно-політичного механізму, складових його інструментів та практики їх застосування теоретичною базою дисертації стали праці іноземних вчених (Шміттгоффа К., Карро Д. та ін.), російських вчених (Шумилова В., Шишаєва О., Богуславського М., Вельямінова Г., Колосова Ю. та ін.), а також українських вчених (Осики С., Покрещука О. та ін.), що вивчають проблеми світової торгівлі, висвітлюються різні аспекти функціонування системи ГАТТ/СОТ. Водночас, функціонування системи регулювання зовнішньоторговельної діяльності шляхом застосування нетарифних методів досі не було предметом комплексних досліджень [1, с. 130].

     До  напрямів подальшого дослідження розвитку регуляторних режимів та механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна віднести: подальше удосконалення загальних та спеціальних механізмів державного регулювання економіки у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначення загальноекономічних пріоритетів держави, обґрунтування напрямів інноваційного розвитку країни, створення сприятливих умов для активізації діяльності експортерів на зовнішніх ринках, створення різноманітних аналітичних систем забезпечення діяльності суб’єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності, підвищення ефективності моніторингу держави за динамікою зовнішньоекономічної кон’юнктури. Однією з важливих умов успішної й ефективної зовнішньоекономічної діяльності України є створення відповідної правової бази. Її недосконалість негативно впливає на розвиток зовнішньоекономічних відносин нашої держави, призводить до безконтрольного вивезення з неї вкрай дефіцитних ресурсів і продажу їх на світовому ринку за демпінговими цінами.

     Безконтрольність  та відсутність валютного регулювання  з боку держави призвели до масового відпливу валюти за кордон, на що неодноразово зверталася увага у виступах політиків, у тому числі керівників держави та народних депутатів України.