Повноважень, обов'язки та відповідальності працівників адміністрації підприемства

повноважень, обов'язки та відповідальності працівників адміністрації підприємства

 

Виконав:

Студент групи  БА-091

Долінце Олександр

 Повноваження — офіційно надане кому-небудь право певної діяльності, ведення справ.

 Повноваження в теорії управління опосередковують владні відносини між керівним і підлеглим учасниками цих відносин (тобто, це право керування).

В теорії держави і права повноваження — засіб упливу суб'єкта на правову поведінку об'єктів.

Повноваження не є ні правом, ні обов'язком. Особа, що володіє повноваженням, має певні додаткові можливості, проте не може використовувати їх на свій розсуд, а тільки у формально визначений спосіб. Тому справедливо буде сказати, що повноваження є обов'язком здійснити (реалізувати, застосувати) конкретне суб'єктивне право.

 Владні повноваження — офіційне формально визначене право наділеного владою нав'язувати свою волю (приймати рішення, віддавати накази, розподіляти ресурси…) для досягнення бажаних організаційних результатів. Сторонами владних повноважень є суб'єкт влади (державної, релігійної, корпоративної…) та підлеглий об'єкт. Владні повноваження є предметом дослідження адміністративного права.

 Делегування повноважень – це процес передавання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання. За допомогою делегування повноважень встановлюються формальні відносини та посадові зв`язки працівників в організації. Саме вони слугують основою для упорядкування спільної діяльності підрозділів і забезпечують можливості координувати роботу організації.

Необхідність делегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностей керівника ( одна людина не спроможна виконувати весь комплекс робіт по управлінню всією організацією) та необхідності спеціалізації в управлінні.

 Обов’язок — це сукупність моральних зобов'язань людини перед іншими. Він виступає як нормативна категорія, що регламентує соціальні обов'язки, котрі повинен виконувати індивід у силу суспільної необхідності. Проблема обов'язку є проблемою співвідношення особистого і суспільного інтересу. З усієї великої кількості теоретичних суджень про обов'язок важливо виділити концепцію Канта, який поклав це поняття і категорію в основу своїх пошуків сутності моральності, який бачив у обов'язку головний принцип її чистоти.

 Обов'язок — вища моральна зобов'язання, що стала внутрішньою якістю і стимулом вільної поведінки особистості, це органічна необхідність, що узгоджує особисті й суспільні інтереси.

 В  теорії управління обов'язки — нормативно закріплене коло дій, покладених на органи управління або працівників, які слід безумовно виконувати.

 Відповідальність — загально соціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язки, соціальних завдань, норм і цінностей. Відповідальність означає усвідомлення смислу і значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку, вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певної групи.

Відповідальність як така — не юридичний термін, а соціологічний. Не можна говорити про відповідальність винятково у негативному значенні.

Працівники та працедавці мають взаємні зобов'язання стосовно один одного і відповідно несуть відповідальність в разі їх недотримання. Підприємство зобов'язане створити працівникам необхідні і безпечні умови праці, у той час як працівники зобов'язані сумлінно працювати, дотримуватись трудового розпорядку, берегти та ощадливо витрачати майно підприємства.

За порушення трудової дисципліни трудовим законодавством встановлюється дисциплінарна відповідальність. До порушника трудової дисципліни може бути застосований один з таких заходів стягнення:

♦ догана

♦ звільнення

КІНЕЦЬ

 

Дякую за увагу